Рішення № 136524077, 07.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21285/25

Провадження № 2/344/1986/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Семенюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2025 представник позивача - адвокат Дяків Д.І. звернувся із позовом до суду про стягнення із АТ «Страхова компанія «Інго»» на користь ОСОБА_1 суму матеріального збитку у розмірі 50 977, 92 грн. ; із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 10 000 грн. та судові витрати. В обґрунтування позову, зокрема, зазначено, що 01.03.2025 в АДРЕСА_1 , мала місце ДТП за участі ТЗ «Volvo XC90», д/н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та ТЗ «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 червня 2025 року у справі № 344/4294/25, провадження по справі щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38, п. 7 ст. 247 КУпАП (за закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності). При цьому суд не встановлював наявність вини у діях ОСОБА_2 , щодо вчиненої ДТП.

04 березня 2025 року від водія пошкодженого автомобіля «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2 водія ОСОБА_3 (далі Водій) надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. 19 березня 2025 року була складена ремонтна калькуляція № 7978188 відповідно до якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2 складала 44 948, 86 грн. 21 березня 2025 року від власника пошкодженого надійшла заява про надсилання ремонтної калькуляції на її номер у месенджері (viber) НОМЕР_3 . 25 березня 2025 року від ОСОБА_1 (далі Позивачка) подала заяву про перерахунок страхового відшкодування, оскільки дана була недостатньою для відновлювального ремонту транспортного засобу та було надано рахунок складений ТОВ «Модерн-Авто» від 04.03.2025 року № 0000000313 на загальну суму 80 621, 81 грн. та також в даній заяві вона просила надати звіт про визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу. 28 березня 2025 року на замовлення АТ «Страхова компанія «Інго»» (далі Відповідач 1) було отримано Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу № 83794 складений ФОП ОСОБА_4 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 41 885, 36 грн. з ПДВ на запасні запчастини. Проте з 25 березня 2025 року по червень 2025 року даний звіт не був наданий Позивачці. Оскільки в численних телефонних розмовах, які здійснювалися Позивачкою та її чоловіком Страхова компанія «Інго Страх» запевняла Позивачку, що таку відповідь вона надіслала їй поштою. Дзвінки Позивачкою здійснювалися з наступного номеру телефону НОМЕР_4 , пізніше номери телефону з яких Позивачка зверталася були заблоковані задля неможливості зв`язатися з страховою компанією. Саме тому нами 18 червня 2025 року була подана скарга в Моторно транспортне бюро на неправомірні дії Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго»», щодо ненадання інформації та порушення строків такого надання. І лише після звернення в моторно-транспортне бюро ми отримали відповідь Відповідача 1 від 04 липня 2025 року, про неможливість отримання суми страхового відшкодування у зв`язку з не встановленням вини в діях водія ТЗ «Volvo XC90», д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_2 (далі Відповідач 2).

Для встановлення вартості матеріального збитку вони звернулися Івано-Франківського НДЕКЦ при МВС України і 03 жовтня 2025 року останнє встановило, що вартість матеріального збитку (без врахування коефіцієнта фізичного зносу) становить 50 977, 92 грн.

Моральна шкода позивачки полягала в тому, що автомобіль «Peugeot Partner» був не просто засобом пересування, а сімейним автомобілем та результатом багаторічних заощаджень. Його пошкодження викликало у Позивачки глибоке засмучення, почуття втрати та безсилля. Внаслідок ДТП вона втратила можливість користуватися транспортним засобом для відвезення дітей до школи та виконування інших домашніх справ, для яких автомобіль був не замінним помічником. Це змусило її терміново шукати альтернативні, часто дорожчі та незручні засоби пересування, що спричинило додаткові труднощі, хвилювання та втрату часу. Весь процес взаємодії зі страховою компанією (довге спілкування та вкінці блокування номерів з яких дзвонили, ігнорування прохань потерпілої особи страховиком завдавача шкоди та в кінці кінців відмова у виплаті відшкодування), проведення оцінки збитків стало для неї джерелом постійного стресу, тривоги та витрати нервів.

Невизначеність щодо термінів відновлення автомобіля та розміру відшкодування завдавала їй значних душевних страждань. Крім того усвідомлення того, що її майно було пошкоджене через порушення правил іншою особою, викликає у неї почуття обурення, несправедливості та відчуття порушення її прав як власника. Саме тому вважають, що за всі ці страждання особа, яка була винною в ДТП (відповідач 2) має понести відповідальність та оплатити нам компенсацію в розмірі 10 000 грн.

27.11.2025 - справа згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями,- передана головуючій судді.

01.12.2025 - ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження у справі.

18.12.2025 від представника відповідача АТ «Страхова компанія «Інго» надійшов відзив на позовну заяву. У позові просять відмовити. В обґрунтування відзиву, зокрема, зазначено, що суд у постанові №344/4294/25 не встановлював наявність вини у діях ОСОБА_2 щодо ДТП. Разом з тим, АТ « Страхова компанія « Інго» отримала Звіт про визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу №837, складений ФОП ОСОБА_4 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 41 885, 36 грн. з ПДВ на запчастини. 04.03.2025 від водія пошкодженого автомобіля ОСОБА_5 надійшло повідомлення про ДТП. Також, співробітниками Страховика на підставі акту огляду від 19.03.2025 була складена ремонтна калькуляція №7978188, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Peugeot Partner». Н.з. НОМЕР_2 склала 44 948, 86 грн.

29.04.2025 страховик на поштову адресу ОСОБА_1 за її вимогою надіслав лист щодо розрахунку сими страхового відшкодування за Звітом та копію такого Звіту від 28.03.2025.

24.06.2025 АТ « СК « ІНГО» отримало запит МТСБУ №4-03/15837 за зверненням ОСОБА_1 стосовно зволікань у здійснені страхового відшкодування за полісом №226525884 від 15.01.2025.

Готуючи відповідь на запит МТСБУ, АТ « СК « Інго» ще раз переглянуло матеріали страхової справи №7978188 та встановило, що питання доведеності вини водія забезпеченого ТЗ «Volvo ХС90», д.н НОМЕР_5 , ОСОБА_2 у вчинення адміністративного правопорушення не вирішувалось, відтак вважають, що відшкодування шкоди має вирішувати за позовом ОСОБА_1 безпосередньо до водія/власника ТЗ Volvo ХС90», д.н НОМЕР_5 ОСОБА_2 .

У вступному слові представник позивача - адвокат Клюба П.Р. підтримав позовні вимоги та дав пояснення, які по суті та змісту відповідають викладеному у позові.

Представник відповідача АТ «Страхова компанія «Інго» просила відмовити у позові через безпідставність, зокрема з підстав, що викладені у відзиві.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лукинів М.П. просив у позові відмовити через безпідставність.

Вислухавши вступне слово представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку :

Так, постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі № 344/4294/25, провадження в справі щодо ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито на підставі ст.38, п.7 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення на момент розгляду справи.

Разом з тим, з такої постанови суду вбачається, що ОСОБА_2 вчинив порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за наступних обставин. Так, 01 березня 2025 року близько 10 год 12 хв в м. Івано-Франківську по вул. Хотинська, 12, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Volvo XC90», н.з. НОМЕР_5 , допустив наїзд на транспортний засіб «Peugeot Partner» н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який зупинився щоб його пропустити, так як вулиця вузька. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3б), 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Вказане відповідає викладеному у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №259364 від 01.03.2025.

Відповідно до схеми місця ДТП від 01.03.2025 чітко зафіксовано розташування транспортних засобів в результаті дорожньо-транспортної пригоди та напрямок їх руху, зазначено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проїзд, де відбулось ДТП становить 4, 65 м, відстань від краю проїзду до автомобіля Клапцуняка становила 2,30 см., зіткнення відбулось на відстані 2,10 см. Від вул. Хотинська,12, при цьому автомобіль Сорочинського зафіксований на відстані 0,7 см. від вулиці Хотинської,12. Схема місця ДТП підписана водіями. Також, будь-яких зауважень до складання вищевказаної схеми учасниками не зазначено.

Згідно із пояснення водія ОСОБА_2 від 01.03.2025, що відібрано інспектором УПП в Івано-Франківській області, Сорочинський виїхавши від будинку, де проживає з місця паркування через вузьку дорогу, так як по сусідству проходить будівництво, зустрічне авто бачачи його спеціально під`їхало до його автомобіля в притул, що унеможливило його рух. Авто Сорочинського проїжджаючи по бордюру зіскочило та зачепило автомобіль Клапцуняка.

При цьому, водій ОСОБА_3 дав пояснення, що виїхавши на вул. Хотинська, на зустріч йому рухався автомобіль «Volvo XC90». Клапцуняк прийняв праву сторону металевого паркану, водій почав об`їжджати автомобіль не вибравши достатньої дистанції, внаслідок чого зачепив автомобіль Клапцуняка. При цьому, ОСОБА_6 повідомив поліцейським, що ОСОБА_7 його спровокував, однак є відео, яке вказане спростовує. Разом з тим, на початку вулиці встановлений знак переваги у русі зі сторони Клапцуняка.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положення статей 33, 37 Закону № 1961-IV передбачає дії учасників ДТП та страховика у випадку настання ДТП. При цьому положення цих норм закону виходять з того, що сторони правовідносин діють добросовісно, а невиконання обов`язків, передбачених цими нормами, має наслідком відмову в захисті права на відшкодування (підпункти 37.1.1, 37.1.2, 37.1.3, 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

У разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 КУпАП), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП- через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах:від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 29 квітня 2020 року в справі №№ 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц (провадження № 61-23811св18) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, той факт, що відповідача не було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки провадження у справі закрито з не реабілітуючих підстав, а у зв`язку з пропуском строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідачами не надано жодних доказів на спростування обставин дорожньо-транспортній пригоди.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону № 85/96-ВР).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 указаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Так, статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Разом з тим, у відповідності до положень п. 32.2 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не відшкодовує шкоду заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) бюро можуть робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з`ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Також, слід зазначити, що відповідно до п. 1 Типових схем дорожньо-транспортної пригоди на підставі аналізу інформації, яка знаходиться у Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (далі - Повідомлення), пунктів 12, 13 лицьової сторони одного чи обох учасників дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), страхова організація (далі - Страховик) або Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) приймає рішення про те, до якого виду відноситься дана ДТП: - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів в одному напрямку; - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів у зустрічних напрямках; - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів під кутом один до одного; - ДТП, що скоєні під час руху транспортних засобів заднім ходом; - ДТП, що скоєні під час наїзду на нерухомий транспортний засіб.

Згідно з п 2 Типових схем, у випадку виявлення суперечностей в обставинах, зазначених у пункті 12 Повідомлення і в схемі ДТП, наведеної у пункті 13 Повідомлення, рішення приймається Страховиком чи МТСБУ в сукупності інформації, зазначеної у пунктах 12, 13 Повідомлення.

Як передбачено п. 5 Типових схем, після з`ясування всіх обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 4 цих Правил, Страховик чи МТСБУ має вибрати конкретну Типову схему ДТП із відповідного розділу. У випадку, якщо у вибраному розділі приведена ситуація в цілому відповідає обставинам ДТП, що розглядається, і схема, наведена у Повідомленні, в цілому співпадає з Типовою схемою ДТП, Страховик чи МТСБУ приймає рішення про розподіл відповідальності у відповідності до вказаної в схемі інформації.

У відповідно до п. 6 Типових схем визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП здійснюється на підставі комплексного аналізу всіх обставин конкретного ДТП, наявних у матеріалах справи по даному випадку.

Враховуючи вищенаведені положення Типових схем, доводи позивача про те, що страховик не може встановлювати обставини ДТП та здійснювати розподіл відповідальності, є безпідставними, адже, відповідно до п.п. 2, 5, 6 Типових схем саме на страховика покладено обов`язок визначення (розподіл) цивільно-правової відповідальності учасників ДТП.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи вище дослідженні докази вказують на причинний зв`язок між протиправними діями ОСОБА_2 та завданою унаслідок таких дій шкодою позивачу. Доказів того, що шкоди завдано позивачу внаслідок дій інших осіб матеріали справи не містять.

Так, згідно із полісом №226525885 Акціонерного товариства « Страхова компанія «Інго», таким забезпечено транспортний засіб «Volvo XC90», д/н. НОМЕР_1 у період з 16.01.2025 по 15.01.2026 за шкоду заподіяну майну потерпілих становить 1 250 000 грн. незалежно від кількості потерпілих, на одну потерпілу особу - 250 000 грн.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що шкода, спричинена за наслідками ДТП, повинна відшкодовуватися страховиком у межах страхової суми.

04.03.2025 ОСОБА_3 звернулася до АТ « СК « Інго» із повідомлення про вищевказану дорожньо-транспортну пригоду.

21.03.2025 ОСОБА_8 будучи власником ТЗ «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2 звернулась до АТ « СК « Інго» із заявою про надання калькуляції по справі №7978188, на вайбер із зазначеним номером телефону.

25.03.2025 ОСОБА_8 звернулась до АТ « СК « Інго» із заявою, у якій просила здійснити перерахунок відшкодування, у зв`язку з тим, що визначена сума є недостатньою для відновлення автомобіля, згідно рахунку СТО №000000313 від 04.02.2025, така становить 80861, 81 грн. Також просила надати звіт оцінки матеріального збитку на фірмовому бланку із печаткою, надіслати на її адресу вул. Довженка, 25, с. Крихівці за рахунок одержувача.

Так, згідно із звітом про визначення відновлювального ремонту транспортного засобу від 01.03.2025 за замовленням АТ « СК « Інго», складений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 № 83794 від 28.03.2025, вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 41 885,36 грн. з врахуванням ПДВ на запасні частини, та 40 358, 03 без врахуванням ПДВ на запасні частини станом на 01.03.2025.

19.03.2025 у межах страхової справи, складена ремонтна калькуляція №7978188, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ «Peugeot Partner». Н.з. НОМЕР_2 склала 44 948, 86 грн.

Листами вих. №1031 від 29.04.2025, №1697 від 04.07.2025, що адресовані ОСОБА_1 , що адресовані МТСБУ, АТ « СК « Інго» фактично відмовило у виплаті позивачу страхового відшкодування, посилаючись на відсутність вини заподіювача шкоди. Належних доказів про надсилання їй Звіту за її запитом, відповіді на звернення страховою компанією не надано, незважаючи на таке твердження та доручення тексту відповіді. Також у текстах відповіді зазначено відмінну адресу ОСОБА_1 , від тієї на яку вона просила надіслати відповідь ( а.с. 118).

Поряд з цим, відповіддю №1984 від 04.08.2025, що надана МТСБУ, повідомлено, що листом №1983 від 01.08.2025 страхова компанія погоджується із рекомендаціями МБСБУ, що зазначена дорожньо-транспортна пригода, має всі ознаки страхового випадку, та приймає рішення щодо виплати страхового відшкодування. Листом№1983 від 01.08.2025 АТ « СК « Інго» ще раз звернулося до ОСОБА_1 з детальним роз`ясненням необхідності надання заяви на виплату страхового відшкодування за формою, встановлено страховика.

Відтак, прослідковується суперечлива поведінка страховика, незважаючи, що потерпілою стороною подано як повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, так і фактично заяву про перерахунок, тобто фактичну виплату страхової суми.

Станом на дату розгляду справи, жодних виплат страховою компанією позивачу не здійснено.

Із змісту ч.3 ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається обов`язок страховика надавати консультаційну допомогу потерпілим особам і ознайомлювати їх із відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року справа № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наведене дає підстави для висновку, що розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02.09.2019 у справі № 545/425/17, від 11.03.2020 у справі № 754/5129/15-ц та від 19.07.2021 у справі № 206/3219/15-ц.

Разом з тим, згідно правових висновків Верховного Суду від 06.07.2018 року у справі 924/675/17, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Згідно пункту 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

У той же час згідно із висновком експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 03.10.2025 за №СЕ-19/109-25/13860-АВ, вартість матеріального збитку транспортного засобу марки «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2 станом на 01.03.2025 становила 46 517,25 грн.

Суд бере до уваги саме висновок експерта, що складений уповноваженим судовим експертом, якого попереджено про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України, при його складенні дотримані вимоги законодавства, а не Звіт №8374 від 28.03.2025 складений суб`єктом оціночної діяльності Береговим В.М. у рамках страхової справи. Також, слід зазначити, що клопотання про призначення відповідної судової експертизи відповідачем не заявлено. Відтак, наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом по справі. При цьому, висновок експерта у порівняні із Звітом різняться першочерговим визначенням ринкової вартості транспортного засобу.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Однак, статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підставі наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог -стягнення шкоди з АТ«СК «Інго» в користь позивача 46 517 грн. завданої шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то слід зазначити наступне :

За змістом статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла, за наявності її вини.

Відповідно до частини першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зробила такий висновок щодо застосування норм права: «Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».

Позивач в обґрунтування розміру моральної шкоди посилається на перенесення нею глибоких душевних страждань і переживань, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням її автомобіля, істотну зміну звичного способу життя у зв`язку із цим, значні незручності та додаткові зусилля для організації свого повсякденного життя у зв`язку із неможливістю користуватися своїм автомобілем.

Суд враховує, що пошкодженням належного позивачу майна безумовно спричинено душевні страждання, а тому суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди у розмірі 3 000,00 грн.

Що стосується розподілу судових витрат, то з урахуванням ст.. 141 ЦПК України, суд стягує понесені позивачем судові витрати ( судовий збір) з відповідачів пропорційно задоволених позовних вимог, а саме АТ «СК «Інго» в користь позивача 883, 65 грн; із ОСОБА_2 в користь позивача 290 (двісті дев`яносто ) гривень 50 копійок судового збору.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» в користь ОСОБА_1 46 517 (сорок шість тисяч п`ятсот сімнадцять ) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3 000 ( три тисячі) гривень моральної шкоди.

У іншій частині вимог відмовити - відмовити.

Стягнути із Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» в користь ОСОБА_1 883 (вісімсот вісімдесят три) гривні 65 копійок.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 290 (двісті дев`яносто ) гривень 50 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 : РНОКПП : НОМЕР_6 , адреса : АДРЕСА_2 ;

Відповідачі :

-Акціонерне товариство « Страхова компанія « Інго», ЄДРПОУ : 16285602, адреса : вул. Бульварно-Кудрявська,33, м. Івано-Франківськ;

- ОСОБА_1 : РНОКПП : НОМЕР_7 , адреса : АДРЕСА_3 .

Повне рішення - 12.05.2026.

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.