Ухвала суду № 136519202, 14.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/19746/26

Провадження № 2-з/947/300/26

УХВАЛА

14.05.2026 м.Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого - судді Мальованого В.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іщенко Олександра Валерійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради , третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 адвоката Іщенко Олександра Валерійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської міської ради , третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, в якій позивач просить суд: Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право приватної спільної часткової власності на 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв. м. Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: - заборони приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову Олександру Володимировичу вживати будь-які заходи з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 у справі № 947/25261/22 в межах виконавчого провадження № 80425807, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на забезпечення звільнення ОСОБА_1 за власний рахунок земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення самою ОСОБА_1 або будь-якою третьою особою нежитлової будівлі загальною площею 96,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , в якості 25/1000 частин автостоянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної силу судовим рішенням у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради; - заборони всім (будь-яким) органам та суб`єктам, які відповідно до вимог законодавства України здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації, в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам місцевих рад, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо скасування державної реєстрації права приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 на 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв. м. (номер відомостей про речове право 64228540, дата та час державної реєстрації 06.04.2026 16:04:04); реєструвати будь-яке речове право третіх осіб на вказаний об`єкт нерухомості; вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав, Реєстру прав власності на нерухоме майно, їх розділів щодо речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна; закривати відповідний розділ (розділи) Державного реєстру речових прав та/або реєстраційну справу до набрання законної сили судовим рішенням у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради. В обґрунтування заяви представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси із позовною заявою про визнання права приватної спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв. м.. Можливе знесення нежитлової будівлі загальною площею 96,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , в межах виконавчого провадження № 80425807 з примусового виконання виконавчого листа № 947/25261/22, виданого Київським районним судом м. Одеси 26.01.2026 на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023, призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, оскільки нерухоме майно, що є предметом цього спору, буде знищено. Крім того, скасування державної реєстрації права спільної часткової приватної власності позивачки на вказаний об`єкт нерухомого майна, здійсненої державним реєстратором Долинської сільської ради Подільського району Одеської області Поляковою Я.А. 06.04.2026, також може призвести до значного утруднення виконання або взагалі до неможливості виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову. Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даною заявою. Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Одночасно, судом враховуються висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021 року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову. За наслідком викладеного, розгляд заяви про забезпечення позову підлягає негайному розгляду не пізніше двох днів з дня її надходження до суду, без повідомлення учасників справи. Оглянувши вказану заяву, суд встановив, що заява позивача відповідає вимогам, встановленим ст. 151 ЦПК України, а відтак підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, суд дійшов до наступного висновку. Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так, перевіряючи надану до суду заяву та матеріали позовної заяви вбачається , що ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить нежитлова будівля загальною площею 96,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3070542.4638885.20260407.88.0000.29. Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер 471838042 від 08.04.2026, який був сформований державним реєстратором Долинської сільської ради Подільського району Одеської області Поляковою Яною Анатоліївною, яка 06.04.2026 зареєструвала вказане право власності ОСОБА_1 на підставі правовстановлюючого документу договору купівлі продажу від 06.11.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за № 2338. Разом з тим , підставою для звернення до суду позивачем зазначається не визнання відповідачем Одеською міською радою права власності за ОСОБА_1 на 25/1000 частин автостоянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складаються з нежитлової будівлі адміністраторської літ. «А», загальною площею 96,3 кв. м., що на думку позивача, підтверджується офіційним клопотанням уповноваженої особи Одеської міської ради Бутрик Анастасії Олегівни, яке було подано б/н 23.04.2026 о 12 год. 33 хв. приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Хлєбникову Олександру Володимировичу. Вказане клопотання подано в ході проведення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 80425807 з примусового виконання виконавчого листа № 947/25261/22, виданого 26.01.2026, під час виходу приватного виконавця на місце за адресою: АДРЕСА_2 . Виконавчий лист № 947/25261/22 було видано на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/25261/22 від 10.11.2023, яке набрало законної сили 03.12.2025. Вказаним рішенням суду ОСОБА_1 зобов`язано звільнити за власний рахунок самовільно зайняту земельну ділянку територіальної громади міста Одеси за адресою: АДРЕСА_2 шляхом знесення розташованих на ній самочинно збудованих виробничих та невиробничих будівель загальною площею 1111,3 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1916440851101). При цьому до матеріалів заяви та позовної заяви не долучено будь-яких доказів , які б свідчили про невизнання чи оспорювання Одеською міською радою права позивача на вище вказаний об`єкт нерухомого майна. Навпаки в позовні заяві позивач вказує , що за наслідками вчинення виконавчих дій 23.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Хлєбниковим О.В. складено Акт, в якому зазначено, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 відсутні самочинно збудовані виробничі та невиробничі будівлі саме загальною площею 1111,3 кв. м. Встановлено, що на земельній ділянці знаходиться лише єдиний об`єкт, а саме двоповерхова будівля, яка зазначена в технічному паспорті, виготовленому ТОВ «ПРОФ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ» 13.09.2019, під літ. «А». Також згідно інформації та документів, наданих боржником ОСОБА_1 вказана будівля побудована до виникнення спору, що підтверджується технічним паспортом від 2009 року. Крім того, приватний виконавець взяв до уваги заяву ОСОБА_1 про добровільне виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 у справі № 947/25261/22 від 25.03.2026, в якій зазначено, що ОСОБА_1 це рішення було виконано добровільно шляхом знесення нею за свій рахунок виробничих та невиробничих будівель площею 1111,3 кв. м, а будівля площею 96,3 кв. м до будівель, що підлягали знесенню на підставі рішення суду, не відноситься. Приватний виконавець шляхом обстеження земельної ділянки встановив, що обставини, зазначені в заяві про добровільне виконання рішення суду, підтверджуються. Тому приватний виконавець дійшов висновку, що виконання боржником ОСОБА_1 обов`язку знесення будівлі літ. «А» загальною площею 96,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , в межах зазначеного виконавчого провадження потребує додаткового судового вивчення. З тексту заяви «Про добровільне виконання рішення суду» слідує , що Касаційний господарський суд у складі ВС дійшов висновку , що у справі , що розглядалася порушення полягає , зокрема у наданні самочинно добудованій до споруди будівлі (адміністраторська автостоянки літ.»А» площею 96,3 кв.м. ) титулу об`єкта нерухомості у розмірі 1111,3 кв.м. розташованого за адресою АДРЕСА_2 , що перешкоджає Одеській міській раді реалізувати всі правомочності власника щодо земельної ділянки , на якій об`єкт знаходиться. Тобто з наданих позивачем відомостей , які не підтверджені доказами, при виконанні рішення суду від 10.11.2023 щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення на ній самочинно збудованих виробничих та невиробничих будівель загальною площею 111.3 кв.м., мова йде саме про самочинну добудову до споруди будівлі адміністраторської автостоянки, а не про саму будівлю адміністраторської . Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, саме пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає не доведеним що між сторонами дійсно виник спір, який підлягає захисту в судому порядку у спосіб , який обрав позивач , визнання права власності за позивачем на об`єкт нерухомого майна, яка вже є титульним власником вказаного об`єкту нерухомості. З огляду на викладене , суд вважає необґрунтованими доводи позивача викладені в заяві про забезпечення позову та не доведені належними доказами, а тому в задоволенні заяви слід відмовити . Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Іщенко Олександра Валерійовича про забезпечення позову відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В. О. Мальований