Рішення № 136518589, 14.05.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2026 р. Справа № 608/451/26

Номер провадження2/608/426/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

представника відповідача адвоката Васильченка В. В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до Чортківського районного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2014 між AT «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75 000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

AT «Альфа - Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в AT «Альфа- Банк». Тобто, відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачу та він погодився з ним, підписуючи угоду. Вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача.

Станом на 20.09.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості за кредитом становить 53 314,96 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості.

20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 01.12.2014, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем.

З урахуванням викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за договором про позики від 01 грудня 2014 року в сумі 53 314,96 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 3328,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200 гривень.

Представником відповідача адвокатом Васильченком В. В. в ході розгляду справи подано відзив на позов, згідно з яким позов ОСОБА_1 не визнає. Зазначає, що позивач не вперше намагається стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти, що підтверджується судовими рішеннями, згідно яких у задоволенні вимог позивача було відмовлено.

Вважає, що позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», заявляючи позов про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованості за кредитним договором, зобов`язаний довести факт передачі коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право позивача на пред`явлення будь-якої вимоги.

Матеріали справи не підтверджують факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. Виписка містить дані, що по рахунку здійснено всього витрат 163 777,72 грн, всього надходжень 163 777,72. Зазначені суми свідчать про відсутність боргу, та не співпадають, а ні з сумою боргу, а ні з розрахунком позивача, витягом до додатку договору факторингу №3 від 20.09.2021.

Представник відповідача звертає увагу, що виписка сформована без цифрового підпису, підпису/печатки, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки. Наявність на останньому аркуші виписки про реквізити СЕНС БАНК, який не є стороною по справі, також підтверджує, що подана виписка є неналежним доказом по справі.

Крім іншого, позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» у позові зазначає, що 01.12.2014 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. В той час як подано до суду копію Анкети-заяви, Довідки про умови та заяву про відкриття рахунку від 07.11.2014, згідно яких не узгоджується зазначена позивачем у позові ставка 24% річних, враховуючи що згідно доданої Довідки про умови кредитування міститься інформація реальної процентної ставки % в рік 3,8. Згідно наданого розрахунку сума встановленого ліміту на картці складала 15 000,00 грн, що свідчить про неможливість отримання коштів з кредитної картки поза кредитним лімітом. Однак укладаючи договір факторингу, згідно витягу з додатку до договору №3 від 20.09.2021 сторони протиправно зазначили, що сума боргу за тілом кредиту склала 48 322,60 грн, залишок заборгованості 53 314,96 грн, залишок по відсотках 0,00 грн, залишок по комісії не значиться, залишок заборгованості за штрафними санкціями не значиться.

Зазначені обставини унеможливлюють перевірку правильності нарахування заборгованості позивачем відповідачці ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі цієї виписки та доведення на підставі такої виписки наявності заборгованості взагалі. Оскільки борг вказаний у розрахунку, виписці з карткового рахунку (який не належить відповідачці) до додатку до договору факторингу не відповідає дійсності, складові боргу визначити неможливо, оскільки сам позивач їх не зазначає.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними та допустимими доказами отримання кредитних коштів за договором від 07.11.2014, наявності та розміру заборгованості за кредитним договором, зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях, а отже позов не може бути задоволений судом.

Крім того, строк кредитування за кредитною лінією мав становити три роки, тобто до 07.11.2017, і доказів про укладення додаткових угод, які б продовжували строк такого кредитування, позивачем не надано, таким чином підстав для нарахування відсотків з моменту закінчення строку кредитування і до моменту укладення договору факторингу, позивачем не доведено.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, адвокат Васильченко В. В. вважає їх завищеними та неспівмірними з обсягом наданих послуг.

Оскільки, вважає позов безпідставним, то просить також відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення судових витрат. Однак, просить стягнути з позивача в користь відповідача судові витрати в розмірі 3000 гривень за надання юридичної допомоги.

Представником позивача Наваренко В. Г. подано відповідь на відзив, згідно з яким вважає позов підставним, оскільки заборгованість ОСОБА_1 підтверджується в сукупності умовами кредитного договору, виписками по рахунку та розрахунком заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Васильченко В. В. в судовому засіданні позов не визнав, з наведених у відзиві підстав, просить відмовити в його задоволенні та стягнути з позивача витрати на правову допомогу.

Розглянувши позов, вислухавши представника відповідача адвоката Васильченка В. В., дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору і договору факторингу, та регулюються главами 71, 73 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01.12.2014 між AT «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 75 000 грн. Процентна ставка 24% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області по справі №608/2047/23, номер провадження №2/608/685/2023 від 07.09.2023, яке набрало законної сили 13.10.2023 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №71537, вчинений 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, відповідно до якого пропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС", місцезнаходження: 03035, м. Київ, Солом`янська площа, буд. 2, код платника податків згідно з ЄДРПОУ 40340222, на підставі Договору факторингу № 3 від 20.09.2021 року, відступлено право вимоги за Кредитним договором № МТС-630229964 від 01.12.2014 року, укладеного між АТ "АЛЬФА-БАНК" та ОСОБА_1 , та пропонується задовольнити вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛІТ ФІНАНС", стягнути з ОСОБА_1 за період з 20.09.2021 по 20.12.2021 включно, суму у розмірі 48 322,60 (сорок вісім тисяч триста двадцять дві гривні 60 копійок) - заборгованість за тілом кредиту; - 0,00 гривень - заборгованість за відсотками та комісією; 0,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями; 50,00 гривень - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 48 372,60 (сорок вісім тисяч триста сімдесят дві гривні 60 копійок).

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області по справі №608/2047/23, номер провадження №2/608/685/2023 від 07.09.2023, встановлені наступні факти: з виконавчого напису №71537 від 22.12.2021 року та приєднаних до нього документів вбачається, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував, що в супереч переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подано не нотаріально посвідчену угоду, та не перевірив, факти наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, не врахував, що наданий кредитний договір № МТС-630229964 від 01.12.2014 року, вчинений більш ніж 7 (сім) років до звернення стягувача, що, крім іншого, свідчить також про пропущення всіх строків давності, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» про безспірність заборгованості, розрахунок заборгованості, розмір невиконання зобов`язань за кредитним договором у виконавчому написі зроблено відповідачем одноособово відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором, підписаного представником стягувача. При цьому надана виписка не може бути визнана документом, що підтверджує безспірність заборгованості боржника, оскільки з неї не можливо визначити, за який період проводиться стягнення, строки його погашення, не враховано, не подано документів, що ОСОБА_1 була повідомлена про зміну сторони стягувача, так само як не подано претензій згідно якої стягувач вимагав би від боржника дострокового виконання зобов`язання, не відображено руху коштів на рахунку боржника, не вказано, які суми були нараховані у цей період, у самому виконавчому написі відображені односторонні арифметичні розрахунки із зазначенням, що стягнення 48322,60 заборгованості за тілом кредиту проводиться за період з 20.09.2021 по 20.12.2021, тобто в межах трьох місяців, при цьому зазначається, що заборгованість виникла за кредитним договором 01.12.2014 (більш ніж за сім років до періоду нарахування), що не може відображати правові підстави для стягнення відповідних сум та слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 .

На підставу позовних вимог позивач надав суду наступні письмові докази: копію Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Альфа Connect» від 07.11.2014, копію Довідки про умови кредитування з використанням картки «Альфа Connect», копію заяви про відкриття поточного рахунку в АТ «Альфа-Банк» та картку зі зразками підпису від 07.11.2014; копію паспорту, копію договору факторингу №3 від 20.03.2021, копію Акту приймання- передачі реєстру Боржників від 20 вересня 2021 року до Договору Факторингу №3 від 20.09.2021; копію платіжного доручення №559 від 20.09.2021; копію витягу з додатку до договору факторингу №3 від 20.09.2021, копію виписки по рахунку з кредитною карткою MasterCard World за договором №630229964 Сенс Банк, копію розрахунку заборгованості за кредитом.

Виписка по рахунку за кредитною карткою Mastercard World за період з 01 грудня 2014 року по 20 вересня 2021 року, із зазначенням руху коштів по рахунку НОМЕР_1 , зроблена за поточним рахунком, який не зазначений в жодному з інших наданих позивачем доказів та суперечить також заяві про відкриття рахунку в ПАТ «Альфа-Банк», де номер особистого рахунку зазначено НОМЕР_2 . Інформація про перевипуск картки, або надання згоди на відкриття рахунку зазначеного у виписці відсутня. Крім того, виписка за рахунком за період, який виходить за межі дії строку дії картки (3 роки), зазначеного у довідці про умови кредитування, більше ніж на три роки, за цим доказом не можна встановити, якого саме договору про банківське обслуговування він стосується, а реквізити кредитного договору виписка не містить, а також не можна встановити, чи зазначена у виписці картка дебетова, які кошти витрачала відповідач, власні чи кредитні. Слід також звернути увагу, що виписка сформована без цифрового підпису, підпису/печатки, що не дає змоги ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки. Наявність на останньому аркуші виписки про реквізити АТ «СЕНС БАНК», який не є стороною по справі підтверджує, що подана виписка є неналежним доказом по справі.

Виписка також містить дані, що по рахунку здійснено всього витрат - 163 777,72 грн та всього надходжень 163 777,72 грн. Зазначені суми свідчать про відсутність боргу та не співпадають ні з сумою боргу, ні з розрахунком позивача, ні з витягом до додатку договору факторингу №3 від 20.09.2021.

Також, позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» у позові зазначає, що 01.12.2014 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачкою шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. В той час як подано до суду копію Анкети-заяви, Довідки про умови та заяву про відкриття рахунку від 07.11.2014, згідно яких не узгоджується зазначена позивачем у позові ставка 24% річних, враховуючи що згідно доданої Довідки про умови кредитування міститься інформація реальної процентної ставки в рік 3,8%.

Позивач у позові зазначив, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором банк виконав, однак станом на 20.09.2021 за кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 53 314,96 грн, а 20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.

Також, згідно наданого розрахунку сума встановленого ліміту на картці складала 15 000,00 грн, що свідчить про неможливість отримання коштів з кредитної картки поза кредитним лімітом. Однак укладаючи договір факторингу, згідно витягу з додатку до договору №3 від 20.09.2021 сторони договору факторингу протиправно зазначили, що сума боргу за тілом кредиту склала 48 322,60 грн, залишок заборгованості 53 314,96 грн, залишок по відсотках 0,00 грн, залишок по комісії не значиться, залишок заборгованості за штрафними санкціями не значиться.

Проаналізувавши зазначений рух коштів по картковому рахунку, суд встановив, що в період дії картки діяв кредитний ліміт 15 000,00 грн. Розмір боргу за картою станом на день закінчення її дії складав основного боргу 7542,65 грн. За весь період дії карти отримувалась 48 824,02 грн, внесені кошти 52 854,69 грн. Поза періодом дії карткового рахунку кошти не отримувались, на карту надійшло 63 582,35 грн особистих коштів. Переплата за картою складає 63 582,35 грн.

Зазначені обставини унеможливлюють перевірку правильності нарахування заборгованості позивачем відповідачці ОСОБА_1 за кредитним договором на підставі цієї виписки та доведення на підставі такої виписки наявності заборгованості. Оскільки борг вказаний у розрахунку, виписки з карткового рахунку (який не належить відповідачці), до додатку до договору факторингу не відповідає дійсності, складові боргу визначити неможливо, оскільки сам позивач їх не зазначає.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов не обґрунтований, не підтверджений належними доказами та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співвмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача надав ордер на надання правничої допомоги, договір про надання правової допомоги № 02/26 від 12.03.2026, укладений між адвокатом Васильченком В. В. та ОСОБА_1 , акт виконаних робіт №б/н від 12.03.2026 на загальну суму 3000 гривень.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу відповідачем, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом відповідача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги виконані роботи, відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, пл. Солом`янська, 2, м. Київ, 03035) до ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, пл. Солом`янська, 2, м. Київ, 03035) в користь ОСОБА_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «___» ______ 202___ року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/451/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «___»______202__ року.

Секретар: