Ухвала суду № 136516254, 14.05.2026, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №943/863/26

Провадження № 1-кп/943/152/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду вм. Буськ кримінальне провадження № 42026142210000005 від 12 січня 2026 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Буськ, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1КК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Буського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження № 42026142210000005 від 12 січня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що, будучи фізичною особою-підприємцем, основний вид діяльності якого «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», з 01.07.2016, не маючи передбаченого законодавством дозволу, здійснив самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні зоні газорегуляторного пункту та прибережної захисної смуги річки Полтва на території Буської міської ради (територіальної громади) за координатами 49.964552, 24.605365 по вул. Львівська в м. Буськ Буського району (зараз - Золочівського) Львівської області.

Прибережна захисна смуга річки Полтва на території Буської міської ради (територіальної громади) за координатами 49.964552, 24.605365 в межах м. Буськ Золочівського району Львівської області, становить 25 метрів від урізу води.

Так, ОСОБА_5 , маючи у користуванні тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності, а саме малу архітектурну форму, розташовану на земельній ділянці комунальної власності площею 30 м.кв. у м. Буськ по вул. Львівська Буського району (зараз - Золочівського) Львівської області, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки водного фонду, з метою її самовільного використання у власних цілях,діючи всупереч положень ст. ст. 116, 123, 126 ЗК України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу її у власність чи надання у користування, а також в порушення ст. ст. 58, 60, 61, 81, 112 ЗК України, ст. ст. 85, 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, з 01.07.2016, не маючи передбаченого законодавством дозволу, самовільно зайняв земельну ділянку, без кадастрового номеру та юридичної адреси, яка знаходиться по вул. Львівська в м. Буськ Золочівського району Львівської області, за координатами 49.964552, 24.605365,загальною площею 0,0050 га, із земель водного фонду в межах 25 метрової прибережної захисної смуги річки Полтва та охоронної зони ГРП, тобто в охоронній зоні, та яка відноситься до земель комунальної власності Буської міської ради Золочівського району Львівської області, шляхом встановлення торгового павільйону на площі 0,0050 гана земельній ділянці комунальної форми власності по вул.. Львівська у м. Буськ, Золочівського району, Львівської області, яку використовував для торгівлі до 01.08.2021 року.

Своїми протиправними діями ОСОБА_5 , діючи умисно, не маючи рішень органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи користування земельної ділянки, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0050 га, розташовану в межах 25 метрової прибережної захисної смуги водного об`єкта річки Полтва.

Таким чином, ОСОБА_5 спричинив шкоду, завдану самовільним зайняттям частини земельної ділянки, площею 0,0050га, в сумі 2900,94 грн. (дві тисячі дев`ятсот гривень дев`яносто чотири копійки).

Зазначені дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.197-1 КК України, відповідно до якої він обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.

В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Прокурор та представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні клопотання обвинуваченого про звільнення від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.197-1 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України підтримали.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми Кримінального законодавства України, які підлягають застосуванню до клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, суд прийшов до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частинами 1 та 4 ст. 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до частин 1-2 ст. 44 Кримінального кодексу України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Санкція ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

За нормою ст. 4 Кримінального кодексу України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За нормою ст. 12 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) залежно від ступеня тяжкості, злочини поділялися на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі. Злочином невеликої тяжкості визначався злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на те, що норми ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання, то ці злочини на момент їх вчинення відносились до злочинів невеликої тяжкості.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла до 01 липня 2020 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Аналіз зазначених обставин, вказує на наявність підстав для застосування до ОСОБА_5 норми п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, зокрема можливості звільнення його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із тим, що з дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України минуло більше трьох років.

Пленум Верховного суду України в пункті 8 своєї постанови від 23 грудня 2005 року N 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначив, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Крім того, Верховний суд в своїй постанові від 19 червня 2018 року по справі ЄУН 462/2762/14 зазначив, що за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

В судовому засіданні обвинуваченому роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності, що це є не реабілітуюча підстава.

Як вбачається із правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 24 травня 2018 року по кримінальному провадженню ЄУН 200/4664/14-к, відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

З системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття справи за такою підставою, у разі згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності і виконати вимоги, передбачені статтями 284-288, 314, 315 КПК України.

Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями 12, 49 Кримінального кодексу України.

Стаття 49 Кримінального кодексу України обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили злочини. Строк давності - це передбачений кримінальним законом певний проміжок часу після вчинення злочину, сплив якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання, виконанні завдань загальної і спеціальної превенції.

Передбачений ст. 49 Кримінального кодексу України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового злочину певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Даним кримінальним правопорушенням Буській міській раді Золочівського району завдано матеріальну шкоду на суму 2900,94 грн. (дві тисячі дев`ятсот гривень дев`яносто чотири копійки), яка відшкодована.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання, з огляду на те, що з дня вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення і до дня розгляду справи в суді минули строки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, суд доходить переконання, що клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак його слід задовольнити, звільнивши обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, закривши відносно нього кримінальне провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 12, 49 КК України, ст. ст. 284-288, 376, 392-395 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності передбаченої ч.2 ст. 197-1 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 42026142210000005 від 12 січня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1КК України, - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Буський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 14 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1