Вирок № 136516099, 14.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4790/25 1-кп/335/398/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, за адресою: вул. Перемоги, буд. 107-Б, м. Запоріжжя, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082050002161 від 24 жовтня 2024 року, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, який є громадянином України, має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей на утриманні немає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2024 року, приблизно о 16 годині 12 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по паркувальному майданчику, що розташований в районі буд. 2 по вул. Яценко в м. Запоріжжі.

В цей час, попереду, у попутному з водієм напрямку, здійснювала рух пішохід ОСОБА_7 .

Під час руху по вищевказаному паркувальному майданчику водій ОСОБА_5 , діючи зі злочинною недбалістю, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_7 , яка увесь час перебувала у полі зору ОСОБА_5 а також можливість своєчасно застосувати заходи для зменшення швидкості свого руху аж до повної зупинки транспортного засобу, відповідних заходів не вжив, продовжив прямолінійний рух, внаслідок чого передньою правою бічною частиною кузову допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , відповідно до висновку експерта № 2025п, отримала тілесне ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки, що кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Позиції учасників судового провадження у судових дебатах.

Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вина обвинуваченого повністю доведена сукупністю зібраних і досліджених доказів, зокрема, свідченнями потерпілої ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , які підтвердили факт наїзду на стоянці магазину «Варус», зазначивши, що потерпіла рухалася спокійно і не робила різких рухів. Експерт ОСОБА_9 у суді підтвердив, що пішохід постійно перебувала в полі зору водія, тому він мав технічну можливість вжити заходів для реагування (час на реакцію становив 0,6 секунди). Прокурор зазначив, що злочин є необережним, проте ОСОБА_5 не виявив щирого каяття, не вибачився перед потерпілою та не відшкодував їй шкоду. З огляду на викладені обставини, прокурор просив призначити покарання у виді 2 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, та з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_4 підтримала сторону обвинувачення щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення. Проте, враховуючи зухвалу поведінку обвинуваченого, який з моменту ДТП не надав потерпілій жодної допомоги на лікування та не просив у неї вибачення, адвокат просила суд призначити ОСОБА_5 максимальне покарання за ч. 1 ст. 286 КК України, у виді 3 років обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Також просила задовольнити позовні вимоги про стягнення матеріальної, моральної шкоди та витрат на правничу допомогу в повному обсязі. З метою забезпечення виконання цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, просила не скасовувати арешт з транспортного засобу.

Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що не визнає своєї вини. Він бачив потерпілу, але вона йшла поруч із машиною, на рівні пасажирських дверей, і не створювала небезпеки. Наїзду як такого не було, і якби він на неї наїхав, вона б упала від удару бампером, а натомість вона нібито сама засунула ногу під колесо. В останньому слові обвинувачений ще раз підкреслив, що не відчував небезпеки від потерпілої, не вважає себе винним і просить суд його виправдати.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 зазначив, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а тому просить виправдати його, а цивільний позов залишити без задоволення. Захист припускає, що потерпіла сама випадково потрапила ногою під колесо, оскільки на автомобілі відсутні сліди контакту, зокрема ударів бампером. Адвокат стверджує, що для водія небезпека виникла раптово, коли потерпіла змінила рух, і він не міг цього передбачити, оскільки вона до пригоди просто йшла поруч із машиною. Захисник також вказав на розбіжності в протоколах огляду місця події, зокрема, проведення оглядів з різними учасниками в один і той самий час, що, на його думку, робить ці докази недопустимими.

У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнавав та надавав суду такі пояснення.

Восени 2024 року (точну дату не пам`ятає) він керуючи транспортним засобом рухався по стоянці біля магазину «Варус», по вул. Якова Новицького. Справа від нього були припарковані інші автомобілі. Рухався він зі швидкістю приблизно 35 км/год прямолінійно, без здійснення будь-яких маневрів, маючи на меті підібрати пасажира, який чекав попереду на відстані близько 2030 метрів.

За словами обвинуваченого, він небезпеки ні від кого не відчував, помітив потерпілу, коли вона вийшла з ряду припаркованих справа машин і почала рухатися паралельно його автомобілю. Жінка була в полі його зору (на рівні двигуна або пасажирських дверей), рухалася швидше за автомобіль, але він не відчував від неї загрози, оскільки її поведінка здавалася адекватною.

Потім в якийсь момент вона раптово вдарила по капоту з правого боку, в районі переднього колеса, після чого він миттєво натиснув на гальма, зупинився, та побачив, що наїхав на жінку. Обвинувачений припускає, що потерпіла могла несподівано змінити напрямок руху та зробити крок ліворуч у бік його транспортного засобу, оскільки до цього вона йшла прямо.

Щодо розбіжностей із показаннями, наданими під час досудового розслідування, зокрема, щодо визнання вини, зазначив, що не читав уважно протоколи, які підписував, або перебував у стані стресу, проте від самого початку внутрішньо вважав себе невинним.

Зазначив, що він не вибачався перед потерпілою та не відшкодовував їй ніяку шкоду, оскільки він не повинен це робити через власне переконання у відсутності його вини в дорожньо-транспортній пригоді, так як він їхав прямо. Після події він першим викликав швидку допомогу та поліцію. З висновком автотехнічної експертизи щодо порушення ним пункту 12.3 ПДР України він не згоден, жодної небезпеки для руху він не відчував.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, його вина у вчиненні даного злочину підтверджується дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження наступними доказами.

Потерпіла ОСОБА_7 у судовому засіданні надала пояснення, що 24 жовтня, близько 16:00, вона приїхала до супермаркету «Варус» по вул. Яценка у м. Запоріжжі та припаркувала свій автомобіль на стоянці. Вийшовши з-за керма, вона закрила двері, пройшла вздовж автомобіля до кінця його капота та повернула праворуч, прямуючи до центрального входу в магазин. Зробивши буквально декілька кроків від ряду припаркованих авто, вона відчула, що на її ногу наїхав транспортний засіб.

Потерпіла зазначила, що одразу розвернулася і почала бити руками по капоту автомобіля BMW, намагаючись привернути увагу водія та зупинити його, оскільки він продовжував рух. За її словами, водій проїхав ще приблизно 12 метри після контакту, вона почула тріск кісток і впала. Швидкість автомобіля була невеликою, проте водій, імовірно, дивився в інший бік і не помітив її.

Потерпіла також зазначила, що після наїзду обвинувачений ОСОБА_5 не підійшов до неї, не надав першої допомоги та не цікавився її станом, а просто стояв осторонь. Швидку допомогу та поліцію викликав випадковий перехожий. За весь час лікування обвинувачений жодного разу не виявив ініціативи щодо допомоги, не відвідував її в лікарні та не компенсував витрати на лікування добровільно.

Внаслідок ДТП потерпіла отримала тілесні ушкодження, через які перебувала на стаціонарному лікуванні майже три тижні. Вона перенесла дві операції, під час яких їй було встановлено металеві пластини та шурупи. Потерпіла повідомила, що через травму її ліва нога стала на 4 см коротшою (24 см проти 28 см у здоровій нозі), що призвело до незворотних змін у її фізичному стані.

Після цього її життя кардинально змінилося, вона відчуває постійний фізичний біль, з яким прокидається кожного ранку, та вимушена щоденно бачити наслідки травми. Вона наразі пересувається за допомогою палиці, не може носити звичне взуття і втратила можливість керувати автомобілем із механічною коробкою передач.

Свої моральні страждання вона оцінює у 250 000 гривень, обґрунтовуючи це повною руйнацією звичного укладу життя, тривалим і болісним процесом лікування, який триває вже майже півтора року, та відчуттям себе «калікою» через неможливість вільно пересуватися. Цивільний позов у частині матеріальної та моральної шкоди потерпіла підтримала у повному обсязі.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала покази, відповідно до яких 24 жовтня, у світлу пору доби, вона перебувала у власному автомобілі, припаркованому на майданчику біля супермаркету «Варус» по вул. Яценка у м. Запоріжжі. Її автомобіль був розташований задньою частиною до парковки, а передньою - до проїзної частини, що дозволяло їй безпосередньо та чітко спостерігати за дорожньою обстановкою попереду. Під час події свідок розмовляла по телефону та бачила момент наїзду автомобіля BMW (чорного або сірого кольору) на пішохода.

Свідок зазначила, що автомобіль BMW рухався з мінімальною швидкістю, приблизно 510 км/год, він буквально «тягнувся». Потерпіла вийшла з-за ряду припаркованих машин і рухалася в бік входу до магазину. За словами свідка, жінка не подивилася ліворуч або назад перед виходом на проїзну частину. Наїзд стався майже миттєво, коли потерпіла встигла зробити лише один-два кроки від лінії припаркованих авто.

ОСОБА_8 підкреслила, що удар не був прямим, зіткнення відбулося ніби боком, оскільки потерпіла впала біля колеса, а не перед центром капота. Свідок чула звук удару по машині та крик потерпілої. На її думку, якби у водія було хоча б дві секунди часу після виходу жінки на дорогу, він міг би встигнути зупинитися, проте подія розвивалася занадто швидко.

Свідок пояснила, що вздовж проїзної частини було щільно припарковано багато автомобілів, що могло обмежувати огляд як для пішохода, так і для водія. Водій BMW рухався в межах своєї смуги, проте досить близько до ряду припаркованих машин. Припустила, що якби водій вибрав більший бічний інтервал, тобто їхав ближче до середини дороги або зустрічної смуги, наїзду можна було б уникнути, оскільки потерпілій довелося б зробити більше кроків, щоб потрапити під колеса.

Після наїзду почався галас, і перехожі викликали швидку допомогу та поліцію. Свідок підтвердила, що надані нею в суді свідчення повністю відповідають тим, які вона надавала під час досудового розслідування та під час проведення слідчого експерименту за її участю.

З письмових доказів, які були досліджені судом, встановлено наступне.

24.10.2024 слідчим ЗГРУП ГУНП в Запорізькій області проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, за результатами чого складено протокол від 24.10.2024, до якого додано схему ДТП та фототаблицю. У протоколі зазначено, що місцем ДТП є проїзна частина паркувального майданчику, за адресою м. Запоріжжя, вул. Яценко буд. 2 огляд проводився за адресою м. Запоріжжя, на ньому перебуває транспортний засіб «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , без вантажу, механічні пошкодження на автомобілі, а також будь-які сліди відсутні. З місця пригоди вилучено автомобіль «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1 а.с. 142-149).

Згідно висновку експерта від 11.11.2024 № СЕ-19/108-24/21127-ІТ, який складено за результатами судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів», на момент проведення огляду та експертного дослідження рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходились у працездатному стані, а ходова частина перебувала у непридатному стані. Визначити стан ходової частини автомобіля до моменту, в момент або після дорожньо-транспортної пригоди не надається за можливе (т. 1 а.с. 152-161).

Відповідно до протоколу огляду відеозапису від 25.10.2024, який складено слідчим, предметом огляду є носій інформації, який є додатком до протоколу, на якому міститься відеозапис з камер зовнішнього відеоспостереження, які встановлені на фасаді магазину «Varus» по вул. Яценко буд. 2 в м. Запоріжжя, та знімає територію паркувального майданчику, і тротуар в напрямку проїзної частини вул. Яценко в м. Запоріжжі. В ході перегляду відеозапису встановлено, що на 16 год. 12 хв. 20 сек. в кадрі видно як жінка здійснила вихід за задню частину кузову автомобіля та почала здійснювати рух напрямком до центрального входу магазину «Варус» прямолінійно, не змінюючи напрямок свого руху. В цей час автомобіль в кузові синього кольору здійснює рух в попутному з жінкою напрямку.

О 16 год. 12 хв. 26 сек. на відеозаписі видно як автомобіль здійснив наїзд на жінку. Минуло більше трьох секунд з моменту виходу пішохода за межі припаркованих транспортних засобів.

О 16 год. 12 хв. 29 сек. на відеозаписі видно як автомобіль в кузові синього кольору здійснивши наїзд на пішохода здійснив рух заднім ходом після чого зупинився.

Таким чином, при перегляді вказаного відеозапису встановлено, що в момент коли пішохід ОСОБА_7 здійснила вихід за межі задньої частини припаркованих автомобілів (на 16 год. 12 хв. 20 сек.) та розпочала прямолінійний рух в попутному напрямку з автомобілем, де у подальшому на неї відбувся наїзд вказаним транспортним засобом (16 год. 12 хв. 26 сек.). Тобто, з моменту виходу пішохода ОСОБА_7 за межі припаркованих транспортних засобів до моменту наїзду проходить щонайменше 6,0 сек. (т. 1 а.с. 163-166).

Згідно з висновком експерта від 06.12.2024 № СЕ-19/108-24/22213-ФП, складений за результатами судової фототехнічної експертизи, траєкторія руху пішохода з моменту появи в кадрі відеозапису, що міститься на диску для лазерних систем зчитування, до моменту наїзду на неї: прямолінійна, зліва на право, в напрямку перпендикулярному напрямку попутному руху автомобіля, іменованого як «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в подальшому прямолінійна зліва на право, в напрямку, попутному руху автомобіля, іменованого «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з наближенням до траєкторії руху зазначеного автомобіля (т. 1 а.с. 171-177).

Відповідно до висновку експерта №2025п від 16.12.2024, експертом було проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_7 за медичною документацією, та встановлено, що за медичними даними, при надходженні ОСОБА_7 до стаціонару зовнішніх ушкоджень не виявлено, проте діагностований «закритий уламковий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки»; перелом утворився за механізмом тупої травми в термін, що не суперечить зазначеному в постанові та медичній документації; ушкодження кваліфікується як середньої тяжкості за ознаками тривалого розладу здоров`я більш, як 21 доба; за характером ушкодження не суперечить обставинам випадку, що викладений в постанові (т. 1 а.с.179-180).

Згідно протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14.04.2025, який складено слідчим за участю ОСОБА_5 , в ході даної слідчої дії ОСОБА_5 вказав як розташовувався його автомобіль відносно ширини паркувального майданчику, замірами було встановлено, що права бічна частина кузова автомобіля розташована на відстані 22,6 м від правого краю буд. 2 по вул. Яценко в м. Запоріжжя, крім того, водій вказав, що він рухався зі швидкістю 3-5 км/год., також вказав місце, де він виявив пішохода і замірами було встановлено, що місце виходу пішохода із-за припаркованих транспортних засобів розташовувалось на відстані 7,4 м до місця наїзду та на відстані 22,2 метри від правого краю буд. 2 по вул. Яценко в м. Запоріжжя, на підставі пояснень ОСОБА_5 було також виміряно швидкість руху пішохода (т. 1 а.с. 186-190).

22.04.2025 слідчим ЗРУП ГУНП в Запорізькі області проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_8 , у присутності понятих, про що складено протокол, в ході якого свідок вказала як розташовувався автомобіль відносно ширини паркувального майданчику, замірами було встановлено, що права бічна частина кузова автомобіля розташована на відстані 22,6 м. від правого краю буд. 2 по вул. Яценко в м. Запоріжжя. Окрім того, свідок пояснила, що автомобіль до моменту наїзду на пішохода здійснював рух прямолінійно, не змінюючи напрямок свого руху зі швидкість 4-5 км/год. Свідок також вказала місце виходу пішохода із-за припаркованих автомобілів та місце наїзду на пішохода. Замірами було встановлено, що місце виходу пішохода із-за припаркованих автомобілів розташоване на відстані 22,2 м від правого краю буд. АДРЕСА_3 , місце наїзду на пішохода розташоване на відстані 16,2 м до вказаного будинку та на відстані 22,3 м від правого кута цього будинку. Також шляхом експерименту встановлено швидкість руху пішохода в момент події (т. 1 а.с. 181-185).

Згідно із висновком експерта № СЕ-19/108-25/8434-ІТ від 18.04.2025, який складено за результатами проведення інженерно-транспортної експертизи, у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, водій ОСОБА_5 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху. Оцінка дій пішохода ОСОБА_7 не потребує застосування спеціальних знань, а тому може бути зроблена слідчим або судом самостійно, відповідно до вимог розділу 4 Правил дорожнього руху.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування заходів гальмування керованого ним транспортного засобу із зупинкою до лінії руху пішохода.

У дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з подією пригоди (т. 1 а.с. 194-199).

Допитаний у судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, експерт ОСОБА_9 суду пояснив, що під час виконання експертизи він використовував вихідні дані, надані слідчим. Зазначені дані були технічно спроможними та достатніми для проведення дослідження у повному обсязі, у зв`язку з чим у експерта не виникало сумнівів щодо їх достовірності. Щодо механізму пригоди експерт зазначив, що відповідно до п. 1.10 ПДР, пішохід як рухомий об`єкт, що наближається до смуги руху транспортного засобу або перетинає її, є небезпекою для руху. Згідно з вихідними даними слідчого експерименту, з моменту виявлення пішохода до моменту наїзду минуло 9,3 секунди. Протягом усього цього часу (9,3 сек.) пішохід постійно перебував у полі зору водія ОСОБА_5 . При розрахунках було обрано час реакції водія 0,6 секунди, оскільки методика передбачає саме такий показник у випадках, коли пішохід постійно перебуває в полі зору і водій має можливість зреагувати на зміну обстановки в будь-який момент. Водієві було технічно достатньо часу, щоб привести гальмівну систему транспортного засобу в дію та зупинити автомобіль до траєкторії руху пішохода. Таким чином, з технічної точки зору водій мав об`єктивну можливість завчасно зупинити транспортний засіб та уникнути наїзду на пішохода.

Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 24 жовтня 2024 року у ОСОБА_5 ознак сп`яніння не виявлено (т. 1 а.с. 208).

Інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав, визначених КПК України, надано не було, При цьому, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив сторонам кримінального провадження необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків,

Враховуючи сукупність досліджених доказів, які суд вважає належними і допустимими, достатніми для ухвалення судового рішення, за наслідками судового розгляду кримінального провадження, який здійснювався в межах пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому діянні та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_10 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Доводи сторони захисту про невинуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини потерпілої ОСОБА_7 , яка, на їх думку, сама засунула свою ногу під колеса керованого ОСОБА_5 транспортного засобу, суд вважає безпідставними з огляду на наведене.

Так, відповідно п. 1.10. Правил дорожнього руху, небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об`єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.

Вказані обставини свідчать про те, що пішохід ОСОБА_7 , яка рухалася на паркувальному майданчику, біля магазину «Варус», за адресою: м. Запоріжжя, вул. Яценко буд. 2, створювала небезпеку для руху ОСОБА_5 , який рухався на транспортному засобі по цьому ж паркувальному майданчику в попутному з пішоходом напрямку. При цьому, з моменту виходу ОСОБА_7 із-за припаркованих транспортних засобів на проїзну частину паркувального майданчику до моменту наїзду на неї, вона була у полі зору водія ОСОБА_5 , обмеження оглядовості проїзної частини були відсутні.

Відповідно до пункту 12.3. Правил дорожнього руху, порушення якого ОСОБА_5 суд вважає доведеним, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

З дослідженого відеозапису із камер відеоспостереження, які встановлені на зовнішній стороні магазину «Варус», на якому зафіксовано подію ДТП, видно що пішохід ОСОБА_7 рухалася прямо, вздовж припаркованих справа від неї автомобілів, при цьому транспортний засіб, під керуванням водія ОСОБА_5 , рухався в попутному із пішоходом напрямку, спочатку за нею, а коли зрівнявся із потерпілою передньою частиною свого авто, вона впала, тобто в цей момент відбувся наїзд на ногу ОСОБА_7 .

Згідно протоколу огляду відеозапису, з моменту виходу пішохода ОСОБА_7 за межі припаркованих транспортних засобів до моменту наїзду проходить щонайменше 6,0 сек.

Згідно з висновком експерта від 06.12.2024 № СЕ-19/108-24/22213-ФП, траєкторія руху пішохода до моменту наїзду на неї: прямолінійна, зліва на право, в напрямку перпендикулярному напрямку попутному руху автомобіля, іменованого як «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в подальшому прямолінійна зліва на право, в напрямку, попутному руху автомобіля, іменованого «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з наближенням до траєкторії руху зазначеного автомобіля

Згідно із висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/108-25/8434-ІТ від 18.04.2025, у дорожньо-транспортній ситуації, що досліджувалась, водій ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом своєчасного застосування заходів гальмування керованого ним транспортного засобу із зупинкою до лінії руху пішохода, і в його діях вбачається невідповідність до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху, що знаходиться в причинному зв`язку з подією пригоди.

Експерт ОСОБА_9 у судовому засіданні роз`яснив свій висновок, і зазначив, що згідно наданих йому даних, які були спроможними та достатніми, водієві було технічно достатньо часу, щоб привести гальмівну систему транспортного засобу в дію та зупинити автомобіль до траєкторії руху пішохода, тобто, з технічної точки зору водій мав об`єктивну можливість завчасно зупинити транспортний засіб та уникнути наїзду на пішохода, проте цього не зробив.

Вказаний висновок експерта сторона захисту не спростувала належними і допустимими доказами, клопотань про призначення повторної або додаткової експертизи не заявляла.

Посилання сторони захисту на ті обставини, що потерпіла не створювала ОСОБА_5 небезпеки під час руху, спростовуються дослідженими доказами та розумінням поняття «небезпека для руху», згідно вимог ПДР.

Сторона захисту наполягала, що саме ОСОБА_7 винна у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася.

Так, відповідно до п. 4.10., пп. «а» п. 4.14 Правил дорожнього руху, перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об`єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються. Пішоходам забороняється виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

За наслідками судового провадження суд встановив, що ОСОБА_7 дотрималась вказаних вимог ПДР, при виході на проїзну частину із-за припаркованих транспортних засобів була відсутня небезпеки для її руху, транспортний засіб, під керування водія знаходився від неї на безпечній дистанці.

При цьому, судом беззаперечно встановлено, що водій ОСОБА_5 , керуючи джерелом підвищеної небезпеки, зобов`язаний був вжити заходи зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або здійснити об`їзд пішохода, проте він продовжив рух прямо, поблизу з потерпілою, та зрівнявшись із потерпілою допустив на неї наїзд.

Саме порушення водієм вимог ПДР, який мав об`єктивну можливість уникнути наїзду на пішохода, перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Об`єктивних даних, які би підтверджували доводи сторони захисту, що потерпіла сама всунула ногу під колесо, судом в ході судового розгляду кримінального провадження не здобуто.

Розбіжностей в протоколах огляду, які були складені слідчим, які би свідчили про недопустимість отриманих доказів, на що посилався захисник у судових дебатах, судом не встановлено.

Тобто, винуватість ОСОБА_5 є доведеною поза розумним сумнівом належними і допустимими доказами, які зібрані у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до нетяжкого злочину.

Суд також враховує особу ОСОБА_5 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не судимий, за сімейним станом не одружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, та обставин, які обтяжують його покарання, судом не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке є не тяжким та не умисним, а також даних про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, та поведінку після дорожньо-транспортної пригоди та за час розгляду кримінального провадження, а саме те, що він не надав жодної допомоги потерпілій одразу після ДТП, поліцію та швидку після події не викликав, що підтверджується поясненнями потерпілої та свідка, у подальшому станом здоров`я потерпілої не цікавився, допомоги на лікування не надавав, у вчиненому не розкаявся, перед потерпілою не вибачився, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі в межах санкції цієї статті, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 ст. ст. 69, 75, 76 КК України, з урахуванням наведених вище обставин, судом не встановлено.

На переконання суду, таке покарання є справедливим, співмірним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався і клопотань про його застосування прокурором не заявлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 КВК України, строк покарання у виді обмеження волі обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Частиною 1 ст. 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

19.06.2025 канцелярією суду зареєстровано позовну заяву потерпілої ОСОБА_7 , в особі її представника адвоката ОСОБА_4 , цивільними відповідачами в якій визначено обвинуваченого ОСОБА_5 та Моторно (транспортне) страхове бюро України.

Потерпіла ОСОБА_7 у вказаній позовній заяві просить стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на її користь 18 900 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди, а також стягнути з ОСОБА_5 250 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 38-52).

В обґрунтування позову зазначено, що згідно з висновком експерта №2025п, внаслідок ДТП позивачка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого уламкового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки. Порушення водієм ПДР перебуває у прямому причинному зв`язку з подією та її наслідками.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_11 на момент ДТП не була застрахована. Відповідно до ст. 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував відповідальність, така шкода відшкодовується МТСБУ. Позивач до МТСБУ самостійно не зверталась.

Разом з тим, позивач має право вимагати виплати безпосередньо через суд, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №465/4287/15.

Завдана позивачу матеріальна шкода становить 18 900 грн., що дорівнює витратам на придбання комплекту фіксаторів для остеосинтезу кістки, що підтверджується випискою із медичної карти хворого № 12713 від 11.11.2024, рахунком №0306-Г від 30.10.2024 та платіжною інструкцією від 31.10.2024.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 позивачу були завдані фізичні та моральні страждання.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у сумі 250 000 грн.

Так, ОСОБА_7 перенесла тривале лікування та складну операцію з установлення металоконструкцій (пластина LCP та гвинт ДМГС), які залишаться в її нозі назавжди. Вона відчуває постійний біль, обмежена у рухах і змушена пересуватися за допомогою палиці.

ОСОБА_7 тривалий час не могла самостійно виконувати гігієнічні процедури та готувати їжу. Особливого психоемоційного навантаження додає неможливість повноцінно доглядати за своєю сліпою матір`ю похилого віку, яка проживає разом з нею і потребує сторонньої допомоги.

Крім того, з боку ОСОБА_5 не було жодних спроб добровільно надати допомогу чи вибачитися перед потерпілою, як під час перебування її у лікарні так і в подальшому.

В ході судового розгляду кримінального провадження, потерпіла збільшила позовні вимоги до Моторно (транспортного) страхового бюро України, та просила стягнути на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19 560 грн., в іншій частині вимоги позивача залишені без змін. Збільшення розміру позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди обґрунтовані тим, що потерпіла продовжує лікування після отриманих в ході ДТП травм, яка сталася внаслідок противоправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 , додатково витрачає кошти на допоміжні предмети для пересування. Так, 16.07.2025 р. ОСОБА_7 придбала палицю, за допомогою якої пересувається. Вартість палиці складає 660 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 16.07.2025.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди становить 19 560 грн.

Ухвалою суду від 19.06.2025, залучено до участі у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за цивільним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 , Моторно (транспортного) страхового бюро України, в якості цивільного позивача ОСОБА_7 , в якості цивільних відповідачів ОСОБА_5 , Моторно (транспортне) страхове бюро України.

Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії позовної заяви та ухвали про прийняття до розгляду цивільного позову, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідачів та відповідачам строк для подання заперечень щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів 5 днів з дня отримання вказаних документів, роз`яснивши про необхідність дотримання позивачем та відповідачами вимог встановлених статтями 178, 179, 180 ЦПК України при поданні заяв по суті справи.

27.06.2025 до суду надійшов відзив Моторно (транспортного) страхового бюро України, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити потерпілій в задоволенні позовних вимог до Моторно (транспортного) страхового бюро України, і всі витрати по справі покласти на відповідача ОСОБА_5 .

В обґрунтування відзиву зазначено, що позовні вимоги до МТСБУ - не визнаються та заперечуються в повному обсязі, оскільки вони не узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини між сторонами спору.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 зазначеного вище Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

ОСОБА_7 , а також її представник не зверталися з Повідомленням про ДТП та із заявою до МТСБУ.

Крім того, в платіжній інструкції від 31.10.2024 платником вказана ОСОБА_12 , а компенсацію вимагає ОСОБА_7 . Також в матеріалах справи немає документів ФОП ОСОБА_13 , тому не можливо встановити - чи має право ФОП ОСОБА_13 реалізовувати медичні вироби для остеосинтезу та чи була проведена закупівля. Тому МСТБУ ставить під сумнів дані витрати та просить суд не враховувати їх.

10.09.2025 до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_5 , в особі його представника адвоката ОСОБА_14 , відповідно до якого представник цивільного відповідача просила позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 18 900 грн. матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування відзиву зазначено, що водій ОСОБА_5 під час вчинення ДТП був у тверезому стані, злочин скоїв ненавмисне, він рухався дуже повільно та розраховував, що потерпіла його побачить та зможе убезпечити себе та уникнути наїзду.

По суті ОСОБА_5 не здійснив зухвалих порушень ПДР. Матеріальна шкода безумовно має бути відшкодована позивачу, відповідач жодним чином проти цього не заперечує.

Відшкодувати моральну шкоду у заявленому позивачкою розмірі відповідач не має фінансової можливості, оскільки він є безробітним. Крім того, для цього відсутні і правові підстави.

Так, під час проведення експертизи експерт у своєму висновку зазначив про те, що ОСОБА_5 порушив Правила дорожнього руху, як водій об`єкту підвищеної небезпеки. Водночас, наявність чи відсутність порушень з боку потерпілої не було досліджено, т.я. спеціальних досліджень це не потребує та регулюється розділом 4 ПДР «Обов`язки і права пішоходів». Суд може дати оцінку діям потерпілої самостійно.

Пішохід мав убезпечити себе під час перетину дороги. Починаючи рух у бік магазину, позивачка мала б подивитися вліво, тоді б вона побачила дуже повільний рух авто, яким керував ОСОБА_5 . Але вона вийшла зі своєї автівки та просто попрямувала по своїй частині дороги, яка призначена також і для руху авто. Вона також мала розуміти, що може зіткнутися під час руху з транспортним засобом, і їй треба було пересвідчитись у безпеці, а потім вже йти.

На підставі вищевикладеного, адвокат вважає, що частина провини у спричиненні таких наслідків, лягає також і на потерпілу. Тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У судовому засіданні цивільний позивач та її представник адвокат ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Цивільний відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що він не вважає себе винним. Поданий адвокатом ОСОБА_15 відзив на позов про часткове визнання позовних не підтримує.

Представник цивільного відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_16 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов в частині вимог до МТСБУ заперечує, та просить відмовити у його задоволенні в цій частині.

Розглядаючи цивільний позов по суті, суд виходить з наступного.

На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 не була застрахована.

Згідно висновку медичного експерта №2025п від 16.12.2024, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, у вигляді закритого уламкового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки.

Відповідно до виписки із медичної карти хворого №12713, яка надана травматолого-ортопедичним відділенням КНП «Міська лікарня № 9» Запорізької міської ради, ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.10.2024 по 11.11.2024, діагноз: З/уламковий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки зі зміщенням. Травматичні фліктени. Пошкодження дельтоподібної зв`язки лівого г/стопного суглобу. Підшкірна гематома.

Проведене лікування: операція В/МОС уламкового перелому зовнішньої кісточки лівої гомілки LCP пластиною та фіксація ДМГС позиційним гвинтом. Стан при виписці з відділення: П/операційна рана спокійна, зажила первинно, шви зняті. При виписці рекомендовано: Нагляд та лікування у травматолога амбулаторно. Фіксація лівої н/кінцівки гіпсовою шиною 4 тижні, пересування за допомогою милиць без навантаження на ліву н/кінцівку, та лікування медичними препаратами.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

У постанові ВП ВС від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к, зазначено, що положення ч. 1 ст. 128 КПК щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до страхової компанії як юридичної особи, на яку ст. 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов`язок відшкодування такої шкоди. Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Відповідно до правової позиції ВП ВС, викладеної у пункті 56 постанови від 04.07.2018 у справі 785/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: 1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова (регламентна) виплата у зв`язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов`язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров`я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів).

Відповідно до п. а ст. 41.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі заподіяння потерпілому шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, така шкода відшкодовується МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

У позовній заяві, з урахуванням збільшеного розміру позовних вимог, зазначено, що матеріальна шкода, пов`язана з лікуванням потерплої складає 19 560 грн., на підтвердження чого надано платіжну інструкцію №0.0.30770116341 на суму 18 900 грн., з призначенням платежу: сплата за комплект фіксаторів для остеосинтезу кістки ОСОБА_7 , згідно рахунку 0306-Г від 30.10.2024, платник ОСОБА_17 , а також фіскальний чек №15420016 від 16.07.2025 на суму 660 грн., на придбання палиці.

Необхідність здійснення таких витрат на придбання лікарських засобів, документально підтверджується випискою із медичної карти хворого №12713, в якій зазначено про проведення операційного втручання потерпілій ОСОБА_7 , та рекомендовано не навантажувати ногу, пересуватися за допомогою милиць, а також характером завданого потерпілій внаслідок ДТП тілесного ушкодження.

Враховуючи викладені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування МТСБУ матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідача МТСБУ про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки ні позивач, ні її представник не звертались до них із заявою про відшкодування шкоди, завданої водієм не застрахованого транспортного засобу, суд вважає безпідставними, з огляду на викладені вище обставини, та викладені висновки ВП ВС, які є обов`язковими для застосування судами України.

Що стосується доводів відзиву на позов про відсутність підстав для стягнення витрат в сумі 18900 грн. на придбання комплекту фіксаторів для остеосинтезу кістки, оскільки платником за платіжною інструкцією є не потерпіла а інша особа, суд звертає увагу, що у період придбання цих засобів потерпіла ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні, потребувала операційного втручання, що свідчить про її обмеження у пересуванні, а відтак придбання необхідних їй засобів іншою особою, яка за матеріалами кримінального провадження є близькою особою потерпілої, не свідчить про те, що вказані витрати не пов`язані із необхідністю лікування потерпілої після настання страхового випадку, тим більше у призначенні платежу зазначено придбання цих засобів для ОСОБА_7 .

Крім того, внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілій були завдані тілесні ушкодження, які потягли за собою довготривале лікування та реабілітацію ніжньої кінцівки. Через заподіяні тілесні ушкодження вона відчувала моральні страждання, пов`язані з власною непрацездатністю, безпорадністю та відчуттям фізичного болю. Після ДТП, внаслідок завданих тілесних ушкоджень позивачка проходила стаціонарне лікування, в ході якого їй було проведено операцію, амбулаторне лікування та реабілітацію.

Після виписки з лікарні протягом 4 тижнів ліва нижня кінцівка була зафіксована гіпсовою шиною, пересування було можливе лише за допомогою милиць, а наразі за допомогою палиці, пластина та позиційний гвинт залишаться в нозі назавжди.

Всі ці обставини створюють обмежені можливості у повсякденному житті потерпілої, порушують її звичайний уклад життя, тривалий час позивач не могла самостійно ходити, виконувати елементарні доглядові процедури, та займатися побутовими справами.

Між тим, під час судового розгляду кримінального провадження не доведено того, що в результаті вчиненого правопорушення потерпілій завдано саме такого розміру глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей або позбавлення їїможливості їх реалізації, що стало б підставою для відшкодування моральної шкоди у заявленому в позові розмірі 250 000 грн.

Суд враховує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичного болю та душевних страждань яких зазнала потерпіла, їх тривалості, безповоротності, форму вини обвинуваченого, відсутності будь-якої допомоги з боку обвинуваченого, як протягом її лікування, так і у подальшому, враховуючи при цьому, вимоги розумності і справедливості.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за №752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Таким чином, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням фізичних та моральних страждань потерпілої, яка отримала внаслідок ДТП тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку з чим нею перенесені моральні страждання у виді порушення звичного способу та ритму життя, необхідності тривалого лікування, стороннього догляду, емоційної напруги, тривоги, стресу, відчуття болю та безпорадності, суд вважає, що визначення моральних страждань потерпілої у загальному розмірі 150 000 грн, є розумною і справедливою сатисфакцією за завданні моральні страждання, а тому вважає, що цивільний позов потерпілої про стягнення з обвинуваченого завданої моральної шкоди, внаслідок вчинення кримінального правопорушення підлягає частковому задоволенню в розмірі 150 000 грн.

Частиною 2 ст. 120 КПК України передбачено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Також, у цивільному позові потерпіла ОСОБА_7 заявила вимоги про стягнення на її користь з ОСОБА_5 витрат на правову допомогу в сумі 20 000 грн.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на правову допомогу суду надно договір про надання правничої допомоги адвокатом ОСОБА_4 та розрахунок витрат на правничу допомогу, складений представником потерпілої.

Проте, станом на час закінчення судового розгляду кримінального провадження, ні потерпілою, ні її представником, не надано документального підтвердження фактичного понесення ОСОБА_7 витрат, пов`язаних з оплатою допомоги представника потерпілого (платіжні документи, акт приймання-передачі наданих послуг тощо), а відтак підстави для стягнення цих витрат саме в кримінальному провадженні відсутні.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню були проведені експертизи: судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів», висновок експерта від 11.11.2024 № СЕ-19/108-24/21127-ІТ, витрати по якій становлять 3979,50 грн.; судова фототехнічна експертиза, висновок експерта від 06.12.2024 № СЕ-19/108-24/22213-ФП, витрати по якій становлять 4 775,40 грн., інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод», висновок експерта № СЕ-19/108-25/8434-ІТ від 18.04.2025, витрати по якій становлять 3565,60 грн., та вказані висновки покладені судом в основу обвинувачення, то процесуальні витрати в загальній сумі 12320,50 грн. на залучення експертів підлягають стягненню із засудженого ОСОБА_5 на користь держави.

До того ж, як встановлено судом, у ході досудового розслідування даного кримінального провадження слідчим суддею були застосовані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на транспортний засіб.

Так, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2024 накладено арешт на автомобіль «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , у вигляді заборони права на відчуження, розпорядження та користування майном.

Частиною 4 ст. 174 КК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Враховуючи ті обставини, що судом частково задоволено позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_5 на її користь моральної шкоди, то суд вважає за необхідне скасувати накладений арешт на автомобіль лише в частині заборони власнику транспортного засобу користуватися ним, а в іншій частині арешту слід залишити з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, яка стягнута судом.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання за цією статтею у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 (два) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 у виді обмеження волі рахувати з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 , в особі її представника адвоката ОСОБА_4 , до обвинуваченого ОСОБА_5 , Моторно (транспортного) бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з Моторно (транспортного) бюро України (код ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням в сумі 19 560 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , завдану моральну шкоду в сумі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 12 320 (дванадцять тисяч триста двадцять) гривень 50 (п`ятдесят) копійок.

Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 30.10.2024 (справа № 334/8767/24, провадження № 1-кс/334/2838/2024) на автомобіль «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , в частині заборони права користування цим транспортним засобом. Арешт в частині заборони права на розпорядження та відчуження транспортного засобу «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , залишити без змін.

Після набрання вироком суду законної сили, речові докази:

-DVD диск із відеозаписам з камер відеоспостереження, що фіксує дорожньо-транспортну пригоду, долучений до матеріалів кримінального провадження залишити в них;

-автомобіль «BMW 187», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , який перебуває на відповідальному зберіганні на території майданчика тимчасового тримання, - передати в користування ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.

Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.

Суддя ОСОБА_1