Рішення № 136515629, 13.05.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/2766/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання Заяць А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 01.04.2019 між ОТ «Банк Кредит Дніпро» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (споживач, клієнт) укладено кредитний договір №22031000119086, що складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір. За умовами вказаного договору банк зобов`язується надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому договором. Зокрема, кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку , а операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.

Вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 15.12.2021 згідно з умовами договору факторингу №15/12/21, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за кредитним договором № 22031000119086 від 01.04.2019 на користь ТОВ «Цикл Фінанс», а відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуто право вимоги до відповідача. Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Цикл Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 16826,08 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту: 5828,02 грн; заборгованість по відсотках: 0,06 грн; заборгованість по комісії: 10998 грн.

Стверджує, що позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від АТ «Банк Кредит Дніпро» до ТОВ «Цикл Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №22031000119086 від 01.04.2019 в розмірі 16826,08 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, здійснювати розгляд (формування та зберігання) судової справи в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігати лише в електронній формі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позову заявив клопотання щодо проведення розгляду справи без його участі, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позивачем надано докази про надсилання відповідачу позовної заяви разом з додатками до неї.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі скеровувалася на адресу місця реєстрації відповідачки рекомендованим поштовим відправленням, однак таке повернулося до суду без вручення адресату з відміткою об`єкта поштового зв`язку «адресат відсутній» (штрихкодовий ідентифікатор R067144292364); повторно скерована судова повістка про виклик до суду на наступне судове засідання (штрихкодовий ідентифікатор R067154655139) також не вручена відповідачці з причин її відсутності за вказаною адресою.

Відзив на позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами частини першої, другої, восьмої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За положеннями ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пунктів 3, 4 частини першої статті 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.04.2019 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22031000119086, за предметом якого банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії; а саме у сумі 18000,00 грн, строком кредитування 24 місяці; кінцева дата повернення 01 квітня 2021 року; цільове призначення на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 0.001% річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56,0% річних.

За умовами п. 2.1. договору платежі з погашення заборгованості за договором за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів (обов`язковий платіж). Як обумовлено у п. 2.2. договору дата погашення та розмір обов`язкового платежу визначені в Графіку платежів, який викладений в розділі 4 цього договору, далі - Графік платежів. Погашення заборгованості за цим договором клієнт здійснює шляхом зарахування коштів у сумі обов`язкового платежу на рахунки банку.

Договір підписаний відповідачем власноручно.

Згідно з випискою по особовому рахунку за НОМЕР_1 з 01.04.2019 по 14.12.2021, сформованою АТ «Банк Кредит Дніпро» Зозулі Ю.Ю. перераховано 18000,00 грн кредитних коштів за кредитним договором №22031000119086 від 01.04.2019. За даними вказаної виписки ОСОБА_1 упродовж 2019 2021 років частково погашала кредитну заборгованість.

Як встановлено з розрахунку заборгованості АТ «Банк Кредит Дніпро», доданого до позовної заяви, станом на 14.12.2021 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №22031000119086 склала 16826,08 грн, з яких залишок простроченого кредиту 5828,02 грн; залишок прострочених відсотків 0,06 грн; залишок простроченої комісії 10998 грн.

Судом встановлено, що 15.12.2021 між ТОВ «Цикл Фінанс» (фактор) та АТ «Банк Кредит Дніпро» (клієнт) укладено договір факторингу №15/12/21, згідно з умовами якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за кредитним договором № 22031000119086 від 01.04.2019 на користь ТОВ «Цикл Фінанс»,

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №15/12/21 від «15» грудня 2021 р. сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №22031000119086 від 01.04.2019 перед новим кредитором (ТОВ «Цикл Фінанс») становить 16826,08 грн, із яких: заборгованість по тілу кредиту - 5828,02 грн; заборгованість по відсотках - 0,06 грн; заборгованість по комісії - 10998 грн.

За положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання у розумінні статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частини перша статті 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо сум заборгованості за простроченими платежами по тілу кредиту у сумі 5828,02 грн і по процентах за користуванням кредитом, нарахованих як первісним, так і новим кредитором у сумі 0,06 грн, враховуючи, що відповідачем не надано відомостей, які свідчать про погашення ним заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 10998,00 грн суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2025 року у справі №199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

Так, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія.

Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні даного кредитного договору, то умова укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості по комісії необхідно відмовити.

З урахуванням викладеного, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 5828,08 грн, з яких: 5828,02 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,06 грн сума заборгованості за процентами.

У порядку статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 931,84 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої та третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Пунктом 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20 зауважено, що судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як встановлено судом, між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Гулієвою С.А. укладено договір №43453613/1 про надання правової допомоги від 25.08.2025, відповідно до пп. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами. Згідно з додатковою угодою №22031000119086 до Договору №43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025, укладеною 26.01.2026, адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . Також на підтвердження наданих послуг надано детальний описробіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Гулієвою С.А., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» щодо стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до акту 22031000119086 №6ФП від 23.10.2025 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) адвокатом надано позивачу правничу допомогу на суму 3500 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення позову у порядку спрощеного позовного провадження та незначної складності спірних правовідносин, суд вважає доведеним, правомірним та співмірним відшкодування відповідачем на користь позивача суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, у розмірі 1225 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 10, 13, 76, 78, 81, 137, 141, 223, 229, 263, 264, 265, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором №22031000119086 від 01.04.2019 у розмірі 5828 (п`ять тисяч вісімсот двадцять вісім) гривень 08 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» сплачений судовий збір в розмірі 931 (дев`ятсот тридцять одна) гривня 84 копійки та витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 1225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 13 травня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області О.М. Світлик