Вирок № 136515553, 13.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1346/22 Провадження № 1-кп/304/49/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12022071130000102 від 05 липня 2022 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тур`ї Ремети Перечинського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

У С Т А Н О В И В :

третього липня 2022 року обвинувачений ОСОБА_4 будучи придатним для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, що у свою чергу встановлено на підставі довідки військово-лікарської комісії № 6/919 від 30 травня 2022 року, та таким, що не має правових підстав для відстрочки від призову на службу під час мобілізації, оголошеної указом Президента України від 25 лютого 2024 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», перебуваючи у ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 , відмовився від отримання повістки на відправку на 08.00 год 04 липня 2022 року, та умисно, без поважних причин не прибув на вказану дату та час, відповідно відмовившись від проходження військової служби під час загальної мобілізації, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, за що кримінальна відповідальність передбачена ст. 336 КК України.

Ухвалою судді від 15 липня 2022 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а ухвалою суду від 27 липня цього ж року справу призначено до судового розгляду по суті.

На підставі наказу № 11/03-05 від 29 лютого 2024 року про закінчення терміну повноважень судді ОСОБА_6 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями; визначено нового суддю ОСОБА_1 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що має на утриманні хвору матір похилого віку, яку немає на кого залишити, а тому не міг покинути її задля проходження військової служби. При цьому вказав, що документи, які б офіційно підтверджували такий факт у нього відсутні, оскільки лікарі повідомили, що догляд за матір`ю можливий лише після досягнення нею 80 річного віку. Ці обставини існували у 2022 році та існують й наразі, а тому просить суворо його не карати та не позбавляти волі.

Прокурор у судовому засіданні вказував на наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому та відсутність обставин, які таке обтяжують, а відтак вважав можливим призначити обвинуваченому покарання у межах мінімальної санкції статті 336 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 не заперечив проти призначення його підзахисному покарання у виді позбавлення волі, однак із застосуванням положень ст. 75 КК, звертаючи при цьому увагу суду на позитивний висновок органу пробації та наявність на утриманні у ОСОБА_4 хворої матері похилого віку.

Окрім повного визнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, така підтверджується й наявними в матеріалах провадження письмовими доказами, які досліджені та перевірені судом, а саме:

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками статті 336 КК України від 04 липня 2022 року № 1537, згідно з яким солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 ; згідно облікових даних та довідки ВЛК від 30 травня 2022 року № 6/919 визнаний придатним до військової служби. 03 липня 2022 року ОСОБА_4 прибув до відділу, де йому було запропоновано отримати повістку на відправку на 08.00 год 04 липня 2022 року, однак ОСОБА_4 категорично відмовився від отримання повістки та не прибув до відділу у зазначений час і дату;

- копією повістки на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з якою останній повинен був з`явитися на 08.00 год 04 липня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Актом про відмову в отриманні повістки від 03 липня 2022 року, за змістом якого ОСОБА_4 відмовився отримати повістку військового комісаріату і при цьому заявив, що будь-які документи підписувати він відмовляється та повістку отримувати не буде, до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зазначені дату та час прибути відмовився, а також відповідною заявою ОСОБА_4 від 03 липня 2022 року, в якій він вказує, що відмовляється від проходження військової служби під час мобілізації у зв`язку з тим, що його мати дуже хвора;

- копією довідки військово-лікарської комісії від 30 травня 2022 року № 6/919, за якою рядового ОСОБА_4 , 1973 року народження, визнано придатним до військової служби, а також копією облікової картки на солдата ОСОБА_4 , 1973 року народження, де також зазначено про його ступінь придатності «придатний»;

- протоколом огляду та переогляду відеозапису від 05 липня 2022 року, згідно з яким камера, якою проведено даний запис, фіксує приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , де знаходяться працівники відділу та ОСОБА_4 . На 00.05 секунді відеозапису видно як старший інструктор пропонує ОСОБА_4 отримати повістку на 08.00 год 04.07.2022, на що той відмовляється, та після попередження про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації повторно повідомляє, що відмовляється від отримання повістки;

- повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 від 07 липня 2022 року № 1589, в якому останній вказує, що ОСОБА_4 до першого відділу не надавав підтверджуючі документи про те, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому станом на 08 липня 2022 року не має права на відстрочку відповідно до статті 23 Закону.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Пред`являючи особі обвинувачення у вчиненні конкретного кримінального правопорушення з кваліфікацією її дій за статтею (частиною статті) Кримінального кодексу, сторона обвинувачення фактично визначає, які обставини вона буде доводити перед судом.

Таким чином повно, всесторонньо, об`єктивно проаналізувавши і оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точи зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні, дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_4 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення в ході судового розгляду винуватості у вчиненні ним ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а відтак кваліфікує його дії за ст. 336 КК України.

При цьому суд також враховує, що за приписами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни (військовозобов`язані та резервісти) зобов`язані з`явитися на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях (п. 1 ч. 3 цієї статті). У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абз. 3 ч. 3 цієї статті).

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), проявляється в ухиленні від призову на військову службу шляхом дії або так званої змішаної бездіяльності (ухилення від виконання певного обов`язку вчинюється шляхом вчинення певних дій). Ухилення від призову за мобілізацією у формі бездіяльності полягає у неявці до місця, визначеного у повістці або наказі військового комісара, зокрема до військового комісаріату для відправлення до військової частини. Злочин є закінченим з моменту неявки військовозобов`язаного до такого місця.

Суб`єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто коли військовозобов`язаний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання.

Отже дії особи матимуть склад злочину, передбаченого ст. 336 КК України, у разі якщо вона під час мобілізації на особливий період, отримавши повістку про виклик до ТЦК та СП, без визначених законом поважних причин, не з`явилася у зазначені у цій повістці місце та строк до збірного пункту ТЦК та СП для відправлення до військової частини. Разом з тим невстановлення часу вручення такої повістки не впливає на об`єктивну і суб`єктивну сторони вказаного кримінального правопорушення, основними елементами яких є саме факт наявності такої повістки та наслідок у вигляді невиконання зазначених у ній приписів (нез`явлення до РТЦК та СП у встановлений строк).

Такі висновки висловлені у постанові ККС ВС від 13 лютого 2025 року у справі № 168/1083/23, які суд враховує при застосуванні норм права у даній справі (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява № 25). Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Згідно ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_4 за місцем постійного проживання характеризується позитивно, проживає разом з матір`ю, адміністративною комісією при виконавчому комітеті сільської ради справи стосовно нього не розглядалися, на диспансерному обліку у лікарів нарколога і психіатра КНП «Перечинська лікарня» Перечинської міської ради не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому суд не знаходить.

Крім того суд враховує відомості про особу обвинуваченого, відсутність відстрочки для проходження військової служби, а також дані досудової доповіді Ужгородського РС № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 25 серпня 2022 року, згідно якої ймовірність вчинення повторного правопорушення та ймовірність небезпеки для суспільства, у тому числі, для окремих осіб, оцінюється як середня, що, однак, у даному випадку, жодним чином не зменшує суспільно небезпеку вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також суд враховує підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, яке хоча є і нетяжким злочином, але полягає у відмові від захисту Батьківщини, може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимою.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, як того вимагають положення ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 50 КК України.

Суд враховує характер та значний ступінь суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 діяння, що обумовлено нагальними потребами держави в захисті її суверенітету і територіальної цілісності у зв`язку відкритою військовою агресією, неможливістю боротьби з подальшим вчиненням таких кримінальних правопорушень іншими особами у випадку м`якості призначеного покарання, що призведе до свідомого та відвертого ігнорування особами, які підлягають мобілізації, отриманого письмового повідомлення про необхідність несення військової служби, що негативно вплине на стан укомплектованості військових частин, а отже і обороноздатності всієї країни.

Відтак, з врахування ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, фактичні обставини кримінального провадження, наведені вище дані про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують таке, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання в мінімальних межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України.

При цьому аналізуючи позицію захисника щодо можливості застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, суд не може прийняти такі доводи адвоката, оскільки злочин пов`язаний із ситуацією, яка наразі склалася в країні, збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина, ОСОБА_4 хоча і вчинив умисний нетяжкий злочин, але який створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя, безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації, що свідчить про значну суспільну небезпечність такого кримінального правопорушення. Зазначені вище обставини унеможливлюють виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання в умовах ізоляції від суспільства.

Окрім цього суд не може взяти до уваги посилання обвинуваченого на наявність на утриманні хворої матері як причину (підставу) ухилення ним від мобілізації, оскільки такі докази не містилися у матеріалах кримінального провадження на час звернення до суду з обвинувальним актом, і так само не були надані стороною захисту протягом судового розгляду.

Тобто з урахуванням вищенаведеної мети покарання, суд вважає, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не може запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, що відображені у постановах від 15 листопада 2023 року (справа № 641/1067/23, провадження № 51-5308км23), від 19 березня 2024 року (справа № 676/4559/22, провадження № 51-5696км23), від 03 грудня 2024 року (справа № 591/6556/23, провадження № 51-2412км24), в яких зазначено про недопустимість призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України обвинуваченим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Питання речових доказів вирішуватиметься у порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосувалися.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з дня фактичного його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

Речовий доказ, а саме відеозапис, що міститься на оптичному диску помаранчевого кольору з надписом на правій стороні «CD-R» 52x на правій стороні «700 MB, 80 min» та на лівій частині з надписом «Videx», що знаходиться при матеріалах кримінального провадження при них зберігати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 7, 8 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1