Рішення № 136515491, 04.05.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1137/25

Провадження № 2/302/35/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

04 травня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Повідайчика О.І.

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.,

представника позивачів адвоката Гримута Д.Ю.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Кривки П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір`я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПрАТ «Закарпаттяобленерго», Відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про усунення перешкод у користуванні майном,

В С Т А Н О В И В :

14 серпня 2025 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , позивач 1), ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 , позивач 2), подана в їх інтересах представником адвокатом Гримутом Дмитром Юрійовичем, до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідачка), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго» (далі ПрАТ «Закарпаттяобленерго»), Відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради (далі Відділ містобудування), Державна інспекція архітектури та містобудування України (далі ДІАМ, Інспекція), про усунення перешкод у користуванні майном. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилались на те, що є власниками квартир АДРЕСА_1 (відповідно), а ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 . Відповідачка є власницею земельної ділянки площею 0,0100 га для обслуговування гаража по АДРЕСА_3 на якій вона побудувала дерев`яний гараж площею 14,85 кв.м. й у 2011 році зареєструвала право власності на нього. В 2025 році ОСОБА_1 знесла вказаний гараж і без оформлення будь-яких документів, які дають право на проведення будівельних робіт, без отримання містобудівних умов і обмежень, без відповідного повідомлення про початок будівельних робіт та без створення схеми намірів забудови земельної ділянки почала будувати на його місці нову двоповерхову будівлю. Будівництво відповідачка проводила з порушенням будівельних норм і правил, правил пожежної безпеки та правил експлуатації електричних мереж, зокрема з порушенням протипожежних відстаней та охоронних зон електричних мереж. У зв`язку з цим позивачі просили визнати збудовану відповідачкою двоповерхову будівлю самочинним будівництвом та усунути перешкоди у здійсненні позивачами права власності на користування належними їм квартирами АДРЕСА_4 і АДРЕСА_5 шляхом здійснення відповідачкою за власний рахунок знесення двоповерхової будівлі.

Ухвалою від 05.08.2025 в справі № 302/1066/25 суд частково задовольнив заяву представника відповідачів адвоката Гримута Д.Ю. й забезпечив позов, наклавши арешт на об`єкт будівництва та заборонивши відповідачці проводити подальші будівельні роботи, а також роботи спрямовані на під`єднання зазначеного об`єкта до електромереж.

Ухвалою судді від 14.08.2025 було відкрито провадження в справі й установлено учасникам строки на подання заяв по суті та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою було витребувано від третьої особи ПрАТ «Закарпаттяобленерго» інформацію й документів щодо надання ним дозволів ОСОБА_1 на здійснення будівництва.

20 серпня 2025 року третьою особою ПрАТ «Закарпаттяобленерго» було виконано вимоги ухвали судді від 14.08.2025 й надано відомості, що ПрАТ «Закарпаттяобленерго» не надавались дозволи на проведення ОСОБА_1 будівельних робіт та спростовано факт існування й порушення охоронної зони електропередач ПЛ-10(6) кВ. Водночас зазначено, що будівництвом відповідачкою об`єкта порушено охоронну зону електричних кабелів АВВБ 4*18, якими під землею влаштований ввід у житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 .

Державна інспекція архітектури та містобудування України 29 серпня 2025 року подали пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в якому викладено правову регламентацію будівництва, регулювання містобудівної діяльності. При цьому Інспекція виклала позицію про відсутність підстав для проведення планової і позапланової перевірок, а також про неможливість, у зв`язку з цим, стверджувати про порушення замовником (відповідачкою) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання будівельних робіт.

Представник відповідачки адвокат Кривка П.П. 02.09.2025 подав відзив на позов, в якому ствердив, що ОСОБА_1 не допущено жодного порушення законодавства у сфері містобудування. Пояснив, що земельна ділянка площею 0,01 га, на якій розміщено об`єкт рішенням Міжгірської селищної ради № 82 від 14.11.2010 була передана їй у власність для обслуговування гаража. Вказана ділянка з цільовим призначенням «для будівництва індивідуальних гаражів» перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі державного акта про право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 725226. Право власності на розташований на вказаній ділянці гараж відповідачка зареєструвала в установленому законом порядку, на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 14.01.2011, про що видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Право власності було зареєстровано Комунальним підприємством «Міжгірське бюро технічної інвентаризації Міжгірської районної ради» 15.03.2011 за № 33070346. Представник відповідачки стверджував, що ОСОБА_1 не здійснювала будівництва, а провела капітальний ремонт належного їй на праві власності гаража, розташованого на власній земельній ділянці відповідного цільового призначення. При цьому відповідачкою було збережено місце розташування й розміри будівлі, натомість було просто замінено ставші непридатними за давністю матеріали стін з дощок на цеглу, а також крівлю. Послався на постанову Кабінету Міністрів України № 722 від 24.06.2022 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану», на обґрунтування можливості в період дії воєнного стану та протягом одного року здійснення будівництва гаражів без отримання будівельного паспорта. Ствердив, що діями відповідачки не порушуються права відповідачів. Представник відповідачки заявив про безпідставність позову та просив відмовити в його задоволенні.

Представник позивачів адвокат Гримут Д.Ю. подав відповідь на відзив, у якому ствердив про необґрунтованість і безпідставність відзиву сторони відповідача й зауважив, що будівельні роботи, які проводяться ОСОБА_1 не є ні капітальним ремонтом, ані реконструкцією, натомість є новим будівництвом, яке здійснюється без будь-яких дозвільних документів. Стверджує, що відповідачка порушила вимоги будівельних норм позаяк недотримала протипожежні відстані від нової будівлі до багатоквартирного будинку, в якому проживають позивачі. Також ОСОБА_1 порушила нормативні заборони та обмеження, встановлені Правилами охорони електричних мереж. Вказаними діями за твердженням представника позивачів порушено право його довірителів на безпечні умови їх життя й здоров`я, а також створено ризики завдання шкоди людям й майну.

Під час підготовчого провадження стороною відповідача було подано суду докази вжиття заходів на усунення порушень охоронних зон кабельних ліній електропередач.

Ухвалою від 20 листопада 2025 року підготовче провадження було закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Під час розгляду справи по суті представник позивачів адвокат Гримут Д.Ю. подав до суду заяву про зміну предмету позову та заяву про повернення розгляду справи до підготовчого провадження. Вказані заяви були мотивовані тим, що суд, з метою забезпечення повноти судового розгляду, долучив подані стороною відповідачки, з порушенням процесуальних строків, докази. Позаяк зазначені докази містили певні відомості про фактичні обставини, які були відмінними від тих, які були відомі стороні позивача на стадії підготовчого провадження позивачі змінили предмет позову й просили: «Зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканку АДРЕСА_6 , - усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування належним їм майном квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , шляхом здійснення відповідачем за власний рахунок перебудови об`єкта самочинного будівництва, а саме 2-поверхової будівлі, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115 площею 0,0100 га за адресою АДРЕСА_3 , з приведенням її у відповідність до вимог п.15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині дотримання протипожежних відстаней відносно багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а також п.п. 7 та 13 Правил охорони електричних мереж, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27.12.2022, відносно лінії електропередач (ЛЕП), розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, - протягом 30-ти днів з моменту набрання рішенням суду в даній справі законної сили, а у випадку неможливості здійснення вказаної перебудови або відмови здійснювати таку відповідачем - зобов`язати ОСОБА_1 знести вказаний об`єкт самочинного будівництва протягом 30-ти днів з моменту набрання рішенням суду в даній справі законної сили».

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року розгляд справи було повернуто до стадії підготовчого провадження.

На стадії підготовчого провадження прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову та остаточно визначено предмет спору.

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

24 квітня 2026 року після завершення судових дебатів суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив перерву до 16 год 00 хв 04 травня 2026 року.

Позивачі в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачів адвокат Гримут Д.Ю. під час розгляду справи по суті позовні вимоги в їх остаточній редакції підтримав, наполягав на їх задоволенні. Ствердив, що ОСОБА_1 здійснила самочинне будівництво гаража, без відповідних дозвільних документів, з порушенням будівельних норм і правил, зокрема в частині недотримання протипожежних відстаней, а також з порушенням охоронних зон ліній електропередач, що спричиняє загрозу майну позивачів, а відтак порушує їх права та законні інтереси, що й стало підставою звернення до суду з позовом з метою їх захисту.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити. Пояснила, що провела ремонт будівлі гаража на своїй земельній ділянці, на тому ж місці, де він був розташований, майже без зміни його розмірів, проте без змін відстані між гаражем і багатоквартирним будинком, у якому проживають як позивачі так і відповідачка.

Представник відповідачки адвокат Кривка П.П. під час розгляду справи по суті заперечив проти задоволення позову. Ствердив, що ОСОБА_1 здійснила капітальний ремонт або реконструкцію належної їй будівлі гаража, який розташований на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети й передана у власність позивачці. Пояснив, що стіни гаража були споруджені з дерев`яних дощок, які з часом прийшли до непридатного стану й вказаний матеріал був замінений на будівельні блоки. Вказав, що гараж розміщений на тому ж місці та його розміри не змінились. Заявив, що гараж був споруджений відповідно до закону, не є самочинним будівництвом, відповідачка має право власності на нього, ніхто не вправі втручатися в нього, а тому в позові слід відмовити.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ПрАТ «Закарпаттяобленерго», Відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради й Державна інспекція архітектури та містобудування України на розгляд справи не з`явились, про час і місце його проведення повідомлялись належним чином, просили провести розгляд без участі їх представників.

Суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Заслухавши представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах докази, перевіривши їх на відповідність критеріям належності, допустимості, достовірності й достатності у взаємозв`язку, з врахуванням визнаних сторонами фактичних обставин справи, з`ясувавши суть і правове регулювання спірних правовідносин суд встановив такі фактичні обставини справи й дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_2 (позивач-1) є власником квартири АДРЕСА_7 . ОСОБА_3 (позивач-2) є власником сусідньої квартири АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 (відповідачка) є власницею сусідньої з позивачами квартири АДРЕСА_2 .

Рішенням 46 сесії 5 скликання Міжгірської селищної ради № 73 від 27.09.2010 (т. 1 а.с. 53) ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації для передачі приватну власність земельної ділянки за адресою АДРЕСА_8 , для обслуговування гаража.

Рішенням 48 сесії 5 скликання Міжгірської селищної ради № 82 від 14.11.2010 (т. 1 а.с. 52) ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0100 га для обслуговування гаража за адресою АДРЕСА_8 .

На підставі вказаного рішення Міжгірська селищна рада видала ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 725226 (т. 1 а.с. 42).

В подальшому, на підставі вказаних документів, а також рішення виконкому Міжгірської селищної ради № 3 від 14.01.2011 ОСОБА_1 побудувала на вказаній земельній ділянці одноповерховий дерев`яний гараж площею 14,85 кв.м. та оформила право власності на нього, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 09.03.2011, згідно з яким гараж розташовувався за адресою АДРЕСА_8 (т. 1 а.с. 55).

З матеріалів технічної інвентаризації, (т. 1 а.с. 54-58) слідує, що ОСОБА_1 було погоджено будівництво гаража зовнішніми розмірами 470 см на 350 см та внутрішніми 450 см на 330 см, площею 14,85 кв.м.

Надалі ОСОБА_1 виготовила технічну документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку, внаслідок чого таку було зареєстровано в ДЗК та присвоєно їй кадастровий номер 2122455100:01:027:0115.

На кадастровому плані зазначеної земельної ділянки (т. 1 а.с. 61), який є складовою технічної документації із землеустрою від 2011 року позначено розміщення будівлі по межах ділянки позначених цифрами 2-3-4-5-2, лінійні проміри між якими становлять 4,80 м 3,59 м 4,80 м, та, відповідно 3,59 м.

На збірному кадастровому плані вказаної земельної ділянки (т. 1 а.с. 62), який є складовою технічної документації із землеустрою від 2011 року, зазначено, що відстані кутових точок меж земельної ділянки позначені на кадастровому плані ділянки цифрами 3 і 4 до житлового будинку під № 40 становлять по 4,29 м.

Зазначені обставини підтверджуються належними й допустимими доказами, наявними матеріалах, та визнані сторонами справи, й не заперечувались будь-ким з учасників, відтак визнаються судом установленими.

Обґрунтовуючи позов, сторона позивачів стверджувала, що на початку травня 2025 року відповідачка знесла вказаний гараж та розпочала на його місці будівництво нової 2-поверхової будівлі. При цьому, зазначене будівництво ОСОБА_1 розпочала без жодних дозвільних документів та всупереч вимог чинних ДБН, зокрема, в частині дотримання протипожежних відстаней відносно будинку АДРЕСА_3 , власниками квартир у якому є позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Сторона відповідачки визнаючи, що в зазначений період нею проводились будівельні роботи, заперечувала факт проведення нового будівництва, натомість стверджувала, що нею проводився капітальний ремонт або ж реконструкція належного на праві власності гаража.

З наданої, на адвокатський запит, відповіді Міжгірської селищної ради від 16.06.2025 (т. 1 а.с. 32) слідує, що Відділом містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради не надавались дозвільні документи на будівництво нової будівлі на місці знесеного гаража, навпроти будинку АДРЕСА_3 .

З наданої, на адвокатський запит, відповіді Хустської районної військової адміністрації від 10.06.2025 № 01-27/1094 (т. 1 а.с. 83) слідує, що відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Хустської РДА-РВА не видавав дозвільні документи на будівництво нової будівлі на місці знесеного гаража, навпроти будинку АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту роботи комісії по розгляду заяв громадян ОСОБА_2 жителя АДРЕСА_9 та ОСОБА_4 , жительки АДРЕСА_10 від 06 червня 2025 року (т. 1 а.с 89) комісією Міжгірської селищної ради з розгляду та вирішення земельних спорів, відповідно до діючого на території селищної ради Порядку було проведено з виїздом на місце розгляд заяв щодо самовільної забудови біля багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 . Під час розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,0100 га (кадастровий номер 2122455100:01:027:0115) з цільовим призначенням «для будівництва індивідуальних гаражів» та гаража, загальною площею 14,85 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 здійснює реконструкцію гаража, а саме надбудову житлових приміщень на другому поверсі (зі слів самої власниці), без наявності жодних дозвільних документів. Вказаний акт роботи комісії затверджений рішенням виконавчого комітету Міжгірської селищної ради від 16 липня 2025 року № 21 «Про затвердження акту роботи комісії» (т. 1 а.с. 91).

З долучених до матеріалів справи документів, які були надані на адвокатський запит адвоката Гримута Д.Ю. відділенням поліції № 2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області (т.1 а.с. 94-100), слідує, що 26.05.2025 ОСОБА_5 звертався до органів Національної поліції з приводу самовільного будівництва гаража ОСОБА_1 . За результатами розгляду заяви було з`ясовано обставини проведення ОСОБА_1 будівельних робіт на належній їй земельній ділянці, про що було повідомлено заявника. З вказаних документів слідує, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносились.

З висновку експерта за результатом проведеного будівельно-технічного дослідження від 28.07.2025 № Д-25/2025 (т.1 а.с. 101-116) слідує, що на вирішення експерта було поставлено питання: «чи відповідає будівництво, що ведеться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, за адресою: АДРЕСА_3 , вимогам щодо протипожежних відстаней, які передбачені ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та Правилам охорони електричних мереж, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27.12.2022? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?». З дослідницької частини висновку експерта слідує, що за фактичним станом розміри нової будівлі становлять 5,53 м х 3,5 м, що виходить за межі «старої забудови» розміри якої складали 4,70 м х 3,50 м. Експерт установив, що відстань від будівництва, що ведеться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115 до стіни багатоквартирного будинку становить 5,5 м, а до балконів цього будинку 4,30 м. Крім цього експерт установив, що на належній ОСОБА_1 земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115 площею 0,0100 га, де проводиться будівництво будівлі розташована лінія електропередач (ЛЕП) напругою 6 кВт та встановлена відповідна охоронна зона, на всю площу ділянки, що вказано і в технічній документації і в державному акті на право власності на земельну ділянку. Оскільки в технічній документації на ділянку вказано потужність ЛЕП у 6 кВт та враховуючи приписи п.7 Правил, будівля ОСОБА_1 повинна бути розташована не менш як за 10 м від зазначеної ЛЕП, тоді як фактична відстань від опори до гаражу становить 3,35 м, що не відповідає п. 7 та п. 13 Правил охорони електричних мереж.

Відповідно до заключної частини висновку експерт на поставлене на вирішення експертизи питання надав відповідь такого змісту: «будівництво, що ведеться на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, за адресою: АДРЕСА_3 не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та Правил охорони електричних мереж, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27.12.2022. Невідповідності вказаного будівництва полягають у недотриманні протипожежної відстані в розмірі 8 м відносно багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 , що є порушенням п. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також у недотриманні заборони здійснення будівництва в межах охоронної зони розміром в 10 м відносно розташованої поруч ЛЕП (лінії електропередач) потужністю 6 кВт, що є порушенням п. 7 та п. 13 Правил охорони електричних мереж».

З висновку експерта за результатами проведеного додаткового будівельно-технічного дослідження від 08.08.2025 № Д-25/2025 (т. 1 а.с. 117-135) слідує, що на вирішення експерта було поставлено питання: «чи є можливим здійснення перебудови об`єкта будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, за адресою: АДРЕСА_3 , таким чином, щоб воно відповідало вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва та чинних державних будівельних норм і стандартів, зокрема, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» та Правил охорони електричних мереж, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27.12.2022? Якщо можливе, то яким чином? Якщо неможливе, то чому?».

Відповідно до заключної частини висновку експерт на поставлене на вирішення експертизи питання надав відповідь такого змісту: «будівництво на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, за адресою: АДРЕСА_3 було розпочато та проведено без отримання необхідних дозвільних документів у сфері будівництва, зокрема:

- містобудівних умов та обмежень, виданих відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури;

- схеми намірів забудови земельної ділянки;

- повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю за умови віднесення об`єкта будівництва до класу наслідків (відповідальності) СС1;

- дозволу відповідного органу державного архітектурного-будівельного контролю на виконання будівельних робіт за умови віднесення об`єкта будівництва до класу наслідків (відповідальності) СС2 або СС3.

Окрім того, на вказане будівництво поширюються вимоги п. 15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині необхідності дотримання протипожежних відстаней у 8 м, зокрема, до розташованого навпроти з однієї сторони багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 .

Водночас на вказане будівництво поширюються вимоги п. 7 та п. 13 Правил охорони електричних мереж в частині необхідності дотримання охоронної зони 10 м, розташованої з іншого боку від будівлі ЛЕП потужністю 6 кВт.

Враховуючи вищенаведене, при дійсних характеристиках будівлі 5,53 м х 3,5 м наведені обставини в сукупності унеможливлюють здійснення перебудови об`єкта будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, за адресою: АДРЕСА_3 , з приведенням її у відповідність до нормативно-правових актів у галузі будівництва та чинних державних будівельних норм і стандартів, зокрема ДБН Б2.2-12-2019 «Планування та забудова територій» та Правил охорони електричних мереж, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1455 віл 27.12.2022».

На фотознімках (т.1 а.с. 136-150), як визнано учасниками справи зображено гараж у виді одноповерхової споруди з дощатими стінами та в подальшому проведення будівельних робіт.

З договору на обмежене право користування частиною земельної ділянки від 11.06.2011 (т.1 а.с. 70, 71) вбачається, що ВАТ «Міжгірський РЕМ» та ОСОБА_1 було узгоджено встановлення обмеженого користування частиною земельної ділянки площею 100 кв.м. в АДРЕСА_6 , відповідно до плану для експлуатації та проведення ремонтних робіт лінії електропередач та опор, та інших ліній комунікації, які знаходяться в межах земельної ділянки землевласника. З акту про перенесення в натурі меж обмеження від 11.06.2011 (т. 1 а.с. 72) та плану-схеми обмеження земельної ділянки в АДРЕСА_8 , в охоронній зоні ЛЕП напругою 6 кВт, гр. ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 73) слідує, що обмеження, установлені договором були перенесені в натурі та закріплені межовими знаками.

З листа ПрАТ «Закарпаттяобленерго» від 20.08.2025 (т.1. 189), наданого на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2025 слідує, що будь-які лінії електропередачі ПЛ-10 (6) кВ, охоронні зони яких охоплювали б земельну ділянку з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115 відсутні. Товариству також невідомі обставини та підстави укладення договору на обмежене право користування земельною ділянкою від 11.06.2011. З вказаного листа слідує, що неподалік від зазначеного об`єкта проходить ПЛ-0,4 кВ Л-і від ЗТП-183 та встановлена опора № 2, яка є складовою ПЛ-0,4 кВ Л-1 від ЗТП-183 та перебуває на відстані орієнтовно 3,8 м від стіни цього будівництва. До вказаного листа додано фотографію опори (т. 1 а.с. 191) та ескіз порушення охоронної зони (т. 1 а.с. 192).

З пояснення ДІАМ від 29.08.2025 слідує, що шляхом перевірки відомостей, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності за параметрами пошуку «замовник будівництва: ОСОБА_1 »; «адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_3 »; інформації та документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, змін до них, їх скасування чи анулювання, станом на дату надання відповіді не виявлено. Враховуючи, що перевірка об`єкта будівництва на земельній ділянці відповідача не проводилась, то у ДІАМ не має підстав стверджувати про дотримання чи порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил.

ОСОБА_1 надала в заяві свідка (у порядку ст. 93 ЦПК України) відповіді на питання, поставлені в першій заяві позивачів по суті справи, з яких слідує, що відповідачка провела капітальний ремонт належного їй на праві власності гаража, який був споруджений в 2011 році, а нового будівництва вона не починала. ОСОБА_1 ствердила, що не отримувала містобудівних умов та обмежень, не зверталась перед початком проведення робіт за виготовленням схеми намірів забудови, не зверталась за отриманням дозволу на початок будівельних робіт та не отримувала його й не погоджувала будівництва з ПрАТ «Закарпаттяобленерго». В питаннях наявності на ділянці будівництва охоронних зон ліній електропередач і дотримання протипожежних відстаней при будівництві відповідачка не розбирається. ОСОБА_1 не бажає усувати перешкод позивачам у користуванні належними їм квартирами позаяк не чинить жодних перешкод.

З наданих представником відповідачки адвокатом Кривкою П.П. документів ПрАТ «Закарпаттяобленерго» (т. 2 а.с. 31-33, т. 2 а.с. 89-99, т. 3 а.с. 33, 60-70) слідує, що відповідачкою вжито заходів для перенесення кабельної лінії електропостачання та перенесення охоронної зони лінії електропередач за межі будівництва.

З акту складеного 27 жовтня 2025 року депутатами Міжгірської селищної ради Бігарем Мирославом Михайловичем та Суботою Іваном Івановичем, слідує, що ними за зверненням ОСОБА_1 проведено обстеження будівництва гаража. Зі слів останньої влітку 2025 року було розпочато капітальний ремонт дерев`яного гаража, який зі спливом часу прийшов до неналежного, майже аварійного стану. ОСОБА_1 було прийнято рішення розібрати дерев`яну конструкцію та спорудити цегляні стіни і замінити крівлю. Станом на 27.10.2025 будівля гаража є спорудою розмірами 3,5 м х на 4,7 м з цегляними стінами, призначене для зберігання легкового транспорту, під дахом облаштоване невелике безстелеве нежитлове приміщення висотою 1,6 м з виходом на зовнішню металеву драбину, складського призначення для зберігання інструментів, запчастин й інвентарю. Житлові приміщення, тепло й водопостачання в гаражі відсутні. При обстеженні оглянуто правовстановлюючі документи на підтвердження передання у власність та права власності на земельну ділянку.

Зазначений акт засвідчений підписом М. Пішта та печаткою виконавчого комітету Міжгірської селищної ради.

З витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про звернення до ЦНАП Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 27.02.2026 (т. 3 а.с. 12, 13, 20) вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у внесенні відомостей у систему щодо: послуга повідомлення про початок будівельних робіт СС1, виду будівництва реконструкція, дата подачі 27.02.2026. Відповідно до протоколу перевірок щодо встановлення інформації, яка унеможливлює внесення обов`язкових відомостей до системи виявлено помилки: щодо неповноти проектної документації, відсутності реєстраційного номера в ЄДЕССБ та відсутності відомостей про вартість будівництва.

З повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єктах із незначними наслідками (СС1) адресованого Державній інспекції містобудування та архітектури та опису поштової кореспонденції і поштової квитанції слідує, що таке було складено й відправлено ОСОБА_1 09 березня 2026 року на адресу Державної інспекції архітектури та містобудування України.

На фотографіях (т.3 а.с. 51-55) відображено споруду гаража з дерев`яних конструкції та будівництва й будівлі гаража, побудованого з блоків.

Суд відхиляє як недопустимі докази й не бере до уваги при вирішенні цього спору копії заяв громадян ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та копії паспортів вказаних громадян (т. 3 а.с. 14-19, 21-32), відповідно до положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України. Вказані заяви не є документами, натомість містять пояснення зазначених осіб, яких суд не викликав і не допитував як свідків, з огляду на відсутність відповідних клопотань від учасників справи.

Суд відхиляє як неналежні докази фотографії, на яких, за доводами сторони відповідача, зображено будівлю гаража з житловими приміщеннями, спорудженого громадянином ОСОБА_2 без дозвільних документів біля будинку АДРЕСА_3 з тих підстав, що вони не містять відомостей про обставини, які входять до предмету доказування в цьому спорі.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про основи містобудування» містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Положеннями ст.5 Закону України «Про основи містобудування» регламентовано, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, серед іншого:

розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-УІ) унормовано, що будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону № 3038-УІ визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.1 Закону № 3038-УІ містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 6 Закону № 3038-УІ встановлено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність".

До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з п. 6) і 8) ч. 1 ст. 7 Закону № 3038-УІ управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Частиною 2 ст.29 Закону № 3038-УІ встановлено, що фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Частиною 3 ст.29 Закону № 3038-УІ передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода

його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Тобто, за загальним правилом забудовник перед початком будівництва повинен отримати містобудівні умови та обмеження.

Водночас ч. 3 ст.29 Закону № 3038-УІ передбачено, що перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідний Перелік затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 289 від 06.11.2017.

Так, згідно з п.24, 25 і 27 вказаного Переліку містобудівні умови та обмеження не надаються для: будівництва садибних (котеджних) житлових будинків, дачних та садових будинків загальною площею до 300 кв. м з числом надземних поверхів не більше двох (без урахування мансардного поверху), в тому числі з господарськими будівлями та спорудами, індивідуальними гаражами, що визначається будівельним паспортом забудови земельної ділянки; реконструкції житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення; реставрації та капітального ремонту будівель і споруд

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 3038-УІ забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

За ч.2 ст.27 Закону № 3038-УІ проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об`єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч.3 ст.27 Закону № 3038-УІ).

Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (ч.4 ст.27 Закону № 3038-УІ).

Відповідно до п. 1.2-1.3 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05.07.2011 № 103, будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Параметри забудови визначаються з урахуванням будівельних норм, що встановлюють вимоги до планування та забудови територій, а також встановлених чи визначених в установленому порядку режимів використання об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій та буферних зон, пам`яток культурної спадщини, їх територій та зон охорони, історичних ареалів населених місць, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Постановою КМУ № 722 від 24.06.2022 «Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану» (надалі - Постанова № 722) визначено особливості надання послуг з питань дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві з урахуванням положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Так, підпунктом 1 п.1 Постанови № 722 встановлено, що на період дії воєнного стану в Україні та протягом одного року з дня припинення чи скасування воєнного стану:

- будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) площею до 500 кв. метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки за рішенням замовника відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні, а у разі відсутності затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні - відповідно до цільового призначення земельної ділянки та обмежень у використанні земель, визначених Законом України Про охорону культурної спадщини, може здійснюватися замовником без отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

У такому разі замовник звертається до архітектора або інженера-проектувальника, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, на підставі укладеного між ними договору, архітектор або інженер-проектувальник забезпечує створення та/або завантаження до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Електронна система) з накладенням кваліфікованого електронного підпису схеми намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), створеної з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил.

Строк виконання робіт, розмір та порядок оплати робіт визначаються у договорі за домовленістю сторін.

При цьому під час подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт замовник зазначає реєстраційний номер схеми намірів забудови земельної ділянки в Електронній системі.

Частиною 1 ст.34 Закону № 3038-УІ визначено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Відповідно до п.27 Постанови КМУ № 466 від 13.04.2011 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» (надалі - Постанова № 466) дозвіл на виконання будівельних робіт видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України Про державну таємницю).

Згідно з п.28 Постанови № 466 замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву через електронний кабінет (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України Про державну таємницю).

До заяви додаються: - копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; - копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); - проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; - копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; - - копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; - інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); - інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; - результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою КМУ № 1340 від 23.12.2020 (надалі - Положення) Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до п. 3 Положення основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності

Згідно з положеннями підпунктів 15-1 та 15-2 п.4 Положення ДІАМ відповідно до покладених на неї завдань:

- реєструє повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, здійснює внесення змін до них, а також скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення;

- видає дозволи на виконання будівельних робіт, реєструє повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт.

Постановою КМУ № 406 від 07.06.2017 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

Відповідно до п. 6 Переліку, до таких будівельних робіт належать зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема навісів, альтанок, наметів, накриття, сходів, естакад, літніх душових, теплиць, гаражів, а також свердловин, криниць, люфт-клозетів, вбиралень, вигрібних ям, замощень, парканів, відкритих басейнів та басейнів із накриттям, погребів, входів до погребів, воріт, хвірток, приямків, терас, ґанків - щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків

Відповідно до ч. 1 ст.32 Закону № 3038-УІ клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків4) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством (ч.2 ст.32 Закону № 3038-УІ).

Віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва (ч. 6 ст. 32 Закону № 3038-УІ).

Визначення класу наслідків (відповідальності) здійснюється відповідно до Національного стандарту України - ДСТУ 8855:19. Будівлі та споруди. Визначення класу наслідків (відповідальності).

Так, згідно з п.4.5 ДСТУ 8855:19 характеристики можливих наслідків відмови об`єкта є підставою для класифікації об`єктів за трьома класами наслідків (відповідальності):

- незначні наслідки - СС1;

- середні наслідки - СС2;

- значні наслідки - ССЗ.

Характеристики є загальними та обов`язковими для об`єктів і не залежать від їхнього функціонального призначення.

Якщо для об`єктів певного функціонального призначення визначення наслідків відмови потребує використання не тільки характеристик, зазначених у таблиці 1, то може бути застосовано додаткові характеристики, регламентовані відповідними будівельними нормами або нормативними документами, зокрема й галузевими.

Таблиця 1 Класи наслідків (відповідальності) об`єктів

Клас наслідків (відповідальності) об`єктаХарактеристики можливих наслідків відмови об`єктаМожлива небезпека, кількість осібОбсяг можливого економічного збитку, м.р.з.п.Припинення функціонування лінійних об`єктів інженерно- транспортної інфраструктури, об`єктів комунікації, зв`язку, енергетики та інженерних мереж, рівеньДля здоров`я і життя людей, які постійно перебувають на об`єктіДля здоров`я і життя людей, які періодично перебувають на об`єктіДля здоров`я і життя людей, які перебувають зовні об`єктаССЗ значні наслідкиПонад 400Понад 1 000Понад 50 000Понад 50 000ЗагальнодержавнийСС2 середні наслідкиПонад 50 до 400 включноПонад 100 до 1 000 включноПонад 100 до 50 000 включноПонад 2 500 до 50 000 включноРегіональний, місцевийСС1 незначні наслідкиДо 50 включноДо 100 включноДо 100 включноДо 2 500 включноОб`єктовий

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі стверджували, що в цьому випадку ОСОБА_1 залежно від віднесення розпочатого нею будівництва до класу наслідків (відповідальності) повинна була:

1) звернутися до архітектора або інженера-проектувальника, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, на підставі укладеного між ними договору, з метою створення та/або завантаження останнім до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Електронна система) з накладенням кваліфікованого електронного підпису схеми намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), створеної з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм і правил.

2) у разі віднесення будівництва до класу наслідків (відповідальності):

- СС1 - подати до ДІАМ повідомлення про початок виконання будівельних

робіт;

- СС2 або ССЗ - отримати в ДІАМ дозвіл на виконання будівельних робіт.

Тільки після виконання вказаного алгоритму, за доводами позивачів, ОСОБА_1 мала б право починати будівництво своєї 2-поверхової будівлі (гаража).

Під час розгляду цієї справи суд не установив оформлення ОСОБА_1 будь-яких дозвільних документів на проведення будівельних робіт.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст.1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов`язкові вимоги до об`єкта нормування у будівництві.

Згідно з абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про будівельні норми» державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Частиною 1 ст.7-2 Закону України «Про будівельні норми» встановлено, що під час проектування, будівництва та експлуатації об`єктів повинно бути забезпечено дотримання основних вимог до будівель і споруд з урахуванням їх функціонального призначення.

Основні вимоги до будівель і споруд конкретизуються у будівельних нормах, нормативних документах на конструктивні та інженерні системи (ч.2 ст.7-2 Закону).

Будівлі і споруди у цілому та їх окремі частини повинні бути придатними для використання за призначенням з урахуванням, зокрема, безпеки для здоров`я людей, які задіяні протягом усього життєвого циклу споруди. При належному технічному обслуговуванні будівлі і споруди мають відповідати основним вимогам протягом їх економічно обґрунтованого строку експлуатації (ч.3 ст.7-2 Закону).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудування. Будівельні норми, правила іноземних держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст.11 Закону України «Про будівельні норми» передбачено, що сфера застосування будівельних норм визначається у кожному нормативному акті з урахуванням особливостей об`єкта нормування.

Будівельні норми встановлюють обов`язкові вимоги до об`єкта нормування, що застосовуються при плануванні і забудові територій, проектуванні і будівництві.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.7-2 Закону України «Про будівельні норми» однією з основних вимог до будівель і споруд є забезпечення пожежної безпеки - будівлі або споруди повинні бути запроектовані і побудовані таким чином, щоб у разі виникнення пожежі:

- протягом визначеного проміжку часу зберігалася несуча здатність конструкцій;

- було обмежено виникнення та поширення вогню і диму всередині будівлі чи споруди;

- було обмежено поширення вогню на сусідні будівлі і споруди;

- була забезпечена можливість евакуації людей або їх порятунок в інший спосіб;

- враховувалася безпека рятувальників.

Пунктом 33 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту населення визначено, що пожежна безпека - це стан захищеності життя та здоров`я людини, майна, навколишнього природного середовища від пожеж, що характеризується досягненням прийнятного рівня ризику виникнення пожежі.

Пунктом 7 ч.2 ст.21 Кодексу цивільного захисту населення встановлено, що громадяни України зобов`язані виконувати правила пожежної безпеки.

Будівельні норми для будівель і споруд, в т.ч. в частині, що стосується дотримання протипожежних вимог, визначені в ДБН Б.2.2-12:2019. Планування та забудова територій (надалі - ДБН).

Так, пунктом 15 ДБН встановлено вимоги до протипожежних відстаней.

Відповідно до п. 15.2.1 ДБН протипожежні відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. За наявності конструкцій будинків і споруд, виготовлених із горючих матеріалів, що виступають більше ніж на 1 м за площину фасаду, слід приймати відстань між цими конструкціями та іншим будинком.

Згідно з п. 15.2.2 протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, гаражами слід приймати за таблицею 15.2 (чисельник).

Протипожежна відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами на суміжних ділянках приймається згідно з таблицею 6.7, але не менше протипожежних вимог даних норм.

В умовах забудови, що склалася, протипожежні відстані між житловими будинками та від житлових будинків до будівель і споруд іншого призначення слід визначати згідно з протипожежними вимогами даних норм, наведеними у таблиці 15.2.

Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будинків промислових підприємств, гаражів до виробничих, складських, сільськогосподарських будинків і споруд слід приймати за таблицею 15.2 (знаменник).

Таблиця 15.2. Протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно- побутовими будинками промислових підприємств, гаражами, а також до виробничих будинків, сільськогосподарських будівель і споруд

Ступінь вогнестійкості будинкуВідстані при ступені вогнестійкості будинків, мІ, IIIIIІІІа, ІІІб, IV, ІУа, VІ, II6/98/910/12III8/98/1210/15ІІІа, ІІІб, IV, ІУа, V10/1210/1515/18

Примітка 1. Поділ будинків за ступенем вогнестійкості визначають згідно з вимогами ДБН В.1.1-7 Примітка 2. Протипожежні відстані до виробничих будинків з категорією виробництва А 1 Б слід збільшувати на 50 % для будинків І і II ступенів вогнестійкості, для категорії В - на 25 % у порівнянні з даними, наведеними у таблиці 15.2.

Примітка 3. Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20 %, за винятком будинків ІІІа, ІІІб, IV, ІУа, І V ступенів вогнестійкості.

Примітка 4. У районах сейсмічністю 9 балів відстані між житловими будинками, а також між житловими І громадськими будинками ІУа, V ступенів вогнестійкості, слід збільшувати на 20 %.

Примітка 5. Протипожежні відстані між будинками слід збільшувати на 20 %:

для двоповерхових будинків V ступеня вогнестійкості;

для будинків, що мають горищний дах, верхній шар покрівлі якого виконаний з горючих матеріалів.

Примітка 6. Відстані між будинками 11II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше ніж 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною.

За п. 15.2.3 ДБН протипожежні відстані, які зазначені у таблицях 15.2, 15.3, можуть не застосовуватись у таких випадках:

- між житловими і господарськими будинками у межах однієї присадибної ділянки;

- між житловими, громадськими, а також житловими і громадськими будинками (крім індивідуальних житлових будинків) при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі протипожежного відсіку в межах поверху будинку, що має найменший ступінь вогнестійкості. При однаковому ступені вогнестійкості житлового та громадського будинків сумарна площа забудови, включаючи незабудовану площу між ними, приймається як для житлових будинків;

- між виробничими будівлями та спорудами:

а) якщо загальна площа будівель і споруд III, ІІІб, IV, V та V ступенів вогнестійкості (в межах одного поверху) не перевищує нормованої площі поверху в межах протипожежного відсіку однієї будівлі. Нормована площа протипожежного відсіку приймається по найбільш пожежонебезпечному виробництву та найменшому ступені вогнестійкості будівель та споруд;

б) якщо стіна більш високої або широкої будівлі (споруди), що знаходиться зі сторони іншого будинку, є протипожежною 1 типу;

в) якщо будівлі та споруди III, ІІІб, IV, V та V ступенів вогнестійкості, незалежно від пожежної небезпеки розміщених у них виробництв, мають між собою протилежні стіни без отворів або стіни з отворами (за винятком ненесучих стін), заповненими вікнами, дверима, клапанами з класом вогнестійкості не менше ЕІ 45;

- між господарськими будівлями (сараями, лазнями), розміщеними за територією присадибних ділянок, за умови, якщо площа забудови зблокованих господарських будівель не перевищує 800 м2. Відстані між цими блоками господарських будинків приймаються за таблицею 15.2.

Згідно з п.1 розділу І Правил пожежної безпеки, затверджених наказом МВС України № 1417 від 30.12.2014, ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Відповідно до п.1 розділу III Правил пожежної безпеки під час експлуатації об`єктів забороняється зменшувати мінімальні протипожежні відстані.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27.12.2022 затверджено Правила охорони електричних мереж.

Згідно з п. 1 Правил вони встановлюють додаткові вимоги щодо особливого режиму використання земель у межах спеціальних зон об`єктів енергетики.

Дія цих Правил поширюється на юридичних та фізичних осіб/фізичних осіб - підприємців, у власності яких перебувають об`єкти передачі електричної енергії і/або які здійснюють їх експлуатацію (далі - власники електричних мереж), а також яким надано у власність або користування земельні ділянки, на яких розміщуються об`єкти передачі електричної енергії (п.3 Правил).

Відповідно до п.4 Правил вони запроваджуються з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж.

Пунктом 6 Правил для створення нормальних умов експлуатації електричних мереж, забезпечення їх збереження та дотримання вимог техніки безпеки здійснюються такі заходи:

- встановлюються охоронні зони;

- забезпечується дотримання мінімально допустимих відстаней від електричних мереж до промислових об`єктів, трубопроводів, доріг, об`єктів міської інфраструктури та насаджень;

- прокладаються та утримуються просіки у лісових, садових, паркових та інших багаторічних насадженнях.

Згідно з п.7 Правил охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх невідхиленого положення на таку відстань по горизонталі:

- 2 метри - до 1 кВ;

- 10 метрів - 3-20 кВ.

Крім того, пунктом 13 Правил встановлено, що в охоронних зонах кабельних ліній електропередачі додатково до обмежень, встановлених статтею 32 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів, забороняється виконувати будівельні роботи та зводити об`єкти будівництва будь-якого призначення.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи та норми правового регулювання, на які посилались сторони та які є застосовними до спірних правовідносин суд зауважує про таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Звернувшись із цим позовом до суду позивачі, стверджували, що внаслідок проведення відповідачкою будівельних робіт без дозвільних документів та з порушенням вимог пожежної безпеки, як складової частини будівельних норм в частині протипожежних відстаней, а також порушення охоронних зон ліній електропередач, остання порушила їх право на безпечне життя і здоров`я та створила загрози для їх майна, зокрема житлових квартир. Водночас, як вбачається з первісних та кінцевих позовних вимог позивачі звернулись із негаторним позовом та просили усунути їм перешкоди в користуванні належним майном квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_11 відповідно в буд. АДРЕСА_3 . З урахуванням принципу диспозитивності, перевіряючи обґрунтованість позову суд з`ясовує обставини вчинення відповідачкою перешкод позивачам у користуванні їх майном.

При вирішенні цього спору, з врахуванням обраного способу захисту усунення перешкод у здійсненні права власності, суд враховує, що підставою позову фактично є стверджуване позивачами втручання у здійснення ними права власності на належні їм квартири. Відповідно до позовних вимог позивачі вважають, що їх порушене право повинно бути відновлено у спосіб зобов`язання відповідачки здійснити перебудову об`єкта, який належить останній на праві власності. Зобов`язання власника вчинити певні дії з належним йому майном також може бути втручанням у його право власності. Відтак суду належить з`ясувати чи здійснила відповідачка втручання у право власності позивачів, спосіб такого втручання і наслідки та спосіб його усунення. Водночас слід установити чи не буде зобов`язання відповідачки усунути перешкоди в користуванні позивачами належним їм майном втручанням у її право власності.

При цьому суд бере до уваги, що позивачка здійснила будівництво гаража на земельній ділянці відповідного цільового призначення, яка була передана їй у власність саме з цією метою. Будівництво гаража було проведено у встановленому законом порядку, наслідком чого була державна реєстрація права власності позивачки на вказаний гараж у 2011 році.

Оцінюючи доводи позивачів про те, що відповідачка здійснила у 2025 році нове будівництво за відсутності дозвільних документів і з порушенням будівельних норм, а саме протипожежних відстаней та правил охорони ліній електропередач суд зауважує про таке.

Відповідно до наведених положень законодавства (стаття 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст. 7 Закону № 3038-УІ) управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю й нагляду здійснюється визначеними законом органами до компетенції яких і належить надання, у визначених законом випадках й у встановленому порядку, дозволів на проведення будівельних робіт, а також вжиття відповідних заходів реагування при допущенні їх порушень. Натомість позивачі не наділені відповідними повноваженнями з нагляду й контролю в галузі будівельної діяльності, відтак саме по собі недотримання відповідачкою процедури проведення будівельних робіт не спричиняє впливу на їх права й законні інтереси.

З наведених підстав, беручи до уваги, що позивачі не наділені повноваженнями управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю й нагляду, суд відхиляє доводи сторони позивача щодо здійснення відповідачкою будівельних робіт за відсутності дозволу на їх проведення.

Перевіряючи доводи позивачів щодо здійснення відповідачкою будівництва з порушенням правил охорони електричних мереж, суд констатує, що доводи позивачів про допущення відповідачкою порушення охоронних зон лінії електропередачі ПЛ-10 (6) кВ були спростовані ПрАТ «Закарпаттяобленерго». Виявлений під час розгляду справи факт проходження неподалік від зазначеного об`єкта ПЛ-0,4 кВ Л-і від ЗТП-183 та наявність установленої опори № 2, яка є складовою ПЛ-0,4 кВ Л-1 від ЗТП-183 й перебуває на відстані орієнтовно 3,8 м від стіни цього будівництва не слугував підставою для позову. Під час розгляду справи відповідачкою було вжито заходів для перенесення зазначеної опори. З наведених підстав, а також враховуючи що недотримання правил охорони електричних мереж не становило втручання у право власності позивачів на майно суд відхиляє зазначені доводи позивачів і не бере їх до уваги при вирішенні спору.

Надаючи оцінку доводам позивачів щодо здійснення відповідачкою будівництва з порушенням будівельних норм у частині протипожежних відстаней суд ураховує таке. Позивачка в період до 2011 року завершила будівництво, на належній їй земельній ділянці відповідного цільового призначення, будівлі гаража зовнішніми розмірами 470 см на 350 см і внутрішніми 450 см на 330 см, площею 14,85 кв.м. та в 2011 році зареєструвала своє право власності на вказаний об`єкт. Матеріали технічної інвентаризації (т. 1 а.с. 54-58), кадастровий план земельної ділянки та збірний кадастровий план земельної ділянки (т. 1 а.с. 61, 62) в сукупності і взаємозв`язку підтверджують зазначені фактичні розміри гаража та його розташування на відстані 4,29 м від багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 . Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що гараж був одноповерховою будівлею, побудованою з дерев`яних матеріалів. Сторона позивача та інші учасники справи не висловлювали доводів щодо допущення відповідачкою порушень установленої законодавством процедури при здійсненні будівництва зазначеного гаража до моменту завершення його будівництвом в 2011 році. Матеріали справи не містять доказів, якими б доводились факти допущення порушень законодавства при здійсненні будівництва гаража до моменту завершення його будівництвом в 2011 році. Вказані факти в сукупності дають підстави для висновку, що відповідачка здійснила до 2011 року будівництво гаража з дотримання установленої законом процедури, внаслідок чого набула на нього право власності, державна реєстрація якого була здійснена в 2011 році. Суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження дій або оспорювання законності будівництва відповідачкою гаража з 2011 року, чи інформації про вжиття заходів реагування з боку відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування, які наділені компетенцією у сфері нагляду й контролю за будівельною діяльністю. Натомість наявними доказами підтверджується легальність будівництва відповідачкою гаража та законність набуття на нього права власності внаслідок чого такий став об`єктом права власності, непорушність і захист якого гарантується.

Набуття права власності на гараж наділило відповідачку правомочністю розпоряджатись об`єктом власності за своїм розсудом з обов`язком не використовувати його на шкоду інших осіб. Позивачка мала право проводити ремонт гаража, вносити конструктивні зміни, при збереженні зовнішніх параметрів об`єкта та не погіршуючи його стан безпечності. З точки зору імовірного втручання у права позивачів, порядок проведення вказаних робіт (здійснення поступової заміни елементів будівлі почергово або ж одночасна заміна при збереженні місця розміщення і без змін геометричних розмірів) та, відтак, кваліфікація проведених робіт на предмет того є вони капітальним ремонтом, реконструкцією чи будівництвом перебуває поза межами судового контролю в цій справі, зважаючи на її вирішення в межах заявлених вимог та законних правових інтересів позивачів. Враховуючи, що внаслідок будівельних робіт по першому поверху гаража, розміщення будівлі не було змінено, а її зовнішні геометричні розміри з боку позивачів не змінились, при наявності незначних змін у бік земельної ділянки відповідачки, в аспекті саме цього спору суд не оцінює результат проведених відповідачкою будівельних робіт як нове будівництво. Відтак суд відхиляє доводи позивачів про здійснення відповідачкою нового будівництва, яке є самочинним.

Перевіряючи доводи відповідачів про порушення їх прав внаслідок незаконного будівництва відповідачкою двоповерхової будівлі з порушенням будівельних норм в частині протипожежних відстаней, суд на підставі наявних доказів з`ясовує відмінності в характеристиках будівель гаража до проведення будівельних робіт й на час розгляду справи судом у взаємозв`язку з можливим збільшенням чи зменшенням пожежної небезпеки. Суд установив, що внаслідок проведених будівельних робіт були змінені будівельні матеріали стін з дерев`яних дощок на будівельні блоки, збільшилась на незначний розмір довжина гаража вглиб земельної ділянки відповідачки (з протилежної сторони від багатоквартирного будинку, при незмінній ширині будівлі. Також збільшилась поверховість будівлі внаслідок будівництва другого поверху. Суд констатує, що заміна будівельного матеріалу стін на більш пожежостійкий, а також незначне збільшення довжини будівлі, при незмінності відстані між гаражем і багатоквартирним будинком не дозволяє зробити висновок про погіршення стану пожежної безпеки або ж створення позивачам перешкод у користуванні їх житловими квартирами.

Водночас суд висновує, що самовільне будівництво другого поверху будівлі істотно збільшує її об`єм та площу й має вплив на пожежну безпеку. При цьому належить взяти до уваги, що відповідачка не набувала право власності на другий поверх будівлі, відтак він не є об`єктом права власності й на нього не поширюються гарантії мирного володіння майном.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що «…правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва».

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Європейській суд з прав людини у рішенні від 21 квітня 2016 року у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15) зробив висновок, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.

Знесення об`єкта самочинного будівництва має наслідком припинення його існування як речі та об`єкта прав.

Згідно з п.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В зазначеній нормі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (в рішеннях у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Серков проти України»), сформульовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Принцип пропорційності полягає у дотриманні «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести пропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятись інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатись як порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавлення права на майно (рішення у справах «Рисовський проти України» та «Кривенький проти України»).

Позивачі звернулись до суду з вимогою про зобов`язання відповідачки усунути перешкоди у здійсненні позивачами права користування належними їм квартирами, шляхом здійснення відповідачкою за власний рахунок перебудови об`єкта самочинного будівництва 2-поверхової будівлі, з приведенням її у відповідність до вимог п.15.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині дотримання протипожежних відстаней відносно багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 , а також п. 7 та 13 Правил охорони електричних мереж, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27.12.2022, відносно лінії електропередач (ЛЕП), розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115, - протягом 30-ти днів з моменту набрання рішенням суду в даній справі законної сили, а у випадку неможливості здійснення вказаної перебудови або відмови здійснювати таку відповідачем - зобов`язати ОСОБА_1 знести вказаний об`єкт самочинного будівництва протягом 30-ти днів з моменту набрання рішенням суду в даній справі законної сили. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачами способу захисту, суд перевіряє відповідність його критерію ефективності з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачами способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд перевіряє його відповідність критерію ефективності, який означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункти 37-41).

Звідси, вирішуючи спір і надаючи оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивачів на момент звернення до суду, з`ясовуючи відповідність обраного позивачами способу захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, й перевіряючи чи забезпечить такий спосіб поновлення порушеного права (інтересу) позивача суд доходить висновку, що права позивачів, як власників квартир у багатоквартирному будинку, зазнали втручання внаслідок самовільного будівництва відповідачкою другого поверху будівлі гаража. Для ефективного поновлення порушеного права слід знести самовільно збудований другий поверх гаража, а спосіб захисту порушеного права власності позивачів регламентовано ст. 376 ЦК України. Саме такий спосіб, на думку суду, буде й ефективним позаяк може призвести до поновлення порушеного права.

Суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 15 листопада 2023 року в справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23), відповідно до яких, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Можливі способи захисту прав особи, порушених внаслідок самочинного будівництва, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.

Частиною сьомою статті 376 ЦК України встановлено, що «у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану».

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Відповідно до положень ст. 376 ЦК України, беручи до уваги принципи справедливості, добросовісності й розумності, а також пропорційності й адекватності, зважаючи на те, що відповідачка самовільно збудувала другий поверх гаража, внаслідок чого зазнали втручання права позивачів, як власників квартир у багатоквартирному будинку, суд уважає, що позов слід задовольнити частково зобов`язати відповідачку усунути перешкоди у здійсненні позивачами права користування належним їм майном, в спосіб здійснення відповідачкою за власний рахунок перебудови 2-поверхової будівлі шляхом знесення її другого поверху. При цьому суд зауважує, що відповідачка не набула право власності на другий поверх будівлі, а його знесення відповідає вимогам закону, відповідає суспільним інтересам, є пропорційним заходом і не становитиме для відповідачки особистий надмірний тягар. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України питання розподілу судових витрат вирішується судом під час ухвалення судового рішення.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зауважує, що матеріали справи містять докази понесених судових витрат зі сплати судового збору позивачем ОСОБА_3 в розмірі 2 906,88 грн, з яких: 2 422,40 грн за подання позову та 484,48 грн за подання заяви про забезпечення позову. Позивач ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнений. В матеріалах справи відсутні докази понесення судових витрат на залучення експерта та за надану професійну правничу допомогу. З врахуванням часткового задоволення позову (50%), з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 слід стягнути суму 1 453,44 грн на часткове відшкодування понесених судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 2633-265 та 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго», Відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про усунення перешкод у користуванні майном задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права користування належним їм майном квартирами АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , в спосіб здійснення відповідачкою за власний рахунок перебудови об`єкта будівництва, а саме 2-поверхової будівлі, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2122455100:01:027:0115 площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом знесення другого поверху будівлі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на часткове відшкодування понесених судових витрат суму 1 453,44 грн (одну тисячу чотириста п`ятдесят три гривні 44 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2025 року.

Повне найменування учасників:

Позивачі:

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_12 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_13 ;

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_14 ;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Приватне акціонерне товариство «Закарпаттяобленерго», код ЄДРПОУ 00131529, місцезнаходження: вул. Головна, 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412;

Відділ містобудування, архітектури та інфраструктури Міжгірської селищної ради, код ЄДРПОУ 44047027, місцезнаходження: вул. Шевченка, 97, селище Міжгір`я, Хустський район, Закарпатська область, 90000;

Державна інспекція архітектури та містобудування України, код ЄДРПОУ 44245840, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133.

Суддя О. І. Повідайчик