Ухвала суду № 136514652, 14.05.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/14336/25

УХВАЛА

14 травня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши клопотання відповідача про залучення Міністерства соціальної політики України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №560/14336/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залучення до участі у справі Міністерства соціальної політики України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Клопотання мотивоване тим, що відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, пенсійного забезпечення.

Також відповідач зазначає, що відповідно до статей 10, 22 Бюджетного кодексу України, додатка №3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та відомчої класифікації видатків і кредитування державного бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11, Міністерство соціальної політики України є головним розпорядником коштів за бюджетною програмою КПКВК 2506080 «Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду», тоді як Пенсійний фонд України є відповідальним виконавцем і розпорядником коштів нижчого рівня.

Крім того, відповідач посилається на частини першу, другу статті 23 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а також на пункти 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, якими взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень віднесено до порушень бюджетного законодавства.

На думку відповідача, у разі задоволення позовних вимог реальне виконання судового рішення залежатиме від дій Міністерства соціальної політики України як органу, що формує та реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення і є головним розпорядником коштів за відповідною бюджетною програмою.

Відповідач також зазначає, що Міністерство соціальної політики України було розробником проєкту постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», яка, за твердженням відповідача, прийнята відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Згідно із частиною четвертою статті 49 КАС України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Частина п`ята статті 49 КАС України встановлює, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Отже, зі змісту частин другої, четвертої, п`ятої статті 49 КАС України випливає, що необхідною умовою залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є наявність обґрунтованої ймовірності впливу судового рішення саме на права, свободи, інтереси або обов`язки такої особи.

Сам по собі загальний зв`язок особи зі сферою правового регулювання, у якій виник спір, не є достатньою підставою для її залучення до участі у справі.

У постанові від 29.01.2024 у справі №560/5937/22 Верховний Суд зазначив, що інститут третьої особи в адміністративному судочинстві спрямований на створення умов для захисту прав, свобод та інтересів особи, які можуть бути порушені під час вирішення спору між позивачем і відповідачем за відсутності такої особи.

У цій же постанові Верховний Суд звернув увагу на приписи частини п`ятої статті 49 КАС України, за якими в ухвалі про залучення третьої особи суд має зазначити, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду.

У постанові від 30.04.2025 у справі №560/9167/23 Верховний Суд виходив із того, що процесуальне значення має саме безпосередній вплив судового рішення на права чи обов`язки особи, яка не є стороною у справі.

За встановлених у тій справі обставин Верховний Суд констатував порушення норм процесуального права у зв`язку з прийняттям судових рішень про права та інтереси особи, яку не було залучено до участі у справі.

У постанові від 05.06.2025 у справі №320/42941/23 Верховний Суд також звернув увагу, що судове рішення, яке може вплинути на права та обов`язки особи, яка не є стороною у справі, зумовлює необхідність залучення такої особи до участі у справі як третьої особи.

Отже, під час вирішення питання про залучення третьої особи суд має встановити не абстрактну заінтересованість особи у результаті розгляду справи, а конкретний юридичний зв`язок між предметом спору і правами, свободами, інтересами або обов`язками особи, яку пропонується залучити.

Предметом розгляду у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, зокрема щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії та коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а також наявність чи відсутність підстав для зобов`язання саме відповідача вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу.

Позовні вимоги заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Міністерство соціальної політики України не є суб`єктом владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються у цій справі.

Позивач не заявляє до Міністерства соціальної політики України вимог про визнання протиправними його рішень, дій чи бездіяльності, а також не просить покласти на нього обов`язок здійснити перерахунок, нарахування чи виплату пенсії.

Посилання відповідача на пункт 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, відповідно до якого Міністерство соціальної політики України забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема у сфері пенсійного забезпечення, не свідчить про те, що рішення у цій справі вплине на права, свободи, інтереси або обов`язки Міністерства у розумінні частини другої статті 49 КАС України.

Суд вказує на те, що формування державної політики у відповідній сфері є загальною функцією центрального органу виконавчої влади.

Наявність такої функції не означає, що судове рішення в індивідуальній справі щодо перерахунку чи виплати пенсії конкретній особі вирішує питання про права або обов`язки органу, який формує політику у відповідній сфері.

Доводи відповідача про те, що Міністерство соціальної політики України є головним розпорядником бюджетних коштів за КПКВК 2506080, також не є достатньою підставою для його залучення до участі у справі.

Так, стаття 10 Бюджетного кодексу України визначає складові бюджетної класифікації.

Стаття 22 Бюджетного кодексу України регулює статус головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Частини перша, друга статті 23 Бюджетного кодексу України встановлюють правило здійснення бюджетних зобов`язань та платежів лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Пункти 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України визначають окремі порушення бюджетного законодавства, зокрема взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань і здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень.

Разом з тим, наведені норми Бюджетного кодексу України регулюють загальний порядок бюджетного фінансування, розподілу бюджетних повноважень та бюджетної дисципліни.

Вони не змінюють предмета спору у цій справі, не свідчать про набуття Міністерством соціальної політики України статусу суб`єкта спірних індивідуальних пенсійних правовідносин із позивачем та не підтверджують, що судове рішення безпосередньо встановлюватиме, змінюватиме чи припинятиме права або обов`язки цього Міністерства.

Суд враховує, що у разі задоволення позову рішення суду може містити зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як суб`єкта владних повноважень, дії якого оскаржуються, вчинити певні дії щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу.

При цьому, таке рішення суду не міститиме висновків щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності Міністерства соціальної політики України, не визначатиме обсягу його бюджетних повноважень і не покладатиме на нього індивідуального обов`язку перед позивачем.

Не є підставою для залучення Міністерства соціальної політики України й посилання відповідача на те, що це Міністерство було розробником проєкту постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

Так, у цій справі не оскаржується постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 як нормативно-правовий акт, не перевіряється процедура її підготовки чи прийняття, не заявлено вимог щодо визнання протиправними дій Міністерства соціальної політики України як розробника проєкту цього акта.

Суд оцінюватиме застосування відповідних норм відповідачем у межах індивідуального спору щодо пенсійних виплат позивача.

Сам факт застосування відповідачем нормативно-правового акта, розробником проєкту якого було Міністерство соціальної політики України, не означає, що рішення у справі про індивідуальний перерахунок пенсії вплине на права чи обов`язки Міністерства.

Інший підхід фактично означав би необхідність залучати до кожної адміністративної справи орган, який був розробником нормативно-правового акта, застосованого відповідачем, що не відповідає змісту частин другої, четвертої, п`ятої статті 49 КАС України.

Посилання відповідача на частину третю статті 317 та частину третю статті 353 КАС України не змінюють висновку суду.

Пункт 4 частини третьої статті 317 КАС України передбачає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та/або обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України передбачає, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень із направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та/або обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зміст наведених норм свідчить, що процесуальні наслідки у вигляді скасування судового рішення настають у разі, якщо судове рішення дійсно прийняте про права, свободи, інтереси або обов`язки незалученої особи.

Однак відповідач у клопотанні не навів переконливих аргументів, які б підтверджували, що рішення у справі №560/14336/25 буде рішенням про права, свободи, інтереси або обов`язки Міністерства соціальної політики України.

Отже, доводи відповідача зводяться до загального інституційного, бюджетного та нормотворчого зв`язку Міністерства соціальної політики України зі сферою пенсійного забезпечення.

Проте такого зв`язку недостатньо для залучення Міністерства до участі у справі як третьої особи, оскільки відповідач не довів конкретного, прямого та юридично значущого впливу майбутнього судового рішення на права, свободи, інтереси або обов`язки цього Міністерства.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області є необґрунтованим, а підстави для залучення Міністерства соціальної політики України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відсутні.

Керуючись частинами другою, четвертою, п`ятою статті 49, частиною другою статті 241, статтями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про залучення Міністерства соціальної політики України як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі №560/14336/25 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяЄ.В. Печений