Рішення № 136514290, 14.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 травня 2026 року № 520/31128/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Лозівського міськрайонного суду Харківської області (вул. Ярослава Мудрого, буд.9,м. Лозова, Харківська обл., Лозівський р-н, 64602, код ЄДРПОУ02893953), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ26281249) про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лозівського міськрайонного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати абзац 16 пункту 1 наказу в.о. керівника апарату Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 року № 05-04/36 Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям в частині встановлення з 13 лютого 2024 року надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу секретарю Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_1 , стаж якої станом на 13.02.2024 року становить 21 рік 1 місяць 23 дні;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області здійснити з 13.02.2024 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 , надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу та наказу керівника апарату Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.08.2016 року № 05-04/58, із урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Ухвалою суду від 19.11.2024р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 02.12.2024р. прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2024 зупинено провадження по справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №240/7215/24 (провадження №Пз/990/9/24).

Ухвалою суду від 16.04.2026р. поновлено провадження у справі №520/31128/24 зі стадії, на якій його було зупинено.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що є працівницею Лозівському міськрайонному суді Харківської області, має стаж державної служби 21 рік 1 місяць 23 дні, тому набула право на отримання надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII. Втім оскаржуваним наказом їй встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу. Відсотковий розмір надбавки обчислений з огляду на вимоги пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону № 3460-IX, що, на думку позивачки, не узгоджено зі змістом частини першої статті 52 Закону № 889-VIII. Позивачка покликається на приписи частини першої статті 150 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII), у якій, зокрема, визначено, що оплата праці та соціальні гарантії працівників апаратів місцевих судів регулюються нормами законодавства про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Своєю чергою, у частині першій статті 52 Закону № 889-VIII зазначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Водночас 01 січня 2024 року набрав чинності Закон № 3460-IX, пунктом 12 розділу Прикінцеві положення якого визначено, що в 2024 році надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу, а норми Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону № 3460-IX. Позивачка вказує, що оплата праці державних службовців регулюється спеціальним Законом № 889-VIII, зміни до якого (в частині оплати праці) не вносилися, тому приписи Закону № 3460-IX, які по-іншому врегульовують порядок обчислення надбавки за вислугу років, не підлягають застосуванню як такі, що суперечать Конституції України, зокрема принципу верховенства права, установленому статтею 8 Конституції України.

Вважаючи вказані дії та наказ відповідача протиправними позивачка звернулась з даним позовом до суду.

Відповідачем - Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що в спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства України.

Лозівський міськрайонний суд Харківської області правом надати відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, дійшов наступного.

ОСОБА_1 , обіймає посаду державного службовця категорії В у Лозівському міськрайонному суді Харківської області.

23.10.2024 року ОСОБА_1 ознайомлена з наказом в.о. керівника апарату Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22.02.2024 року № 05-04/36 «Про встановлення надбавок за вислугу років державним службовцям».

Позивач вважає вказаний наказ в частині встановлення надбавки за вислугу років саме у розмірі 30% посадового окладу незаконним.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус державного службовця та відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право, зокрема, на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з частиною першою статті 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частинами першою, другою статті 50 Закону № 889-VIII передбачено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Водночас 01 січня 2024 року набрав чинності Закон № 3460-ІХ (про державний бюджет), у пункті 10 розділу «Прикінцеві положення» якого законодавець визначив, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.

Згідно з пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Норми Закону № 889-VIII щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

При цьому, пунктом 11 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, з урахуванням класифікації посад, проведеної у 2024 році, крім державних органів, зазначених у пунктах 16 та 17 цього розділу та частині сьомій статті 50 Закону України Про державну службу.

Також, як визначено пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 4059-IX, у 2024 році оплата праці державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з:

1) сталої заробітної плати - посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, інших доплат, передбачених законами України;

2) варіативної заробітної плати - премій, компенсацій за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця та за вакантною посадою державної служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із встановленням позивачу у 2024 році надбавки за вислугу років у розмірі 2% посадового окладу за кожний рік стажу, але не більше 30%.

Набрання чинності Законом № 4059-IX (зокрема, пунктом 13 його розділу Прикінцеві положення) сприяло формуванню в позивачки враження, що з 01 січня 2024 року питання про визначення розміру надбавки за вислугу років державним службовцям по-різному врегульовано двома окремими законами, що нібито показує наявність колізії в національному законодавстві.

З цього приводу суд зауважує, що пізніше прийнятим Законом № 4059-IX визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

До того ж у цьому Законі визначено, що норми раніше прийнятого Закону № 889-VIII про умови та порядок оплати праці державних службовців застосовуються лише в тій частині, що не суперечить цьому Закону.

З наведеного випливає, що норми Закону № 889-VIII щодо оплати праці державних службовців, які суперечать Закону про державний бюджет, не застосовуються, бо їхню дію зупинено на період чинності відповідних приписів Закону № 4059-IX.

Таке тлумачення дозволяє зробити висновок, що у спірних правовідносинах немає колізії, а відтак немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 4059-IX, яка зупинила дію норми Закону № 889-VIII та чітко врегульовує особливості оплати праці певних категорій державних службовців, що виключає потребу у відшукуванні іншої норми права для регулювання цих відносин.

Щодо конкуренції правових норм, яка не пов`язана з колізією у законодавстві, то варто враховувати те, що частина перша статті 52 Закону № 889-VIII з 01 січня 2024 року з огляду на пряму вказівку в пункті 13 розділу Прикінцеві положення Закону № 4059-IX не застосовується на період чинності останнього. Тобто дія однієї конкуруючої норми фактично зупинена, а інша норма, запроваджена новішим законом, діє та регулює спірні відносини.

Тож визначення механізму обчислення надбавки за вислугу років та її граничного розміру з 01 січня 2024 року врегульоване винятково Законом № 4059-IX, а ситуації, за якої одні й ті ж правовідносини по-різному впорядковуються окремими нормами права, не спостерігається.

Регулювання спірних суспільних відносин є однозначним, передбачуваним і чітким, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності в питанні нарахування та виплати державним службовцям надбавки за вислугу років.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, у якій зазначено, що нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років у відповідному бюджетному періоді має здійснюватися з урахуванням спеціальних положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік, якими тимчасово зупинено дію положень Закону України Про державну службу, а тому такі приписи підлягають застосуванню суб`єктами владних повноважень до моменту їх визнання неконституційними у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є перевірка правомірності дій відповідачів як суб`єктів владних повноважень при застосуванні чинного законодавства. Натомість питання відповідності Конституції України положень закону про Державний бюджет України на відповідний рік не належить до повноважень адміністративних судів, оскільки вирішення питання про конституційність законів віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України. Відтак, адміністративний суд при вирішенні спору виходить із презумпції конституційності закону та застосовує чинні норми законодавства.

Згідно постанові від 19.02.2026 у справі № 240/7215/24 Велика Палата Верховного Суду в узагальнених висновках зазначила, що зміни щодо розміру надбавки за вислугу років на державній службі в сукупності зі збільшенням посадового окладу не є проявом очевидного свавілля та в кінцевому результаті не призвели до реального порушення будь-яких прав позивачки як державного службовця. Саме лише зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі не спричинило звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат на посадах державної служби.

Відтак, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, та чинності пункту 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, який не визнаний неконституційним у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для задоволення позову немає.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 263, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.