Рішення № 136513630, 14.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Хурси О. О.,

при секретарі Сидоренко Ю. С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулась військова частина НОМЕР_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнового Максима Вікторовича від 10.04.2026 ВП № 80729745 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем неправомірно визначено характер спору у справі № 420/17468/25, як немайновий, що призвело до незаконного нарахування виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат у сумі 34588 грн замість належних 10 відсотків від суми, що підлягає виплаті. Позивач наголошує, що оскільки рішення суду зобов`язує здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, сума якого була чітко визначена під час добровільного виконання і становить 185905,35 грн, такий спір має явні ознаки майнового характеру, бо його наслідком є зміна складу майна сторін.

Відповідач надав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/17468/25 має виключно немайновий характер, оскільки воно зобов`язує боржника, тобто військову частину НОМЕР_1 самостійно провести перерахунок та виплату грошового забезпечення без визначення судом конкретної суми до стягнення. Спираючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, виконавець стверджує, що оскільки резолютивна частина судового рішення не містить вартісної оцінки, воно правомірно класифіковане, як немайнове, що передбачає стягнення виконавчого збору у фіксованому розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб у сумі 34588 грн. При цьому сторона відповідача наголошує, що фактичне виконання рішення та виплата коштів відбулися вже після відкриття виконавчого провадження - 16.04.2026, що згідно із законом не звільняє боржника від обов`язку сплатити виконавчий збір, нарахований державним виконавцем під час відкриття провадження 10.04.2026.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що згідно вимог ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 по справі № 420/17468/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020» станом на 01.01.2020, з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2021 по 31.12.2021, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021» станом на 01.01.2021, з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022» станом на 01.01.2022, з урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023» станом на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

10.04.2026 постановою старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирновим Максимом Вікторовичем відкрите виконавче провадження № 80729745 з виконання виконавчого листа № 420/17468/25, виданого 26.03.2026 Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на кожен рік за період з 2020 по 2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також, згідно вказаної постанови з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588 грн.

Не погоджуючись із постановою від 10.04.2026 про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ст. 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Статтею 18 Закону встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом пункту другого частини першої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини п`ятої ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирновим Максимом Вікторовичем відкрите виконавче провадження № 80729745 з виконання виконавчого листа № 420/17468/25, виданого 26.03.2026 Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на кожен рік за період з 2020 по 2023, з урахуванням раніше виплачених сум.

Також, згідно вказаної постанови з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 34588 грн.

Частиною четвертою ст. 27 вказаного Закону визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини першої ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частинами першою та другою ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

При цьому виконавчий збір це лише одна із складових коштів виконавчого провадження, які згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст. 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частин другої - четвертої ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у п. 2 та 3 ч. 1 цієї статті. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини п`ятої ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави, щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що виконавчий збір справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, за виключенням певних випадків. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження № 80729745 від 10.04.2026, якою стягнуто виконавчий збір, діяв на підставі Закону України «Про виконавче провадження» та в межах повноважень, оскаржувана постанова відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною.

Аналогічно, щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору Верховний Суд висловився у постанові від 27.04.2023 у справі № 640/26475/21: «… аналізуючи положення ст. 26 та 27 Закону № 1404-VIII стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору».

Судові рішення прийнято умовно поділяти на рішення майнового та немайнового характеру. Окремо можна виділити рішення зобов`язального характеру - тобто рішення, яким боржника зобов`язано вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. Рішення зобов`язального характеру за своє суттю можуть бути, як немайновими, наприклад «зобов`язати боржника не чинити перешкод», або ж майновими, які зобов`язують боржника передати стягувачу грошові кошти або майно.

Суд вказує, що ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», норми якої регламентують порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, знаходиться в Розділі VIII «Виконання рішень немайнового характеру».

Тому всі рішення зобов`язального характеру повинні виконуватися згідно ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та відносяться до рішень немайнового характеру.

Таким чином, незважаючи на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить чіткого визначення поняття «рішення немайнового характеру», за змістом ст. 63 зазначеного закону, таким рішенням є рішення, за яким боржник зобов`язаний, зокрема, особисто вчинити певні дії.

Згідно частини другої ст. 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, із тексту даної норми слідує те, що для її застосування державним виконавцем при обчисленні суми виконавчого збору, у виконавчому документі мають бути зазначенні або сума коштів, яка підлягає стягненню з боржника, поверненню боржником, або конкретне майно яке має бути передано стягувачу і вартість якого визначена у виконавчому документі.

Водночас, у виконавчому листі № 420/17468/25, виданому 26.03.2026 Одеським окружним адміністративним судом, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» на кожен рік за період з 2020 по 2023, з урахуванням раніше виплачених сум, тобто вчинити дії, які не мають грошової оцінки. Грошова оцінка може з`явитися лише після виконання боржником дій зазначених у виконавчому документі.

При цьому, ані мотивувальна частина, а ні резолютивна частина рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/17468/25, не містять чітких сум грошового забезпечення, яке належало до виплати ОСОБА_2 за спірний в цій справі період. Тому таке судове рішення має усі ознаки рішення немайнового характеру. Той факт, що вже під час виконання рішення суду у справі військовою частиною НОМЕР_1 визначена сума боргу, не свідчить на користь висновків про те, що вказане рішення є рішенням майнового характеру. Більш того, на момент відкриття виконавчого провадження сума, що підлягала перерахуванню та виплаті, не була відома ні сторонам, ні державному виконавцю.

Верховний Суд, у постанові від 28.04.2020 в справі № 480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Суд також зауважив, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визначення суми виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, та про обґрунтованість прийняття постанови державного виконавця Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тирнового Максима Вікторовича від 10.04.2026 ВП № 80729745 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588 грн та відсутності підстав для її скасування.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частинами першою та другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. 72 - 74, 77, 139, 241 - 246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Миколаївська, 30; ЄДРПОУ: 34890175), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 14.05.2026.

Суддя Олександр ХУРСА

14.05.2026