Ухвала суду № 136512330, 14.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

14 травня 2026 року Справа № 280/2999/26 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суду складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника про визнання неповажною причину неподання Запорізькою міською радою доказів та залишення без розгляду доказів, поданих до суду разом з додатковими поясненнями у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 206; код ЄДРПОУ 04053915)

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

03.04.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Запорізької міської ради (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради восьмого скликання, тридцять друга сесія, від 08 жовтня 2025 року № 54 «Про відмову у продажі гр. ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 2310100000:07:045:0142) для розташування пасовищного комплексу»;

- зобов`язати Запорізьку міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22.08.2024 року про продаж земельної ділянки кадастровий номер 2310100000:07:045:0142 площею 8,2312 га за адресою: АДРЕСА_2 для розташування пасовищного комплексу та прийняти вмотивоване рішення.

08.04.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №280/2999/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

22.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

07.05.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення, до яких долучено письмові докази.

12.05.2026 від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено про те, що відповідачем при наданні додаткових пояснень долучено докази. Вважає, що при поданні відзиву відповідач був зобов`язаний долучити всі наявні у нього докази. З урахуванням вищевикладеного, просить суд визнати неповажною причину неподання відповідачем доказів та не приймати до розгляду докази, подані до суду разом з додатковими поясненнями.

Розглянувши подане клопотання, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 44 КАС України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У відповідності до частини 5 статті 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Таким чином, КАС України передбачено таку форму подання пояснень відповідачем як викладення їх у заявах по суті справи; однак суд вправі дозволити учаснику справи надати пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Застосовуючи норму статті 159 КАС України з певною гнучкістю та без надзвичайного формалізму, враховуючи те, що норма статті 159 КАС України не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру то суд вважає за можливе прийняти додаткові письмові пояснення відповідача.

Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду поданих відповідачем доказів разом з письмовими поясненнями, судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 3 статті 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Так, відповідачем на обґрунтування своїх доводів, зазначених в додаткових поясненнях долучив: лист Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 20.09.2024 №04.03.01-07/А-0556; пояснювальну записку книги 1 Плану зонування території м. Запоріжжя; регламент ЗМР.

Також на зазначені докази відповідач посилається у відзиві, однак разом з ним їх не долучив.

Зазначена обставина розцінюється судом як порушення процесуальної норми щодо подання всіх наявних доказів разом з відзивом.

Разом з тим, Верховний Суд в постановах від 16.02.2023 у справі № 580/5209/22 та від 28.02.2023 у справі № 260/1322/21 вказав, що застосовуючи процесуальні норми суди мають керуватися принципом розумності, відповідно до якого застосування цих норм має бути спрямованим на досягнення легітимної мети, уникаючи надмірного формалізму, що може порушувати право особи на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

Отже, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, що може призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом.

Про вказане зазначала і Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.01.2020 у справі № 145/1330/17 та від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20.

Крім того, суд зауважує, що однією з основних засад судочинства в Україні є принцип змагальності сторін.

Відтак слід вказати, що надто суворе трактування судом адміністративно-процесуальних правил в даному випадку може призвести до порушення принципу змагальності сторін та позбавлення відповідача можливості надати свої заперечення (міркування) щодо суті спору, що є неспівмірним допущеному порушенню.

Відповідно до частини 1 статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно з частиною 3 статті 121 КАС України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Згідно вимог статті 9 частини 1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2, 3 статті 242 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, з метою дотримання принципу змагальності сторін та забезпечення права відповідача надати свої заперечення (міркування) щодо суті спору, суд вважає за необхідне поновити відповідачу строк на подачу доказів, які повинні бути долучені до відзиву на позовну заяву, а також прийняти до розгляду додаткові пояснення відповідача разом з доказами, що надійшли до суду 07.05.2026 за вх.№25146.

За таких обставин, клопотання представника позивача про визнання неповажною причину неподання відповідачем доказів та залишення без розгляду доказів, поданих до суду разом з додатковими поясненнями, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 118, 121, 162, 242, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про визнання неповажною причину неподання Запорізькою міською радою доказів та залишення без розгляду доказів, поданих до суду разом з додатковими поясненнями - відмовити.

Поновити Запорізькій міській раді строк на подачу доказів, які повинні бути долучені до відзиву на позовну заяву.

Прийняти до розгляду додаткові пояснення Запорізької міської ради разом з доказами, що надійшли до суду 07.05.2026 за вх.№25146.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту прийняття.

Суддя М.С. Лазаренко