Ухвала суду № 136508470, 13.05.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/593/23

Провадження № 1-кп/147/9/26

УХВАЛА

іменем України

13 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

під час розгляду в залі суду у відкритому підготовчому судовому засіданні криміналього провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в:

у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.

До суду надійшло клопотання прокурора Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення за ч.5 ст. 407 КК України, в якому просить застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. В обгрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, тобто в нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану. У судові засідання обвинувачений неодноразово не з`являвся, хоча йому відомо про розгляд відносно нього судом кримінального провадження про його обвинувачення за ч.5 ст. 407 КК України, про причини неявки суд не повідомив. Судом застосовувалися примусові приводи, які не виконані у зв`язку з відсутністю ОСОБА_4 за місцем свого проживання. Неявка у судові засідання ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, свідчить, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи невідворотність та суворість покарання передбаченого санкцією ч.5 ст. 407 КК України, перебуваючи на волі, переховується від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, передбачених п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків чи інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні. На даний час існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від суду, оскільки санкція інкримінованої йому статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування. Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду є його неодноразові неявки у судові засідання, відсутність за місцем проживання протягом тривалого часу, що підтверджується неможливістю виконати неодноразові приводи застосовані відносно нього судом.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків чи інших учасників кримінального провадження, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків даного правопорушення, з метою зміни їхніх показань або відмови від дачі показань для уникнення кримінальної відповідальності. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З метою запобігання спробам ОСОБА_4 переховуватись від суду та таким чином уникнути покарання за вчинений злочин, необхідно останньому обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обмежить вільне пересування ОСОБА_4 , забезпечуватиме виконання покладених на нього обов`язків та запобігатиме спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просить задоволити, при цьому навела доводи викладені в ньому.

Захисник ОСОБА_5 заперечила щодо поданого прокурором клопотання, вважає його необгрунтованим. Зазначила, що ОСОБА_4 у 2023 році продовжував проходити військову службу в подальшому був звільнений з військової служби, кримінальне правопорушення вчинив вперше. Також вважає, що прокурором не доведено, яким чином обвинувачений буде впливати на свідків. Тому просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора або визначити більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що щиро визнає свою вину у самовільному залишенні військової частини та підтримує позицію свого захисника. Просить призначити більш м`який запобіжний захід.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини», «Нечипорук та Йонкало проти України»).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 11 травня 2023 року кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України призначено до підготовчого розгляду. Ухвалою суду від 26 червня 2023 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, зупинено до звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з військової служби.

Ухвалою від 29 вересня 2025 року відновлено судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, та судове засідання у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України призначено на 14.00 год. 22 жовтня 2025 року.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 в підготовче судове засідання не з`явився та приводом не зміг бути доставлений у зв`язку з відсутністю за місцем проживання.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 13 березня 2026 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , надано дозвіл на затримання з метою приводу до Тростянецького районного суду Вінницької області обвинуваченого ОСОБА_4 та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України, зупинено до розшуку обвинуваченого.

Ухвалою від 13 травня 2026 року відновлено судове провадження у кримінальному провадженні та підготовче судове засідання у кримінальному провадженні призначено на 15.15 год. 13 травня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області

За змістом положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п.4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Не вдаючись до детального аналізу оцінки дій винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, суд повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об`єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у якому її підозрюють.

При цьому, за усталеною практикою Європейського суду з прав людини, ці докази не повинні бути до такої міри переконливими та очевидними, щоб свідчити про винуватість особи, однак створювати у суду реальне бачення причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, яке їй інкримінується.

Відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.

Наведені прокурором доводи, а також покликання на зібрані докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Окрім того ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зав`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Судом встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України (переховуватися від суду), полягає в тому, що у судові засідання обвинувачений неодноразово не з`являвся, хоча йому відомо про розгляд відносно нього судом кримінального провадження про його обвинувачення за ч.5 ст. 407 КК України, про причини неявки суд не повідомив. Судом застосовувалися примусові приводи, які не виконані у зв`язку з відсутністю ОСОБА_4 за місцем свого проживання. Неявка у судові засідання ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років, свідчить, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, розуміючи невідворотність та суворість покарання передбаченого санкцією ч.5 ст. 407 КК України, перебуваючи на волі, переховується від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також наявний ризик незаконного впливу на свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно та перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення сприятливих для себе умов. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Отже, доводи захисника про те, що клопотання прокурора є необгрунтованим є безпідставними та спростовується наведеним вище.

Переконливих доказів того, що до обвинуваченого можна застосувати більш м`який запобіжний захід, з огляду на наведені ризики, не здобуто.

Встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Вік і стан здоров`я ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі, таке обмеження конституційних прав, з огляду на наведені прокурором обставини, є виправданим, наведене свідчить про відсутність в обвинуваченого соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не буде переховуватись від суду, не буде незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

З огляду на перелічені вище ризики, наявність обґрунтованої підозри, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу немає, як про це просить захисник.

Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст. 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

З огляду на відсутність у даному випадку виключних обставин, передбачених ч. 4 ст.183 КПК України, які дають підстави не визначати розмір застави, слідчий суддя, відповідно до вимог ч.4 ст. 182 КПК України, визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, майновий і сімейний стан ОСОБА_4 та вказані вище ризики.

Враховуючи викладене, на переконання суду, обвинуваченому варто визначити розмір застави у межах передбаченого законом за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Судом враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Отже, враховуючи наведене вище, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовільнити.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395, 314-316 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Тростянецького відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42023021420000006 від 19 січня 2023 року, про обвинувачення за ч.5 ст. 407 КК України, задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 11 липня 2026 року включно.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 09 год. 19 хв. 13 травня 2026 року.

Виконання ухвали покласти на уповноважену особу Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» для відома та виконання.

Визначити термін дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» шістдесят днів - до 11 липня 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики до суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено о 12.00 год. 14 травня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1