Ухвала суду № 136508296, 13.05.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/2017/25

2/134/170/2026

УХВАЛА

13 травня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

за участю: представника позивача адвоката Глушкової О.І.,

представника відповідача адвоката Твердохліба В.Ю.,

розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в режимі відеоконференції в залі суду селища Крижопіль цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Крижопільська державна нотаріальна контора Вінницької області, -

встановив:

В провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває дана цивільна справа.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. Вирішено питання витребування доказів.

30 квітня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Твердохліба В.Ю. надійшла до суду заява про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору.

01 травня 2026 року протокольною ухвалою суду було залишено дане питання відкритим, оскільки сторони виявили бажання мирно врегулювати даний спір та звернутися до нотаріуса із спільною заявою.

13 травня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Твердохліб В.Ю. повторно подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору, яку обґрунтовує наступним. Між сторонами фактично відсутній спір про право, а позивачем штучно створюється видимість такого спору з метою судового вирішення питання, яке може бути врегульоване у позасудовому нотаріальному порядку. Позивач звернулася до суду з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на нібито наявність спору між сторонами. Позивач до моменту звернення до суду не надала доказів того, що вона зверталась до відповідача з пропозицією врегулювати питання у добровільному порядку, отримувала відмову відповідача або стикалась із будь-якими перешкодами з її боку. Однак, відповідач ніколи не заперечувала проти реалізації позивачем спадкових прав, не оспорює її право на спадкування, не перешкоджає внесенню відповідних змін до свідоцтва про право на спадщину. Сам факт існування свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцю, не є автоматичним доказом спору між сторонами, а факт подання позову до суду не створює спору про право, якщо спадкоємець, на ім`я якого видано свідоцтво, не заперечував та не заперечує проти внесення змін та завжди був готовий вчинити необхідні дії у позасудовому порядку. Навпаки, стороною відповідача було вжито активних дій для врегулювання питання у позасудовому порядку і така поведінка свідчить не про наявність спору, а навпаки про готовність до добровільного, добросовісного та оперативного врегулювання питання. Зокрема, представник відповідача звернулася до Крижопільської державної нотаріальної контори із заявою від 25.03.2026 року про погодження дати та часу для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що додатково підтверджує реальну, а не формальну готовність врегулювати питання без судового розгляду. У відповідь на звернення представник відповідача Крижопільська ДНК надіслала лист від 30.03.2026 № 29/01-16 та запропонувала за досягнутою згодою між сторонами та при спільному бажанні звернутися особисто до нотаріуса для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Також відповідач звернулася до позивача із письмовою заявою від 23.04.2026 року щодо врегулювання питання у позасудовому порядку, в якій прямо підтвердила, що не заперечує проти внесення відповідних змін до свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, запропонувала сторонам спільно звернутися до нотаріуса, підтвердила готовність прибути до нотаріальної контори та надати необхідну згоду для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та просила надати відповідь у найкоротший строк. 05.05.2026 року сторони прибули до Крижопільської ДНК. Відповідачка особисто подала державному нотаріусу Деревянчук А.В. заяву про згоду на внесення змін до свідоцтва про спадщину. 06.05.2026 року Крижопільська державна нотаріальна контора надала лист № 36/02-14, яким офіційно підтвердила, що: - 05.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 спільно прибули до нотаріальної контори; - між сторонами була досягнута спільна згода щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину; - відповідач подала заяву про видачу нових свідоцтв відповідно до погоджених часток; - державний нотаріус Деревянчук А.В. не змогла внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом виключно через наявність запису про обтяження, тобто накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_2 . При цьому у вказаному листі нотаріусом прямо зазначено, що арешт був накладений ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В. від 24.12.2025 року у справі № 134/2017/25 (провадження 2-з/134/9/2025), саме за заявою представника позивача адвоката Глушкової О.І. Таким чином, сам позивач та його представник фактично підтвердили можливість позасудового врегулювання; відповідач вчинила всі необхідні дії для нотаріального вирішення питання; єдиною перешкодою для завершення нотаріальної процедури є арешт, ініційований стороною позивача. Позивач не довела наявності реального спору між сторонами, не довела факту відмови відповідача від надання згоди чи участі у нотаріальному врегулюванні питання. Навпаки, матеріали справи підтверджують, що відповідач визнає можливість врегулювання питання у нотаріальному порядку та готова сприяти позивачу. За таких обставин звернення позивача до суду є передчасним, необґрунтованим та таким, що суперечить принципу процесуальної економії. Позивач фактично використовує судовий механізм не як спосіб захисту порушеного права, а як спосіб уникнення простого нотаріального порядку врегулювання питання через небажання позивача скористатися передбаченим законом способом врегулювання питання без судового втручання. Така поведінка сторони позивача створює штучний спір. Відповідач: ніколи не заперечувала проти спадкових прав позивача; ніколи не відмовлялась від надання необхідної згоди; ніколи не ухилялась від нотаріального врегулювання; письмово запропонувала позивачу врегулювати питання у позасудовому порядку; звернулась до нотаріальної контори для погодження дати та часу; підтверджувала готовність особисто прибути до нотаріуса; фактично прибула до нотаріуса та надала відповідну згоду. Таким чином, між сторонами був відсутній реальний матеріально-правовий спір як на момент звернення позивача до суду, так і під час подальшого розгляду справи, а отже був відсутній і предмет спору як обов`язкова передумова судового розгляду. Разом з тим зазначив, що єдиною причиною неможливості завершення нотаріальної процедури став арешт земельної ділянки, ініційований самою стороною позивача. За таких обставин позивач не може добросовісно посилатися на неможливість нотаріального врегулювання, якщо така неможливість виникла внаслідок процесуальних дій самої сторони позивача. Тому просить суд: 1. Визнати, що дії сторони позивача, які полягають у зверненні до суду та подальшому підтриманні судового процесу за відсутності реального спору про право, попри відсутність заперечень відповідача щодо спадкових прав позивача та за наявності реальної можливості врегулювання питання у позасудовому нотаріальному порядку, свідчать про свідомі недобросовісні та неправильні дії сторони позивача, зловживання правом на подання позовної заяви, недобросовісне користування процесуальними правами, а також про умисне створення очевидно штучного судового спору. 2. Закрити провадження у цивільній справі № 134/2017/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю предмета спору. 3. Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою суду від 24.12.2025 року у справі №134/2017/25, у зв`язку з відсутністю предмета спору та відсутністю ризиків порушення прав позивача. 4. Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 13 травня 2026 року представник відповідача підтримав своє клопотання та просив його розглянути в підготовчому судовому засіданні. Разом з тим зазначив, що єдиною причиною неможливості завершення нотаріальної процедури став арешт земельної ділянки, ініційований самою стороною позивача. За таких обставин позивач не може добросовісно посилатися на неможливість нотаріального врегулювання, якщо така неможливість виникла внаслідок процесуальних дій самої сторони позивача. За відсутності звернення позивача до нотаріуса до подання позову та відсутності відмови у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину неможливо встановити факт створення відповідачем перешкод у реалізації спадкових прав позивача, а отже відсутній сам предмет судового захисту. У даній справі неврегульованих питань між сторонами немає, а єдина перешкода для завершення нотаріального врегулювання створена процесуальними діями самої сторони позивача.

Представник позивача адвокат Глушкова О.І. надіслала до суду 12 травня 2026 року через «Електронний суд» заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримала в судовому засіданні 13 травня 2026 року. Свої заперечення обґрунтовує тим, що представник відповідача жодним чином не заперечує, оскільки і не може нічим заперечити ту обставину, що відповідач на час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , (матері сторін по справі), та отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку від 26 серпня 2015 року, була опікуном малолітньої ОСОБА_1 , тобто їй було достеменно відомо про наявність ще одного спадкоємця рідної дочки померлої, яка так само мала право на спадщину після смерті своєї матері. Однак, своєю заявою до Крижопільської держнотконтори від 26 серпня 2015 року про видачу свідоцтва про право на спадщину відповідач повідомила нотаріуса про відсутність інших спадкоємців, про що зазначено у її заяві, яка міститься у спадковій справі № 295/2015. Розпорядженням Крижопільської районної державної адміністрації від 05 лютого 2015 року № 18 «Про влаштування дитини до сімейних форм виховання» ОСОБА_2 , жительку села Городківка Крижопільського району Вінницької області, призначено опікуном над малолітньою сестрою ОСОБА_1 . Поведінка відповідача щодо неповідомлення нотаріуса про наявність ще одного спадкоємця першої черги, оформлення всієї спадщини виключно на себе свідчить про те, що відповідач як опікун діяла всупереч інтересам своєї підопічної, тобто не тільки не вжила заходів щодо захисту спадкових прав своєї підопічної, але й умисно їх порушила. Після оформлення у спадщину земельної ділянки, з 2015 року по даний час, тобто близько десяти років відповідач отримувала дохід від цієї земельної ділянки, однак, за цей час жодного разу вона не звернулася до позивача щодо справедливого розподілу спадщини після смерті матері. Така поведінка відповідача свідчить про недобросовісність та умисне порушення прав позивача, що виключає будь-яке досудове врегулювання спору, оскільки воно могло б призвести до відчуження земельної ділянки відповідачем, яка діяла на шкоду інтересам позивача. Разом з тим, на спростування доводів представника відповідача щодо того, що до моменту звернення до суду позивач не надала доказів того, що вона зверталась до відповідача з пропозицією врегулювати питання у добровільному порядку, слід зазначити, що не існує жодної норми права, яка б передбачала обов`язок досудового врегулювання спору у таких справах. Представник відповідача стверджує про те, що відповідач ніколи не заперечувала та не заперечує проти реалізації позивачем спадкових прав, не оспорює її право на спадкування, не перешкоджає внесенню відповідних змін до свідоцтва про право на спадщину, однак, в той же час подає до суду клопотання про застосування строків позовної давності, яким просить відмовити у позові. Вважає, що саме подання представником відповідача безпідставних клопотань про застосування позовної давності, закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, свідчить про недобросовісну поведінку та умисне затягування справи. Тому зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що заява представника відповідачів про закриття провадження задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаничи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.09.2021 у справі № 638/3792/20 зроблено правовий висновок про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року в справі № 638/3792/20 виснував, що закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, можливе лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною четвертою, закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це: відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного вище правового регулювання та враховуючи, що предметом спору у даній справі є вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, немає підстав для висновку про відсутність такого предмета спору з підстав, які наводить в своєму клопотанні представник відповідачів, адже відповідні позовні вимоги продовжують існувати та на час вирішення спору судом добровільно сторонами справи врегульовані не були.

Ті обставини, на які вказує представник відповідачів як на відсутність предмету спору по даній справі, можуть вказувати, у разі їх обґрунтованості та доведення, про відсутність підстав позову (а не предмету позову), що буде підлягати дослідженню під час судового розгляду справи по суті та при постановленні судового рішення, та не може бути покладено в основу висновків про закриття провадження у справі.

Отже за обставин цієї справи відсутні підстави для закриття провадження у справі за приписами п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, що свідчить про необхідність відмовити у задоволенні відповідного клопотання представника відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись статями 255, 258, 260, 353 ЦПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Твердохліба В.Ю. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Крижопільська державна нотаріальна контора Вінницької області, у зв`язку з відсутністю предмета спору, - відмовити.

Підготовче засідання у цивільній справі продовжити.

У відповідності до вимог ст. 353 ЦПК України ухвала оскарженню не підлягає, але заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 14 травня 2026 року.

Суддя