Ухвала суду № 136507887, 12.05.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1596/26

Провадження № 1-кс/626/533/2026

УХВАЛА

12 травня 2026 року м.Берестин

Слідчий суддя Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , секретаря ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Українськ Донецької області, громадянин України, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на момент вчинення злочину перебуваючого на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , раніше засуджений 03.07.2025 року Зачепилівським районним судом Харківської області за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільненому від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

12.05.2026 до Берестинського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене з начальником Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_2 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з утриманням на Державної Установи "Харківський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України з розташуванням у місті Харків, протягом 60 днів з моменту розгляду клопотання без визначення розміру застави.

В клопотанні слідчий вказує, що СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023041110000501 від 29.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 106 від 05.10.2023 (по стройовій частині) ОСОБА_5 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, солдат ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст.ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст.ст. 407, 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження зобов`язаний доповідати безпосередньому начальникові. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України виїзд військовослужбовців, що проходять військову службу за мобілізацією, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено та який діє на даний час.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Однак, ОСОБА_5 , який проходив військову службу за мобілізацією на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, незаконно вирішив ухилитися від проходження військової служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 06.11.2023 самовільно залишив розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , який на той момент розташовувався в АДРЕСА_2 .

Доводячи свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_5 в період з 06.11.2023 по 27.03.2026, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами розташування особового складу військової частини НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин, доки самостійно не звернувся до військової частини НОМЕР_2 та не заявив про себе 27.03.2026.

За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводить на власний розсуд з 06.11.2023 по 27.03.2026.

11 травня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Сторона обвинувачення також вважає наявними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, просив про його задоволення.

Підозрювий ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що СВ Берестинський РВП ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023041110000501 від 29.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

12.05.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем , тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів.

Повідомлена ОСОБА_5 підозра, станом на час розгляду даного клопотання, відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182).

Слідчий суддя зазначає, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Слідчий суддя також вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, понятих у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке є тяжким злочином. Санкція частини 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, понятих слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків, понятих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони підозрюваного або інших зацікавлених осіб, як на свідків, понятих, так і на інших невстановлених органом досудового розслідування осіб.

Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Окрім того, слідчий суддя враховує, що на даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання слідчого судді, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема незаконно перетнути державний кордон України з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.

Так, суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

При цьому слідчий суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

З огляду на зазначене, суд вважає, що конкретні обставини даного кримінального провадження, характер та тяжкості злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , дані про його особу, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи, що дії ОСОБА_5 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому суд обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Даних, які б вказували на неможливість підозрюваного ОСОБА_5 перебувати в умовах СІЗО за станом здоров`я, на час розгляду клопотання слідчому судді не надано.

При цьому, згідно ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особи підозрюваного, який не судимий, військовослужбовець, майнового, сімейного стану підозрюваного, наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначає заставу у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, яка не буде завідомо непомірною для підозрюваного та водночас є достатньою для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України - в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 99 840 грн. (3 328 x 30 = 99 840).

Всі інші питання фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 по кримінальному провадженню № 42023041110000501 від 29.11.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - задовольнити.

Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 10 липня 2026 року включно.

Визначити суму застави в розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № 626/1596/26, н/п 1-кс/626/5331/26) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання, у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку належно повідомленого підозрюваного, обвинуваченого, до слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного, обвинуваченого.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора, чи суду про зміну свого місця проживання або перебування.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СВ Берестинського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Встановити строк дії ухвали до 10 липня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_5 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1