Ухвала суду № 136507792, 14.05.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 203/8857/25

н/п 2/953/1466/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді - Юрлагіної Т.В.,

за участю секретаря - Бірукової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Селидівської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про відібрання дитини та повернення за місцем фактичного проживання,

за участю:

представника позивача - Лиски П.О.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лиска Павло Олександрович, в якій позивач просить відібрати у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернути дитину її матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її фактичного проживання, а саме АДРЕСА_1 .

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 08 грудня 2025 року вказану справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2026 визначено головуючого суддю Юрлагіну Т.В.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання. Вказана ухвала отримана відповідачем 12.01.2026 23:50:00, що підтверджується інформацію з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року залучено Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (ЄДРПОУ 26489104, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд.55, e-mail: 26489104@mail.gov.ua) до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Селидівської міської ради про відібрання дитини та повернення за місцем фактичного проживання.

Вказана ухвала отримана відповідачем 15.02.2026 19:24:41, що підтверджується інформацію з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 квітня 2026 року о 10 годині 00 хвилин в приміщенні Київського районного суду м. Харкова за адресою: 61168, м. Харків, вул. Валентинівська, 7-Б, каб № 17.

Вказана ухвала отримана відповідачем 18.03.2026 14:06:06, що підтверджується інформацію з підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

11.05.2026 року через підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов із додатками, яким просив відмовити у задоволенні позову та поновити строку на подачу відзиву на позов. Мотивуючи поважність причин пропуску строку для подання відзиву, посилається що юридично не обізнаний у термінах та постійні обстріли систематичне вимикання електроенергії, відсутність стабільного зв`язку та інтернету та неотримання ухвали від 17.03.2026 року, а також необізнаність щодо підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

Представник позивача адвокат Лиска П.О. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заву. Зазначив, що наведені представником відповідача підстави не є поважними для поновлення процесуальних строків. Також, представник відповідача не виконав вимоги щодо надіслання копії відзиву з додатками сторонам.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судової кореспонденції за місцем реєстрації, на підтвердження чого в матеріалах справи наявна поштова кореспонденція, яка була повернута оператором поштового зв`язку у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5-7 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Положеннями ч.7 ст. 187 ЦПК України встановлено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Положеннями п.2, 3, 4 ч.8 ст. 187 ЦПК визначено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

У даному випадку, ухвалою суду від 12.01.2026 встановлено відповідачу строк п`ятнадцять днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, протягом якого відповідач має право подати відзив на позовну заяву, з урахуванням вимог статті 178 ЦПК України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. У разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вказано вище, ухвала суду отримана відповідачем 12.01.2026 23:50:00.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач зареєстрований у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд»

11.05.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву з пропущенням процесуального строку для його подачі, на 4 місяці.

Суд зазначає, що наведені у відзиві причини пропуску відповідачем строку на подачу відзиву, а саме те що у зв`язку з веденням бойових дій та обстрілів, необізнаність не визнаються поважними.

Суд приймає до уваги, що пропуск строку на подачу відзиву не є незначним, а складає майже чотири місяці.

У свою чергу, наведені представником відповідача причини пропуску строку, могли бути покладені в основу продовження судом процесуального строку, в порядку ч.2 ст. 127 ЦПК України, у випадку подачі до суду відповідної заяви, складення якої не займає великого часу, однак таких дій представником відповідача вчинено не було.

Одночасно, суд не приймає доводи відповідача щодо необізнаності роботи підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушеннямст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що стороною відповідача не було надано суду доказів поважності пропуску строку на подання відзиву на позов, суд, з метою забезпечення змагальності сторін та рівних прав учасників справи щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, що встановлено статтею 12 ЦПК України, вважає, що у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позов необхідно відмовити, а відзив відповідача - залишити без розгляду.

Відповідно до ч.5 ст. 259 ЦПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 178, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву - відмовити.

Відзив ОСОБА_2 , поданий у межах цивільної справи № 203/8857/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Селидівської міської ради, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про відібрання дитини та повернення за місцем фактичного проживання, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошено 14 травня 2026 року

СУДДЯ: Т.В. Юрлагіна