Рішення № 136506995, 12.05.2026, Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/178/26

Номер провадження 2/350/384/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Калуського району Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та витребування предмета лізингу з незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» звернулося до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та витребування предмета лізингу з незаконного володіння, мотивуючи позов тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ-АВТО», назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ АВТО» (надалі - Лізингодавець/Позивач) та ОСОБА_1 (надалі - Лізингоодержувач/Відповідач) 31 серпня 2021 року було укладено Договір фінансового лізингу №2 (надалі - Договір фінансового лізингу). Предметом даного договору є передача у володіння та користування з правом викупу майна (далі об`єкта лізингу) в порядку і на умовах передбачених Договором фінансового лізингу, загальними умовами (для фінансування вживаних Об`єктів лізингу) п. 1.1., п. 1.2., п. 1.3., п. 1.4 та іншими статтями і пунктами, а також додатками цього договору автомобіля марки SMART CITY, VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску.

Згідно Додатку №2 до Загальних умов Договору фінансового лізингу - Графік платежів №2 від 31 серпня 2021 року вартість об`єкта лізингу складає 104 030 грн, тоді як загальна сума лізингових платежів включаючи комісію Лізингодавця 177 948 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі об`єкту лізингу Додатку №1 до Загальних умов Договору фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року відповідачка ОСОБА_1 прийняла зазначений вище об`єкт лізингу і використовувала його на умовах Договору фінансового лізингу, однак через деякий час почала систематично протягом тривалого періоду не сплачувати лізингові платежі, чим допустила заборгованість на суму 26 303 грн 11 коп.

Незважаючи на закінчення 1 вересня 2024 року строку дії Договору фінансового лізингу відповідачка ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання своїх зобов`язань, за Договором фінансового лізингу та категорично ігнорує сплату своїх боргових зобов`язань , у зв`язку із чим у позивача виникла необхідність у стягненні заборгованості.

Пунктом 7.2 загальних умов Договору фінансового лізингу передбачено, що у разі якщо Лізингоодержувачем буде допущено прострочення в оплаті одного лізингового платежу терміном на 20 і більше календарних днів, а також якщо Лізингоодержувач своїми діями/бездіяльністю порушує умови договорів страхування, Сторони дійшли згоди про те, що в якості оперативно-господарських санкцій згідно зі статтями 235-237 Господарського кодексу України Лізингодавець має право в будь-який момент (в тому числі без згоди Лізингоодержувача) тимчасово обмежити право користування (володіння) Об`єктом лізингу до моменту повного погашення Лізингоодержувачем заборгованості, що утоврилася за Договором або усунення порушення договорів страхування шляхом вилучення Об`єкту лізингу (в т.ч. для відповідального зберігання). Таким чином крім стягнення заборгованості за несплачені лізингові платежі в сумі 26 303 грн 11 коп. підлягає вилученню Об`єкт лізингу автомобіль марки SMART CITY, VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску.

Тому, просить суд стягнути з відповідачки свою на користь заборгованість за договором фінансового лізингу від 31 серпня 2021 року за №2 в розмірі 26 303 грн 11 коп.; витребувати у ОСОБА_1 з незаконного володіння Об`єкт лізингу - автомобіль марки SMART CITY, VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску, а також вирішити питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат у справі. Ухвалою судді від 11 лютого 2026 року у справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак спрямував до суду клопотання, в якому зазначив, що у зв`язку з неможливістю забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні просить розглянути зазначену справу без присутності представника позивача на підставі наявних документів у справі. Позивач свої вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; про причин неявки до суду не повідомила, заяв чи клопотань від неї до суду не надходило. Правом на відзив на позов не скористалася. Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки учасники справи не з`явилися в судове засіданні, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Стаття 280 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Оскільки, належним чином повідомлена відповідачка не з`явилася в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду не повідомила та з боку останньої не надано відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд справи. Згідно з частиною другою статті 281 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного. Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суд установив такі факти та відповідні їм правовідносини. Судом установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ-АВТО» та ОСОБА_1 було укладено Договір фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року. Відповідно до Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець на підставі замовлення Лізингоодержувача зобов`язався придбати та передати Лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування вживаний транспортний засіб (надалі - Об`єкт лізингу) на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язався вчасно та у повному обсязі відповідно до Графіків платежів сплачувати на користь Лізингодавця лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов`язання, визначені цим Договором. Лізингоодержувач самостійно на свій власний розсуд та ризик обирає вживаний автомобіль, номер кузова, найменування, марка, модель, рік випуску та інші характеристики та необхідні властивості визначаються Лізингоодержувачем особисто (п. 1.1. Договору). Згідно п. 1.2. Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування обраний та замовлений Лізингоодержувачем вживаний автомобіль, номер кузова, найменування, марка, модель, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєви умови користування якого зазначаються в Договорі, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Об`єкт лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі. Лізингоодержувачу надається право користуваться Об`єктом лізингу на строк, вказаний у Договорі. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі Об`єкту лізингу, але в будь-якому разі не може бути менше одного року (п. 1.3 Договору). Приймання Лізингоодержувачем об`єкту лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкту лізингу. Якщо у Акті прийому-передачі немає заперечень з боку Лізингоодержувача, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятим лізингоодержувачем у належному стані та у відповідності до вимог останнього (п. 3.4. Загальних умов договору фінансового лізингу). Згідно до умов п.п. 11.4, 11.4.1. Загальних умов Договору фінансового лізингу, Лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати Договір (відмовитися від Договору) та вилучити Об`єкт лізингу коли Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений Договором, та прострочення оплати становить більше 60 днів з дня настання строку платежу. На виконання умов Договору фінансового лізингу, Лізенгоодержувач ОСОБА_1 самостійно обрала автомобіль з наступними характеристиками: автомобіль марки SMART CITY, VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску та перевірила стан, комплектність, супровідні документи, інші якості, на відповідність своїм інтересам, після чого надала лізингодавцю інструкції його придбати.

За наслідками вказаного вище між сторонами договору було підписано Додаток №1 до Загальних умов Договору фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року - Акт прийому-передачі об`єкту лізингу, а саме: автомобіля марки SMART CITY, VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску, пробігом на длату підписання цього акут 150 000 км., вартістю 104 030 грн. Підписанням цього Акту лізингоодержувач ОСОБА_1 підтвердила, що не має жодних претензій до лізингодавця щодо ціни, комплектації та комплектності автомобіля, супровідних документів до автомобіля, а також процедури, порядку та строків передачі автомобіля, і вважає надані ним інструкції про придбання автомобіля повністю та належним чином виконаними Лізингодавцем. Таким чином, свої зобов`язання Лізингодавець виконав в повному обсязі, а саме придбав та передав у фінансовий лізинг ОСОБА_2 . Об`єкт лізингу, а саме: автомобіль марки SMART CITY, номер кузова: VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску. Вказаний об`єкт лізингу належить Лізингодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 виданий органом ТСЦ 4841 від 9 вересня 2021 року. Отже, вказаний Об`єкт лізингу був переданий відповідачці у платне володіння та користування. У Додатку №2 до Загальних умов Договору про фінансовий лізинг №2 від 31 серпня 2021 року сторонами погоджено Графік платежів по Об`єкту лізингу.

Згідно наявного в матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків за період: 1 січня 2024 року 8 січня 2026 року станом на 8 січня 2026 року лізингоодержувач Михайльонко Л.Б. має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» за Договором фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року у загальному розмірі 26 303 грн 11 коп. Суд установив, що згідно рішення № 08/03/24 Єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙ-АВТО» та Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙ-АВТО» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ». Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу. Спірні правовідносини, ураховуючи дату укладання сторонами справи Договору фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року, урегульовані нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг» від 4 лютого 2021 року №1201, який набрав законної сили 13 червня 2021 року. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше і встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмо форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважаєте таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомого телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважаєте таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частин першої та другої статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону (стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"). Відповідно до статті 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору. Таким чином, судом встановлено обставини укладення 31 серпня 2021 року між сторонами по справі Договору фінансового лізингу №2 у письмовій формі, без нотаріального засвідчення, оскільки, що відповідачкою не спростовано, нею відповідної вимоги не пред`являлося, що узгоджується з положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг». Більше того суд зважає, що факт підписання відповідачкою вказаного Договору нею не оспорювався та не спростований. За таких обставин, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙ-АВТО» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли договірні відносини фінансового лізингу, оскільки між ними було укладено відповідний Договір. На переконання суду, вказаний правочин є правомірним, адже в розумінні статті 204 Цивільного кодексу України його недійсність прямо законом не встановлена. Відомості щодо визнання даного Договору недійсним у суду відсутні, зустрічний позов відповідачкою не заявлено. Як встановлено судом, сторони уклали Договір фінансового лізингу, за умовами якого відповідачка отримала як об`єкт фінансового лізингу відповідний транспортний засіб на строк 36 місяців з моменту підписання Акту прийому передачі об`єкта лізингу та обов`язком сплати за визначеним Графіком лізингових платежів. Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 після отримання об`єкта фінансового лізингу порушила графік внесення лізингових платежів. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу. Суд установив, що відповідачка неналежно виконувала свої зобов`язання за договором фінансового лізингу, що призвело до виникнення заборгованості, відтак вважає, що порушене право позивача підлягає захисту з підстав, визначених пунктом 3 частини пешої статті 20 Закону України «Про фінансовий лізинг», яким надано право лізингодавцю відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови та вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу.

Станом на дату звернення з даним позовом, сума несплаченої вартості отриманого відповідачкою за умовами договору фінансового лізингу об`єкта лізингу становить 26 303 грн 11 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом звіряння взаємних розрахунків станов на 8 січня 2026 року. При цьому суд зауважує, що на день розгляду справи відповідачкою не спростований розрахунок несплачених лізингових платежів в частині оплати вартості об`єкта лізингу та власних розрахунків з даного приводу останньою суду не надано, а тому розрахунок позивача судом приймається, як достовірний. Відповідно до частини четвертої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. У відповідності до частини першої статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Крім того, відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У постанові Верховного Суду від 6 лютого 2020 року у справі №910/13271/18 роз`яснено, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору (п. 9.12). Також, в п.26 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Враховуючи, що на час розгляду справи строк дії Договору фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року закінчився, умови договору лізингоодержувачем належним чином не виконані, то лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався за вказаним договором та продовжує експлуатувати і нині, що фактично відповідачкою не спростовано. При цьому, оскільки відповідачкою не вчинено будь-яких дій щодо добровільного повернення вказаного об`єкту лізингу позивачу, то такий підлягає примусовому вилученню у відповідачки на користь позивача. Відповідно до статті 79 Цивільного процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Згідно приписів статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем були понесені судові витрати у сумі 6 656 грн, які документально підтверджені наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями кредитового переказу коштів №1702 та №1703 від 29 січня 2026 року. Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача судові витрати по справі, які складаються з судового збору за подачу позову в розмірі 6 656 грн. Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до вимог статті 288 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. На підставі викладеного та керуючись статям 11, 16, 203, 205, 207, 509, 530, 612, 629, 316, 317, 319, 321, 1212 Цивільного кодексу України, статями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 128, 131, 141, 187, 211, 223, 247, 263-265, 273-275, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про судовий збір» ,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу та витребування предмета лізингу з незаконного володіння - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» (ЄДРПОУ 44214744) суму заборгованості за Договором фінансового лізингу №2 від 31 серпня 2021 року в розмірі 26 303 (двадцять шість тисяч триста три) грн 11 коп. Витребувати у ОСОБА_1 з незаконного володіння Об`єкт лізингу - транспортний засіб марки SMART CITY, VIN НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 599 см.куб., чорного кольору, 2002 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 та передати власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ». Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 6 656 (шість тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня. Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ЛІЗИНГ» (адреса місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 16Б; ЄДРПОУ 44214744); відповідачка: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ). Текст судового рішення складено 12 травня 2026 року.

Суддя Сокирко Л.М.