Рішення № 136506411, 14.05.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/223/26

2/179/525/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Павлюка З.Ю.,

за участі представника позивача Дмитренка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмитренко Юрій Володимирович, з позовом до Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті залишилась спадщина, що складається із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений законодавством строк позивач звернулася до приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку із чим була заведена спадкова справа.

03.02.2026 позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1222355100:03:002:1027, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

03.02.2026 приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , оскільки не підтверджується належність йому спадкового майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, за життя спадкодавця ОСОБА_2 , ним було придбано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймальною комісією виконкому Магдалинівської селищної Ради народних депутатів складено акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника від 29.06.1989 та постановлено, що закінчені роботи будівництвом житлового будинку та господарських будівель на земельній ділянці громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вважати прийнятим в експлуатацію.

Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної Ради народних депутатів Дніпропетровської області № 267-а від 30.06.1989 вирішено:

-затвердити акт вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 29.06.1989;

-ввести в експлуатацію індивідуальне домоволодіння громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-вважати право приватної власності на житловий будинок за громадянином ОСОБА_2 .

За указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» та постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Позивач вважає, що має право спадкувати домоволодіння, яке належало її померлому чоловіку ОСОБА_2 , оскільки є єдиною спадкоємицею за законом.

Враховуючи факт відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка, позивачка просить суд: визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступні технічні характеристики: А житловий будинок, загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м.; а - сіни; а1 закрита веранда, Б - погріб; В літня кухня; в прибудова; Г, Д, З - сарай; Е вбиральня; ж - навіс; И гараж; 1-5 - споруди.

Ухвалою від 20.02.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 19.03.2026 витребувано у приватного нотаріуса Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. копію спадкової справи до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 09.04.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача, адвокат Дмитренко Ю.В. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Магдалинівської селищної ради у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Третя особа приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Крім того, приватним нотаріусом на виконання ухвали суду від 19.03.2026 про витребування доказів, надано копію спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 43-114)

Вислухав пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3 02.09.1967 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 22.09.1967 Магдалинівським РАЦС Дніпропетровської області (а.с.15).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.01.2023 Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.16).

Приймальною комісією виконкому Магдалинівської селищної Ради народних депутатів складено акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку та господарських будівель індивідуального забудовника від 29.06.1989 та постановлено, що закінчені роботи будівництвом житлового будинку та господарських будівель на земельній ділянці громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вважати прийнятим в експлуатацію. (а.с. 10)

Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної Ради народних депутатів Дніпропетровської області № 267-а від 30.06.1989 вирішено:

-затвердити акт вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 29.06.1989;

-ввести в експлуатацію індивідуальне домоволодіння громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

-вважати право приватної власності на житловий будинок за громадянином ОСОБА_2 (а.с. 11)

26.04.1989 було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що власником будинку є ОСОБА_2 (а.с. 12-14)

Як вбачається з інформаційної довідки № 364/02-23 від 01.08.2023, виданою Комунальним підприємством «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано. Згідно архівної справи в КП «Новомосковське МБТІ`ДОР» технічна документація 10.09.1985 виготовлялась на ОСОБА_2 (а.с. 20).

Згідно даних технічного паспорту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок має наступні технічні характеристики: А житловий будинок, загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м.; а - сіни; а1 закрита веранда, Б - погріб; В літня кухня; в прибудова; Г, Д, З - сарай; Е вбиральня; ж - навіс; И гараж; 1-5 - споруди.

Земельна ділянка загальною площею 0,15 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 87).

Як вбачається із спадкової справи після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . 31.07.2023 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Солодовник В.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, ОСОБА_2 , та нотаріусом заведено спадкову справу № 50/2023. Діти спадкодавця, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовились від прийняття спадщини, про що 31.07.2023 та 01.08.2023 подали нотаріусу відповідні заяви (а.с. 70,76).

Отже, позивачка є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, що підтверджується копією спадкової справи № 50/2023 (а.с. 44-114).

03.02.2026 позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1222355100:03:002:1027, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 17)

03.02.2026 приватним нотаріусом Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , оскільки не підтверджується належність йому спадкового майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 19)

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилається на те, що її чоловіку за життя належав житловий будинок, а отже, позивачка, як спадкоємець має право на визнання за нею права власності на спірний житловий будинок в порядку спадкування за законом, оскільки при зверненні до нотаріуса отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У судовому порядку право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України) та є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя не залишив заповіту, то позивачка, як його дружина, є спадкоємицею першої черги за законом.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка, ОСОБА_2 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на приватизованій земельній ділянці, нотаріусом їй було відмовлено, у зв`язку з тим, що не підтверджується належність ОСОБА_2 спадкового майна, а саме: житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

03.02.2026 позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 1222355100:03:002:1027, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадібна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (з 03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Як вбачається з копії технічного паспорту, виготовленого 26.04.1989, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок та господарські споруди збудовані у 1980, 1989, 1974, 1975, 1986 роках.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

З 1948 року питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" та постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків".

Згідно зі статтею 1 Указу кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пункт 2 Постанови визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства.

Тобто ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 95, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Згідно з п.3.4, 3.5, 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 №19-32/319), листом Міністерства юстиції України від 21.02.2005 №19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку. З цього ж положення вбачається, що рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.

Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами та доповненнями) затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 ( в редакції постанови КМУ від 23 серпня 2016 року № 553) - для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За положеннями статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічні роз`яснення містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування», згідно яких свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач в установлений судом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво на домоволодіння не змогла, оскільки у спадкодавця були відсутні правовстановлюючі документи на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_2 , що підтверджується актом приймальної комісії виконкому Магдалинівської селищної Ради народних депутатів від 29.06.1989, яким прийнято в експлуатацію та постановлено про закінчення роботи будівництвом житлового будинку та господарських будівель на земельній ділянці громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної Ради народних депутатів Дніпропетровської області № 267-а від 30.06.1989, яким затверджено акт вводу в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 29.06.1989; введено в експлуатацію індивідуальне домоволодіння громадянина ОСОБА_2 за вищевказаною адресою та вирішено вважати право приватної власності на житловий будинок за громадянином ОСОБА_2 ; технічним паспортомна житловий будинок, виготовлений 26.04.1989.

Враховуючи те, що спадкоємець за законом ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння, з урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 13, 79-81,89,263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області, третя особа: приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник Вікторія Володимирівна про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати з ОСОБА_1 право власності в прядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та має наступні технічні характеристики: А житловий будинок, загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м.; а - сіни; а1 закрита веранда, Б - погріб; В літня кухня; в прибудова; Г, Д, З - сарай; Е вбиральня; ж - навіс; И гараж; 1-5 - споруди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Магдалинівська селищна рада Самарівського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338405, адреса місцезнаходження: 51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще Магдалинівка, вул. Центральна, 32.

Третя особа: приватний нотаріус Самарівського районного нотаріального округу Солодовник Вікторія Володимирівна, адреса місце знаходження, 51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще Магдалинівка, вул. Центральна, 47-20.

Повний текст судового рішення складений 14 травня 2026 року.

Суддя А.О. Чорна