Рішення № 136504647, 07.05.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2026 р. Справа № 916/3958/25Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх. суду № 2-705/26 від 14.04.2026) ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, у справі

за первісним позовом: Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ (67804, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Лиманка, Ж/М Ульянівка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 23867167),

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 43120,00 грн.

За зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до: Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ (67804, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Лиманка, Ж/М Ульянівка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 23867167),

про визнання припиненою участі у громадській організації.

За участю представників сторін:

від Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ не з`явився;

від ОСОБА_1 не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3958/25 за позовом Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ до ОСОБА_1 про стягнення 43120,00 грн та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ про визнання припиненою участі у громадській організації.

Крім того, позивач в позовній заяві відповідно до вимог ст. 162 ГПК України зазначив, що орієнтовний розмір його витрат на правничу допомогу становить 20000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2026 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ суму боргу зі сплати членських внесків у розмірі 41160,00 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2312,29 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено повністю, визнано припиненою участь ОСОБА_1 у Громадській організації АВТОМОБІЛЬНА СТОЯНКА ПІВДЕНЬ з 16 вересня 2025 року. Стягнуто з Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ на користь ОСОБА_1 суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

14 квітня 2026 року до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №2-705/26), в якій заявник просить суд стягнути з Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 22000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ухвалою суду від 15.04.2026 постановлено здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-705/26 від 14.04.2026) впродовж розумного строку. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-705/26 від 14.04.2026) у справі № 916/3958/25 призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.05.2026 о 10:30 год., із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка сторін у справі в судове засідання не є обов`язковою). Запропоновано ГО „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ в строк до 30.04.2026 подати до суду письмові пояснення щодо заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.

У призначене судове засідання 07.05.2026 представники сторін не з`явились.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення заяви та явка сторін у справі в судове засідання не була визнана судом обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість здійснити розгляд заяви без участі представників сторін.

У судовому засіданні 07.05.2026 судом ухвалено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

З матеріалів справи слідує, що представником ОСОБА_1 є адвокат Андебура Антон Іванович.

На підтвердження повноважень адвоката надано Ордер серія ВН № 1614486 від 24.11.2025 (т. 1, а.с. 62), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т. 1, а.с. 61).

Адвокат Андебура Антон Іванович є працівником Адвокатського об`єднання „ЮРПРАЙМ.

Матеріалами справи підтверджується, що 05 вересня 2025 року між ОСОБА_1 (надалі замовник) і Адвокатським об`єднанням „ЮРПРАЙМ в особі заступника голови об`єднання Андебури Антона Івановича (надалі виконавець) був укладений Договір про надання правової допомоги (надалі Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору ЗАМОВНИК доручає та оплачує, а ВИКОНАВЕЦЬ бере на себе зобов`язання представляти інтереси ЗАМОВНИКА у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України, в Національному антикорупційному бюро України та всіх його структурних підрозділах, в Бюро економічної безпеки України та всіх його структурних підрозділах, у Службі безпеки України та всіх її структурних підрозділах та інших правоохоронних органах, в Державному бюро розслідувань та всіх його структурних підрозділах, в органах юстиції й державної виконавчої служби (перед приватними виконавцями), нотаріату, а також вести від імені ЗАМОВНИКА справи у всіх судових установах України, незалежно від їх місця знаходження та які відносяться до судів першої, апеляційної та касаційної інстанції згідно з процесуальним законодавством України, з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та іншій зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, засудженому, потерпілому, стягувану або боржнику, свідку, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захищати інтереси ЗАМОВНИКА у цивільних, господарських, адміністративних справах, а також у справах про адміністративне правопорушення, кримінальних справах та провадженнях, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, для чого надає йому право: подавати від мого імені заяви, скарги, позовні заяви, додатки, пояснення, уточнення, клопотання, відзиви, довідки та будь-які інші документи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, вироків, постанов ухвал, судові накази, виконавчі листи, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково, укладати мирові угоди, відмовлятися від позову тощо, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати судовий збір, державне мито або будь-які інші платежі, розписуватись за ЗАМОВНИКА, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цього Договору та користуватися іншими процесуальними правами, встановленими та наданими ЗАМОВНИКУ законом.

Відповідно до умов п. 4.1 Договору за послуги, що надаються ВИКОНАВЦЕМ у відповідності із умовами даного Договору, ЗАМОВНИК сплачує ВИКОНАВЦЮ гонорар (винагороду).

Відповідно до умов п. 4.3 Договору сторони домовились, що оплата гонорару Виконавця здійснюється Замовником в порядку визначеному в Акті приймання-передачі послуг, є який фактом надання правової допомоги, містить детальний опис виконаних робіт/витрат та підставою для оплати гонорару та/або фактичних витрат понесених Виконавцем

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026 року (п. 8.1. Договору).

Надалі, 06 квітня 2026 року між Лементарьовим С.В. та Адвокатським об`єднанням „ЮРПРАЙМ було оформлено Акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг склала 22000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 916/3958/25 здійснювалось адвокатом Андебура А.І., який представляв інтереси ОСОБА_1 згідно укладеного Договору про надання правової допомоги від 05.09.2025.

На підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, яку надавав адвокат Андебура А.І., надано: Договір про надання правової допомоги від 05.09.2025, Акт прийому-передачі виконаних робіт на загальну вартість наданих послуг у розмірі 22000,00 грн. У зазначеному Акті визначено детальний перелік виконаних робіт (послуг).

Як вже зазначалось, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, в частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Як вбачається з наданих документів на підтвердження таких витрат - розмір витрат на правничу допомогу погоджено між Лементарьовим С.В. та його адвокатом у фіксованому розмірі.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/ (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Суд також враховує, що справу № 916/3958/25 в частині зустрічного позову не можна віднести до категорії складних чи таких, що формують нову правову позицію, оскільки спір стосувався припинення участі ОСОБА_1 у Громадській організації АВТОМОБІЛЬНА СТОЯНКА ПІВДЕНЬ.

Розгляд справи не супроводжувався призначенням експертиз, витребуванням значного масиву нових доказів чи дослідженням спеціальних знань, а кількість поданих процесуальних документів та проведених судових засідань не свідчить про підвищену складність спору, що додатково підтверджується тривалістю судових засідань в суді першої інстанції.

Тому час, витрачений на аналіз чинного законодавства, судової практики та підготовки зустрічної позовної заяви у справі № 916/3958/25, при належному рівні професійної юридичної підготовки та правової кваліфікації адвоката, не міг бути тривалим, а сама підготовка матеріалів у даній справі викликати складнощі.

Суд також наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.10.2021 у справі № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19).

Водночас процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

Отже, стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу та розмір таких витрат, який може бути відшкодований за рахунок іншої сторони.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що заявлений ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, є, за висновком суду, завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, господарський суд доходить висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та стягнення з Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які, на думку суду вважаються розумними, співмірними та справедливими.

В іншій частині вимог заяви ОСОБА_1 щодо стягнення з Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ 12000,00 грн витрат на правничу допомогу, заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, проаналізувавши надані ОСОБА_1 докази в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерій розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації „Автомобільна стоянка „ПІВДЕНЬ (67804, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Лиманка, Ж/М Ульянівка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 23867167) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 14.05.2026.

Суддя Нікітенко С.В.