Ухвала суду № 136502858, 13.05.2026, Городнянський районний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
13.05.2026
Номер справи
732/297/26
Номер документу
136502858
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

справа № 732/297/26

провадження № 2/732/324/26

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

13 травня 2026 року місто Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання Пінчук С. М.,

у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через свого представника Новікова Ігоря Андрійовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №01.05.2023-100000269 від 01.05.2023 у розмірі 7420,00 грн. Також ОСОБА_2 просив покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 18 березня 2026 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник просив справу розглянути за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 11).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі судом задоволено.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про тримання судової повістки (а. с. 84).

23.03.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на час проходження ним військової служби або до припинення воєнного стану. На підтвердження факту перебування відповідача на військовій службі останнім надано суду: копію військового квитка серії НОМЕР_1 ; копію службового посвідчення НОМЕР_2 ; довідку №12/2884 від 06.09.2023, видану начальником відділу кадрів в/ч НОМЕР_3 НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 ; копії довідок №08/808 від 16.04.2024 та №08/1798 від 27.05.2024, виданих начальником відділу кадрів в/ч НОМЕР_5 ОСОБА_4 (а. с. 66, 69-70, 71, 72, 73, 74). У поданому клопотанні відповідач також просив не розглядати справу за його відсутності та не ухвалювати рішення до вирішення поданого ним клопотання про зупинення провадження у справі.

23.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, з якого слідує, що відповідач не погоджується із заявленими позивачем вимогами в повному обсязі. На думку відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт укладення кредитного договору, фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та розмір заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є не обґрунтованим, не містить деталізованого розрахунку відсотків, штрафів та пені. Відповідач вважає, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій та відсотків є явно завищеною та неспівмірною з основною сумою боргу. У зв`язку з викладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні

позовних вимог у повному обсязі або зменшити розмір заборгованості до мінімуму, шляхом зменшення суми нарахованих відсотків та штрафних санкцій. Також відповідач просив витребувати від позивача оригінал кредитного договору, повний розрахунок заборгованості та докази видачі кредитних коштів, та врахувати раніше подане ним клопотання про зупинення провадження у справі.

Крім того, 23.04.2026 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру заборгованості, з якого убачається, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання ним грошових коштів у розмірі 3500,00 грн, однак не погоджується з розміром заборгованості, оскільки на його думку сума нарахованих позивачем штрафних санкцій та відсотків є явно завищеною та неспівмірною з основною сумою боргу. У зв`язку з чим, просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та відсотків, визначити розмір заборгованості з урахуванням принципу розумності, справедливості та співмірності.

05.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вказує, що при зверненні до суду з цим позовом позивачем було подано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, що відповідає вимогам статей 7679, 81 ЦПК України, натомість, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечує проти позовних вимог, однак не надав жодного доказу на підтвердження своїх заперечень або на спростування доводів позивача. Представник позивача зазначив, що спірний кредитний договір був укладений між сторонами у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною позивача (кредитодавця) документи, що складають кредитний договір підписувались електронним підписом. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. При укладенні кредитного договору між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування, вказані обставини не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за допомогою інформаційного обміну електронними повідомленнями між програмно-технічними комплексами позивача та надавачем послуг еквайрингу, в свою чергу, відповідні повідомлення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України «Про платіжні послуги». Отже, позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції відповідно до вищезазначеного закону, а відтак належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Такі докази, як повний номер платіжної картки відповідача, банківські виписки з рахунку відповідача або інші документи, що підтверджують рух коштів по рахунку фізичної особи в банківській установі, тощо у позивача відсутні та не можуть бути ним отримані, оскільки позивач не є банківською установою у розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», не здійснює відкриття чи обслуговування рахунків фізичних осіб та не має правового доступу до інформації про рух коштів за банківськими рахунками клієнтів. Посилаючись на положення ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та ст. 1076 Цивільного кодексу України, представник позивача вказав, що вимога відповідача щодо подання позивачем банківських виписок відповідача або повних реквізитів його платіжної картки означає покладення на позивача обов`язку надати інформацію, яка охороняється банківською таємницею та доступ до якої для небанківської фінансової установи прямо заборонений законом. Ключовий доказ надання кредитних коштів не може бути визнаний неналежним доказом виключно з підстав відсутності у нього повного номера платіжної картки та персональних даних власника рахунку, оскільки відсутність зазначеної інформації є прямим наслідком законодавчих та регуляторних обмежень щодо обігу платіжних даних. Визнання такого доказу неналежним та недопустим

призводить до правового абсурду, за якого будь-який платіжний документ, сформований відповідно до вимог законодавства про платіжні послуги та нормативних актів Національного банку України, апріорі не може бути використаний як належний доказ у цивільному процесі. Представник позивача наголосив, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Відтак, відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по його рахунку. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. На думку представника позивача, процесуальна поведінка сторони відповідача у даній справі має ознаки суперечливої поведінки, в контексті доктрини venire contra factum proprium та зловживання процесуальними правами. Так, відповідач, заперечуючи сам факт укладення кредитного договору та факт надання останньому кредитних коштів, водночас заявляє заперечення щодо розміру процентної ставки за цим договором, а також щодо правомірності нарахування комісій та неустойки. Така позиція є внутрішньо несумісною, оскільки заперечення умов договору щодо процентів та інших платежів можливе виключно в межах визнання існування самого договору та факту отримання кредитних коштів. Фактично сторона відповідача формує свою процесуальну позицію, виходячи з презумпції укладеного кредитного договору та надання коштів, але намагається уникнути негативних для себе наслідків, пов`язаних із виконанням договірних зобов`язань, шляхом одночасного заперечення самого юридичного факту виникнення таких зобов`язань. Така поведінка суперечить вимогам добросовісності, закріпленим у статтях 3 та 13 ЦК України, а також обов`язку добросовісного користування процесуальними правами, встановленому статтею 44 ЦПК України. Представник позивача зауважив, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування, жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Відповідач заперечує проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, однак матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. У зв`язку з викладеним представник позивача просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

04.05.2026 на виконання ухвали суду від 23.04.2026 з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла довідка №08.2/37739/26-Вн від 27.04.2026, видана начальником відділу кадрів військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_4 , з якої убачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 Державної прикордонної служби України (а. с. 92).

08.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява, у якій останній просив судове засідання, призначене на 13.05.2026 на 14 год 00 хв, провести у його відсутність у зв`язку із службовою зайнятістю. Клопотання про зупинення провадження у справі, подане ним раніше, підтримує та просив суд його задовольнити. До заяви відповідачем долучено довідку №08.2/39611/26-Вн від 04.05.2026, видану начальником відділу кадрів військової частини № НОМЕР_5 ОСОБА_4 , з якої убачається, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 Державної прикордонної служби України (а. с. 117, 118).

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи питання щодо заявленого відповідачем ОСОБА_1 клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ЦПК України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Як вже зазначалося судом, у поданому клопотанні про витребування доказів відповідач просить суд витребувати від позивача наступні докази: оригінал кредитного договору; документи, які підтверджують перерахування кредитних коштів; повний розрахунок заборгованості.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано пропозицію про укладення кредитного договору (Оферту), Заявка на отримання кредиту, підтвердження кредитного договору (Акцепт), інформаційне повідомлення позичальника, який містить реквізити та підписи сторін, зокрема електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідача, довідку про ідентифікацію клієнта за посередництвом системи BankID НБУ, квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів через систему платежів LiqPay, що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту відповідача/клієнта № НОМЕР_6 *70 грошових коштів у сумі 3500,00 грн, довідку-розрахунок про стан заборгованості кредитним договором №01.05.2023-100000269 від 01.05.2023, виконаний позивачем, із зазначенням розміру та складових заборгованості.

Суд вважає, що заявлене відповідачем клопотання про витребування додаткових доказів зводиться до повторного витребування документів, які вже подані позивачем до суду, у зв`язку з чим витребування доказів у порядку, запропонованому відповідачем, є недоцільним, оскільки відповідні документи вже містяться в матеріалах справи та підлягають оцінці судом під час розгляду справи по суті.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши подане клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні запроваджено воєнний стан з 5:30 год 24.02.2022 терміном на 30 діб. Такий воєнний стан з того часу неодноразово продовжений та діє по теперішній час.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені для проведення антитерористичної операції.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України передбачено, що провадження зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені для проведення антитерористичної операції.

Зазначені вище положення цивільно-процесуального законодавства є імперативними та закріплюють обов`язок суду зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових

формувань, що переведені на воєнний стан або залучені для проведення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 виснувала про обов`язок суду зупиняти провадження у справах за участю військовослужбовців. Зокрема, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, зважаючи на імперативний характер вимог п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, наявність офіційних документів про перебування відповідача на військовій службі у складі Державної прикордонної служби України, враховуючи, що відповідач наполягає на зупиненні провадження у справі, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, а провадження у справі слід зупинити до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у складі Державної прикордонної служби України.

Керуючись статтями 247, 251, 253, 258, 260, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, задовольнити.

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у складі Державної прикордонної служби України під час дії воєнного стану.

Зобов`язати відповідача ОСОБА_1 невідкладно повідомити суд про припинення обставин, які слугували підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена і підписана 13.05.2026.

Суддя А. О. Бойко

Часті запитання

Який тип судового документу № 136502858 ?

Документ № 136502858 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 136502858 ?

Дата ухвалення - 13.05.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 136502858 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 136502858 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 136502858, Городнянський районний суд Чернігівської області

Судове рішення № 136502858, Городнянський районний суд Чернігівської області було прийнято 13.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.

Судове рішення № 136502858 відноситься до справи № 732/297/26

Це рішення відноситься до справи № 732/297/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 136502060
Наступний документ : 136502864