Постанова № 136502835, 11.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4194/26

н/п 3/766/1653/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року м.Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з ІНФОРМАЦІЯ_1 , про військові адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мічурінськ, Тамбовської області, рф, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, заступника командира батальйону з озброєння 2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими повноваженнями, в умовах особливого періоду, в період дії воєнного стану, з 29.12.2024 по червень 2025, перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 (більш точна адреса не зазначається у зв?язку з дією правового режиму воєнного стану), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, достовірно знаючи свої обов?язки за посадою, а саме: при прийнятті посади вивчити стан військового господарства (служби), здійснити перевірку та приймання матеріальних засобів, знати про наявність озброєння, забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї не менше ніж один раз на три місяці, діючи всупереч ст. 110 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, п. п. 3.3.3, 3.1.9, 9.1.1., 9.1.2., 9.1.б., 9.1.7 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, абз. 4 п. 4 Р.1, п. 7 Р. 1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, належним чином не вивчив стан військового господарства, не здійснив перевірку та матеріальних засобів при прийнятті посади, не забезпечив належне проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, зокрема, не перевірив її наявність, у зв?язку із чим не знав про втрату 7,62 мм пістолета ТТ ( № ШИ1625).

Крім того, майор ОСОБА_1 з червня 2025, в порушення вимог п. 25 Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов?язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді про втрату 7,62 мм пістолета ТТ (№ ШИ1625) командиру 2 ббо військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_2 , письмово не доповів своєму безпосередньому командиру (начальнику) та не повідомив про це начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та керівнику Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, у зв?язку із чим фактичну відсутність озброєння, зокрема 7,62 мм пістолета ТТ (№ НОМЕР_3 ) було виявлено в ході проведеної у період з 15.10.2025 по 30.12.2025, інвентаризації.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Крім того, ОСОБА_3 , будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими повноваженнями, в умовах особливого періоду, в період дії воєнного стану, з 29.12.2024 по червень 2025 року перебуваючи на території в/ч НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 (більш точна адреса не зазначається у зв?язку з дією правового режиму воєнного стану), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання шкідливих наслідків, однак легковажно розраховуючи на їх відвернення, достовірно знаючи свої обов?язки за посадою, а саме: при прийнятті посади вивчити стан військового господарства (служби), здійснити перевірку та приймання матеріальних засобів, знати про наявність озброєння, забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї не менше ніж один раз на три місяці, вести облік і звітність, діючи всупереч ст. 110 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 3.3.3, 3.1.9, 9.1.1., 9.1.2., 9.1.6., 9.1.7 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, абз. 4 п. 4, п.7 Р.1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, належним чином не вивчив стан військового господарства, не здійснив перевірку та матеріальних засобів при прийнятті посади, не забезпечив належне проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, під час перевірки наявності стрілецької зброї та боєприпасів не провів звірку облікових даних з обліковими даними військової частини, у зв?язку із чим не встановив та не знав про факт втрати 7,62 мм пістолета ТТ (№ ЛФ219).

Крім того, майор ОСОБА_3 з червня 2025 володіючи інформацією про відсутність 7,62 мм пістолета ТТ (№ ЛФ219), який видавався солдату ОСОБА_4 та який з 28.09.2024 вважається зниклим безвісті не здійснив доповідь про факт втрати (відсутності) зброї своєму безпосередньому командиру (начальнику), що призвело до порушення вимог п. 25 Інструкції 604, зокрема вимоги про кожний випадок крадіжки (втрати, знищення) стрілецької зброї, боєприпасів або вибухових речовин командири начальники військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють про це начальника органу управління Військової служби правопорядку та відповідного військового прокурора, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням,- усно (негайно протягом 15 хвилин) - з моменту встановлення цього факту, а протягом 12 годин з моменту надання усної доповіді - письмово, у зв?язку із чим фактичну відсутність озброєння, зокрема 7,62 мм пістолета ТТ (№ ЛФ219) було виявлено лише в ході проведеної у період з 15.10.2025 по 30.12.2025 інвентаризації.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

25.03.2026 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026232270000012 від 17.03.2026, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 413 КК України, в частині втрати військового майна заступником командира батальйону з озброєння НОМЕР_4 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв?язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення.

В судові засідання, призначені на 13.04.2026, 11.05.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення електронних судових повісток на контактний номер телефону, зазначений у протоколах про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 направив до суду заяву, в якій просив розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 172-15 КУпАП розглядати без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП немає перешкод для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколах про адміністративні правопорушення за відсутності останнього.

Так, вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушень підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколами про адміністративні правопорушення від 15.03.2026 та від 25.03.2026, в яких викладено обставини вчинених ОСОБА_3 адміністративних правопорушень;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25.03.2026, відповідно до яких підтвердив, що вступаючи на посаду належним чином не здійснив перевірку наявності матеріальних засобів, та з 29.12.2024 здійснював перевірку стрілецької зброї лише відносно військовослужбовців, які перебували у наявності, однак не забезпечив належне проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї, зокрема не перевірив її наявність, у зв`язку із чим не знав про втрату 7,62 мм пістолета ТТ ( № ШИ1625), який було видано ОСОБА_5 , який з 2024 перебуває у розпорядженні військової частині НОМЕР_5 після самовільного залишення військової частини. Крім того, у червні 2025 доповів про втрату 7,62 мм пістолета ТТ (№ ШИ1625) командиру 2 ббо військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_2 , однак протягом 12 годин письмово не доповів своєму безпосередньому командиру (начальнику) та не повідомив про це начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 та керівнику Херсонської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, оскільки сподівався що вказана зброя може бути знайдена.

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 ( з адміністративно-господарської діяльності) від 02.01.2026 № 5-АГД «Про результати проведення щорічної інвентаризації озброєння, військової техніки, військово-технічного майна та матеріально-технічних засобів»;

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_6 ( з основної діяльності) від 20.02.2026 № 465 «Про результати проведення службового розслідування для з`ясування причин і обставин відсутності особистої зброї»;

- копією доповіді командира військової частини НОМЕР_2 про виявлення факту втрати зброї;

- копією накладної № 529 від 27.05.2024 про видавання ( здавання) військового майна в в/ч НОМЕР_2 ;

- актом службового розслідування;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 13.02.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 18.02.2026;

- письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 13.01.2026;

- копією витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 29.12.2024 № 376

- службовою характеристикою;

- копією військового квитка на ім`я ОСОБА_1 , що посвічує особу.

Дослідивши наведені вище докази, суд приходить до наступних висновків.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст.1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Так, згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2ст. 251 КУпАП).

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє і на теперішній час. За таких обставин на даний час діє особливий період.

Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтями 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі; військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця дотримуватися Конституції та Законів України, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливим і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Посадові (службові) особи організовують та здійснюють ведення обліку військового майна відповідно до обов`язків, визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), Положенням про військове (корабельне) господарство, положеннями про органи військового управління, функціональними (посадовими, службовими) обов`язками з урахуванням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України», затверджено наказом МО Украйни № 440 від 17.08.2017 року.

В силу вимог пунктів 9.1.1., 9.1.2., 9.1.6., 9.1.7 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України майор ОСОБА_1 приймаючи посаду заступника командира батальйону з озброєння 2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 був зобов?язаний вивчити стан військового господарства (служби), здійснити перевірку та приймання матеріальних засобів.

У відповідності до вимог п. п. 3.3.3, 3.1.9 Положення, якими передбачено, що заступник командира батальйону з озброєння відповідає за технічне забезпечення батальйону та виконує свої обов?язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і пункту 3.1.9 цього Положення, наказів,положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності, майор ОСОБА_1 був зобов?язаний знати свої службові обов?язки за посадою, зокрема: знати про наявність озброєння (3.1.9 Положення), забезпечувати проведення в установленому порядку номерної перевірки стрілецької зброї (абз. 4 п. 4 Р.1 Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України), відповідальні службові особи під час перевірки наявності стрілецької зброї та боєприпасів проводять звірку облікових даних з обліковими даними військової частини, під час перевірки стрілецької зброї та боєприпасів перевіряють їх наявність, комплектність, облік, умови зберігання (п.7 Р.1 цієї Інструкції). не менше ніж один раз на три місяці проводити перевірку стрілецької зброї за номерами та стану боєприпасів у підрозділах (ст. 110 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України).

Згідно вимог ст. 45 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Приписами ст. 15 КУпАП визначено, що військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.11 ст.38 КУпАП у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. Кримінальне провадження за № 42026232270000012 від 17.03.2026 закрито 25.03.2026 .

Відповідно до положень ст.1 та ч.1 ст. 2 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Положеннями ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

Оцінюючи викладені докази, суд приходить до висновку, що останні узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, ставити їх під сумнів підстав немає, оскільки останні вказують на наявність в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-15 КУпАП, які було вчинено в умовах особливого періоду під час дії воєнного стану.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з наступного.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

ОСОБА_1 вчинив декілька адміністративних правопорушень, які розглядаються одночасно одним і тим же органом, у відповідності до ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме: ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність та обставин, які виключають адміністративну відповідальність, визначених ст. ст. 38, 247 КУпАП, враховуючи правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, приходжу до висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальних межах визначених санкцією статті ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою на яку було накладено таке стягнення сплачується судовий збір, розмір якого встановлено законом.

Однак, в силу п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Таким чином, судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 36 40-1, 172-15, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,-

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Мічурінськ, Тамбовської області, рф, РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, заступника командира батальйону з озброєння 2 батальйону берегової оборони військової частини НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП та у відповідності до ч.2 ст. 36 КУпАП накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

(Номер рахунку (IBAN):UA408999980313060106000021456, ОдержувачГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/21081100, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) 37959517, Банк отримувач Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців.

СуддяВ. Е. Дорошинська