Ухвала суду № 136502450, 23.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/14339/26

Провадження № 1-кс/761/9664/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 005 62 від 20.06.2024,

у с т а н о в и в :

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 з клопотанням у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 005 62 від 20.06.2024 про накладення арешту на майно, вилучене 10.04.2026 під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 .

На обґрунтування клопотання зазначено, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 005 62 від 20.06.2024 за ч. 1 ст. 333 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «Індустар-М» (ЄДРПОУ 34867324) власником, учасником і директором якого є ОСОБА_5 зареєстроване 12.02.2007 Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією.

ТОВ «Індустар-М» зареєстровано в Державній службі експортного контролю України (Держекспортконтроль) як суб`єкт здійснення міжнародних передач товарів з 17.08.2016 до 17.08.2019.

Упродовж 2016-2024 років Держекспортконтролем видавались ТОВ «Індустар-М» разові дозволи на експорт товарів для потреб Міністерства оборони Індії, а саме: від 02.02.2017 № 288087.00; від 26.07.2017 № 288835.00; від 13.07.2018 № 290768.00; від 01.08.2019 № 292854.00.

Надалі, між ТОВ «Індустар-М» (Продавець) в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено черговий контракт № DPRO C1908D-51 від 10.06.2020.

Згідно з умовами контракту Продавець продає суднові запасні частини, вказані у додатку №1 (технічна специфікація) до даного контракту, серед переліку яких є контролери кулачкові КВ-2535 та перетворювачі термоелетричні ТХА-1172.

При цьому, товари із найменуванням (позначенням): «кулачковий контролер КВ-2535», «перетворювач термоелектричний ТХА-1172» в Україні віднесені до товарів військового призначення, які допущені для цивільного використання (позиції ML9.a, ML9.b Списку товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807)

Міжнародні передачі товарів військового призначення можуть здійснюватися суб`єктом здійснення міжнародних передач товарів відповідно до положень п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1807 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», тобто виключно за наявності дозволу Держекспортконтролю, якого ТОВ «Індустар-М», після 2019 року у встановленому чинним законодавством порядку не отримало.

Достовірно знаючи про відсутність відповідного дозволу, маючи попередній досвід з експорту товарів військового призначення, і бажаючи здійснити міжнародну передачу товарів військового призначення, а саме контролерів кулачкових КВ-2535 та перетворювачів термоелетричних ТХА-1172, ОСОБА_5 підписав лист № 9/02-22 від 09.02.2022 в якому зазначено, що всі товари, які експортуються за контрактом № DPRO С1908D-51 від 10.06.2020 є товарами цивільного призначення і не підлягають експортному контролю.

Указаний лист разом з іншими необхідними документами ОСОБА_5 подав до Київської митниці, та на підставі чого 11.02.2022 відповідно до вантажно-митних декларацій UА100040/2022/604548 та UA100040/2022/604671, на виконання умов контракту № DPRO C1908D-51 від 10.06.2020 ТОВ «Індустар-М» здійснило експорт електрокомплектуючих, у тому числі контролерів кулачкових КВ-2535 3 штуки та перетворювачів термоелетричних ТХА-1172 22 штуки, які віднесені до товарів військового призначення без дозволу Держекспортконтролю.

Враховуючи викладене, 10.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК України.

На підставі викладеного, 10.04.2026 слідчими ГСУ СБУ проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено: контракт DRPO C 1908D-51 від 10.06.2020 з технічною специфікацією на 23 аркушах; інвойс № 051/2022 від 08.02.2022 на 7 арк.; ВМД № UA100040/2022/604548 від 11.02.2022 на 8 арк.; авіанакладна № 1044436338 від 10.02.2022 на 1 арк.

Вилучене майно рішенням слідчого від 10.04.2026 визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.

Керуючись наведеним, прокурор просив накласти арешт на зазначені докази з метою забезпечення їх збереження, недопущення втрати, пошкодження чи приховування, а також для забезпечення можливості подальшого використання у кримінальному провадженні.

У судове засідання прокурор не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що клопотання підтримує та просить його задовольнити.

Представник власника майна просив відмовити у задоволенні клопотання, зазначивши, що вилучене майно має законне походження, не пов`язане з кримінальним правопорушенням, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для накладення арешту. Крім того, звертав увагу, що зазначене майно було добровільно видане до проведення обшуку.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.

Статтею 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Досліджуючи існування на момент розгляду клопотання про накладення арешту зазначених складових, слідчий суддя відмічає, що наданими прокурором матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 333 КК, та причетність до його вчинення ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

У силу ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається серед іншого з метою збереження речових доказів.

Для реалізації встановленої законом мети відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає зазначеним у ст. 98 КПК критеріям.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчинення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протиправним шляхом.

Прокурором та матеріалами клопотання обґрунтовано наявність достатніх підстав вважати, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК, могло зберегти на собі його сліди або містити відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

У матеріалах клопотання наведено відомості та докази, які, за версією органу досудового розслідування, свідчать про незаконне переміщення через митний кордон України товарів військового призначення без відповідного дозволу Державної служби експортного контролю України, а також про можливий зв`язок вилученого майна із предметом кримінального правопорушення, його походженням та значенням для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Доводи представника власника майно про те, що майно не вилучене у примусовому порядку під час обшуку, а видане добровільно, не спростовують підстав для накладення арешту. Чинний КПК України не пов`язує можливість накладення арешту виключно з фактом примусового вилучення майна.

Відповідно до ст. 170 КПК правовим підґрунтям для арешту майна з метою збереження речових доказів є його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України. У контексті положень ст. 100 та 170 КПК спосіб отримання органом досудового розслідування речей (примусове вилучення чи добровільна передача) не змінює їхнього процесуального статусу як речових доказів та не обмежує повноваження слідчого судді щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою їх збереження.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні підстави для задоволення ініційованого прокурором клопотання.

Керуючись ст. 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 220 240 000 000 005 62 від 20.06.2024 арешт на майно, вилучене 10.04.2026 під час обшуку за місцем роботи ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

-контракт DRPO C 1908D-51 від 10.06.2020 з технічною специфікацією на 23 аркушах;

-інвойс № 051/2022 від 08.02.2022 на 7 арк.;

-ВМД № UA100040/2022/604548 від 11.02.2022 на 8 арк.;

-авіанакладна № 1044436338 від 10.02.2022 на 1 арк.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1