Ухвала суду № 136501970, 13.05.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/904/25

Провадження № 2-з/675/2/2026

У Х В А Л А

"13" травня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого

судді Демчука П.В.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяслав заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ізяславського районного суду Хмельницької області знаходиться справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання батьківства.

Позивач, від імені якого діє представник адвокат Адабаш Світлана Аксентіївна, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить тимчасово заборонити відповідачці змінювати зареєстроване або фактичне місце проживання дитини та вивозити дитину за межі України до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заяви позивач посилається на ризик можливого переміщення дитини та ускладнення реалізації ним батьківських прав у майбутньому.

Розглянувши заяву, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.

За змістом частини другої вказаної статті забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися зокрема забороною відповідачеві вчиняти певні дії або встановленням обов`язку вчинити певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 наголошено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, суд враховує, що матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів існування реальної загрози зміни місця проживання дитини або її виїзду за межі України з метою утруднення виконання можливого рішення суду. Посилання заявника на можливість таких дій мають припущений характер та не підтверджені належними доказами.

Крім того, предметом позову є визнання батьківства ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовна вимога має суто особистий немайновий, декларативний характер, тобто рішення суду в цій категорії справ не може бути зобов`язальним або таким, що передбачає вчинення будь-яких дій з боку відповідача.

Між тим, позивач просить суд тимчасово заборонити відповідачці змінювати місце проживання дитини та вивозити її за межі України. Однак ці заходи жодним чином не пов`язані з предметом позову встановленням юридичного факту кровного споріднення. Задоволення позову про визнання батьківства не залежить від місця перебування дитини, не передбачає виконання будь-яких дій відповідачкою в цій частині й не може бути ускладнено чи унеможливлено зміною місця проживання або виїздом дитини за кордон.

Водночас суд, при вирішенні даної заяви про забезпечення позову враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 643/5842/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 288/162/19, від 08.03.2023 у справі № 263/989/21, зокрема, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати заборону виїзду за межі України як спосіб забезпечення позову. Отже, обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони виїзду за межі України дитини не відповідає вимогам статті 150 ЦПК України.

Крім того, позивач станом на момент розгляду заяви юридично не є батьком дитини це й є предмет доказування у справі. Наділення особи, яка не набула статусу батька, правом забороняти матері дитини визначати місце її проживання суперечило б змісту батьківських правовідносин, а відтак і принципу співмірності заходів забезпечення позову.

Таким чином, заявлені заходи забезпечення позову не відповідають вимогам частини третьої статті 150 ЦПК України щодо співмірності та зв`язку із предметом позову, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, ст.157 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П.В.Демчук