Ухвала суду № 136501916, 12.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/4871/25

н/п 1-кп/766/1124/26

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

12.05.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_5

обвинувачених (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8

захисників (в режимі відеоконференції): ОСОБА_9

ОСОБА_10

представника потерпілого: ОСОБА_11

під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.02.2023 під №42023230000000055 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України

в с т а н о в и в:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 4 542 000 гривень, який востаннє було продовжено ухвалою суду від 19.03.2026 строком до 17.05.2026.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.02.2025 відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 605 600 гривень, який було зменшено на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 до 302 800 гривень, востаннє було продовжено ухвалою суду від 19.03.2026 строком до 17.05.2026.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.02.2025 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який було змінено у зв`язку із внесенням відповідно визначеної слідчим суддею суми, строк дії обов`язків, покладених у зв`язку із застосуванням застави було продовжено який востаннє було продовжено ухвалою суду від 19.03.2026 строком до 19.05.2026.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Так прокурором під час судового засідання було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» стосовно обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , на обґрунтування якого зазначено про продовження існування ризику переховування обвинувачених від суду, а також можливість їх впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки їх допит не розпочато. Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді «застави», прокурор зазначила про існування таких ризиків як переховування від суду, ризик незаконного впливу на свідків.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник ОСОБА_10 заперечив щодо клопотання прокурора, просив суд змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на домашній арешт або вирішити питання щодо зменшення розміру застави до 200 тисяч гривень.

Обґрунтовуючи свою позицію зазначив, що строк тримання під вартою ОСОБА_7 триває вже більше року, тоді як визначений слідчим суддею розмір застави безпідставно залишається без змін незважаючи на тривалість розгляду справи, зміну стадій кримінального провадження, відсутність реальних ризиків та зміну матеріального становища та стану здоров`я ОСОБА_7 . За цей час жодного доказу, що підтверджує обґрунтованість підозри та обвинувачення, а також наявності ризиків судом не досліджено.

У той же час клопотання прокурора майже не відрізняється від попередніх клопотань, що подавались як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового розгляду справи. Сторона обвинувачення продовжує посилатись на підтвердження обґрунтованості підозри на ті сампі докази, що і на час попереднього продовження строку тримання під вартою, тоді як жодного разу ні запобіжний захід, ні розмір застави змінено не було.

При вирішенні клопотання прокурора вважає ключовим необхідність констатації того, що мова йде про неналежне виконання обвинуваченими цивільно-правових обов`язків, у разі встановлення умислу шахрайство, але в жодному випадку не про корупційний злочин. Безпідставним є твердження сторони обвинувачення і про спричинення збитків на суму понад 20 мільйонів гривень.

Зауважив, що розмір застави у 5 разів перевищує максимальний граничний розмір, передбачений для даної категорії справ, передбачений ч. 5 ст. 182 КК України, без обґрунтування підстав для цього. Та обставина, що ОСОБА_7 вже більше року перебуває під вартою свідчить про непомірність визначеного розміру застави, все майно та активи обвинуваченого арештовано, а дохід за 2024 рік склав трохи більше 97 тисяч гривень. Протягом 2025 року ОСОБА_7 взагалі не мав доходу.

Обвинувачені не є розпорядниками бюджетних коштів та не займали посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, а тому позбавлені можливості впливати на хід розгляду справи та свідків. Про досудове розслідування їм було відомо ще з 2023 року, проте жодного разу не скористались можливістю уникнути відповідальності. Всі документи, зібрані під час досудового розслідування перебувають під контролем держави. Обвинувачені мають міцні соціальні зв`язки, а ОСОБА_7 неодноразово обирався депутатом до місцевих рад, а відповідно користується повагою та авторитетом.

Наведені обставини вказують на те, що перебування на волі та застосування до ОСОБА_7 іншого більш м`якого запобіжного заходу не зашкодить ходу судового розгляду.

Просив врахувати, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не є покаранням за злочин, а його мета лише забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи, а тому запобіжний захід має бути продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка обвинувачується у вчиненому.

Обвинувачений ОСОБА_7 позицію захисника підтримав та просив врахувати її при прийнятті рішення щодо запобіжного заходу відносно нього.

Захисник ОСОБА_9 просив суд врахувати обставини, на які посилався захисник ОСОБА_10 . Крім того зауважив, що застосований щодо ОСОБА_8 запобіжний захід не відповідає його особі. Обставини даного кримінального провадження свідчать про те, що жодного розкрадання не було. Крім того ОСОБА_8 в силу свого віку позбавлений можливості виїхати за межі України, що виключає як такий факт ухилення від суду. В частині запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 вважав за можливе зменшити обсяг покладених на неї обов`язків, враховуючи відсутність констатованих порушень обов`язків з її боку. Просив змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_8 на особисте зобов`язання або домашній арешт, які у достатній мірі зможуть гарантувати належну процесуальну поведінку обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечив проти клопотання прокурора, зазначивши про необґрунтованість останнього, а також неврахування при продовження строку його перебування під вартою загально-правових принципів, метою яких є дотримання в першу чергу основних прав особи.

Обвинувачена ОСОБА_6 наголосила на тому, що протягом тривалого часу не допускає жодних порушень, покладених на неї обов`язків, а тому застосований до неї обсяг обов`язків є неспівмірним з її особою.

ІІІ. Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраних раніше запобіжних заходів. Крім того наявні підстави і для часткового задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 в частині зменшення раніше визначеного розміру застави відносно ОСОБА_7 .

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обвинувачуються серед іншого і у вчиненні особливо тяжкого злочину за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинувачених від суду;

- ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку «тримання під вартою» обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинувачених 1) переховування від суду. При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000). Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Так, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корупційного злочину, яким за твердженням органу досудового розслідування завдано матеріальної шкоди на загальну суму більше 9 мільйонів гривень, а також могло бути завдано матеріальної шкоди на суму більше 11 мільйонів гривень, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів загальні правила КК України виключають. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Наведене створює обґрунтовані побоювання, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зможуть переховуватись від суду.

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, тому суду потрібно буде допитати ряд свідків для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні. Анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченим відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинувачених. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

При вирішенні питання щодо ОСОБА_7 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_7 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_7 ; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

При вирішенні питання щодо ОСОБА_8 суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_8 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_8 ; судом також враховується вік обвинуваченого, який не перешкоджає подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства.

Колегія суддів вчергове звертає увагу учасників кримінального провадження, що в межах вирішення питання про продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі у виді застосування того чи іншого запобіжного заходу, не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, як і не може надаватись оцінка обґрунтованості розміру інкримінованої обвинуваченим матеріальної шкоди, що у свою чергу не може бути підставою для перегляду застосованого щодо обвинувачених запобіжного заходу.

Крім того, вирішуючи питання щодо доцільності продовження раніше застосованого запобіжного заходу докази обґрунтованості обвинувачення судом не досліджуються, а лише надається оцінка тим фактам, які були встановлені слідчим суддею у разі їх актуальності й у стадії судового розгляду.

Оцінюючи клопотання сторони захисту щодо розміру застави відносно ОСОБА_7 , суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого ст. ст. 255-2553 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. ст. 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України лише у виняткових випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Отже КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена залежно від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення. Так, за загальним правилом, за особливо тяжкі злочини від 80 до 300 ПМ, тобто станом на 12.05.2026 від 266 240 гривень до 998 400 гривень.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави (абзац 4 п. 16 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» №511-550/0/4-13 від 04.04.2013).

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді або суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст. ст. 177, 178 Кодексу, як і визначати розмір останньої.

Таким чином саме тяжкість інкримінованого злочину є фактично відправною точкою для застосованого розміру застави, який щодо ОСОБА_8 на стадії досудового розслідування зменшувався 302 800 гривень, тобто є таким, що відповідає майже мінімально можливій межі, визначеній ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів. Враховуючи викладене, зокрема ту обставину, що відносно ОСОБА_8 обрано альтернативний запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, розмір застави відповідає встановленим у ст. 182 КПК України розмірам, жодних актуальних доказів неможливості сплати відповідного розміру застави суду надано не було, а тому за підстав наведених судом вище, відсутні передумови для зміни запобіжного заходу у виді тримання на домашній арешт, а тим більше на особисте зобов`язання.

Оцінюючи розмір визначеної застави щодо ОСОБА_7 , суд враховує таке.

Так ОСОБА_7 дійсно перебуває під вартою тривалий час, а саме: з 05.02.2025. Він або його заставодавці за цей час не внесли застави, що може вказувати на те, що розмір раніше визначеної застави є для нього непомірним; відсутні нові вагомі докази обґрунтування майнового стану обвинуваченого, який дозволяв би йому внести заставу в раніше визначеному обсязі. Слушними є аргументи сторони захисту про те, що судовий розгляд здійснюється тривалий час, тоді як неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного зі спливом часу втрачають свою інтенсивність, хоча конкретний етап кримінального провадження далеко не завжди буде вказувати на те, що певні ризики зникли.

Таким чином суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились, проте наявні підстави для перегляду раніше визначеного розміру застави щодо ОСОБА_7 , який з урахуванням розміру інкримінованих органом досудового розслідування збитків, ролі обвинуваченого у вчиненні заявлених стороною обвинувачення злочинах має бути визначений в максимальних межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК України.

При вирішенні клопотання щодо ОСОБА_6 суд також зважає на таке.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Суд, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків щодо останньої, обсяг яких, враховуючи стадію судового розгляду перегляду не підлягає, оскільки не є таким, що свідчить про непомірно безпідставне звуження та обмеження прав обвинуваченої.

Посилання сторони захисту на порушення судом строків розгляду кримінального провадження та неефективну організацію судового розгляду є суб`єктивним, як і не є самостійною підставою для зміни або скасування запобіжного заходу щодо обвинувачених. Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторони захисту на безпідставність твердження щодо відсутності ознак складності кримінального провадження та належну поведінку учасників кримінального провадження, а також неналежний спосіб здійснення судом своїх повноважень.

Слід зауважити, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинувачених, на думку колегії суддів, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Отже, запобіжні заходи були обґрунтовано застосовані з урахуванням даних про особи обвинувачених, тяжкості злочинів, які їм інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинувачених запобіжних заходів і не перестали існувати, а тому застосування до останніх більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам їх можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Керуючись ст. ст. 176-178, 181-183, 193, 194, 199, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів щодо обвинувачених задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_10 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , про зміну запобіжного заходу відмовити.

2. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «10» липня 2026 року включно.

3. Визначений ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 05.02.2025 розмір застави з покладенням обов`язків змінити.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_7 заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Застава може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області за реквізитами:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26283946; Банк отримувача ДКСУ, Територіальне управління Державної судової адміністрації; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача: UA968201720355209001000001110.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов`язки:

1) прибувати за вимогою до суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Державної міграційної служби України (вул. Березняківська, 4-а, м. Київ, 02152, e-mail: kyiv@dmsu.gov.ua) усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування із свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.

4. Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 та заставодавцю, що у випадку внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації Херсонської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи для попереднього ув`язнення.

5. Роз`яснити ОСОБА_7 та заставодавцю, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави.

6. Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 60 днів до «10» липня 2026 року включно.

Визначений ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 (справа №489/1073/25; н/п №1-кс/489/623/25) розмір застави з покладенням обов`язків залишити без змін.

7. Продовжити строк дії покладених обов`язків у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, на 2 місяці до «12» липня 2026 року включно, а саме:

- прибувати до суду у справі за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, тобто з міста Олександрії Кіровоградської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , спеціалістами, експертами у кримінальному провадженні;

- за наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий: ОСОБА_15

Судді: ОСОБА_16

ОСОБА_17