Ухвала суду № 136501898, 13.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/7250/25

н/п 1-кп/766/1161/26

У Х В А Л А

про продовження строку дії запобіжного заходу

13.05.2026 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області колегіально у складі суддів:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участю секретаря: ОСОБА_4

прокурора (в режимі відеоконференції): ОСОБА_5

обвинуваченого (в режимі відеоконференції): ОСОБА_6

захисника (в режимі відеоконференції): ОСОБА_7

під час відкритого судового засідання в залі суду м. Херсона, проведеного в режимі відеоконференції з Державною установою «Миколаївський слідчий ізолятор», з розгляду кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 11.09.2024 під №42024230000000136 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України, -

в с т а н о в и в:

На розгляді Херсонського міського суду Херсонської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2024 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який востаннє було продовжено ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.03.2026 строком до 14.05.2026.

І. Доводи клопотання сторони обвинувачення

Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою» без визначення розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , на обґрунтування якого зазначено про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, можливість незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують тримання його під вартою, а більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання цим ризикам.

ІІ. Доводи сторони захисту

Захисник ОСОБА_7 заперечив проти клопотання прокурора, вважаючи за можливе застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_6 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважав доцільним достатнім застосування щодо нього домашнього арешту, оскілки він не переховувався і маж постійне місце проживання.

ІІІ. Оцінка та висновки суду

Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжних заходів, визначені ст. 177 КПК України, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження обраного раніше запобіжного заходу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення (ч. 3 ст. 331 КПК України). Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч. 1 ст. 197 КПК України).

За приписами ч. 6 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів за санкцією одного з яких можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на існування таких ризиків:

- ризик переховування обвинуваченого від суду;

- ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

- ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого:

1) переховування від суду. Так, останній обвинувачується у вчиненні злочинів, які є особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років та довічного позбавлення волі з можливістю призначення додаткових покарань. Звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення такого характеру злочинів КК України виключає. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Оцінюючи наявність цього ризику суд бере до уваги той факт, що судовий розгляд перебуває на початковому етапі, допит свідків у даному кримінальному провадженні не розпочато, анкетні дані допитаних під час досудового розслідування свідків обвинуваченому відомі, що не виключає можливість їх подальшого спілкування, за наслідками якого останні можуть змінити свої покази на користь обвинуваченого. При оцінці існування цього ризику суд також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Тому судом не вбачається зменшення вказаного ризику;

3) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Обґрунтованим вважає суд і твердження сторони обвинувачення щодо існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки злочин, інкримінований обвинуваченому було вчинено у співпраці з представниками держави-агресора, зокрема добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, з використанням якої вчинив державну зраду, що саме по собі і створює підвищену вірогідність того, що існує достатнє підґрунтя для продовження протиправної діяльності на користь держави-агресора.

При вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_6 у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; репутацію обвинуваченого, який на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває; судом також враховуються вік та стан здоров`я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, крім того і враховуючи відповідну процесуальну заборону.

Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов`язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 181-183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу і не перестали існувати, а тому застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам можливого впливу на свідків, з метою зміни ними показань, та можливості переховування від суду.

Саме продовження строку запобіжного заходу до обвинуваченого, на думку суду відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від суду, від виконання процесуальних дій, перешкодити встановленню істини у справі, забезпечити виконання ним процесуальних рішень, суд вбачає підстави для задоволення клопотання прокурора, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 7 ст. 111-1, ч. 2 ст. 111 КК України, на 60 днів до «11» липня 2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Головуючий: ОСОБА_8

Судді: ОСОБА_9

ОСОБА_10