Рішення № 136499559, 17.03.2026, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/3026/25

Номер провадження 2/556/463/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2026 року. сел. Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючої судді Іванків О.В.

при секретарі Кньовець Н.П.

з участю представника третьої особи Смолій Г.К. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в сел. Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Володимиреька селищна рада про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Володимиреька селищна рада про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що сторони перебували у шлюбі з 22.08.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

На даний час щлюб між сторонами розірвано, що підтверджується рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 29.08.2024 року у справі №556/1224/24.

Від шлюбу у сторін є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Сторони проживають у будинку, що належить позивачу, що підтверджується технічним паспортом на будинок та витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.09.2024 року №1522.

На даний час діти фактично проживають у житловому будинку з обома батьками, однак перебувають на утриманні батька. Позивач оплачує комунальні послуги по будинку, в якому вони проживають, купує дітям одяг, канцелярію, їжу, забезпечує кишеньковими грошима на щодень або купує перекуси в школу. Ця інформація підтверджується випискою з карток позивача за період з 01.07.2024 року по 20.09.2024 року, з 01.07.2025 року по 01.10.2025 року та відповідними квитанціями.

Старшому сину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 15 років, а отже він сам визначає, з ким із батьків він хоче проживати. А доньці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 виповнилося 11 років і її думку мають враховувати при визначенні місця проживання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (визначення місця проживання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, оскільки між батьками дітей існує спір, то є необхідним визначення місця проживання дітей для забезпечення, в першу чергу, їх інтересів.

Також посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, позивач просить ухвалити рішення про стягнення з неї щомісячно аліментів на її користь на неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

Вказана позовна заява ОСОБА_2 , надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області 07.10.2025 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про перенесення часу судового засідання не клопотала, відзиву, пояснень чи заперечень з приводу заявлених вимог не надала.

Представник Служби у справах дітей Володимирецької селищної ради Вараського району Рівненської області, як органу опіки та піклування у судовому засіданні не заперенчував проти задоволення позову із застереженнями, викладеними у наданому суду письмовому висновку.

Дослідивши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, судом достовірно встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 22.08.2008 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 .

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 29.08.2024 року у справі №556/1224/24 шлюб між сторонами було розірвано

Також судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 .

Сторони проживають у будинку, що належить позивачу ОСОБА_2 , що підтверджується технічним паспортом на будинок та витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.09.2024 року №1522.

На даний час діти фактично проживають у житловому будинку з обома батьками, однак перебувають на повному утриманні батька. Позивач оплачує комунальні послуги по будинку, в якому вони проживають, купує дітям одяг, канцелярію, їжу, забезпечує кишеньковими грошима на щодень або купує перекуси в школу, що підтверджується випискою з карток позивача за період з 01.07.2024 року по 20.09.2024 року, з 01.07.2025 року по 01.10.2025 року та відповідними квитанціями.

З приводу визначення місця проживання дітей судом встановлено наступне.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Ч. 2 ст. 13 України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено - щодо осіб, які не досягли 16-річного віку, вільний вибір місця проживання обмежується.

Отже, з урахуванням вказаних вимог свобода вибору місця проживання фізичної особи у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років є обмеженою, а у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дитина з 16 років має право вільно обирати собі місце проживання не тільки між місцем проживання батьків, а також місцем проживання інших родичів.

Згідно з ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Стаття 6 Сімейного Кодексу України визначає правовий статус особи до 18 років, як дитини. При цьому, малолітніми вважаються особи до 14 років, а неповнолітніми від 14 до 18 років.

Як передбачено ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з ст. 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 5 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно висновку №10 від 06.02.2026 року наданого виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради в особі служби у справах дітей Володимирецької селищної ради про визначення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , в якому зазначено, що перешкод для того щоб дитина проживала разом з батьком ОСОБА_2 , немає та вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , разом з батьком ОСОБА_2 . Також бажанна проживати з батьком висловила і сама неповнолітня ОСОБА_5 , що відповідає вимогам ч.3 ст. 160 СК України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Норми міжнародного права та національного законодавства не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути о найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, параграф 54, ЄСПЛ, від 7 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) вказано, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Під час розгляду справи щодо місця проживання дитини суд насамперед виходить з інтересів самої неповнолітньої дитини, її віку, враховуючи при цьому, що на цьому етапі розвитку дитини залишення місця проживання неповнолітньої ОСОБА_5 , з батьком не порушить її права, а навпаки сприятиме забезпеченню її інтересів, адже за місцем проживання батька дитина має усталений тривалий побут, сталі соціальні зв`язки, належний рівень життя, задовільні умови для проживання, що у сукупності є необхідним для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. При цьому, сама дитина під час її опитування, висловила бажання проживати з батьком.

Суд враховує, що мати дитини не заявляла зустрічних позовних вимог про визначення місця проживання з нею доньки, яка фактично проживає з батьком. Відзиву на позов у порядку передбаченому ст. 191 ЦПК України від відповідачки з цього приводу не надходило.

Слід зауважити, що відсутність заперечень з боку відповідачки щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі, та приймає до уваги аналогічну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року по справі № 686/20582/19-ц.

Таким чином, судом встановлено, що позивач самостійно виховує доньку ОСОБА_5 , мати дитини залишила її проживати з батьком, що нею жодним чином не заперечувалося, а відтак визначення місця проживання неповнолітньої доньки саме з батьком, позивачем по справі, відповідатиме інтересам дитини і сприятиме гармонійному розвитку в спокійному та безпечному середовищі, тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такими, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дитини.

Аналогічну позицію виклав орган опіки та піклування, який зазначив, що визначення місця проживання доньки разом з батьком відповідатиме інтересам дитини, разом з тим, мати, яка не позбавлена батьківських прав, вправі приймати участь у її вихованні.

Разом з тим судом встановлено, що старшому сину сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,виповнилося 15 років, а отже він досягнув віку, з якого закон прямо надає право самостійно визначати місце проживання та має достатній рівень розвитку для усвідомленого прийняття відповідного рішення.

Разом з тим, суд роз`яснює сторонам, що у разі зміни обставин у відносинах сторін спору, а в першу чергу відносин між батьками, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено, як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

У відповідності до ст.180-182 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка у справі, яка є матір`ю неповнолітніх дітей, зобов`язана також утримувати своїх дітей до досягнення повноліття. Оскільки в добровільному порядку такого утримання ОСОБА_3 , не здійснює, і домовленості між сторонами про способи та розмір утримання не досягнуто, позов в частині стягнення аліментів підлягає задоволенню.

Як вбачається зі ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач, з яким проживає дитина, обрав стягнення аліментів у частці від доходу, що відповідає вимогам ст.ст.182, 184 СК України.

З приводу розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, судом встановлено наступне.

Згідно частини другої ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачки підлягають аліменти в розмірі 1/3 всіх видів її доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого законом, із індексацією розміру у відповідності до ст.184 ч.2 СК України.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись

ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Володимиреька селищна рада про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити .

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ), аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частина заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину щомісячно.

Аліменти підлягають стягненню з 07 жовтня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), в дохід держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Іванків

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 ), житель, АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Володимирецька селищна рада Вараського району Рівненської області, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04388113, юридична адреса: 34300, сел. Володимирець, вул. Повстанців, буд. 21, Вараського району, Рівненської області.