Рішення № 136499210, 12.05.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/3244/25

номер провадження 2/531/379/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Попова М.С.,

за участі секретаря судового засідання Клименко Т.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №3957386 від 19.12.2020 року у розмірі 21 977,36 грн., а також понесені витрати на сплату судового збору та правову допомогу.

В обґрунтування поданого позову посилається на те, що 19.12.2020 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем був укладений договір №3957386, згідно умов якого сума позики становить 7500,00 грн. Відповідно до договору, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % в день. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконує, проценти за користування коштами не сплачує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. 27.01.2022 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №27/01/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором №3957386 від 19.12.2020. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги за кредитними договорами до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, в тому числі за договором №3957386 від 19.12.2020, що укладений між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позичальником. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 21977,36 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 7 500,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 14340,10 грн.; нараховані 3 % річних - 17,26 грн., інфляційні збитки - 120,00 грн. З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача суму вказаної заборгованості, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Ухвалою судді від 05.01.2026 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити, зважаючи на те, що позивачем не надано до суду реєстри боржників, а також витяги з реєстрів боржників, де заначений боржник ОСОБА_1 , тобто не підтверджується право грошової вимоги ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 . Вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом, оскільки не містить детального опису нарахованої заборгованості, дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом, періоди нарахування відсотків, інфляційних витрат та 3% річних. Враховуючи, що відповідачем нараховані відсотки за користування кредитом за межами строку дії кредиту, то у задоволенні вимог позивача в нарахування відсотків за користування кредиту, починаючи з 18.01.2021 у сумі 114340,10 грн слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, відповідач вказує на те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), невеликий обсяг досліджуваних доказів, виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, відповідач вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 1 000,00 грн.

04.02.2026 року через систему «Електронний суд» представником ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. подано відповідь на відзив, у якій вказала, що відповідач не заперечує факт укладення договору, отримання грошових коштів та виникнення зобов`язань між сторонами. Відповідач не був позбавлений можливості відповідно до ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення кредитора в письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно з цим договором та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором про споживчий кредит. Проте, у вказаний строк відповідач від договору не відмовлявся, жодних заперечень щодо його змісту не висловлював, що свідчить про його згоду з умовами укладеного договору. Зазначає, що підписанням договору позики, відповідач відповідно до п.4 договору, підтвердив, що він ознайомився на сайті в мережі інтернет з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, яка передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», яким передбачено право товариству нараховувати проценти за понадстрокове користування позикою (або її частиною) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів. Відповідач здійснювала часткові погашення за кредитним договором, тобто скористалася пролонгацією строку кредитування, відповідно до погоджених умов договору (Правил, як складової частини).За понадстрокове користування позикою нарахування процентів здійснювалось на підставі п. 6.5. Правил виключно в межах передбаченого строку 90 днів, з дати останнього платежу 19.09.2021 року та спливу визначеного строку 30 днів, тобто з 19.09.2021 року, по 19.12.2021 року.Вказала, що нарахування 3% річних та інфляційних збитків, проведений на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 27.01.2022 (дати набуття права вимоги) по 23.02.2022 включно (по дату застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України), що відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає стягненню з відповідача. У відповіді на відзив, представник позивача вказує, що до позовної заяви надані належним чином завірені копії договору факторингу з додатками та відступлення прав вимоги (Акт приймання-передачі реєстру боржників; реєстр боржників, витяг з реєстру боржників, де зазначена вся інформація щодо боржника ОСОБА_1 та відповідного зобов`язання), в тому числі платіжні доручення та Акти зарахування зустрічних однорідних вимог на підтвердження проведеної оплати за договором. Таким чином, посилання відповідача щодо ненадання доказів отримання права вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження. Просить позовну заяву ТОВ «Коллект Центр» про стягнення кредитної заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Клопотань про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.12.2020 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3957386 у електронній формі, який підписано одноразовим ідентифікатором Y3Fh9DEjHI, направленим на мобільний телефон відповідача.

Відповідно до п.1 договору, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Згідно з п. 2 договору сума позики складає 7 500,00 грн, строк позики (строк договору)- 30 днів, дата повернення позики (останній день) 18.01.2021, процентна ставка (базова/день) - 1,99% (фіксована), знижена процентна ставка/день 0,39%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70% за день. Орієнтовна річна процентна ставка 142,35%, орієнтовна загальна вартість позики 8377,50 грн.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 3 договору).

Відповідно до п. 5 договору, вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок відповідача у розмірі 7500,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 10.11.2025, згідно якої ним було прийнято до виконання платіжну інструкцію ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та завершення платіжної операції 19.12.2020 на суму 7500,00 грн, отримувач: ОСОБА_1 ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

З розрахунку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» вбачається, що станом на 27.01.2022 загальна заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором позики становить 21840,10 грн, з яких 7500,00 грн - тіло кредиту, залишок заборгованості за відсотками -14340,10 грн. Відповідачем сплачено кошти в загальному розмірі 7226,90 грн. Сплачуючи кредит, ОСОБА_1 вчинила конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для неї певні цивільні права та обов`язки.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц, в якій вказано, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

27.01.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №27/01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №3957386 від 19.12.2020 року.

27.01.2022 клієнтом та фактором підписані Акти приймання-передавання Реєстру Боржників в друкованому та в електронному вигляді до договору факторингу від 27.01.2022 №27/01/2022.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 від 27.01.2022 до договору факторингу №27/01/2022 від 27.01.2022 та Витягу з Реєстру боржників №1 до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 21840,10 грн, з яких 7500,00 грн - тіло кредиту, заборгованість за процентами -14340,10 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 32465 від 27.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» за відступлення прав вимоги за договором факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 3957386 від 19.12.2020 становить 21977,36 грн, з яких 7500,00 грн - тіло кредиту, заборгованість за процентами - 14340,10 грн, 17,26 грн - 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України; 120,00 грн інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України.

10.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення (купівлю-продажу) права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором позики №3957386 від 19.12.2020, що також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором відступлення № 10-01/2023/01 від 10.01.2023.

Згідно з Реєстром боржників та Витягом з Реєстру боржників до договору відступлення № 10-01/2023/01 від 10.01.2023 до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 21977,36 грн, з яких 7500,00 грн - тіло кредиту, заборгованість за процентами - 14340,10 грн, 17,26 грн - 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України; 120,00 грн інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 10.01.2023 позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Коллект Центр».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частинами першою, другою статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (частина перша статті 1047 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, між сторонами було укладено договір позики, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Позивач, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, не повернула своєчасно та в повному розмірі позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору, не сплатила заборгованість за відсотками.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства, зважаючи на надані позивачем докази, судом встановлено, що до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 3957386 від 19.12.2020. Посилання відповідача щодо ненадання доказів отримання права вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення відсотків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із договору позики №3957386 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19.12.2020 сторони врегулювали у договорі відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, відповідно до п. 2 договору, у розмірі 1,99 %.

Сторонами було погоджено строк дії позики (строк договору), відповідно до п. 2 договору - 30 днів (до 18.01.2021).

Позивач, нараховуючи заборгованість після 18.01.2021 стверджував, що згідно з п.4.2 договору позики, строк користування позикою (пролонгація) було продовжено.

Так, відповідно до п.4.2 договору позики №3957386 від 19.12.2020 підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents - license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Суд не погоджується з такими доводами позивача. Так, надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), затверджені директором Товариства №14/08/20 від 14.08.2020, не містять підпису позичальника та заперечуються відповідачем, у зв`язку з необґрунтованістю їх нарахування за межами строку дії кредиту.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, викладених, зокрема, у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони мають бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома; банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші; споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; роздруківка правил із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що надані позивачем по справі Правила надання грошових коштів у позику розуміла відповідачка та ознайомилася з ними, підписуючи Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №3957386 від 19.12.2020.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що в цьому випадку, також, неможливо застосувати до вказаних правовідносин і правила ч.1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки у самому договорі позики № 3957386 від 19.12.2020 не зазначено редакції Правил надання грошових коштів у позику, що регулюють інші умови правочину, до яких приєднався відповідач, вважаючи їх невід`ємною частиною укладеного договору, а твердження позивача, що саме затверджені директором Товариства ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 14.08.2020 Правила були розміщені на сайті позикодавця на момент підписання спірного договору відповідачем не підтверджені наявними у справі доказами, тому є безпідставними.

Таким чином, всі інші умови надання грошових коштів у позику, крім тих, що зазначені у підписаному відповідачем Договорі позики № 3957386 від 19.12.2020, по справі не встановлені та не доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти сплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Положення абз. 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, що узгоджується з правовою позицію, викладеною у постановах ВП ВС від 31.10.2018 № 202/4494/16-ц (14-318цс18), 28.03.2018 № 444/9519/12 (14-10цс18), 04.07.2018 № 310/11534/13-ц (14-154цс18)).

По справі встановлено, що за умовами укладеного договору, позика надавалась відповідачу строком на 30 днів з кінцевим строком повернення коштів та сплати процентів за позикою 18.01.2021, а отже після спливу цього строку позикодавець не вправі нараховувати передбачені договором проценти, у разі прострочення позичальника право позикодавця забезпечено ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню проценти, які є звичайною платою за користування грошима (відсоткова ставка 1,99%), нараховані за період до прострочення боржника відповідно до умов договору та ч. 1ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику.

Відповідачу, згідно умов зазначеного вище договору позики станом на 18.01.2021 необхідно було сплатити 7 500,00 грн основну суму позики та 4 477,50 грн проценти за користування кредитом за 30 днів, що разом становить 11 977,50 грн.

Судом встановлено, що відповідачем, згідно розрахунку ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» було сплачено 7 226,90 грн.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором позики перед первісним позикодавцем становила 4 750,60 грн (11 977,50 грн 7 226,90 грн).

Тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №3957386 від 19.12.2020 підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 120,00 грн інфляційних збитків та 17,26 грн - 3% річних, нарахованих ТОВ «Вердикт Капітал» за вказаним договором позики за період з 27.01.2022 по 23.02.2022, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України, суд вважає, що вказані нарахування є правомірними та відповідають ч.2 ст. 625 ЦК України, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 3957386 від 19.12.2020 в сумі 12 114,76 грн, з яких: 7 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 477,50 грн - заборгованість за відсотками, 120,00 грн інфляційні збитки, 17,26 грн - 3% річних відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до вимогст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог (55,12 %) в розмірі 1 335,23 грн.

Також, стороною позивача заявлено вимогу про стягнення судових витрат за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 13 000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03.10.2019 в справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 в справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03.02.2021 в справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17.02.2021 в справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу було надано: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги №2276 від 03.11.2025 року, Витяг з акту №16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.

Відповідно до п.п.4.2., 4.5. розділу 4 Договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» передбачено, що клієнт зобов`язується оплатити надані Адвокатським об`єднанням послуги після надання Адвокатським об`єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.

За змістом договору вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки визначена у додатку №1 до договору). Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору), який готується адвокатським об`єднанням та надсилається клієнтом для підписання не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому була надана юридична допомога. Сума визначена актом про надання юридичної допомоги цього договору є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає(п. 4.1, 4.3, 4,5 договору).

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №2276 від 03.11.2025 сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивчення документів (1 год. 2000,00 грн) витрачено 2 год. - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год. - 3000,00 грн) витрачено 3 год. - 9000,00 грн, загальна сума 13 000,00 грн.

28 листопада 2025 року сторони договору підписали акт №16 про надання юридичної допомоги із змісту якого слідує, що сторони погодили надання наступних правових (юридичних) послуг адвокатським об`єднанням товариству до заявки надання юридичної допомоги за наступним списком: надання усної консультації з вивчення документів (1 год. 2000,00 грн) витрачено 2 год. - 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (1 год. - 3000,00 грн) витрачено 3год. - 9000,00 грн, загальна сума 13000,00 грн.

Відповідач у клопотанні просила зменшити витрати на правничу допомогу до 1000,00 грн, вказуючи, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі є неспівмірним зі складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження), невеликий обсяг досліджуваних доказів, виконаних адвокатом робіт, ціною позову, обсягом наданих правничих послуг.

Оцінюючи надані стороною позивача докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення позову, суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

При цьому, суд зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, заперечення зі сторони відповідача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній та з урахуванням результатів розгляду справи.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати за надання правової допомоги пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3 307,20 грн., з розрахунку: 6000,00 грн (сума витрат на правничу допомогу) х 55,12 % (відсоток задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф.306, м.Київ) заборгованість за договором про споживчий кредит №3957386 від 19.12.2020 у розмірі 12114,76 грн. (дванадцять тисяч сто чотирнадцять гривень сімдесят шість копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф.306, м.Київ), понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 335,23 грн (одна тисяча триста тридцять п`ять гривень двадцять три копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 307,20 грн (три тисячі триста сім гривень двадцять копійок), пропорційно до задоволених вимог.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя М.С. Попов