Рішення № 136498437, 13.05.2026, Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/606/2026

Справа № 679/344/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13 травня 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Дмітрієва О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нетішині в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Позика») звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору № 83881862 від 23.11.2021 у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

23.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» - первісний кредитор (далі по тексту - ТОВ «ФК «Ірбіс») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 83881862, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, і за умовами якого ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався повернути їх і сплатити позикодавцю проценти за користування кредитом. Проте свої зобов`язання відповідач належним чином не виконав.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу № 01092025/1, у відповідності до умов якого відбулося відступлення прави вимоги за кредитним договором № 83881862 від 23.11.2021.

За вказаним кредитним договором позичальник перед новим кредитором має заборгованість у розмірі 17000,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 12000,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не виконує свої зобов`язання за вказаним вище кредитним договором, позивач звертається до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у вказаному розмірі, стягнувши з відповідача судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила суд розгляд справи проводити без участі представника позивача, та не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, шляхом надіслання судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання, у судові засідання не з`явився. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило, відзив на позовну заяву ним не подано.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 26.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22.04.2026 ухвалою суду частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано докази.

13.05.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 23.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту (оферту) № 83881862, а 09.01.2022 додатковий договір, згідно з якими товариство зобов`язується надати позичальнику у кредит, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника, грошові кошти в сумі 5000,00 грн на власні потреби строком до 21.02.2022, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти від кредиту. Процентна ставка за користування кредитом становить: у пільговий період з 23.11.2021 по 23.12.2021 та з 09.01.2022 по 08.02.2022 - 2 %, у стандартний період з 24.12.2021 по 08.01.2022 та з 09.02.2022 по 21.02.2022 - 3 %. Договір про надання кредиту відповідачем та додатковий договір підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором - «978863». Пунктом 4.4. договору від 23.11.2021 визначено, що клієнт має право скористатися пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користування кредиту не пізніше 3-ох днів після останнього попереднього пільгового періоду. У такому випадку клієнт на сайті товариства обирає наступний пільговий період у значенні від 1 до 30 днів. Після обрання клієнтом наступного пільгового періоду між товариством та клієнтом підписується додатковий договір до цього договору, в якому зазначають строк наступного пільгового періоду та оновлений загальний строк кредитування. У додатковому договорі від 09.01.2022 у пункті 2.1. зазначено: «Враховуючи запит клієнта щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про надання фінансового кредиту № 83881862 від 23.11.2021».

Відповідно до підтвердження, яке видано ТОВ «Універсальні платіжні рішення», останнім на підставі договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «ФК «Ірбіс», 23.11.2024 о 03:44:46 було успішно перераховано 5000,00 грн на маску картки НОМЕР_1 через систему iPay.ua, номер транзакції в системі iPay.ua - 121108885.

З відповіді від 29.04.2026, яка надана АТ «Універсал банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , його фінансовим номером є номер телефону: НОМЕР_3 , а з виписки по рахунку, відкритому до платіжної картки № НОМЕР_2 , вбачається, що 23.11.2026 о 03:44:50 ОСОБА_1 на вказану картку через систему iPay.ua було зараховано 5000,00 грн.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «Позика» та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір факторингу № 01092025/01, за якими позивачем, відповідно до акту-прийому передачі реєстру боржників до цього договору від 01.09.2025 та витягу з реєстру боржників до цього договору, було набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 83881862 від 23.11.2021 на суму заборгованості у розмірі 17000,00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 83881862 від 23.11.2021 17000,00 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 12000,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а. с. 31-32). З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань заборгованості по кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ФК «Ірбіс» 23.11.2021 було укладено кредитний договір № 83881862 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) - 978863.

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Ірбіс» надало відповідачу у кредит кошти в сумі 5000,00 грн строком 21.02.2022, а останній зобов`язався повернути кошти, сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором.

Процентна ставка за користування кредитом становить: у пільговий період з 23.11.2021 по 23.12.2021 та з 09.01.2022 по 08.02.2022 - 2 %, у стандартний період з 24.12.2021 по 08.01.2022 та з 09.02.2022 по 21.02.2022 - 3 %.

23.11.2021 кредитні кошти були перераховані відповідачу на його платіжну картку.

Отже, факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «ФК «Ірбіс» суд вважає доведеним.

У підписаному відповідачем кредитному договорі визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом, які були нараховані за період з 23.11.2021 по 23.12.2021, що вказано у п. 2.1. додаткового договору від 09.01.2022 та відповідає п. 4.4. договору про надання фінансового кредиту (оферта) № 83881862 від 23.11.2021.

Відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив всі відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором.

Відбулася заміна кредитодавця на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «ФК «Позика», перейшло право вимоги за кредитним договором, а саме по кредитному договору № 83881862 від 23.11.2021, укладеному між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 .

Позивач довів належними та допустимими доказами заявлені до стягнення з відповідача суми заборгованості за основним боргом.

Водночас, судом встановлено, що розмір заборгованості за відсотками по кредитному договору № 83881862 від 23.11.2021 позивачем нараховано з порушенням умов кредитного договору.

Так в умовах договору від 23.11.2021 та в додатковому договорі від 09.01.2022 визначено, що у пільговий період з 23.11.2021 по 23.12.2021 та з 09.01.2022 по 08.02.2022 - 2 %, у стандартний період з 24.12.2021 по 08.01.2022 та з 09.02.2022 по 21.02.2022 - 3 %. При цьому, у п. 2.1. додаткового договору від 09.01.2022 зазначено: «Враховуючи запит клієнта щодо обрання наступного пільгового періоду, враховуючи те, що клієнт сплатив проценти за користування кредитом, сторони дійшли згоди внести зміни до договору про надання фінансового кредиту № 83881862 від 23.11.2021» А пунктом 4.4. договору про надання фінансового кредиту (оферта) № 83881862 від 23.11.2021 визначено, що скористатися пільговою процентною ставкою повторно, якщо він сплатив проценти за користування кредиту не пізніше 3-ох днів після останнього попереднього пільгового періоду.

Тобто з додаткового договору від 09.01.2022 вбачається, що відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом за період з 23.11.2021 по 23.12.2021.

Отже до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають відсотки за користування кредитом за період з 24.12.2021 по 08.01.2022 (16 днів) за відсотковою ставкою 3 %, що дорівнює 2400,00 грн (5000,00 грн х 3 % х 16 днів), за період з 09.01.2022 по 08.02.2022 (30 днів) за відсотковою ставкою 2 %, що дорівнює 3000,00 грн (5000,00 грн х 2 % х 30 день), та за період з 09.02.2022 по 21.02.2022 (13 днів) за відсотковою ставкою 3 %, що дорівнює 1950,00 грн (5000,00 грн х 3 % х 13 днів). Всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають відсотки у розмірі 7350,00 грн.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач та які судом встановлено, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 83881862 від 23.11.2021 у розмірі 12350,00 грн, з яких: з яких: 5000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 7350,00 грн - сума заборгованості за відсотками.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із судового збору сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Матеріалами справи встановлено що при зверненні до суду з позовною заявою через підсистему «Електронний суд» позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

На підтвердження витрат з професійної правничої допомоги представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 укладений між ТОВ «ФК «Позика» та адвокатом Горобей Р. Г., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Горобей Р. Г., додаткову угоду № 83881862 від 16.02.2026 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026, детальний опис робіт, виконаних адвокатом Горобей Р. Г., необхідних для надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Позика» за договором № 39493634/03 від 02.01.2026, відповідно до яких адвокатом надано позивачу професійну правничу допомогу на суму 5500,00 гривень.

Відповідачем будь-яких клопотань про зменшення витрат на правову допомогу суду не направлялось.

З огляду на те, що позов задоволено частково (72,65 %), у відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 5929,98 грн (із розрахунку 8162,40 (2662,40+5500) х 72,65 : 100).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 141, 235, 247, 259, 263 265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 83881862 від 23.11.2021 у розмірі 12350 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судові витрати у розмірі 5929 гривень 98 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження юридичної особи: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, будинок 21/1.

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 травня 2026 року.

Суддя О. М. Гавриленко