Рішення № 136497667, 12.05.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 12.05.2026

Справа № 334/2095/26

Провадження № 2/334/2236/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області та ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю: позивачки ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_3 ,

встановив:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовує тим, що вона є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2 . Проживає у квартирі в якій зареєстровано її місце проживання. Крім неї у квартирі зареєстровані її дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 . Реєстрація відповідача за вказаною адресою перешкоджає їй у користуванні квартирою, тому що вона сплачує за технічне обслуговування будинку й за комунальні послуги з урахуванням реєстрації не проживаючого відповідача, а також ця реєстрація перешкоджає їй у здійсненні приватизації квартири. З огляду на те, що ОСОБА_2 більше п`яти років не проживає по місцю реєстрації у відповідності зі статтею 71 ЖК України він втратив право користування житловим приміщенням. Добровільно знятись з реєстрації відповідач не може, бо перебуває за кордоном, тому вона змушена звернутись в суд з цією позовною заявою.

Відповідач відзив на позов не подав.

Третя особа ОСОБА_3 пояснення щодо позову не подала.

Представник третьої особи Дніпровського районного відділу у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області Бежанова А.І. подала пояснення щодо позову, в якому зазначила, що вважає за недоцільне залучати третьою особою Дніпровський відділ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 відкрите провадження у справі, справа призначена до розгляду в загальному провадженню, призначено підготовче засідання. Ухвалою про призначення судового розгляду від 22.04.2026 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Позивачка в судовому засіданні позов та обставини, якими він обґрунтований, підтримала. Проти заочного вирішення справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки не повідомив. З заявою про розгляд справи без його участі не звертався.

Представник третьої особи Дніпровського районного відділу у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в судове засідання не з`явилась. У поясненнях щодо позову просила розглядати справу без її участі.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов позивачки підтримала. Пояснила, що відповідач виїхав до країни Польща у 2019 році працювати. Більше відповідач не повертався. Спілкувалася з відповідачем по телефону, який у розмові повідомив, що не збирається повертатися.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивачки та третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Свідок ОСОБА_4 пояснила, що з позивачкою знайома. Відповідач ОСОБА_2 син позивачки. Знайома зі сторонами з 1991 року. Проживає по сусідству у гуртожитку. Відповідач проживав за адресою: АДРЕСА_1 постійно до 2019 року, про що їй відомо зі слів позивачки. Куди саме виїхав відповідач їй не відомо. Не пам`ятає коли в останній раз бачила відповідача.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що знайома з позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 товаришує з позивачкою, 2-3 рази на місяць буває у неї у гостях у гуртожитку. Відповідач виїхав з квартири у 2019 році, дійшла цього висновку з того, що його з 2019 року не було вдома, коли вона приходила в гості. Також про це розповідала позивачка. Куди саме виїхав відповідач їй не відомо.

31.08.2015 виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_1 виданий ордер № 323 на житлове приміщення серії № «М» на сім`ю з 3 чоловік на право зайняття житлового приміщення площею 28,40 кв.м., яке складається з 2 кімнат у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення міськвиконкому № 300/1 від 31.07.2015. Склад сім`ї: син ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 2313-1448003-2018 від 20.02.2018 та листом Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 11.03.2026 № 06.4-06/02/8507 «Про надання інформації» місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

За змістом статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. Тимчасова відсутність наймача, членів його сім`ї не потребує згоди інших членів сім`ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку про те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що відповідач тривалий час, а саме з 2019 року, понад шість місяців, без поважних причин не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , фактично змінив місце свого постійного проживання.

Відповідачем не надано доказів поважності причин не проживання за вказаною адресою.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити повністю та визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .

Суд не бере до уваги акт про не проживання від 09.03.2026, оскільки він за своїм змістом є письмовими поясненнями свідків, які відповідно до статей 76, 91, 230 ЦПК України не є доказами у справі.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 гривня.

Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 14 травня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивачка ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

треті особа, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжі управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, місцезнаходження: пр-т Металургів, буд. 25, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37834773,

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М.В. Фетісов