Рішення № 136497275, 12.05.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/557/26

Провадження № 2/147/442/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2026 року в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко О. Г. надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 7920 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №28.03.2024-100003809, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 42 дні.

Відповідно до умов кредитного договору дата повернення кредиту визначена 08.05.2024, процентна ставка «Економ» становить 2 % за один день користування кредитом, процентна ставка «Стандарт» 2,5 % за один день користування кредитом.

01.04.2024 між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №28.03.2024-100003809, відповідно до якого сторонами продовжено строк, на який надається кредит, та визначено дату повернення кредиту 13.05.2024.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 28.03.2024.

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на дату звернення до суду утворилась заборгованість у розмірі 7920 грн, яка складається із: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту та 3920 грн заборгованість за процентами.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7920 грн та судові витрати.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 19 березня 2026 року постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по цивільній справі; розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область); копію ухвали направити сторонам у справі; направити відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та запропонувати відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, подати у строк до п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів (доказів) відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами; Роз`яснити відповідачу, вимоги ч. 4, 5 ст. 277 ЦПК України; відповідно до ч.1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву; роз`яснити позивачу, що протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов, позивач має право подати відповідь на відзив, яка має відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, копія якої одночасно з поданням до суду, позивачем повинна бути надіслана іншим учасникам справи; встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечень відповідно до ст. 180 ЦПК України, які мають відповідати вимогам ч. 3-5 ст. 178 ЦПК України та роз`яснити, що копію заперечення відповідач одночасно з поданням до суду надсилає іншим учасникам справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак в позовній заяві клопотав про розгляд справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

У судове засідання відповідач повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку передбаченому ЦПК України. Відзиву на позовну заяву, клопотання чи інші письмові пояснення від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статей 280 -281 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

28 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №28.03.2024-100003809 в електронній формі (а.с. 10-16).

Відповідно до умов указаного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 4000 грн строком на 42 дні, тобто до 08 травня 2024 року, зі сплатою процентів на умовах, визначених договором, що підтверджується квитанцією про перерахування кредитних коштів від 28 березня 2024 року, з якої вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти у сумі 4000 грн (а.с. 18).

01 квітня 2024 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору №28.03.2024-100003809, відповідно до якого строк кредитування продовжено до 13 травня 2024 року (а.с. 17).

Як убачається з матеріалів справи, відповідач узяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором становить 7920 грн, з яких: 4000 грн заборгованість за тілом кредиту, 3920 грн заборгованість за процентами (а.с. 18 на звороті).

Отже, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із кредитного договору, у межах яких позивач як кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання грошових коштів, а відповідач як позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти, однак належним чином цих зобов`язань не виконав.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 1056 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти і комісію за користування кредитними коштами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимогами цивільного процесуального законодавства передбачено, що суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У свою чергу учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має це усвідомлювати та несе ризик відповідних наслідків.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Матеріалами справи встановлено, що зобов`язання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору №28.03.2024-100003809 від 28.03.2024.

На підтвердження укладення указаного кредитного договору позивачем було надано суду докази з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: пропозиція про укладення договору (оферта), розміщена на сайті кредитора заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору №28.03.2024-100003809 від 28.03.2024, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Відповідно до пунктів 11.3 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним при реєстрації номер телефону належить виключно позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування та/або володіння та/або розпорядження будь-яким особам, саме цей номер телефону використовується та буде використовуватись позичальником при виконанні умов даного договору, вчиненні будь-яких операцій за ним.

Згідно із пунктом 11.4 про укладення кредитного договору (оферта) позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно позичальником.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2024 у встановленому заявкою та пропозицією порядку, а також відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №28.03.2024-100003809 від 28.03.2024, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн строком на 42 дні. Цього ж дня указана сума кредиту була перерахована відповідачу на його платіжну картку.

Указані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані. Відповідач у передбачений договором строк заборгованість не повернув.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що: «доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам указаного Закону, є чітким, зрозумілим та узгоджується з умовами кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що: «у разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, спростувати розрахунок боргу за кредитом можливо лише в призмі оцінки доводів сторони, яка заперечує такий розрахунок.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надав суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів наданих позивачем.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року в справі №367/4970/13-ц, зроблено висновок, що: «заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов`язком боржника».

Оцінивши допустимість і достовірність доказів, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на звернення з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №28.03.2024-100003809 від 28.03.2024, яка становить 7920 грн.

Таким чином враховуючи, що позивач надав докази укладення договору з відповідачем та наявності заборгованості за кредитним договором, оскільки такі докази не спростовані відповідачем, а тому є всі підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 2662,40 грн судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, 273, 274-279, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №28.03.2024-100003809 від 28 березня 2024 року у загальному розмірі 7920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок, яка складається із: 4000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 3920,00 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати, що складаються із витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч.1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем та третіми особами апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, юридична адреса: вулиця Саксаганського, буд.133-А, місто Київ, 01032;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14.05.2026.

Суддя О. Г. Борейко