Рішення № 136496316, 12.05.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/5516/25

Номер провадження 2/213/277/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року

місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/5516/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 04 січня 2022 року, між сторонами було укладено договір №3232621881-570646 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «КОШЕЛЬОК», в рамках якої реалізується технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами надання кредитів (надалі Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 7 000,00 грн; початковий строк кредитування, становить 14 днів, дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кредиту (Лояльний період), базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Відповідач не виконала свої зобов`язання за укладеним договором не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 20 819,80 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь, а також стягнути судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги відповідач визнає частково: не заперечує проти стягнення з неї тіла кредиту в сумі 6 960,00 грн та процентів у розмірі 10,00 грн. Вважає, що проценти у пред`явленому розмірі нараховані позивачем після спливу встановленого строку кредитування. Так, з матеріалів справи вбачається погодження відповідачем процентів лише у межах максимального строку користування кредитом 14 днів, дії щодо продовження строку кредитного договору відповідачем не вчинялися, автопролонгація строку кредиту є безпідставною. Вказує, що 19 квітня 2022 року відповідачем сплачено 50,00 грн в рахунок погашення заборгованості, які слід зарахувати як: 10,00 грн відсотки за користування кредитом та 40,00 грн тіло кредиту. Крім того, вважає завищеним та необґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Представником позивача надані додаткові пояснення у справі.

У судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

19 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

04 січня 2022 року між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_2 укладено договір №3232621881-570646 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Згідно з п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 7 000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.

Тип кредиту споживчий кредит (п. 1.2. Договору).

Як зазначено в п.п.1.3.2., 1.3.3, 1.3.3.1. Договору проценти за користування кредитом: 15 грн., які нараховуються за ставкою 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.20 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0.01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду.

Згідно п.2.1. Договору кредит надається строком на 14 днів, (далі «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця.

Відповідно до п.2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п.2.1 Договору строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

З п.3.3. Договору вбачається, що між сторонами узгоджений графік повернення кредиту.

Згідно з п. 3.4. Договору та відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону Украі?ни Про захист прав споживачів сукупна вартість кредиту для Позичальника ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 7014 грн., або 100% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 15 грн., або 0% від суми кредиту. Пунктом 3.6. кредитного договору, за якими позичальник була попередньо ознайомлена та погодилася, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Відповідно до п. 3.7. Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду

Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 803 ( вісімсот три ) процента річних, що становить 2.2 проценти в день від суми Кредиту за кожен день користування ним.

При укладанні цього Договору позичальник підтвердила що вона чітко усвідомлює всі умови цього Договору та вважає їх вигідними для себе. Договір укладений в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до довідки АТ «ТАСКОМБАНК» 04 січня 2022 року на рахунок НОМЕР_1 через відправника ТОВ «КОШЕЛЬОК» було перераховано грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з витребуваної судом з АТ КБ «ПриватБанк» інформацією на ім`я ОСОБА_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 04 січня 2022 року було зараховано кошти у розмірі 7 000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість за договором № 3232621881-570646 від 04 січня 2022 року в розмірі 20 819,80 грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту 7 000,00 грн., заборгованості за відсотками за користування позикою 13 819,80 грн.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 04 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_2 укладено Договір №3232621881-570646 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який є електронним правочином.

Між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електрону комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 ст.3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору відповідач не заперечує.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положенняпараграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок» у повному обсязі виконало зобов`язання, надавши відповідачу кредит.

Відповідачем отримання кредитних коштів не заперечується, наявність заборгованості не спростовано.

Водночас, відповідач у відзиві посилається на нарахування позивачем процентів після спливу строку кредитування.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

В Постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч.2 ст.625 ЦК України. Верховний Суд вважає, що у подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника («за користування кредитом»).

Висновки, викладені в постановах Верховного Суд, застосовуються судом до спірних правовідносин згідно з положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України.

Під час розгляду, судом встановлено, що кредит надавався на 14 днів (Лояльний період).

Відповідно до п.3.6. Договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком подовження строку користування Кредитом.

Згідно п.3.7. Договору зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Отже, на підставі вказаного пункту відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 18 січня 2022 року до 17 квітня 2022 року.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування відсотків проведено в межах узгодженого сторонами кредитного договору строку кредитування (з урахуванням пунктів 3.6-3.8 Договору).

Відповідач під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлювала, тобто в повній мірі погодилася з умовами договору, викладеними в ньому.

Відтак, до тверджень представника відповідача про те, що автопролонгація строку кредиту є безпідставною,суд ставиться критично, оскільки всі умови щодо строку надання кредиту, дати його повернення та пролонгації обумовлено Договором.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

На підставі ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредитом у повному розмірі не повернула, унаслідок чого виникла заборгованість.

Отже, оскільки відповідач порушила зобов`язання, встановлені кредитним договором №3232621881-570646 від 04 січня 2022 року, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим Договором у розмірі 20 819,80 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «КОШЕЛЬОК» є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу та є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до приписів ст. ст. 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, сторона у справі має право на компенсацію таких витрат, якщо нею буде доведено, що розмір таких витрат обґрунтовано.

На підтвердження обґрунтованості витрат на оплату правничої допомоги надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2025 року та додатковою угодою до нього, укладений між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та Адвокатським об`єднанням «Герман Гурський та партнери», де визначена сума гонорару 10 000,00 грн;

Отже, надані позивачем докази підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги та в матеріалах справи наявні докази щодо оплати витрат на правничу допомогу у заявленому до відшкодування розміру.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд в постанові від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц зазначив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Представником позивача надано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача до розміру 1 000,00 грн. Зазначив, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є значно завищеним та непропорційним до предмета та ціни позову.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі №761/16005/22 від 05 березня 2025 року для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та те, що розгляд справи проводився в спрощеному позовному провадженні, вважає, що розмір гонорару в розмірі 10 000,00 грн є завищеним.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08квітня 2020 року у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок, відповідно до якого суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правничу допомогу.

З урахуванням вищевикладеного, за наявності заяви відповідача щодо зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка є справою незначної складності, а також співмірність позовних вимог та вартість послуг адвоката у справі, визначених в розмірі 10 000,00 грн, необхідність таких витрат для такої справи, суд дійшов висновку, що вартість послуг адвоката підлягає зменшенню до суми 5 000,00 грн.

У стягненні іншої частини таких витрат позивачу необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 611, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором №3232621881-570646 від 04 січня 2022 року у розмірі 20 819 (двадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн 80 коп., з яких: 7 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 13 819,80 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», місцезнаходження: вул. Антонова, буд.8А, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Дата складення повного тексту судового рішення 12 травня 2026 року.

Суддя В.В. Мазуренко