Рішення № 136496312, 13.05.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/171/26

Номер провадження 2/213/671/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Шульги В.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 24 150,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 у виді електронного документу укладено договір позики №2142158, відповідно до якого позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а той зобов`язався повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

14 червня 2021 року між ТОВ ««1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, на підставі якого та додаткових угод та Реєстру боржників №41 від 24.01.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідача за договором №2142158 в сумі 24 150,00 грн. Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Жодних платежів для погашення заборгованості ні на рахунки позивача ні на рахунки первинного кредитора не здійснив.

Позивач просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, а також сплачений судовий збір.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

У позовній заяві представник позивача просить розглядати справу за його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином, за встановленим зареєстрованим місцем його проживання, Однак останній повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

09 січня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

11 лютого 2026 року отримана інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

11 лютого 2026 року позов залишено без руху.

27 лютого 2026 року надійшла заява в порядку усунення недоліків позову.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Призначено розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

01 вересня 2024 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №2142158, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 14 000,00 грн на строк 30 днів, дата повернення 30.09.2024. Комісія за надання позики 22,21 % від суми кредиту, що становить 3109,40 грн. Процентна ставка 0,01 % в день; денна процентна ставка 0,75 %; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 5,0%, пеня 5,0%, орієнтовна загальна вартість позики 17 150,00 грн.

Пунктом 18 договору передбачено, якщо сума позики, зазначена в п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства

Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі (п. 5.3 договору).

Договір містить дані номеру електронного платіжного засобу клієнта - НОМЕР_1 .

Договір підписано електронним підписом, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 658883.

Також електронним підписом сторонами підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що є додатком № 1 до договору №2142158.

Як видно із довідки від 25.02.206 ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення платіжної операції по паереказу коштів: дата 01.09.2024 року; Номер платежу 1da4f393-a85a-4bbc-9032-0d3a2bd79a06; сума 14000.00 грн; отримувач ОСОБА_2 , електронний платіжний засіб номер НОМЕР_1 .

Відповідач умови договору з повернення кредиту та сплати процентів і комісії належним чином не виконав.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», заборгованість за договором станом на 24.01.2025 становить 24 150,00 грн, з яких: 14 000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 40,60 грн заборгованість за відсотками за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, 7 000,00 грн заборгованість за підвищеними відсотками за понадстрокове користування за період з 01.10.2024 по 10.10.2024; 3109,40 грн комісія.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників. Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників.

До зазначеного договору факторингу неодноразово укладалися додаткові угоди, зокрема №47 від 21 лютого 2025 року, якою узгоджена загальна сума прав вимоги, що відступаються згідно з реєстрами боржників № 41 та № 42 від 24 січня 2025 року.

24 січня 2025 року клієнтом та фактором за договором факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року підписано акт прийому-передачі реєстрів боржників №41, відповідно до якого до ТОВ «ФК«ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №2142158 в сумі заборгованості 24 150,00 грн: сума заборгованості за основною сумою боргу 14 000,00 грн, заборгованість за відсотками 40,60 грн та 7 000 грн, комісія за надання позики 3 109,40 грн.

Платіжною інструкцією №634 від 28 січня 2025 року підтверджується здійснення оплати за відступлення права вимоги згідно з додатковою угодою №47 від 24.01.2025 року до договору факторингу №14/06/21.

Позивачем після набуття права вимоги за договором №2142158 не здійснювалося нарахування процентів та комісій.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитних договорів визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування, розмір комісії, орієнтовна загальна вартість позики.

Також встановлено, що кредитний договір між первинним кредитором і відповідачем укладені у формі електронного документу та підписаніостаннім електронним підписом.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень статті 11 зазначеного закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Підписавши договір позики, відповідач засвідчив, що погодився на отримання коштів у позику саме на умовах, що визначені договором.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт кредиторів за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договір позики не був би укладений, а грошові кошти не були би перераховані.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.

Враховуючи викладені положення закону, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вищезазначений договір укладений з відповідачем у спосіб, визначений чинним законодавством України, а отже у відповідача виникли обов`язки з належного виконання умов договору щодо повернення суми позики та сплати процентів і комісії, встановлених договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що 14 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклало з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір факторингу № 14/06/21, відповідно до якого перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників. В подальшому укладались додаткові угоди до вказаного договору

Відступлення позивачу права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 2142158 підтверджується випискою з Реєстру боржників №41 від 24 січня 2025 року до вказаного договору факторингу.

Відповідачем умови кредитного договору не виконані, наявність заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості первісного кредитора, який містить відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом позики за договором № 2142158 становить 14 000 грн, яка підлягає стягненню.

Як було зазначено, відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

При вирішенні питання про доцільність стягнення заборгованості за процентами суд враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за "користування кредитом" могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Під час розгляду справи встановлено, що строк кредитування, передбачений договором № 2142158 від 01.09.2024 30 днів, дата повернення позики (останній день) 30.09.2024. Тобто в разі невиконання умов договору з 01.10.2024 заборгованість вважається простроченою та до відповідача мають застосовуватися наслідки передбачені ч.1 ст. 1050 ЦК України.

Нарахування первісним кредитором процентів за користування кредитом у розмірі 40,60 грн відповідає умовам договору щодо строку такого нарахування (30 днів) та розміру процентної ставки, узгоджується з розміром процентів, визначених умовами договору.

Проте подальше нарахування процентів ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за період з 01.10.2024 по 10.10.2024 у розмірі по 700 грн в день є неправомірним та не відповідає вимогам закону. Крім того, такі проценти нараховані за ставкою 5,0% в день, що суперечить умовам договору, згідно з якими розмір процентної ставки саме за користування грошовими коштами 0,01% в день.

Після спливу визначеного договором строку кредитування права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивачем позовні вимоги в порядку ст. 625 ЦК України не заявлено.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування того, що він електронним підписом підписував вказаний договір позики, отримував кредитні кошти, а також щодо невиконання своїх зобов`язань за договором не надав, наяність заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитними коштами в межах строку договору та комісії не спростовано, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову в цій частині, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача заборгованості за договором позики в сумі 17 150,00 грн, з яких 14 000,00 грн - за основною сумою боргу, 40,60 грн - за процентами, 3109,40 грн комісія.

В стягненні заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою в розмірі 7000,00 грн позивачу слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 150,32 грн (17 150* 3028 / 24150).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1046, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247 ч.2, 263-265, 274, 279, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором №2142158 від 01 вересня 2024 року у розмірі 17 150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу 14 000,00 грн, заборгованість за відсотками 40,60 грн, комісія за надання позики 3 109,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 2 150 (дві тисячі сто п`ятдесят) грн 32 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення 13 травня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова