Ухвала суду № 136495341, 12.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/9336/26

Провадження № 1-кп/127/240/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

заінтересованої особи ОСОБА_12 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, відомості про які внесено 23.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020050000976, а також клопотання прокурора про продовження обвинуваченим у даному кримінальному провадженні раніше обраних запобіжних заходів, клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , заяву заінтерисованої особи ОСОБА_12 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, відомості про які внесено 23.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020050000976.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що підстав для закриття, зупинення провадження немає. В справі наявні всі необхідні для розгляду в судовому засіданні матеріали, порушень КПК України при проведенні досудового розслідування не встановлено. На підставі викладеного, просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, в яке викликати учасників кримінального провадження.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор також просив суд продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Клопотання мотивував тим, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати. Підстав для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу немає. На переконання прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.

Також прокурор просить суд продовжити строк дії покладених на обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 обов`язків у порядку ч. 7 ст.194 КПК.

На даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК, відносно обвинуваченої ОСОБА_13 , а саме: ОСОБА_13 може переховуватись від суду, продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Також на даний час продовжують існувати ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування та продовження до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу, а саме: обвинувачений може переховуватись, від суду, знищити сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших обвинувачених та/або свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.

На даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , а саме: останній може переховуватись від суду, продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не заперечував, щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду. Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 заперечував, вважає ризики наведені в клопотанні прокурора необгрунтованими та доказів на їх підтвердження суду прокурором не надано. Натомість підтримав своє клопотання про зміну запобіжного заходу та просив суд змінити своєму підзахисному застосований запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_1 або застосувати до нього альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має сім`ю та на утриманні останнього перебуває неповнолітня дитина, раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 адвокат ОСОБА_7 не заперечувала, щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду.

Щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, вважає ризики наведені в клопотанні необгрунтовані. Просила суд задоволити своє клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в певний час доби (з 5:00 год до 23:00), з покладенням обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України. Також захисник звертає увагу, що у обвинуваченого ОСОБА_6 є міцні соціальні зв`язки, наявне офіційне місце проживання, до кримінальної та іншої відповідальності останній не притягувався. Вразі відмови у задоволені клопотання захисник просить визначити розмір застави в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_13 обов`язків у порядку ч.7 ст.194 КПК України захисник ОСОБА_7 не заперечувала.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 обов`язків у порядку ч.7 ст.194 КПК України захисник ОСОБА_7 заперечувала, просила задоволити клопотання прокурора частково, щодо обов`язку носіння електронного засобу контролю та не відлучатися із населеного пункту де проживає ОСОБА_11 - просила суд відмовити. Звернула увагу, що ОСОБА_11 здійснює догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_14 , яка потребує постійних обстежень та медичних маніпуляцій, обов`язок носити електронний засіб контролю та подання заяв про надання дозволу на переміщення в межах України - є обтяжливими та нічим необгрунтованими, оскільки з моменту обрання запобіжного заходу, своєю належною поведінкою, ОСОБА_11 довів спроможність виконувати, в першу чергу вимоги КПК України.

Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 підтримали думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 , не заперечував, щодо клопотання прокурора про продовження обов`язків обвинуваченому. Проти призначення кримінального провадження до судового розгляду також не заперечував.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника.

Прокурор ОСОБА_3 , просив суд відмовити в задоволенні клопотань сторони захисту, щодо зміни запобіжних заходів обвиуваченим у даному кримінальному провадженні.

Крім того, до суду надійшло клопотання заінтересованої особи ОСОБА_12 про скасування арешту з майна.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_12 просила суд задоволи клопотання та скасувати арешт, який накладено на належне ОСОБА_12 майно, а саме автомобіль марки «VOLKSWAGEN ID.4 CROZZ», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , 2022 року випуску та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 на даний автомобіль, які вилучені в ході обшуку 26.09.2025 року у кримінальному провадженні №12024020050000976 від 23.11.2024 року. Зазначила, що автомобіль належить їй на праві власно, куплений за її кошти, наразі у неї є потреба у його використанні. У разі відмови у задоволені клопотання, просила суд передати її транспортний засіб на відповідальне зберігання.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення клопотання ОСОБА_12 про скасування арешту з майна, просив відмовити в його задоволенні, мотивуючи тим, що даний автомобіль використовувався обвинуваченим ОСОБА_4 в ході інкримінованої йому злочинної діяльності, зокрема у даному автомобілі були вилучені наркотичні засоби.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 просили суд задоволити клопотання ОСОБА_12 про скасування арешту з майна. Інші учасники не бажали висловили думку з приводу клопотання ОСОБА_12 .

Вислухавши заявлені клопотання учасників, думку обвинувачених та їх захисників з цього приводу, розглянувши клопотання заінтересованої особи ОСОБА_12 , дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду суд виходить з наступного.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, не встановлено.

З метою підготовки до судового розгляду встановлено, що угоди про примирення, визнання винуватості до суду в порядку ст.ст. 468-475 КПК України не надійшло.

Підстав для закриття провадження згідно ст. 284 КПК України не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, підстав для повернення обвинувального акту немає.

Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області.

Суд вважає за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, відомості про які внесено 23.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020050000976 у відкритому судовому засіданні.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим, а також клопотання захисників про зміну запобіжних заходів обвинуваченим суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного терміну з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.

За змістом ст. 178 КПК України, при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Також суд враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України, суд при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу повинен встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення у якому підозрюється.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими причинами в сукупності для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 у справі «Волосюк проти України»).

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, проживає в житлі, яке йому не належить, немає нерухомого майна у володінні, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Судом враховано, що в провадженні суду перебуває ще одне кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні аналогічного злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.

Відтак, обставини інкримінованих кримінальних правопорушень та відсутність офіційного місця роботи дають підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попередні ув`язнення, як виключну міру.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано фактом вчинення тяжкого злочину, оскільки справжні інтереси суспільства, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, у своєму рішенні ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» зазначив, що ризик переховування оцінюється також, з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винним з огляду на вірогідність переховування від суду, можливість вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, свідчить про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , не перешкоджатиме останньому здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також не гарантуватиме виконання покладених на нього обов`язків та не забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду, що свідчить про неможливість обрати більш м`який запобіжний захід.

Отже, наведені обставини у їх сукупності дають підстави вважати, що жоден більш м`який запобіжний захід, окрім тримання під вартою, на даний час не може запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, проживає в житлі, яке йому не належить, немає нерухомого майна у володінні, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У ході розслідування установлено, що обставини інкримінованих кримінальних правопорушень та відсутність офіційного місця роботи дають підстави вважати, що обвинувачений може продовжити злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 , у разі визнання його винним з огляду на вірогідність переховування від суду, можливість вчинення останнім інших кримінальних правопорушень, свідчить про те, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 , не перешкоджатиме останньому здійснити дії, передбачені п. п. 1,3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також не гарантуватиме виконання покладених на нього обов`язків та не забезпечить дотримання розумних строків судового розгляду, що свідчить про неможливість обрати більш м`який запобіжний захід.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов`язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого, а саме на заставодавця. Так, застава забезпечує виконання обвинуваченим обов`язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов`язків, покладених судом, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», особу обвинуваченого, тяжкість інкримінованого йому злочину, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, суд приходить до переконання про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ще на 60 днів та з встановленням альтернативи у виді можливості внесення застави в сумі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якої на час обрання такого запобіжного заходу складав 998 400,00 грн.

На даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування до обвинуваченої ОСОБА_13 запобіжного заходу, а саме: що вона може переховуватися від суду, продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до 12 років з конфіскацією майна, а також відсутністю соціально стримуючих факторів, які б могли завадити: їй переховуватися від суду, зазначених ризиків в ухвалі слідчого судді при застосування до ОСОБА_13 запобіжного заходу, а тому наявні підстави для продовження терміну дії обов`язків на 2 місяці.

На даний час, ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування та продовження до обвинуваченого ОСОБА_11 запобіжного заходу не змінилися, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на інших обвинувачених та/або свідків у цьому кримінальному провадженні, а також продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення.

Враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також відсутністю соціально стримуючих факторів, які б могли завадити йому переховуватися від суду, проживання у житлі, яке йому не належить, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання під загрозою застосування суворої міри покарання, а тому наявні підстави для продовження терміну дії обов`язків на 2 місяці.

При цьому, з врахуванням того факту, що обвинувачений здійснює догляд за своєю хворою матір`ю ОСОБА_14 , яка потребує постійних обстежень та медичних маніпуляцій, на переконання суду буде доцільним, не продовжувати обов`язок носіння електронного засобу контролю, в зв`язку з чим клопотання прокурора в цій частині підлягає частковому задоволенню.

На даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 України, зазначені в ухвалі слідчого судді про застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу, а саме: обвинувачений може переховує, від суду, продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи тяжкість вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі до років з конфіскацією майна, відсутність офіційного працевлаштування, відповідно і офіційного доходу, а також відсутністю соціально стримуючі факторів, які б могли завадити йому переховуватися від суду, а також наявності ризиків, зазначених в ухвалі слідчого судді про застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу, тому наявні підстави для продовження строку дії покладених обов`язків на 2 місяці.

Вирішуючи клопотання щодо скасування арешту майна суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За змістом з п. 4 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженим постановою КМУ від 19.11.2012 року №1104 існує можливість повернути власнику або передати йому на відповідальне зберігання речові докази.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання заінтересованої особи ОСОБА_12 про скасування арешту є передчасним та задоволенню не підлягає, оскільки не було доведено, що арешт майна було накладено необґрунтовано, або що необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на теперішній час відсутня.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 174, 176-178, 182, 194, 314-317, 331, 372, 369, 370,371 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України, відомості про які внесено 23.11.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020050000976 призначити до судового розгляду в залі №20 Вінницького міського суду Вінницької області на 21 травня 2026 року о 11 год. 30 хв.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.

У відкрите судове засідання для розгляду кримінального провадження викликати прокурора, обвинувачених, захисників, свідків згідно реєстру досудового розслідування.

Клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з триманні під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання: АДРЕСА_1 або застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 12.05.2026 по 10.07.2026 включно без визначення розміру застави.

Клопотання захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу з триманні під вартою на домашній арешт в певний час доби ( з 05:00 год по 23:00 год вечора), з покладенням обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів з 12.05.2026 по 10.07.2026 включно.

Визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави на ОСОБА_6 будуть покладені наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з учасниками та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

У разі внесення застави та з моменту звільнення ОСОБА_6 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави обвинуваченими ОСОБА_6 визначити на час дії ухвали суду, тобто до 10.07.2026 року.

Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_13 обов`язків у порядку ч.7 ст.194 КПК України задовольнити.

Продовжити ОСОБА_13 строк дії обов`язків, які були визначені обвинуваченій у разі внесення застави, строком на 60 днів, починаючи з 12.05.2026 по 10.07.2026 року включно, а саме:

- прибувати на виклики до суду за першою вимогою;

- не відлучатись з населеного пункту, де вона проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із особами, які є свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_11 обов`язків у порядку ч.7 ст.194 КПК України задовольнити частово.

Продовжити ОСОБА_11 строк дії обов`язків, які були визначені обвинуваченому у разі внесення застави, строком на 60 днів, починаючи з 12.05.2026 по 10.07.2026 року включно, а саме:

- прибувати за першою вимогою до суду;

- не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- утриматись від спілкування із обвинуваченими або особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на відповідальне зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_9 обов`язків у порядку ч.7 ст.194 КПК України задовольнити.

Продовжити ОСОБА_9 строк дії обов`язків, які були визначені обвинуваченому у разі внесення застави, строком на 60 днів, починаючи з 12.05.2026 по 10.07.2026 року включно, а саме:

- прибувати на виклики до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- здати на відповідальне зберігання свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Клопотання ОСОБА_12 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12024020050000976 - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання та прокурору Вінницької обласної прокуратури для відома.

На ухвалу суду в частині продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення. В решті ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: