Рішення № 136495324, 04.05.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/3178/25

Провадження №2/148/393/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 травня 2026 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 30.01.2023 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 587648 (надалі кредитний договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» виконало в повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Відповідач же не виконала умов кредитного договору.

У подальшому, 01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу №01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі і відповідача за кредитним договором №587648 від 30.01.2023.

Станом на дату звернення до суду із позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 24713,97 грн, з яких: 2999,99 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 21713,98 грн - заборгованість за відсотками, у зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду із даним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 587648 від 30.01.2023 в розмірі 24713,97 грн, а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кугутюк О.В. в судове засідання не з`явилися, від представника надійшли додаткові пояснення, які мотивовані наступним.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами: факт укладення саме відповідачем електронного договору з незмінним змістом; факт реального зарахування кредитних коштів саме на рахунок/картку відповідача; правильність і правові підстави нарахування процентів у заявленому розмірі; а також наявність у нового кредитора саме того права вимоги, яке заявлено до стягнення.

Позивач посилається на те, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, разом з тим, представник зазначає, що до суду надано лише паперові копії електронних документів та внутрішні/похідні документи кредитодавця, а не належні електронні оригінали з технічно перевірюваними даними про підписання, цілісність і незмінність змісту договору.

Довідка про ідентифікацію лише повідомляє, що одноразовий ідентифікатор «E701» нібито було направлено 30.01.2023 на номер телефону НОМЕР_1 , однак, вона не містить технічних логів інформаційно-комунікаційної системи, IP-адреси, відомостей про пристрій, факту входу в особистий кабінет, часу введення коду, доказу доставки SMS/повідомлення саме відповідачу, доказу того, що код вводився саме для підписання конкретного тексту договору, а також доказу того, що відповідач отримала незмінний примірник договору після підписання.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для споживача та не має доступу до рахунку споживача, а також ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не має інших доказів, які б підтверджували перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 , тому представник вважає, що така процесуальна позиція фактично підтверджує відсутність у позивача належного доказу ключової обставини - видачі кредиту відповідачу.

Лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20.10.2025 не є банківською випискою з рахунку відповідача та не підтверджує, що кошти фактично зараховано саме на банківський рахунок/платіжну картку, відкриту на ім`я ОСОБА_1 ; позивач не надав доказу, що реквізити, наведені у листі ТОВ «ПЕЙТЕК», належать саме відповідачу або збігаються з карткою/рахунком, які відповідач зазначала при поданні заявки, таким чином, даний лист не доводить належним чином факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Позивач заявляє до стягнення 21 713,98 грн процентів при сумі тіла кредиту 2999,99 грн. Такий розмір процентів майже у 7,24 раза перевищує суму фактично заявленого тіла кредиту.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, складеним самим кредитором/правонаступником, та не є первинним бухгалтерським або банківським документом, який підтверджує рух коштів, дати фактичного зарахування, сплату чи несплату конкретних платежів. Витяг з реєстру боржників до договору факторингу також лише повторює суму заборгованості, визначену сторонами договору факторингу, та не підтверджує правильність її нарахування у відносинах з відповідачем.

У матеріалах справи відсутній зрозумілий і перевірюваний розрахунок, який дозволяє встановити: точну дату фактичного надання кредиту відповідачу, дату початку прострочення, період нарахування кожної частини процентів, підставу застосування саме заявленої ставки, дату та наслідки направлення та отримання досудової вимоги, а також чи не були проценти нараховані за межами строку, в якому відповідач могла правомірно користуватися кредитом.

Отже, представник відповідачки зазначає, що заявлений розмір заборгованості не доведений належними та допустимими доказами.

Із відповіді АТ КБ «ПриватБанк» вх. № 2714/26-ВХ від 05.03.2026 не вбачається, що кошти ОСОБА_1 30.01.2023 в сумі 3000 грн. було перераховано саме в межах кредитного договору первісним кредитором.

Крім того, представник відповідачки щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, зазначає, що вказана сума становить майже третину ціни позову та є неспівмірною зі складністю справи, оскільки позов є типовим, сформованим за шаблоном, із додаванням стандартного пакета документів; з наданого у позові опису послуг не вбачається реального обсягу часу, витраченого адвокатом, складності правового аналізу, необхідності саме такого розміру витрат, а також індивідуалізованої роботи у цій конкретній справі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та відповідачкою 30.01.2023 укладений договір №587648 про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort", про що свідчить його копія (а.с. 7-16). Згідно умов договору сторони погодили, що:

- укладення цього договору здійснюється за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт;

- сума кредиту - 3000 грн;

- строк кредиту 420 дні. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів;

- тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2.2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору.

- мета отримання кредиту - споживчі потреби;

- орієнтовна реальна річна процентна ставка: за стандартною ставкою - 47541,10 %.

- орієнтовна вартість кредиту становить: за стандартною ставкою - 26760 грн.

- кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 ;

- споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором.

Згідно копії Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №587648 від 30.01.2023 - Графік платежів (а.с. 17) вбачається, що за графіком позичальник має 25.01.2024 повернути кредитодавцю 26760 грн, з яких: 3000 грн - сума кредиту; 23760 грн - проценти за користування кредитом.

Згідно копії довідки про ідентифікацію, виданої представником ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (а.с. 20), вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №587648 від 30.01.2023 ідентифікований ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ". Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор Е701, час відправки ідентифікатора позичальнику 30.01.2023, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_6.

Свої зобов`язання за кредитним договором №587648 від 30.01.2023 ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" виконало належним чином, перерахувавши відповідачці грошові кошти у розмірі 3000 грн, про що свідчить копія листа ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТЕЖНІ РІШЕННЯ" № 20251020-4548 від 20.10.2025 (а.с. зв. б. 21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №587648 від 30.01.2023, проведеного ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" (а.с. 22-28), станом на 25.01.2024 заборгованість становить - 24713,97 грн.

У подальшому, 01.02.2024 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" був укладений договір факторингу № 01022024-1 (а.с. 29-33), відповідно до умов якого сторони узгодили, що фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами. Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до Портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами.

Згідно копії витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 (а.с. 34) ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуло права грошової вимоги до відповідача по кредитному договору №587648 від 30.01.2023 в розмірі 24713,97 грн, з яких: 2999,99 грн - залишок по тілу кредиту; 21713,98 грн - залишок по відсотках.

Відповідно до копії Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024 до договору факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024 (а.с. зв. б. 34) вбачається, що ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" передало, а ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" прийняло Реєстр Боржників від 01.02.2024, кількість боржників 11550.

З метою досудового врегулювання спору представником позивача відповідачу надіслано досудову вимогу № 23368135 від 05.12.2025, у якій ОСОБА_1 повідомлялось, що ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" право вимоги за кредитним договором №587648 від 30.01.2023, що укладений між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та нею. Заборгованість за кредитним договором становить 24713,97 грн, яку необхідно сплатити на користь нового кредитора (а.с. 36).

На виконання ухвали суду від 16.01.2026, АТ КБ «ПриватБанк» надав інформацію, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 та на вказану карту 30.01.2023 було здійснено перерахування коштів у розмірі 3000 грн (а.с. 65).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір № 587648 від 30.01.2023 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису, а саме одноразовим ідентифікатором 30.01.2023 о 15:02:05 год. При його оформленні даного кредиту, відповідачка вказала свої персональні дані, зокрема: ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Тобто, підписанням договору № 587648 від 30.01.2023 відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних вище дій, зокрема надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.

За таких обставин зобов`язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.

Згідно вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до п.4. ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на момент укладення кредитного договору) передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит № 587648 від 30.01.2023.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо твердження сторони відповідача про недоведеність належними та допустимими доказами: факту укладення саме відповідачем електронного договору; факту реального зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки; правильність і правові підстави нарахування процентів у заявленому розмірі; а також наявність у нового кредитора саме того права вимоги, яке заявлено до стягнення, суд зазначає наступне.

Згідно абз.11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Схоже визначення первинних документів міститься й у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну від 24.05.1995 №88.

У пункті 2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, і включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно із пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи містять достатньо доказів, щодо факту укладення з відповідачем електронного договору, зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки та підтвердження заявленого позивачем розміру заборгованості, а саме: договір № 587648 про надання споживчого кредиту по продукту (а.с. 7-16), графік платежів (а.с. 17), довідку про ідентифікацію (а.с. 20), лист ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТЕЖНІ РІШЕННЯ" №20251020-4548 від 20.10.2025 (а.с. зв. б. 21), розрахунок заборгованості за договором №587648 від 30.01.2023 (а.с. 22-28), лист АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260224/56267-БТ, з інформацією про те, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 та на вказану карту 30.01.2023 було здійснено перерахування коштів у розмірі 3000 грн (а.с. 65).

Також судом встановлено, що відповідач підписала графік платежів (а.с. 17), у якому визначено орієнтовну суму кредиту в розмірі 26760 грн та електронний підпис відповідачки на документі свідчить про визнання нею даного розміру вартості кредиту, який наразі і є предметом стягнення.

Разом з тим, у письмових поясненнях на позовну заяву сторона відповідача не навела конкретного обґрунтування щодо помилковості або неправомірності розрахунків, наданих позивачем, не надав власного контррозрахунку, який би міг свідчити про неправильність нарахованих сум, а також, стороною відповідача не надано жодних інших доказів на спростування позиції позивача.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, оскільки не надавала ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», а згодом і ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями відповідно до умов договору.

З огляду на встановлені на підставі наданих позивачем доказів обставини та враховуючи вищенаведені норми закону, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором №587648 від 30.01.2023, в розмірі 24713,97 грн, з яких: 2999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21713,98 грн - заборгованість за відсотками.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог представника позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26.02.2015у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 в справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.01.2021 в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/ 16-ц.

Згідно матеріалів справи, позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. зв.б. 38), додаток № 2 до Договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт №1316 наданих послуг (правовох допомоги) складеного 08.12.2025 (а.с. 39), ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1381377 від 02.07.2025 (а.с. 40).

Надаючи оцінку наданим доказам суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 5000 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 599, 610-612, 625, 629, 1048 -1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження якого: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "Креді Агріколь Банк", код 79029, заборгованість за кредитним № 587648 від 30.01.2023 в розмірі 24713,97 грн (двадцять чотири тисячі сімсот тринадцять гривень дев`яносто сім копійок) з яких: 2999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 21713,98 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження якого: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_5 в АТ "Креді Агріколь Банк", код 79029, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн(дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (п`ять тисяч гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: