Рішення № 136494982, 07.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер справи 638/400/26

Номер провадження 2/243/1329/2026

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

«07» травня 2026 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю секретаря судового засідання Слободкіної Т.І.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

АТ «КБ «Глобус» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 08.02.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви-анкети на приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту в сумі 36 000 грн., що в подальшому збільшений до 45 000 грн., за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб. Строк дії ліміту овердрафту 24 місяці з 09.02.2018 по 07.02.2020, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період 36,0%. Позичальником здійснено використання кредитних коштів, однак не здійснене своєчасне погашення вказаної заборгованості у пільговий період, передбачений кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2025 року складає: 84 627,15 грн. та складається із простроченої заборгованості по кредиту 44 237,45 грн. та простроченої заборгованості по процентам 40 389,70 грн.

В зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 08.02.2018 у розмірі 84 627,15 грн., судовий збір в сумі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи у спрощеному провадженні належним чином, а також про необхідність надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

20.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що надана позивачем Публічна пропозиція АТ «КБ «Глобус» на укладання Договору банківського обслуговування, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених нею нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вона не підписана та не визнається позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві-договорі позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Матеріали справи також не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Публічної пропозиції АТ «КБ «Глобус» на укладання Договору банківського обслуговування розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву в АТ «КБ «Глобус», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Таким чином, посилання позивача на Публічний договір, як складову кредитного договору та підставу для нарахування та стягнення відсотків не мають законних підстав. У відповідності до виписки по особовим рахункам, відповідач сплатив кредит в повному обсязі. Враховуючи те, що з Банком відповідач не погоджував розмір відсотків, а загальна сума сплачених відповідачем коштів перевищує суму кредиту, відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі. Відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом цієї справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

В задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

28.04.2026 року позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що укладення сторонами договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус» з додатками, шляхом подачі заяви-анкети від 08.02.2018 року на приєднання до вказаного договору повністю відповідає нормам цивільного законодавства України. В заяві-анкеті викладені всі істотні умови договору про надання споживчого кредиту. Сторонами було укладено кредитний договір шляхом приєднання відповідача до встановленої банком стандартної форми кредитування договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної карти АТ «КБ «Глобус». За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит, а той зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом частинами протягом строку дії дозволеного овердрафту, який був пролонгований банком. Відповідач з моменту підписання заяви-анкети від 18.02.2018 року здійснював використання кредитних коштів, сплачував проценти та виконував інші умови договору, тим самим підтвердив погодження всіх істотних умов договору. Відповідачем не обґрунтовані витрати на правову допомогу в сумі 15 000 грн. та не спростовані витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн. Крім того, позивач планує ще понести витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Таким чином, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

08.02.2018 року ОСОБА_1 підписав заяву - анкету № 10/302 на приєднання до Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб), яким встановлено ліміт овердрафту.

Відповідно до умов Договору, відповідачу відкрито програму кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів на наступних умовах: сума ліміту овердрафту 36 000,00 грн., строк дії ліміту овердрафту - 24 місяці з 09.02.2018 по 07.02.2020, фіксована процентна ставка у разі непогашення кредитної заборгованості у пільговий період кредитування (річних) - 36 %.

Протоколом №8568 засідання малого кредитного комітету ПАТ «КБ «Глобус» від 18.09.2018, відповідачу збільшено ліміт овердрафту до 45000,00 грн.

З наведеного вбачається, що з 08.02.2018 між ОСОБА_1 та АТ «КБ «Глобус» виникли кредитні правовідносини, оскільки ОСОБА_1 , шляхом подання заяви-анкети приєднався до умов Договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб) за кредитною програмою «Запасочка».

Істотні умови кредитування встановлені в ст. 1054 ЦК України, а також вимоги зазначені в ст. 12 Закону № 1734-VIII, визначались у Заяві-анкеті, яку відповідач підписав та подавав до АТ «КБ «Глобус», повідомлялись у Довідці про розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, яку відповідач підписав та отримав від АТ «КБ «Глобус».

Також, підписані ОСОБА_1 , довідка про розрахунок орієнтовної сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, паспорт споживчого кредиту - інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартна форма), підтверджують факт виконання АТ «КБ «Глобус» вимог законодавства щодо попереднього повідомлення споживача про умови споживчого кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, реальну процентну ставку тощо.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа першого цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк подав до суду виписку по рахунку позичальника за період з 08.02.2018 року по 01.04.2021 року, в якій відображені операції з отримання кредитних коштів (ліміту овердрафт), їх використання на власні потреби, надходження коштів на рахунки (поповнення рахунків).

Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30 січня 2018 року у справі №161/16891/15-ц (провадження № 61-517св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Згідно вказаної норми Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, первинним є документ, який містить відомості про операцію. Зокрема, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 цього ж Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.

З наданої позивачем виписки вбачається заборгованість по кредиту (тіло кредиту) 44 237,45 грн.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження не укладення договору. Позичальником не доведено належного повернення позичених коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Надану відповідачем виписку по особовим рахункам з 01.01.2017 по 26.01.2026 суд не приймає до уваги, оскільки вона не доводить та не спростовує жодним чином обставини по даній справі.

Таким чином, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 44 237,45 грн.

Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по процентам 40 389,70 грн., суд зазначає наступне.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого кредитним договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц.

Надані позивачем договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки ПАТ КБ «Глобус» та Правила користування платіжними картками ПАТ КБ «Глобус» не містять підпису про ознайомлення з ними відповідача, тому їх не можна вважати складовою укладеного сторонами кредитного договору, оскільки відсутні дані про їх визнання останнім в тому виді, в якому їх надано суду.

Отже, з наданих суду доказів вбачається домовленість сторін про строк кредитування на 24 місяці. З довідки про розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, підписаної відповідачем, погоджено суму процентів в розмірі 24 819,29 грн.

Нарахування позивачем процентів за користування кредитом за межами строку кредитування не ґрунтується на положеннях укладеного сторонами договору, умови якого визначені заявою-анкетою, та вимогах закону.

З аналізу виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем частково погашалась наявна заборгованість, а саме в загальному розмірі погашено 31 105,00 грн. Отже відповідачем повністю сплачено борг по відсоткам, наявність яких була погоджена сторонами в межах строку кредитування, а саме 24 819,29 грн.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про стягнення простроченої заборгованості по процентам в розмірі 40 389,70 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спірним договором від 08.02.2018 року в розмірі 44 237,45 грн.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2025 року складає 3028,00 грн.

За подання даної позовної заяви до суду позивачем сплачений судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 44 237,45 грн.

Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 52,27 % ((44 237,45 грн. задоволені вимоги) / (84 627,15 грн. заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 1 582,74 грн. (3 028,00 грн. сплачений судовий збір * 52,27 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Крім цього, позивачем в позовній заяві зазначено про понесення витрат на правову допомогу в розмірі 7 500,00 грн.

До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).

Позивачем надано докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу - копію договору № 010725 від 01.07.2025 року, укладеного між АТ КБ «Глобус» та адвокатом Рибитвою О.А., акт №10/302 від 15.12.2025 року прийому-передачі послуг за договором №0100725 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.07.2025 року, відповідно до якого вартість послуг складає 7 500,00 грн., платіжну інструкцію від 22.12.2025 року на суму 7 500,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши додані докази суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу витрат на надання правничої допомоги в сумі 7 500,00 грн. не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, суд вважає, що розмір правничої допомоги, заявленої позивачем до відшкодування у розмірі 7 500,00 грн. є значно завищеним.

В даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки такий розмір є об`єктивним, справедливим та співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.

Вимоги відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн. не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на понесення вказаних витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12,13,128,131,133,141,259,264,265,268,280-283 ЦПК України, ст. ст. 526,527,530,1048,1049,1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (адреса: 04073 м. Київ, Куренівський провулок, буд. 19/5, ідентифікаційний код 35591059), заборгованість за договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 08 лютого 2018 року в розмірі 44 237,45 грн. (сорок чотири тисячі двісті тридцять сім грн. 45 коп.), витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. (три тисячі грн. 00 коп.) та судовий збір у сумі 1 582,74 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві грн. 74 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області А.О. Гончарова