Рішення № 136493308, 11.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/662/26

Провадження № 2/344/2870/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

11 травня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у січні 2026 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.12.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 1207631 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» на підставі Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 15 500 грн. строком на 364 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% - стандартна процентна ставка в день, фіксована, та 0,25% в день знижена процентна ставка, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. 21.06.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №21062024, відповідно до якого ТОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за зазначеним договором в сумі 82 537,50 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року витребувано докази.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, та позов задовольнити повністю.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Про судове засідання відповідач повідомлений також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 31.12.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір №1207631 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» на підставі Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 15 500 грн.. строком на 364 днів, тобто до 29.12.2024 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% - стандартна процентна ставка в день, фіксована, та 0,25% в день знижена процентна ставка. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 .

Вказаний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р619 31.12.2023 року.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 1207631 від 31.12.2023 року ідентифікований ТОВ «Селфі кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): Р619, час відправки ідентифікатора позичальнику: 31.12.2023 року, номер телефону, який був зазначений позичальником у договорі.

Згідно з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20251020-6010 від 20.10.2025 року відповідно до договору про надання платіжних послуг та переказу грошових коштів успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 31.12.2023 року 17:18:11 на суму 15 500 грн., призначення платежу: зарахування на карту.

Розрахунок заборгованості, долучений до матеріалів справи, містить інформацію, щодо заборгованості за період з 31.12.2023 року по 21.06.2024 року за договором №1207631 від 31.12.2023 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , у відповідності до якого проценти за надання кредиту в розмірі 0,25%, що становить загалом 38,75 грн. в день, нараховувались у період з 31.12.2023 року по 27.01.2024 року включно, з 29.01.2024 року по 21.06.224 року нарахування відсотків за користування кредитом відбувалось за процентною ставкою, що становить 387,5 грн. в день (2,5% в день).

Станом на 21.06.2024 року заборгованість за договором №1207631 від 31.12.2023 року становить 82 537,50 грн., з яких: 15 500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 67 037,50 грн. сума заборгованості за відсотками (за період з 31.12.2023 року по 21.06.2024 року).

На вимогу суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку на яку 31.12.2023 року було здійснено зарахування коштів на суму 15 500 грн.

21.06.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №21062024. Згідно вищевказаного договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1207631 від 31.12.2023 року.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №21062024 від 21.06.2024 року свідчить про те, що ТОВ «Селфі кредит» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» борг за кредитним договором №1207631 від 31.12.2023 року, боржником за яким є ОСОБА_1 , в загальній сумі 82 537,50 грн.

Суд вважає зазначений розмір в повній мірі необґрунтованим з огляду на таке.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це узгоджуються із абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про правотворчу діяльність» (нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин).

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір №1207631 року є споживчим кредитом укладений 31.12.2023 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому дія пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір, щодо зменшення поступово відсоткової ставки, а одразу поширюється норма про встановлення такої 1%

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, пункт 1.1.1., договору №1207631 від 31.12.2023 року щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 2,5%, з урахуванням положень ч. 5 ст.12, ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Отже, заборгованість відповідача за несплаченими процентами за договором №1207631 про надання споживчого кредиту від 31.12.2023 року має розраховуватися за ставкою 1 % в день, нарахованої з несплаченого тіла кредиту 15 500 грн., за період з 29.01.2024 року (так як з 31.12.2023 року по 28.01.2024 року відсотки нараховувались за зниженою процентною ставкою 0,25%). Хоча кінцевий строк кредитування за договором визначено 29.12.2024 року, первісний кредитор здійснив розрахунок заборгованості лише до 21.06.2024 року дати набуття позивачем прав дострокового стягнення. Оскільки право на подальше нарахування відсотків позивачем не було реалізовано, обґрунтованим є визначення заборгованості саме станом на зазначену дату, що охоплює 174 календарні дні.

Враховуючи наведене, розрахунок заборгованості слід проводити наступним чином: 15 500 грн.*0,25%*30=1 162,50 грн. (за зниженою процентною ставкою); 15 500 грн.*1%*174=26 970 грн. Загальний розмір заборгованості за відсотками становить 28 132,50 грн.

Отже, з урахуванням здійсненого розрахунку, заборгованість за договором №1207631 про надання споживчого кредиту від 31.12.2023 року становить 43 632,50 грн., з яких: 15 500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 28 132,50 грн. заборгованість за відсотками (за період з 31.12.2023 року по 21.06.2024 року).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року(далі Закон) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 1207631 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 31.12.2023 року у розмірі 43 632,50 грн., з яких: 15 500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 28 132,50 грн. заборгованість за відсотками (за період з 31.12.2023 року по 21.06.2024 року).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №122 наданих послуг від 12.01.2026 року та детальний опис наданих послуг до акту №122 за договором про надання правової (правничої) допомоги в якому зазначено перелік послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги в розмірі 8 000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі № 681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На думку суду, зазначені витрати є фактично понесеними, а їх розмір належно обґрунтований стороною позивача, проте виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (вказано 6,5 год,. витраченого часу у малозначній справі), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини справи, складність та категорію справи, суд дійшов висновку про те, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 4 000 грн., які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 1 280,48 грн., відповідно до частки задоволених позовних вимог (52,86%).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх), заборгованість за договором № 1207631 про надання споживчого кредиту від 31.12.2023 року в розмірі 43 632,50 грн., з яких: 15 500 грн. заборгованість за тілом кредиту; 28 132,50 грн. заборгованість за відсотками (за період з 31.12.2023 року по 21.06.2024 року).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 280,48 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень 48 копійок) та 4 000 грн. (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 травня 2026 року.

Cуддя Мирослава ПОЛЬСЬКА