Рішення № 136493256, 13.05.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №466/8893/25

38

2/339/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2026 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Романенко М.Е. звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 46250 грн за кредитним договором № 100169132 від 28 травня 2021 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 10000 грн.

Однак відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання.

14 вересня 2021 року згідно умов договору відступлення права №08Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за вищевказаним кредитним договором на користь позивача, а відповідно, позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача.

Згідно договору відступлення права вимоги, сума боргу відповідача перед новим кредитором становить 46250 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000 грн, заборгованість за відсотками -35250 грн, заборгованість за комісійними винагородами -1000 грн.

Направлена відповідачу досудова вимога про сплату заборгованості залишалася без виконання, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 29 вересня 2025 року матеріали позовної заяви передано в порядку п.1, ч.1 ст. 31 ЦПК України на розгляд до Болехівського міського суду.

04 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

10 листопада 2025 року відповідачем подано відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити, оскільки з позовної заяви не вбачається належних доказів існування її зобов`язання перед позивачем.

Позивачем не надано доказів, що саме він є новим кредитором, оскільки відсутній договір відступлення права вимоги, а також повідомлення від первісного кредитора.

Відсутні докази отримання або підписання кредитного договору, не надано оригінал чи належним чином завірену копію договору, на підставі якого виник борг та не додано детальний розрахунок, що підтверджує суму боргу, штрафів, процентів та комісій.

Якщо з моменту останнього платежу минули 3 роки, вимоги не підлягають задоволенню через сплив строку позовної давності (а.с.69-70).

21 листопада 2025 року представником позивача надано відзив на позов, в якому просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі; строк позовної давності не сплинув, оскільки його перебіг призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Перебіг позовної давності відновлюється з 04 вересня 2025 року і з цієї дати продовжується її відлік і закінчиться в даному спорі 04 вересня 2028 року.

Проаналізований позивачем алкгоритм дій щодо порядку укладення правочину в електронній формі дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит дійсно підписаний з первісним кредитором та відповідачем в електронній формі в особистому кабінеті позичальника.

Доказів, які б спростовували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «МАЛІОН», належність засобів зв`язку (номера телефону, електронної пошти), які використовувалися при укладенні договору іншій особі, ніж відповідачу, а також як укладення договору так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять.

З приводу надання детального розрахунку заборгованості, то кредитним договором передбачено сума кредиту - 10000 грн, термін повернення 27 червня 2021 року, сплата відсотків 5250 грн, комісія -1000 грн.

Комісія за надання кредиту в розмірі 1000 грн нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово.

Згідно п. 2.3.1.2. договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Відповідач 27 червня 2021 року кредит не повернув, продовжував користуватися коштами, то первісний кредитор відповідно до умов договору (п.1.6), з якими погодився відповідач нарахував проценти за користування кредитом за ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом за 60 днів (28.06.2021 -26.08.2021) і таке нарахування відповідає вимогам ЦК України та умовам договору і спростовує доводи відповідача про незаконність нарахування відсотків після 27.06. 2021 року.

На підтвердження законності нарахування заборгованості за відсотками до позову долучено відомості про щоденні нарахування та погашення, які сформовані первісним кредитором. Відповідач розрахунок заборгованості не спростував, не заявляв про проведення експертизи. Позивачем жодних нарахувань після отримання права вимоги не здійснював.

Щодо неповідомлення відповідача про укладення договору факторингу, то це не скасовує обов`язку боржника сплатити борг, а лише стосується питання правильності виконання зобов`язання у разі сплати неналежному кредитору. До позову додано договір факторингу, витяг з додатку до договору, який містить персональні дані боржника, номер крелиту і розмір боргу і дату відступлення та платіжні інструкції згідно договору.

Неотримання повідомлення відповідачем не позбавляють можливості виконати зобов`язання на користь первісного кредитора. (а.с.72-81).

25 листопада 2025 року задоволено клопотання відповідача та витребувано у позивача оригінал кредитного договору № 100169132 від 28 травня 2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та відповідачем; договір відступлення права вимоги з додатками (реєстр права вимоги щодо відповідача); докази повідомлення відповідачу про зміну кредитора (повідомлення про вручення відповідачу); розрахунок заявленої суми боргу позивачем.

01 грудня 2025 року на виконання ухвали надано відповідь щодо надання оригіналу кредитного договору, то позивач не має можливості надати оригінал договору, оскільки такий доказ знаходиться та зберігається на електронному носії у первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН». PDF файл договору міститься у матеріалах справи, завантаживши який та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (наприклад Adobe Reader, Microsoft Edge тощо) суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор як зображено на скріншоті.

Кредитний договір, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, свідчить про укладання між сторонами даного правочину та включає в себе і підтвердження ознайомлення відповідача з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. (а.с.89-97).

10 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача Романенко М.Е. про витребування у ТОВ «МІЛОАН» оригіналу кредитного договору №100169132 від 28 травня 2021 року.

На виконання вказаної ухвали ТОВ «МІЛОАН» вказав, що для коректного відображення оригіналу електронного договору його не можна відкрити в режимі «предперегляду». Для коректного відображення підписів файл необхідно зберегти, а потім відкрити.

09 січня 2026 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких вказує, що 28 травня 2021 року відповідач на сайті miloan.ua створила та заповнила анкету-заяву на кредит № 100169132, в якій зазначила свої особисті дані: прізвище, ім`я, по батькові, ідентифікаційний номер, рік народження, номер мобільного телефона та електронної адреси, паспортні дані, домашню адресу, освіту, місце роботи та щомісячні доходи.

Позивач вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальником при укладенні кредитного договору.

Анкета-заява на кредит також містить інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, зокрема про такі дії: заповнення заяви, автоматичну перевірку, перевірку у базі кредитних історій, скоринг, перевірку у базі кредитних історій, обробку, підписання договору (а.с.143-147).

26 лютого 2026 року ухвалою суду визнано явку представника позивача обов`язковою.

23 січня 2026 року представником позивача подано заяву про поновлення строку для подання клопотання про долучення доказів, яке аргументовано тим, що позивач при подачі позову не міг передбачити, що відповідач категорично заперечуватиме факт укладення договору. А тому позивачем здійснено запит до первісного кредитора та отримано інформацію про хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем; лог застосування коду підписання кредитного договору; скрін смс для підпису кредитного договору; довідка по заяві на кредит № 100169132; копію інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ. Докази фіксації поетапної верифікації/ідентифікації, укладення та підписання відповідачем договору про споживчий кредит мають значення для правильного вирішення спору (а.с.156-157).

Відповідач подала заперечення, в якому категорично заперечую факт укладення кредитного договору та вважає, що клопотання позивача про поновлення процесуального строку для долучення доказів є необґрунтованим і неповажним (а.с.156).

Суд вважає, що слід поновити строк для подання клопотання про долучення доказів та долучити докази до справи, оскільки вони мають значення для правильного вирішення спору та містять інформацію про хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем; лог застосування коду підписання кредитного договору; скрін смс для підпису кредитного договору; довідка по заяві на кредит № 100169132; копію інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ.

06 квітня 2026 року відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності та вказує, що надані позивачем докази не підтверджують належним чином факт укладення кредитного договору та отримання саме кредитних коштів від позивача.

Банківська виписка містить інформацію про зарахування коштів в розмірі 10000 грн з призначеннм платежу «переказ із картки», що не дає можливості ідентифікувати відправника та не підтверджує, що кошти надані позичальнику в межах кредитного договору. Відсутні належні та допустимі докази підписання нею кредитного договору та належності їй електронного підпису, відсутній беззаперечний зв`язок між спірним платежем та кредитним договором (а.с.208).

Представник позивача 08 квітня 2026 року подала заяву в яких виклала ідентичні доводи викладені в відповіді на відзив щодо строку давності та укладення кредитного договору.

Зокрема, звертає увагу на те, що відповідачем, не надано жодних належних доказів на підтвердження факту звернення до ТОВ «МІЛОАН» про те, що договір нею не укладався та має бути визнаний в судовому порядку недійсним.

На момент подання відповідачем відзиву на позовну заяву та письмових заперечень матеріали справи не містять жодних доказів того, що рахунок, на який були перераховані кошти за договором про споживчий кредит був відкритий на ім`я особи, яка шахрайським способом отримала від імені відповідача кредитні кошти, а навпаки рахунок належить саме відповідачці як і фінансовий номер телефону та кошти на нього були зараховані 28 травня 2021 року в сумі тіла кредиту 10 000 грн.

Матеріали справи не містять доказів, відповідач зверталась до поліції, що її персональними даними заволоділи шахраї, що було втрачено документи та доступ до особистих речей, телефону та персональних даних, карток, додатків банку. Представник позивача надав належні та допустимі докази по справі, не були спростовані відповідачем, яка намагається уникнути взятого на себе кредитного зобов`язання.

Сукупність наведених даних, а саме збіг паспортних реквізитів у банківських документах, фінансовий номер телефону і в кредитному договорі, підтвердження дійсності паспорта через офіційний державний ресурс та активізація через НБУ є додатковими належними та допустимими доказами, які підтверджують, що саме відповідач є стороною у спірному договорі та особою, яка фактично отримала кредитні кошти в сумі 10 000 грн 28 травня 2021 року. (а.с.209-215).

09 квітня 2026 року відповідач подала заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Не підтверджує факт отримання коштів, вказуючи, що за тривалий час з моменту можливого виникнення заборгованості відсутня чітка інформація щодо її наявності або суми.

Вона є дружиною загиблого військового, що надає особливий соціальний статус, який враховується судами при вирішенні фінансових питань та захисті прав сім`ї (а.с.217).

Сторони в судове засідання не з"явилися, просять розгляд справи проводити у їх відсутності (а.с.154, 215), що не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які дослідженні в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.

Частиною першою ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Встановлено, що предметом спору є стягнення заборгованості на підставі виконання зобов"язань кредитного договору.

Так, 28 травня 2021 року ОСОБА_1 оформлено анкету-заяву на кредит №100169132 на сайті: tegno.ua, в якій вона вказано персональні дані відповідача, як позичальника, суму кредиту 10000 грн, строк кредитування 30 днів з 28 травня 2021 року по 27 червня 2021, проценти за користування кредитом (5250 грн) нараховуються за ставкою 1.75% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, комісія за надання кредиту 1000 грн, нараховується одноразово за ставкою 10% від суми кредиту за договором.

В анкеті-заяві наявна таблиця, яка відображає процес оформлення та розгляду заяви, зокрема вказано, що заповнення заяви відбулось 28 травня 2021 року о 02:18:12, а підписання договору 28 травня 2021 року о 02:55:13 (а.с. 27, 159-162).

В матеріалах справи наявний договір № 100169132 від 28 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем (індивідуальна частина), який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором J95441 (а.с.33-36, 148, 126-129, 100-103).

Підпунктом 2.1. п. 2 договору передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (номер карткового рахунку не зазначений).

Підпунктом 6.1. п. 6 визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

У розділі Реквізити сторін в графі позичальник вказано відповідача, ідентифікаційний код, паспорт, адресу місця реєстрації, номер мобільного телефону.

В додатку №1 (графік платежів) та додатку №2 (паспорт споживчого кредиту) до договору встановлений графік платежів, згідно з яким позичальник мав повернути суму кредиту з нарахованими комісією та процентами та визначено орієнтовна варстість кредиту в розмірі 16250 грн (а.с. 37-38, 130-131,104-105).

Згідно з платіжним доручення № 28082192 від 28 травня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 10000 грн отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача pb, код банку MASTERCARD кредитний рах. № 516875*11, призначення платежу: кошти згідно договору 100169132 (а.с.49).

З відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що вказані нарахування проводилися з 28 травня 2021 року до 26 серпня 2021 року загальний борг становить 46250 грн, з яких: борг по тілу 10000 грн, борг по відсотках - 35250 грн, борг по комісії -1000 грн (а.с.31, 115).

Даючи правову оцінку щодо законності укладення такого договору, то слід зазначити, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору, які визначені законом: предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

В матеріалах справи містяться підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який був направлений на її номер телефону, копії Паспорту споживчого кредиту та графік платежів.

У заявці на отримання кредиту відповідач вказала свої особисті дані (ПІБ; адресу реєстрації (проживання); РНОКПП; дата народження; місце народження; дані паспорта; електронна адреса; номер телефону; номер банківської карти для перерахунку коштів. І такі відповідають даним відповідача.

Також, на підтвердження укладення договору позивачем надано хронологію послідовності дій клієнта.

Таким чином, позивачем доведено, що первісний кредитор та відповідач уклали кредитний договір, який за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Відтак, доводи відповідача про відсутність доказів укладення кредитного договору є необгрунтованими.

Згідно наданої інформації на ухвалу суду про витребовування доказів від 11 березня 2026 року АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію, з якої вбачається, що відповідачу емітовано карту № НОМЕР_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 ; адреса проживання АДРЕСА_1 ; фінансовий номер тел:0996370910.

Даними з виписки стверджується, що 28 травня 2021 року на карту відповідача зараховано кошти в розмірі 10000 грн (а.с.205-207).

І такий же номер карти вказано позичальником в особистому в анкеті клієнта щодо отримання кредиту в підписаному ним кредитному договорі.

Тому не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про відсутність доказів отримання коштів відповідачем, оскільки спростовуються підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів згідно з платіжним дорученням № 28082192 від 28 травня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів в розмірі 10000 грн отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача pb, код банку MASTERCARD кредитний рах. № 516875*11, призначення платежу: кошти згідно договору 100169132 (а.с.49).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Так, 14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги № 08Т, згідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників, на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.39-45, 54-56, 107-113, 54-56).

Відповідно до реєстру прав вимоги №1 та витягу з додатку до договору факторингу № 08Т від 14 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 46250 грн, з яких: заборгованість за тілом 10000 грн, заборгованість за відсотками - 35250 грн, заборгованість за комісією -1000 грн (а.с.30, 106, 98-99).

Позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс», в якому зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по вказаному вище кредитному договору (а.с. 52,114).

Таким чином, позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача, звернувшись до нього з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором в зв"язку з його невиконанням.

Як встановив суд, 28 травня 2021 року на карту відповідача на виконання умов договору ТОВ «Мілоан» перераховано кошти кредит в розмірі 10000 грн (а.с.205-207).

В порушенні умов договору відповідач не здійснила погашення кредиту, внаслідок чого нарахована заборгованість з 28 травня 2021 року до 26 серпня 2021 року на суму 46250 грн, з яких: борг по тілу 10000 грн, борг по відсотках - 35250 грн, борг по комісії -1000 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, суму отриманих коштів не повернула, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 10000 грн.

Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо необгрунтованості нарахування розміру відсотків в зв"язку із застосуванням дії Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

У п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб вбачається, що відповідач та ОСОБА_2 21 березня 2018 року уклали шлюб (а.с. 231).

Чоловік відповідача ОСОБА_2 брав безпоредню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с.Івано-Дар`ївка Бахмутського району Донецької області та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.230, 232).

Таким чином, відповідач, як член сім`ї військовослужбовця, який загинув є такою, що має право на гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Отже, нараховані проценти за період в сумі 35250 грн не підлягають стягненню з відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що у даному спорі згідно укладеного кредитного договору строк кредитування становить 30 днів з 28 травня 2021 року по 27 червня 2021 року.

Частинами першою-третьою статті 1056-1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

За змістом статті 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, складеного ТОВ «МІЛОАН», відсотки по кредиту, нараховані в межах строку кредитування, становлять в сумі 5250 грн. Відсотки в сумі 30000 грн, щодо яких позивачем заявлена вимога про стягнення, нараховані поза межами строку кредитування.

Позивач, нараховуючи проценти поза межами дії договору, не обґрунтовує свої вимоги положеннями частини 2 статті 625 ЦК України, а вимагає проценти як за правомірне користування грошовими коштами з 28 червня 2021 року, коли строк договору уже закінчений.

Таким чином, у позивача відсутнє право на проценти за користування кредитними коштами на підставі статті 1048 ЦК України за період з 28 червня 2021 року по 26 серпня 2021 року.

Автоматична пролонгація договору на 60 днів згідно п.2.3.1.2 кредитного договору за підвищеною ставкою 5% виключно через факт неповернення коштів, суперечать природі договору споживчого кредитування та вимогам закону. Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», будь-яка зміна істотних умов договору, зокрема строку повернення кредиту та розміру процентної ставки, потребує чіткої та однозначної згоди споживача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника на продовження строку дії договору після 28 червня 2021 року на нових, значно гірших умовах. В позовній заяві про зміну строку кредитування також не зазначається. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.

Оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 27 червня 2021 року є безпідставним.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту, то слід зазначити, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 4 ч.1 ст. Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Отже, наведені норми стверджують право кредитодавця встановлювати в договорі і вимагати сплати від позичальника комісій за додаткові та супутні послуги, пов`язані, зокрема, з наданням кредиту.

Однак, ні з договору, ні з інших матеріалів справи не вбачається надання позивачем відповідачу будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з наданням кредиту.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку кредитодавця надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тобто надання кредитних коштів позичальнику є виконанням кредитодавцем зобов`язання, яке він взяв на себе, уклавши кредитний договір, і яке і складає зміст договору кредиту .

Таким чином, умова про встановлення комісії за надання кредиту в силу ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 1000 грн за надання кредиту задоволенню не підлягає.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленої в постанові від 09.12.2019 по справі № 524/5152/15-ц: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику».

Відповідно до ст. 256,257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України, доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, в період з 02 квітня 2020 року по 01 липня 2023 року було зупинено всі строки позовної давності на підставі п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позов поданий у строки, визначені законом та позивачем не пропущені.

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом 21.62% (10000: 46250 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати в розмірі 7422.40 грн підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме: в розмірі 1604.72 грн (судовий збір в розмірі 523.72 грн (2422.40 х 21.62% та витрати на професійну правничу допомогу 1081 грн (5000 х 21.62%).

На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 264-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість в розмірі 10000 (десять тисяч) грн (за тілом) за кредитним договором № 100169132 від 28 травня 2021 року та судові витрати в розмірі 1604 (одну тисячу шістсот чотири) грн 72 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» місцезнаходження вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м.Київ, ЄДРПОУ 42649746.

ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Суддя О.С. Головенко