Рішення № 136493050, 27.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/13499/25

Провадження № 2/204/1562/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року до суду надійшла цивільна справа, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 1522-0972 від 06.03.2025 року в розмірі 55 102 грн. 36 коп. та судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 06.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1522-0972. Зазначений Кредитний договір, разом із правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 17 300 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 день; комісія за видачу кредиту 20%; знижена % ставка 0,90 % в день; стандартна % ставка 1 % в день. В подальшому, відповідач всупереч умовам кредитного договору та умовам чинного законодавства, порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання за кредитним договором, навіть після спливу строку кредитування. Враховуючи наведене, представник позивача просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1522-0972 від 06.03.2025 року в розмірі 55 102,36 грн. з яких: 16 852,24 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 28 939,89 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами; 9 310,23 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України. Тому, позивач вимушений звернутися до суду для захисту порушений прав.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 12 січня 2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

Відповідачка у встановлений судом строк не надала суду відзив на позовну заяву, у зв`язку з чим, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 06.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1522-0972 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А2457.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 п. 2 кредитного договору, кредитодавець відкриває для позичальника не відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.

Згідно п. 4.1 кредитного договору, сума кредиту становить 17 300 грн. Згідно договору, дата видачі кредиту 06.03.2025 року.

Пунктом 4.6 договору встановлено, що за користування кредитом встановлено стандартну процентну ставку в розмірі 1 % за кожен день користування кредитом (стандартна ставка). Визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту.

Пунктом 4.7 договору визначено, що за видачу кредиту нараховується комісія, яка становить 20% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 4.10 договору, строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, 300 календарних днів (до 30.12.2025) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 30 грудня 2025 року.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 17 300 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту 17 300 грн. за договором № 1522-0972 від 06.03.2025 року, за допомогою системи EASYPAY, платіж 1568920833 від 06.03.2025 року, на платіжну карту НОМЕР_1 .

21.03.2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1522-0972 у формі електронного документу, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти у розмірі 1 800 грн. Пунктом 3 додаткової угоди визначено, що після укладення цієї додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за договором, а саме: сума кредиту становить 19 100 грн., кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди становить 300 календарних днів, тобто до 14.01.2026 року. Додаткову угоду було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А2527.

На підтвердження перерахунку відповідачу коштів, позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту № 1522-0972 від 06.03.2025 року, за допомогою платіжної системи EASYPAY, датами платежів від 06.03.2025 року на суму 17 300 грн. та від 21.03.2025 року на суму 1 800 грн. які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача із номером НОМЕР_1 .

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

За умовами цього договору відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк. Однак, позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані грошові кошти, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за вказаним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 21.10.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Укр Кредит Фінанс» становить 55 102,36 грн., яка складається з: основного боргу у розмірі 16 852,24 грн., залишок по відсоткам у розмірі 28 939,89 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України у розмірі 9 310,23 грн. Крім того, з розрахунку вбачається, що відповідачем здійснювались дії на погашення заборгованості у загальному розмірі 15 770,23 грн., а отже відповідачем визнається факт отримання кредитних коштів.

Вирішуючи дані позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доведеність позовних вимог, розмір заборгованості процесуальним законом у справах цієї категорії покладено на позивача.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії № 1522-0972 від 06.03.2025 року було укладено відповідачем шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А2457.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору між сторонами відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір № 1522-0972 від 06.03.2025 року та додаткову угоду від 21.03.2025 року відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу.

У постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надані.

На підставі досліджених письмових доказів наданих позивачем, які не спростовані належними доказами стороною відповідача, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» підлягають задоволенню, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 1522-0972 від 06.03.2025 року в розмірі 45 792 грн. 13 коп., з яких: 16 852 грн. 24 коп. прострочена заборгованість за кредитом; 28 939 грн. 89 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за процентами на підставі ст. 625 ЦК України, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 1522-0972 від 06.03.2025 року станом на 21.10.2025 року, відповідачу були нараховані відсотки на підставі ст. 625 ЦК України. Зазначені відсотки почали нараховуватись з 18.04.2025 року по 18.06.2025 року, загальний розмір заборгованості за даними відсотками склав 9 310 грн. 23 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тобто, за змістом ст. 1048 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року по справі №202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідно до кредитного договору та додаткової угоди до нього, термін повернення заборгованості визначено 14.01.2026 року.

Нарахування відсотків на підставі ст. 625 ЦК України до закінчення строку дії договору, позивачем в позовній заяві не обґрунтовано, не надано розрахунку та не зазначено підстав, на яких позивачем були здійснені такі нарахування.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заяву 18 грудня 2025 року, тобто до закінчення строку кредитного договору. Але, заявив вимоги про стягнення суми відсотків за користування кредитом, встановлені відповідно до графіку платежів до визначеного дня закінчення строку дії договору, тобто до 14.01.2026 року.

Оскільки, до закінчення строку дії договору право кредитора за користування кредитом забезпечено сумою відсотків визначених кредитним договором, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому у кредитора відсутне право на нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України до настання дати платежу за кредитним договором.

Нарахування за ст. 625 ЦК України починається з наступного дня після дати, коли грошове зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з вищевикладеним в цій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ: 38548598, місце знаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 45 792 грн. 13 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього стягнути суму у розмірі 48 214 грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд м. Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська