Постанова № 13649130, 21.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2011 року <Час проголошення >№ 2а-19367/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К.

при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

За позовомДержавного підприємства «Антонов»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

проскасування повідомлень-рішень За участю представників сторін

позивача: Безпалий Д.В. (довіреність від 15.04.2010р. №35/2933)

відповідач: Муха С.І. (довіреність від 18.02.2010р. №315/9/10-110)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.01.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Антонов»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2010р. №0000814250, від 17.08.2010р. №0000934250/1, від 26.10.2010р. №0001074250/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ДП «Антонов», зазначив що при проведенні перевірки відповідач дійшов до помилкового висновку про порушення підприємством строків здійснення розрахунків в іноземній валюті при виконанні імпортного контракту від 08.12.2004р. № 0484, укладеного між позивачем та нерезидентом ВАТ«Металургійний завод «Електросталь». Позивач вказує на те, що імпорт товарів ним було здійснено в межах 90-денного строку, про що свідчить товарно-транспортна накладна з відміткою митниці «під митним контролем», а тому відповідач застосував суму штрафних санкцій неправомірно.

Відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків, проти позову заперечує та вказує на те, що позивачем ДП «Антонов»були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) при виконанні імпортного договору від 08.12.2004р. №0484, оскільки митного оформлення позивачем своєчасно здійснено не було.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Антов»зареєстроване Ленінською районною адміністрацією м.Києва за № 14307529 від 24.02.1998р., перереєстровано Сятошинською районною державною адміністрацією м.Києва від 01.10.2001р. за №467, форма власності загальнодержавна, підпорядковане Міністерству промислової політики України.

Відповідно до розпорядження КМУ від 01.07.2009р. № 758-р., ДП «Київський авіаційний завод «Авіант»приєднався до ДП АНТК ім. О.К. Антонова. Згідно передавального акту, який затверджено наказом Міністерства промислової політики від 23.12.2009р., в результаті реорганізації до ДП АНТК ім. Антонова перейшли всі майнові права та обовязки ДП КиАЗ «Авіант». Відповідно до листа підприємства ДП АНТК ім. О.К. Антонова (вихідний від 21.01.2010 №465/10), ДП КиАЗ є філією ДП «Антонов»«Серійний завод «Антонов».

Згідно наказу Міністерства промислової політики України від 22.01.2010р. № 17 Державне підприємство Авіаційного науково-технічного комплексу ім. О.К. Антонова перейменовано на Державне підприємство «Антонов».

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м.Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову перевірку ДП «Антонов»з питань дотримання вимог валютного законодавства, про що складено акт від 25.05.2010р. №264/42-50/14307529. В ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями).

На підставі висновків зазначеного акту про перевищення позивачем 90-денного терміну ввезення обладнання по імпортному контракту від 08.12.2004р. № 0484 з нерезидентом ВАТ «Металургійний завод «Електросталь»(Росія), відповідачем винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми за № 0000814250 від 04.06.2010р., № 0000934250/1 від 17.08.2010р., №0001074250/2 від 26.10.2010р. відповідно до п.11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України», ч.1, ч. 5 ст. ст.4 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(із змінами та доповненнями).

Позивач, не погоджуючись з вимогами, що пред'явлені у рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000814250 від 04.06.2010р., № 0000934250/1 від 17.08.2010р., №0001074250/2 від 26.10.2010р, оскаржив рішення в адміністративному порядку, проте скарги були залишені без задоволення.

Актом перевірки встановлено, що на виконання імпортного контракту від 08.12.2004р. №0484, укладеного з нерезидентом, ДП КиАЗ «Авіант»було здійснено передоплату ВАТ «Металургійний завод «Електросталь»(Росія) відповідно по платіжних доручень, зокрема, №26 від 16.06.2009р. на суму 4725125,00 рос. руб.

Зокрема, відповідачем було нараховано пеню у сумі 2058,40 (дві тисячі пятдесят вісім гривень сорок копійок).

Відповідно до вимог абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994р., граничний термін отримання товарів за даним контрактом (180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу) по платіжному дорученню №26 від 16.06.2009р. на суму 4725125,00 рос. руб. граничний строк поставки складає 13.12.2009р.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №0086431 ввезення товарів на територію України було здійснено без порушення встановлених законодавством строків, оскільки відтиск штампа «Під митним контролем»інспектора Глухівської митниці № 158 датовано 11.12.2009р.

Приведений вище документ свідчить про те, що фактичне ввезення та надходження вантажу на територію України відбулося 11.12.2009р., чим підтверджується, що поставка товару на митну територію України (що підтверджується штампом митниці «Під митним контролем»на товарно-транспортній накладній) була здійснена у межах 180 календарних днів з дати перерахування авансового платежу на користь нерезидента по всіх платіжних дорученнях, тому у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені за порушення строків розрахунків.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»№185/94 від 23.09.1994р. (зі змінами та доповненнями), «імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Тобто, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, повинні бути виконані не пізніше 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 та 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ст. 2 цього Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Як встановлено у ході розгляду справи, позиція відповідача грунтується на тому факті, що законодавство України кореспондує дату імпорту товару з фактом оформлення ВМД типу ІМ-40.

Ттакож в Рішенні Відповідача про результат розгляду первинної скарги від 06.08.2010р. № 10454/10/25-022 зроблено висновок, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України слід вважати дату завершення оформлення ВМД. При цьому зазначено, що подібні висновки викладені в листі Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007р. №9433/7/22-6017.

Такий висновок зроблений Державною податковою адміністрацією з посиланням на підпункт 3.3 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999р. №136 (надалі -Інструкції), де зазначено, що «банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг».

Але за змістом цього підпункту Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом, якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі вантажних митних декларацій.

Крім цього, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції, «здійснення поставки - це оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках)».

Таким чином, Інструкцією передбачено, що поставка нерезидентом продукції на територію України може підтверджуватися не лише оформленою вантажною митною декларацією, а й іншими документами, що засвідчують виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки за договором.

Згідно ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»(із змінами і доповненнями) імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Поняття «момент перетину товаром митного кордону України»визначається також нормами Митного кодексу України від 11.07.2002р. із змінами та доповненнями.

Зокрема, згідно п. 2 ст. 1 Кодексу передбачено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно ст. 40 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Момент перетину товаром митного кордону України також міститься у п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, відповідно до якого пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Статтею 43 Митного кодексу України встановлено, що товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом поставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах

Суд з правового аналізу наведених норм вбачає, що під поставкою імпортного товару слід вважати факт ввезення товару на митну територію України.

Крім того, пунктом 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, встановлено, що вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

При цьому згідно п. 1.8 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.97 за № 443/2247 із змінами і доповненнями, для визначення митної вартості товару встановлено також момент перетину митного кордону, а саме: б) при морських і річкових перевезеннях: при експорті - здійснення або завершення митного оформлення в порту навантаження на території України; при імпорті - початок або здійснення митного оформлення в першому порту вивантаження чи перевантаження на території України, якщо факт перевантаження підтверджено митним органом цього порту.

Враховуючи викладене, обгрунтованим є висновок, що оформлена ВМД типу ІМ-40 не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем»з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Абзацом 1 статті 58 Митного кодексу України визначено, що облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, - це реєстрація митним органом зазначених товарів і транспортних засобів з метою здійснення їх митного контролю.

Як видно з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на підставі контракту № 0484 від 08.12.2004р., укладеного позивачем з ВАТ «Металургійний завод «Електросталь»(Росія), на митну територію України надійшли вантажі, що підтверджується штампами Київської регіональної митниці „Під митним контролем" на наявних у позивача вантажних митних деклараціях. Зокрема, у позивача наявні вантажно митні декларації №100000010/9/261325 від 12.06.2009р., № 100000010/9/269364 від 08.10.2009р., №100000010/9/273986 від 11.12.2009р., № 100000010/9/274312 від 16.12.2009р. (копії у матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать про відсутність порушень з боку позивача норм ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З наведеного вбачається, що у відповідача не було підстав приймати оспорювані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за встановлене порушення ч.1 ст.2 Закону України від 23.09.1994р. за №185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зі змінами та доповненнями.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Державного підприємства "Антонов" задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків у місті Києві від 04.06.2010р. № 0000814250, від 17.08.2010р. № 0000934250/1 від 26.10.2010р. № 0001074250/2.

Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Державного підприємства "Антонов" за рахунок Державного бюджету України

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян