Ухвала суду № 136489914, 11.05.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 рокуСправа № 495/5942/14-ц Номер провадження 4-с/495/20/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,

за участю:

представника скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2

приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 ОСОБА_1 звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича.

Скарга мотивована тим, що 12.03.2026 року приватному виконавцю Бондареву Роману Володимировичу, було направлено лист повідомлення про: «Вами відкрито виконавче провадження ВП №75119073 від 23.05.2024 року про примусове виконання рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 жовтня 2014 року по справі №495/5942/14-ц за виконавчим листом від 18.11.2020 року. За даним виконавчим провадженням проводиться примусове стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 та накладено арешт на кошти. Закон України №3048-IX (набрав чинності 06.05.2023) регулює особливості примусового виконання рішень під час воєнного стану. Він дозволяє боржникам-фізособам користуватися коштами на арештованих рахунках у межах двох мінімальних зарплат на місяць, а також регулює роботу виконавців, передачу справ та заборону відкриття проваджень на окупованих територіях, норма пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, яка визначає, що протягом дії воєнного стану фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Держбюджет на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Повідомили, що згідно довідки від 02.03.2026 року з АТ «OTП Банк» картка з якої Ви проводите стягнення є зарплатною та згідно банківських виписок по картковому рахунку за період з 01.01.2024 року по 02.03.2026 року крім заробітної плати інших нарахувань не має. Тому просимо зупинити стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, так як її заробітна плата не перевищує двох мінімальних зарплат на місяць. Просили негайно зупинити стягнення з зарплатної картки».

Лист отримано 16.03.2026 року та до теперішнього часу відповідь ОСОБА_1 не отримала та надалі проводиться стягнення коштів з заробітної плати.

Закон України №3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», який вносить низку змін до кількох законів, що стосуються діяльності державних та приватних виконавців в умовах воєнного стану.

Із 8 травня 2023 року діє норма пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, яка визначає, що протягом дії воєнного стану фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевитує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Держбюджет на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

З 01.01.2026 року така сума складає 17294.00 гривень.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізособа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти з заявою в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі. Виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання заяви виносить постанову про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій та надсилає їх банку.

Про те, що ця картка для нарахування заробітної плати ОСОБА_1 повідомила приватного виконавця ще 12.03.2026 року та відповіді не отримала.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд скарги без її участі, просила скаргу задовольнити.

У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 скаргу підтримав у повному обсязі та просив зупинити стягнення із заробітної плати.

У судовому засіданні приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Р.В. проти задоволення скарги заперечував та просив у задоволенні відмовити. Пояснив, що всі виконавчі дії здійснені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджуються матеріалами виконавчих проваджень. Зазначив, що відрахування здійснюються роботодавцем із заробітної плати боржника, а звернення стягнення приватним виконавцем особисто не проводиться.

Суд дослідивши та перевіривши докази, заслухавши думку сторін, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.05.2024 року Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Бондаревим Романом Володимировичем, розглянуто заяву про примусове виконання рішення ТОВ "Консалт Солюшенс" вих.№Л-02 від 04.04.2024 року про примусове виконання: назва документу: виконавчий лист № 495/5942/14-ц виданий 18.11.2020; документ видав: секретар Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області; про: Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (67232, Одеська область, Іванівський район, село Северинівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» 04655, місто Київ, вулиця Артема,15, к/р НОМЕР_4 , МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) заборгованість по кредитному договору №OД16/03/2008/840-К/23 від 13.03.2008 року в розмірі 89 083 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімдесят три) долари США 52 (п`ятдесят два) центи США, що за курсом НБУ становить еквівалент 1 046 980 (один мільйон сорок шість тисяч дев?ятот вісімдесят) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (67232, Одеська область, Іванівський район, село Северинівка, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (04655, місто Київ, вулиця Артема,15, к/р НОМЕР_4 , МФО 380764, ЄДРПОУ 20025456) сплачений судовий збір за розгляд позовної заяви в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) гривні. Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 . Стягувач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», адреса: Україна, 65048, Одеська область, місто Одеса, вул. Пушкінська, будинок 36, офіс 308, код ЄДРПОУ: 42251700, що вступив у законну силу (набрав чинності): 03.11.2015 року та відкрито виконавче провадження №75115973.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України "Про виконавче провадження").

У статті 447 ЦПК України зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) і сумою стягнення.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію також визначається статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" та розділом Х "Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), відповідно до яких про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

При цьому відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції з організації примусового виконання рішень контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою у додатку № 9 до Інструкції). Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство України покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язані направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, пенсії, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів, та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Частинами першою та другою статті 70 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення, у розмірі не більше 20 відсотків заробітної плати за іншими видами стягнень.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2024, справа №206/4190/23.

Виходячи з наведеного вище та враховуючи наведені норми закону, суд вважає, що дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на заробітну плату боржника у розмірі не більше 20 відсотків, були вчинені ним у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник не виконав судове рішення у добровільному порядку.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, вчиненні відповідно до закону, в межах наданих повноважень, судом не встановлено доказів протиправних дій або бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича, у зв`язку з чим, підстав для задоволення скарги не має.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 261, 263, 353, 447-452 ЦПК України, ст. 1, 2, 18, 48, 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження» суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду можу бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 12.05.2026 року.

Суддя Віталій МИШКО