Рішення № 136489814, 13.05.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/320/26

Провадження № 2/492/550/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Череватої В.І.

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Арцизі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому позивач просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором позики № 6215716 від 12 березня 2020 року в розмірі 24 264,00 грн., витрати зі сплати судового збору, та витрати понесені на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та відповідачем 12.03.2020 року було укладено Договір позики № 6215716, за умовами якого позикодавець надав відповідачці грошові кошти у креди т у розмірі 9 000,00 гривень, строк позики 20 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6% в день (базова процентна ставка фіксована). 01.04.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу № 016-010421, згідно якого до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. 05.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» було укладено договір факторингу № 05/12/25-01, згідно якого до ТОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. Відповідачка свої зобов`язання за договором позики не виконала та кредит не повернула. У зв`язку із порушенням зобов`язань за вказаним договором відповідачка має заборгованість перед позивачем у сумі 24 264,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15 264,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Виходячи з викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за вказаним договором позики, сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн., що зумовило звернення до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд цивільної справи призначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст. ст. 274 - 279 ЦПК України без виклику сторін. Клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» про витребування доказів задоволено та витребувано від AT КБ «ПриватБанк» наступні документи/інформацію: інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в AT КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за період з 12.03.2020 року по 15.03.2020 року.

Ухвалою суду від 24 березня 2026 року, клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та здійснено перехід зі спрощеного провадження цивільної справи до загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, зі спрощеного позовного провадження у загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року, у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» про встановлення факту невиконання видачі коштів за кредитними договорами відмовлено.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та з відповіддю на відзив, згідно якої просив суд позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених у відповіді на відзив.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Індутний Шматько С.М. в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з відзивом на позов та додатковими поясненнями у справі та з запереченнями на відповідь на відзив, згідно яких просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, зазначених у відзиві на позов, додаткових поясненнях у справі та в запереченнях на відзив, а також розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивачки.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 12.03.2020 року ТОВ ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ'' та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір позики № 6215716, згідно якого кредитодавець надає позичальнику кредит в сумі 9 000,00 грн. Строк кредитування 20 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день (базова процентна ставка фіксована).

Довідкою про ідентифікацію підписаною електронним підписом директора Товариством з обмеженою відповідальністю ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ'' підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , шляхом використання одноразового, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України, з яким укладено договір № 6215716 від 12.03.2020 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ''. Договір позики позичальником підписаний одноразовим ідентифікатором 9S3fK0M5X6, час відправки ідентифікатору позичальнику 12.03.2020 20:50:09, вказана електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор.

Згідно довідки № КД-000101578/ТНПП від 08.01.2026 року ТОВ "Фінансова Компанія "Фінекспрес", підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (код ЄДРПОУ: 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між Компанією та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та завершення наступної платіжної операції, зокрема 12.03.2020 року, сума 9 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер № НОМЕР_3 -е761-4109-а25а-а44а6е630f8d.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики № 6215716 від 12.03.2020 року у загальному розмірі 24 264,00 грн., яка складається з: 9 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 15 264,00 грн. - заборгованість за відсотками.

01 квітня 2021 року між ТОВ ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ'' та ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" укладено Договір Факторингу № 016-010421, відповідно до умов якого ТОВ ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ'' відступило свої права вимоги, а ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" набуло право вимоги за договором, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ ''1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ'', визначеними в реєстрі боржників.

05 грудня 2025 року між ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" та ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" укладено Договір Факторингу № 05/12/25-01, відповідно до умов якого ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" відступило свої права вимоги, а ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ "СІРОКО ФІНАНС", визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру прав вимог № 05/12/25 від ТОВ "СІРОКО ФІНАНС" до ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за договором позики № 6215716 на загальну суму 24 264,00 грн., з яких: 9 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 15 264,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625, ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625 ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом").

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що підписавши вище зазначений договір позики за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники на електронну адресу вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови, що свідчить про волю відповідача на укладення такого договору.

Так, з паспорта позики та договору позики вбачається, що сума позики складає 9 000,00 грн., строк кредитування становить 20 днів, дата повернення позики - 01.04.2020 року, вартість позики за весь строк становить 1 440,00 грн., загальна вартість позики та процентів за погоджений строк становить 10 440,00 грн.

Разом із тим у детальному розрахунку первісного кредитора, що також доданий до позову, зазначено вісім оплат клієнта: 01.04.2020 р. 1 440,00 грн., 23.04.2020 р. 1 440,00 грн., 14.05.2020 р. 1 656,00 грн., 03.06.2020 р. 1 440,00 грн., 21.06.2020 р. -1 368,00 грн., 07.07.2020 р. 1 152,00 грн., 22.07.2020 р. 1 008,00 грн., 07.08.2020 р. -1 008,00 грн., а всього 10 512,00 грн.

Таким чином, за умовами кредитного договору № 6215716 від 12.03.2020 року сторони погодили строк кредитування 20 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,6 % в день (базова процентна ставка фіксована).

Таким чином, в судовому засіданні судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 повністю погасила кредит та відсотки за умовами договору позики в межах погодженого сторонами строку дії договору позики.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою, то суд зазначає наступне.

Умовами Договору позики № 6215716 передбачено строк користування коштами 20 днів зі сплатою процентів за користування позикою у розмірі визначеному Договором.

Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

Таким чином, нарахування відсотків після спливу строку користування кредитними коштами є безпідставним.

У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.

Таким чином, нарахування позивачем процентів поза межами строку користування кредитування, тобто після 01.04.2020 (після спливу 20 днів з моменту укладення Договору № 6215716) є таким, що не підлягає до задоволення.

Тобто, право нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору 01.04.2020 року, а тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону та умовам Договору № 6215716.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, провадження №4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, провадження №14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «Деал фінанс груп», як правонаступник ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України, на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення позичальником зобов`язання, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»), та умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, посилався також, як на невід`ємні частини договору позики, на Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів, копію яких долучив до позовної заяви (а.с. 21 - 29).

Проте, у цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України (щодо договору приєднання), оскільки вказані Правила відповідачем не підписані, доказів того, що саме вказані документи із зазначеною в них інформацією розуміла відповідачка та погодилася з їх умовами, відсутні.

До того ж, представник відповідачки у відзиві на позовну заяву вказав, що за погодженими відповідачкою умовами договору строк кредитування закінчився 01.04.2020 року.

Отже, обставина погодження відповідачкою умов пролонгації (автопролонгації) строку позики (строку договору), зокрема до 90 днів, не знайшла свого підтвердження, доказів, на підтвердження того, що договір позики від 12.03.2020 року був пролонгований (автопролонгований), матеріали справи не містять.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не є належним та допустимим доказом на підтвердження обставини погодження позичальника на продовження строку позики.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позикодавець наділений можливістю реалізувати своє право в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України на дострокове повернення йому частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, як шляхом пред`явлення досудової вимоги, так і судової.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

(постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості».

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Умовами договору позики № 6215716 від 12.03.2020 року строк кредитування визначений - 20 днів, тобто з 12.03.2020 року по 01.04.2020 року включно.

З наданого розрахунку заборгованості, складеного первісним позикодавцем, суд вбачає, що відсотки за користування кредитними коштами нараховані за період з 02.04.2020 року по 20.11.2020 року включно, тобто поза межами строку кредитування.

Отже, з 02.04.2020 року припинилося право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти, права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В позовній заяві ТОВ «Деал фінанс груп» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, оскільки договором позики передбачено, що строк договору становить 20 днів, тобто до 01 квітня 2020 року.

Посилання представника позивача щодо пролонгації договору позики суд вважає хибними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позичальником було вчинено дії направлені на пролонгацію строку договору позики у відповідності до вимог Правил.

Відтак, вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов договору позики № 6215716, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про не доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідачки, та, як наслідок, наявність порушеного права.

Отже, з урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ТОВ "ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Щодо вимог про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76 - 81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263 - 265, 279, 354 ЦПК України, ст. ст. 13, 15, 16, 509, 510, 524 - 526, 530, 532 - 534, 536, 543, 553 - 555, 545 - 551, 572, 610 - 612, 615, 621 - 625, 626, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Розподіл судових витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу розглянути окремо, у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому наявного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.І. Черевата