Вирок № 136488457, 12.05.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/6397/23

н/п 1-кп/766/2125/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області колегією суддів в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №22023230000000145 від 14.03.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Херсона, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -

в с т а н о в и в:

I.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являючись громадянином України, будучи достеменно поінформований про введення на всій території України воєнного стану у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, перебуваючи у невстановленому у ході проведення досудового розслідуванні місці, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 15.03.2023, вчинив умисні дії, направлені на передання інформації державі-агресору - РФ та її представникам про наявність та переміщення сил і засобів ЗСУ та інших воєнізованих формувань, створених відповідно до законодавства України на території Херсонського району Херсонської області, зокрема територій Херсонської міської територіальної громади, а також Білозерської селищної територіальної громади, з метою надання допомоги у проведенні підривної діяльності проти України.

Так, ОСОБА_7 , перебуваючи у невстановленому під час досудового розслідування місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання допомоги країні-агресора - РФ та її представникам у веденні агресивної війни проти України, передбачаючи, що його дії можуть завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України та бажаючи настання таких суспільно небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, у період воєнного стану, використовуючи власний мобільний телефон та мобільний додаток «Telegram», в якому був зареєстрований під ім`ям « ОСОБА_8 », у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 15.03.2023, шляхом спілкування у вищевказаному мобільному додатку «Telegram», вступив у зв`язок із громадянином України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримав від останнього завдання представників держави-агресора, направлене на збір з метою подальшої передачі державі-агресору та її представникам інформації про наявність, пересування сил та засобів ЗСУ та інших воєнізованих формувань, створених відповідно до законодавства України на території Херсонського району Херсонської області.

На виконання вищевказаного завдання, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не сприймаючи державну владу в Україні та сповідуючи ідеї проросійської спрямованості, з мотивів непогодження з політикою представників української державної влади щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, використовуючи власний мобільний телефон марки «Iphone 12» ІМЕI: НОМЕР_1 з прив`язаним номером мобільного оператора НОМЕР_2 до месенджеру «Telegram», в якому був зареєстрований під ім`ям « ОСОБА_7 », у ході спілкування з ОСОБА_9 («Telegramw-нік ОСОБА_9 ), у невстановлений під час досудового розслідування час та місці, але не пізніше 15.03.2023, за допомогою телеграм-чату шляхом миттєвого обміну повідомленнями через вказаний месенджер «Telegram», передав ОСОБА_9 , для подальшого надання вказаної інформації представникам країни-агресора, геоданні з повідомленням: (НОМЕР_18) «Там сегодня пушка стояла. Походу арта»; (НОМЕР_19) «Тут живая сила, окопы, человек 10»; (НОМЕР_20) «Часик назад были випуски градов примерно тут надо посмотреть, блок посты тебе нужны где находятся?»; (НОМЕР_21) «блок пост Том. Балка»; (НОМЕР_22) «На надеждовку»; (НОМЕР_23) «выезд из белозерки», з інформацією про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до Законів України військових формувань на території Херсонського району Херсонської області, достеменно розуміючи, що вказана інформація збирається та передається державі-агресору - РФ та її представникам, що здійснюють збройну агресію проти України, з метою подальшого нанесення по вказаним позиціям ракетних та артилерійських ударів, а також коригування обстрілів з боку збройних сил країни-агресора.

У свою чергу ОСОБА_9 , використовуючи особистий акаунт у месенджері «Telegram» («Telegram»-нік ОСОБА_9 ), отриману від ОСОБА_7 інформацію щодо переміщень та місць розташування службового складу та техніки Збройних Сил України та інших утворених відповідно до Законів України військових формувань, з можливістю їх ідентифікації на місцевості, передавав вказану інформацію закритими каналами зв`язку через особистий аккаунт «Telegram» («Telegram»-нік ОСОБА_9 ) представнику російських окупаційних військ, записаному в телефонній книзі як «ОСОБА_12» («Telegram»-нік - ОСОБА_12 ), у результаті чого у подальшому по вказаним координатам представниками збройних сил Російської Федерації були нанесені ракетні та артилерійські обстріли.

Інформація, поширена ОСОБА_7 та передана ОСОБА_9 за вищевикладених обставин, не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, та створює фактичну загрозу ураження чи знищення такого об`єкту.

Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність винним у вчиненні якої визнається ОСОБА_7 .

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану.

II.Позиція сторін кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, пояснив, що в квітні 2022 року, під час окупації, приїхав в м.Херсон і працевлаштувався в мережу ресторанів «Алькапоне» доставщиком їжі. В цьому ж закладі надавав послуги з музичного оформлення. Доставку їжі здійснював на своєму транспортному засобі. Для зв`язку використовував карту російського мобільного оператора, видаливши український акаунт «Телеграм» з телефона, знаючи, що російські військові його перевіряють в телефонах. Карту українського мобільного оператора «Vodafone» загубив. Восени, як зазначив обвинувачений, він повернувся з м.Херсона до с.Кізомис до батька допомагати по господарству. Також обвинувачений розповів, що 01.06.2022 року в м.Херсоні представники окупаційної влади, погрожуючи тим, що знають адресу проживання батьків, змусили його музикально озвучити захід до дня захисту дітей, який організовувала якась кримська партія. Він погодився, але від оплати за цю роботу відмовився. Крім того ОСОБА_7 в своїх показах зазначив про те, що особу на ім`я ОСОБА_13 він знає як повара розважального закладу «Запой», але під час окупації вони не спілкувались і не вели жодної переписки у месенджерах. Заперечив той факт, що ним в будь-який спосіб як під час окупації Херсонської області та м.Херсона, так і після неї передавалась інформація про розташування позицій ЗСУ представникам російських спецслужб, вказавши, що пропозицій про співпрацю із ними жодного разу не отримував.

Прокурор в ході судових дебатів висловив позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винним та призначити відповідне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 111 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацію всього належного йому майна.

Захисник - адвокат ОСОБА_6 в судових дебатах зазначив, що листування в телефоні ОСОБА_7 не знайдено, натомість повідомлення, про які йдеться мова у пред`явленому обвинувачені містяться в переписці, знайденій в телефоні ОСОБА_14 , однак відсутні підтвердження, що листування з акаунту обвинуваченого велось саме ним, оскільки останній зазначав про втрату сим-карти за номером якої було встановлено його телеграм-акаунт. Зазначив про те, що стороною обвинувачення не проведено ескпертизу на досудовому розслідуванні щодо встановлення IP-адресів, технічних пристроїв, з яких велось листування, часу направлення повідомлень, тощо, мотивуючи тим, що будь-яка інша особа. Знайшовши втрачену сім-карту ОСОБА_7 , могла вести листуванні від його імені із ОСОБА_9 . Посилаючись на недоведення вини ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині просив суд ухвалити виправдувальний вирок.

IІІ. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Вина ОСОБА_7 у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, таких як:

- протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.03.2023, в ході якої здійснено паралельний вхід до електронної інформаційної мережі «Телеграм», котра закріплена за номером телефону НОМЕР_3 , що належить громадянину України ОСОБА_15 .

В ході НСРД виявлено переписку ОСОБА_15 зі своїм сином ОСОБА_7 . Так, в ході огляду вказаного чату ОСОБА_16 переслав власну переписку з особою, яка також користується месенджером «Телеграм» (підписаний як ОСОБА_17 ).

Під час аналізу цієї переписки встановлено, що ОСОБА_16 спілкувався з вказаною особою за допомогою текстових-, аудіо- та відеоповідомлень з приводу співпраці, а також висловлював прохання не обстрілювати ферму свого батька. (далі мовою оригіналу: « Братан , бабки не надо. Все хорошо, лишь бы, знаешь на ферму не прилетало». Вокруг нас там гаубицы те самоходные «Акации» поубирали, потому что их там, «аджара-гуджу» им сделали. Пацыки - красавчики, спасибо им огромнейшее, что гонят их от сюда, с сугубо русской земли. Ты знаешь, если даже кто-то где-то и встанет, а батя это... он постоянно на ферме находится, он это слышит. Я уже с ним переговорил, он мне обязательно геолокацию скинет и как бы, ты сам прекрасно все понимаешь...»).

- протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.03.2023, в ході якої здійснено паралельний вхід до електронної інформаційної мережі «Телеграм», котра закріплена за номером телефону НОМЕР_2 , що належить громадянину України ОСОБА_7 . Виявлено переписки ОСОБА_7 з невстановленою особою, яка використовує месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером НОМЕР_4 . У ході вказаної переписки ОСОБА_7 пересилав фото-копії окупаційних документів та надавав доручення зі збору статистичної інформації щодо покинутих земель та техніки сільськогосподарського призначення, а також підприємств, які не здійснюють свою діяльність на ТОТ Херсонської області;

-протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 31.03.2023, в ході якої здійснено паралельний вхід до електронної інформаційної мережі «Телеграм», котра закріплена за номером телефону НОМЕР_5 , що належить громадянину України ОСОБА_9 .

Під час огляду вказаного месенджера, виявлено переписки ОСОБА_9 з невстановленими особами, які використовують месенджер «Телеграм». У ході вказаних переписок ОСОБА_9 надавав інформацію щодо переміщень та місць розташування особового складу та техніки Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з можливістю їх ідентифікації на місцевості, які розміщуються на правобережній частині Херсонської області (контакти підписані як: «ОСОБА_12» («Telegram»-HiK - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), « ОСОБА_7 » (« Telegram »-нік - ОСОБА_19 ), « ОСОБА_20 » (позивний - « ОСОБА_21 », «Telegram»-нік - ОСОБА_22 ).

Також, виявлено переписку ОСОБА_9 з ОСОБА_7 , який використовує месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером НОМЕР_2 . У ході вказаної переписки ОСОБА_9 з ОСОБА_7 обговорюють політичну ситуацію в Україні. Крім того, встановлено, що переписка вказаних осіб очищалась. Проте в інших чатах наявні переслані повідомлення ОСОБА_7 , у яких містяться відомості щодо місць розташування особового складу Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з можливістю їх ідентифікації на місцевості;

-протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 28.04.2023, в ході якої здійснено зняття інформації, що передається телефонними каналами зв`язку, через номер мобільного абонента НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_7 та через номер мобільного абоненту НОМЕР_7 , який також належить ОСОБА_7 , за період з 22.03.2023 по 04.04.2023, що містяться на дисках №1/16-729т та №1/16-730т, за допомогою яких ОСОБА_7 під час спілкування зі своїм батьком - ОСОБА_15 , обговорював свої проросійські погляди, повідомляв про спілкування та факт передачі геоданних з інформацією про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на території Херсонського району Херсонської області з ОСОБА_9 (мовою оригіналу: «Мне только что прислал сообщение ОСОБА_23 . Каже: «Надо срочно подивиться, може є хтось рядом може подивиться типа на Чернобаевской трассе там вроде фуры стоят с этими, с баржами». Ну, с понтонами.»);

-протокол проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.05.2023, в ході якого здійснено паралельний вхід до електронної інформаційної мережі «Телеграм», котра закріплена за номером телефону НОМЕР_5 , що належить громадянину України ОСОБА_9 .

Під час огляду вказаного месенджера, виявлено переписки ОСОБА_9 з невстановленою особою, який використовує месенджер «Телеграм» та підписаний як « ОСОБА_24 » («Telegram»-нік - ОСОБА_12 ). У ході вказаної переписки ОСОБА_9 надавав інформацію щодо переміщень та місць розташування особового складу та техніки Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з можливістю їх ідентифікації на місцевості, які розміщуються на правобережній частині Херсонської області (cт. 4-7), переслані повідомлення від ОСОБА_7 , стосовно осіб з проукраїнською позицією на ТОТ Херсонської області (cт. 8), а також щодо, необхідності надання грошових коштів ОСОБА_7 за надану інформацію щодо розміщення підрозділів ЗСУ на правобережній частині Херсонської області, прильотів та стану справ на території Білозерського району Херсонської області (cт. 8-9).

Також, виявлено переписки ОСОБА_9 з ОСОБА_7 , який використовував месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером НОМЕР_2 . У ході вказаної переписки ОСОБА_9 з ОСОБА_7 обговорюють можливості переправлення ОСОБА_7 на окуповану територію (cт. 10-11). Крім того, ОСОБА_7 надає інформацію щодо місця розташування нацкорпусу на території м. Херсон, власну картку українського банку (cт. 12), осіб, які мають проукраїнську позицію та перебувають на ТОТ Херсонської області ( cт. 13 ), а також отримував завдання від представників країни-агресора щодо необхідності збору інформації в Білозерській ОТГ Херсонської області (cт. 13-14).

Крім того, встановлено, що переписка вказаних осіб очищалась. Проте в чаті між ОСОБА_9 та невстановленою особою, який підписаний як « ОСОБА_24 », наявні переслані повідомлення та скріншоти переписки з ОСОБА_7 (ст. 5-8), у яких містяться відомості щодо осіб, які мають проукраїнську позицію та перебувають на ТОТ Херсонської області, переміщення та місць дислокації особового складу, а також військової техніки Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, з можливістю їх ідентифікації на місцевості.

Також, під час огляду вказаного месенджера, виявлено переписки ОСОБА_9 з невстановленою особою, яка використовує месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером НОМЕР_8 (підписана як « ОСОБА_26 »). У ході вказаної переписки ОСОБА_9 хизувався, що він на постійній основі надає представникам країни-агресора інформацію щодо переміщення та місць розташування особового складу та військової техніки на території правобережної частини Херсонської області, з метою їх вогневого враження (cт. 15).

Крім цього, виявлено переписки ОСОБА_27 , з невстановленою особою, який використовує месенджер «Телеграм» та підписаний як « ОСОБА_20 » (позивний - « ОСОБА_28 » (до цього була невстановлена особа з позивним « ОСОБА_21 »), «Telegram»-нік - ОСОБА_22 ). У ході вказаної переписки ОСОБА_9 переслав повідомлення від ОСОБА_7 , стосовно осіб з проукраїнською позицією на ТОТ Херсонської області, а також невстановлена особа повідомила, що він зараз замість « ОСОБА_29 » та має позивний « ОСОБА_28 » ( ОСОБА_25 );

- протоколи проведення негласних розшукових дій від 21.06.2023, під час яких зафіксовано розмови ОСОБА_7 (а.н. НОМЕР_7 , НОМЕР_6 ), ОСОБА_15 (а.н. НОМЕР_3 ). В ході даних розмов ОСОБА_7 та ОСОБА_15 обговорюють місця розташування військової техніки ЗСУ, висловлюють проросійські погляди;

- протокол огляду від 03.04.2023, яким оглянуто відкритий проросійський ресурс мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 . Так, за вищезазначеним посиланням встановлено наявність публікації в проросійському Телеграм-каналі «Администрация Херсонской области». На вказаному відео ОСОБА_7 разом з представниками окупаційної адміністрації та співробітниками військового формування «Національна гвардія росії» (т.зв. «Росгвардия») приймає активну участь у проведені заходів на підтримку режиму окупаційної влади на ТОТ м. Херсон, а саме: у ролі ведучого та звуко-режисера забезпечує 01.06.2023 року проведення заходу присвяченому до «Дня захисту дітей»;

- протокол огляду від 18.04.2023, яким оглянуто проросійський ресурс мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 Так, за вищезазначеним посиланням встановлено наявність публікації в проросійському Телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 17.04.2023 щодо знищення техніки ЗСУ в району н.п. Новодмитрівка;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.04.2023 зі свідком ОСОБА_30 , яка за загальними ознаками зовнішності на фото № 3 впізнала ОСОБА_7 , який був її сусідом;

- протокол пред`явлення особи для впізнання фотознімками від 12.04.2023 із свідком ОСОБА_31 , яка за загальними ознаками зовнішності на фото № 3 впізнала ОСОБА_7 , свого сусіда, який організовував і проводив різного роду заходи для окупаційної влади;

- висновок судової портретної експертизи Миколаївського НДЕКЦ № СЕ-19/115-23/7960-ФП від 10.08.2023 року, за змістом якого у представлених на відеозаписах зображений ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, у судовому засіданні досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Також вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджуюся наступними показами свідків, допитаних в ході судового засідання.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 повідомив, що під час окупації м.Херсона він разом із ОСОБА_33 працював в міністерстві сільського господарства по АДРЕСА_2 . ОСОБА_7 розповідав, що виїжджав музично оформлювати заходи російським військовим. Пізніше з новин інтернет-каналів дізнався, що він передав російським військовим дані з українськими позиціями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що під час окупації м.Херсона працював із ОСОБА_7 в міністерстві сільського господарства і риболовства, де обвинувачений працював спеціалістом. Однак, вони між собою не спілкувались.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою по селу бабусі ОСОБА_7 та знає, що він під час окупації м.Херсона працював в м.Херсоні в кафе, грав там музику. Також він приймав участь у проведенні святкових заходів в с.Білозерка в м.Херсоні під час окупації Херсонської області, відео цих заходів свідок також бачила і в інтернеті. Приїжджаючи в село розповідав, що в Херсоні все добре.

Свідок Свідок ОСОБА_35 , яку було допитано в судовому засіданні пояснила, що на момент окупації Херсонської області вона працювала в приймальні міністерства сільського господарства і риболовства, створеному окупаційною владою. Приблизно в вересні 2022 року в.о. міністра ОСОБА_36 в приймальні відрекомендував їй ОСОБА_7 як спеціаліста, який працював у відділі тваринництва до середини жовтня 2022 року.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні розповіла, що є сусідкою обвинуваченого і знає давно його сім`ю. Під час боїв на Антонівському мосту ОСОБА_7 приїхав в с.Кізомис до бабусі, а після заходу російських військ в Херсонську область він поїхав в м.Херсон налагоджувати відносини із окупаційною владою. Спочатку працював в кафе в м.Херсоні, розважав військових, про що свідку відомо від бабусі ОСОБА_7 , а також від публікацій в інтернеті, які викладав ОСОБА_7 . Сам він казав, що в Херсоні все добре, всі під захистом російського ППО, був активний, не пригнічений. Перед деокупацією м.Херсона він повернувся до с.Кізомис. Пізніше звільнення частини Херсонської області свідку стало відомо про передачу ОСОБА_7 інформації російським військовим на лівий берег Херсонської області.

Свідок ОСОБА_37 , яку було допитано в судовому засіданні пояснила, що з квітня 2022 по травень 2023 року перебувала у відносинах із ОСОБА_7 , з яким також і проживала певний період разом. Під час окупації м.Херсона, як зазначила свідок, обвинувачений працював в ресторані «Алькапоне» доставщиком їжі, а також діджеєм. В ході роботи спілкувався з відвідувачами, в тому числі із російськими військовими, а також представниками ФСБ. Згодом, зазначила свідок, вона стала помічати в його телефоні вихідні повідомлення, які містили картинки, фрагменти карт. Також він знімав відео їхньої спільної поїздки в машині, але на задньому фоні ніби випадково міг бути український блок-пост. Або записував коротке відео в месенджері Телеграм, розповідаючи, що ми їдемо до батька і проїжджаємо в цей час якусь локацію, зазначаючи яку саме. Також була свідком того, як її співмешканець в режимі повідомлення відправляв геолокацію з карти. На її попередження про те, що корегування тягнуть за собою загрозу для життя людей, він зазначив, що їй здалося, сказав, що нема нічого серйозного й що це більше не повториться. Саме після цього фото із геолокацією ОСОБА_37 й запідозрила, що ОСОБА_7 співпрацює з російськими спецслужбами. Також свідок розповіла, що у ОСОБА_7 був знайомий ОСОБА_38 , який контактував із представником ФСБ. Цей же представник ФСБ винаймав ОСОБА_7 для роботи на музичних заходах.

Зазначені докази та покази свідків, у сукупності та взаємозв`язку між собою, поза розумним сумнівом свідчать, що ОСОБА_7 сприяв іноземній державі та її військовослужбовцям, що здійснюють збройну агресію проти України, допомагаючи у проведенні підривної діяльності проти України.

ІV.Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

Суб`єктом злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 111 КК України, може бути лише громадянин України. Відповідно до ст. 111 КК України державна зрада це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

У своїй постанові ККС ВС від 14 жовтня 2025 року (справа № 711/4047/22) зробив висновок про те, що умисел у державній зраді спрямований на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

У цьому провадженні мала місце систематична передача чутливих для держави даних про розташування військових об`єктів, техніки й особового складу, що свідчить про надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто як державна зрада.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 передавав окрему інформацію, відео, географічні координати із даними про інформацію, яка може завдати шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, у період воєнного стану.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_25 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Проаналізувавши досліджені докази у справі в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винність ОСОБА_7 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків, допитаних в судовому засіданні, оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, зазначені свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Перевіряючи доводи ОСОБА_7 , викладені у клопотанні про визнання доказів недопустимими, суд виходить із наступних доводів та мотивів.

Згідно ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 20.10.2011 у справі № 1-31/2011, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою є недопустимими доказами.

Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, і клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини. В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.

Вирішуючи питання про застосування норм ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, необхідно виходити з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи.

Суд, визнаючи доказ недопустимим, відповідно до ч.ч.2 або 3 ст. 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим із посиланням на ч. 1 ст.87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення.

Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

Так, у постанові від 15.06.2021 у справі №204/6541/16-к ККС ВС зазначив, що не в усіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.

Оцінюючи твердження обвинуваченого про недопустимість таких доказів як протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також про недопустимість і незаконність клопотань про надання дозволу на проведення НСРД, а також ухвал про надання дозволу на проведення НСРД суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3.1 Розділу ІІІ Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16 листопада 2012 року, слідчий може проводити НСРД самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам, що кореспондується з ч. 6 ст. 246 КПК України. Пунктом 4.1 Розділу ІV Інструкції визначено, що протокол про хід і результати проведення НСРД (або її етапів) складається слідчим, якщо вона проводиться за його безпосередньої участі, в інших випадках - уповноваженим працівником оперативного підрозділу, і повинен відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження.

Особливості складання протоколів за результатами проведення НСРД у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем регулюються статтями 265, 266 КПК України. Під час складання таких протоколів слідчий вивчає зміст інформації, отриманої за результатами проведення цих НСРД, про що зазначається у тексті протоколів. При виявленні відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збереження знятої інформації.

Якщо результати проведення НСРД зафіксовані на оптичних носіях, долучених до протоколів, та викладені в окремих процесуальних документах, в яких детально наведено зміст розмов, протоколи НСРД складені з дотриманням вимог процесуального закону (постанова ККС ВС від 24.06.2021 у справі №756/4576/15-к).

Судом встановлено, що НСРД у цьому провадженні здійснювалися у виді зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома їх власника, результати їх проведення зафіксовані на відповідних носіях інформації у вигляді звукових, інформаційних та текстових файлів. Складені оперативними працівниками протоколи містять текстове відтворення змісту відповідних звукових файлів, відомості про вид та реєстраційний номер носія інформації. Отже, протоколи НСРД складені відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Щодо клопотання про надання дозволу на проведення НСРД та ухвали слідчого судді за результатми його розгляду суд зазначає, що вони не є самостійними доказами в розумінні статті 84 КПК України, а лише можуть вказувати на процесуальну підставу допустимості результатів НСРД.

Так, зі змісту клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій та ухвалених за результатами їх розгляду ухвал можна встановити номер телефону, користувача, акаунт, вид НСРД про надання дозволу на проведення якого ставилося питання під час проведення досудового розслідування. Разом з цим відсутність таких ідентифікуючих ознак в них, як моделі пристроїв, МАС-адреси, номери обладнання, тощо не можуть свідчити про істотні порушення, що мають наслідком визнання процесуальної дії недопустимою.

На підставі наведеного, оцінивши наведені обвинуваченим підстави для визнання протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій недопустимими, суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів такими. Суд зазначає, що наведені ОСОБА_7 , за його твердженням, недоліки у протоколах про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (не зазначення ідентифікуючих ознак пристрою, за допомогою якого здійснювався вхід у мобільний месенджер, технічного обладнання, засобу, за допомогою якого виготовлено диск - додаток до протоколу та сам протокол, тощо) не призвели до порушення фундаментальних прав і свобод обвинуваченого або інших осіб.

Суд також не погоджується із доводами сторони захисту з приводу того, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустими доказами, що листування із акаунтом, що належав ОСОБА_39 велось саме обвинуваченим, оскільки ним було втрачено Sim-карту із номером мобільного оператора, до якого було прив`язано його акаунт в месенджері Телеграм.

Так, з дослідженого судом протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 04.05.2023, в ході якого здійснено паралельний вхід до електронної інформаційної мережі «Телеграм», котра закріплена за номером телефону НОМЕР_5 , що належить громадянину України ОСОБА_9 встановлено наявність переписки між вказаною особою та ОСОБА_7 , який використовував месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером НОМЕР_2 під ім`ям « ОСОБА_7 ». За результатами вказаної процесуальної дії було виявлено в тому числі наявність відео-повідомлень з акаунту під ім`ям «ОСОБА_7» із зображенням чоловіка, який за результатами проведеної судової портретної експертизи є ОСОБА_7 . Крім того, як вбачається з оглянутого відео, що є додатком до протоколу обшуку житла обвинуваченого, у останнього вилучено мобільний телефон, в якому було встановлено месенджер «Телеграм», що зареєстрований за номером НОМЕР_2 під ім`ям « ОСОБА_7 ». Під час проведення вказаної процесуальної дії ОСОБА_7 зазначив про втрату ним Sim-карти мобільного оператора із номером НОМЕР_2 , однак підтвердив факт користування ним зазначеним акаунтом в месенджері «Телеграм», зазначив, що користується вказаним номером, як ідентифікуючим його в месенджері Інстаграм та інших, за цим же номером прив`язана його карта Банку Монобанк, а також не заперечував своє спілкування месенджері Телеграм із особами на ім`я ОСОБА_23 , один із яких перебуває в м.Москва, а інший на території лівого берега Херсонської області.

Щодо тверджень захисника про відсутність експертизи, якою можливо було б встановити IP-адреси, технічні пристрої, з яких велось листування, часу направлення повідомлень, тощо. Суд зазначає, що якщо сторона захисту вважає певну експертизу критично необхідною вона не позбавлена права самостійно залучити експерта або ініціювати її проведення під час судового розгляду. Нереалізація цього права не може автоматично ставити під сумнів докази сторони обвинувачення. Крім того відсутність такої експертизи не спростовує встановлених судом фактичних обставин та не може бути безумовною підставою для визнання обвинувачення недоведеним.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду стороною обвинувачення, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині, кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання. Призначення покарання

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставини, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлені.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст.ст. 50, 65КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При призначенні покарання суд також враховує факт здійснення ОСОБА_7 системної, тривалої діяльності, спрямованої на шкоду народу України та державі Україна, а також те, що ОСОБА_7 , вчиняючи інкриміновані йому епізоди злочинної діяльності розумів можливі наслідки таких дій, які могли призвести до загибелі людей, в тому числі і цивільних, пошкодження цивільної та військової техніки, що могло призвести до зниження обороноздатності України, пошкодження промислової та цивільної інфраструктури, що і було безпосередньою метою обвинуваченого.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України, який посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обставини, що обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_7 покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 111 КК Україну, у максимальному її розмірі у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому. Зазначене покарання, на переконання колегії суддів, буде відповідати меті покарання, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а також домірне тяжкості вчиненого ним злочину.

Суд приходить до висновку, що ізоляція ОСОБА_41 шляхом позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображає співмірність злочину та кари і буде відповідати меті покарання, закріпленій ст. ст. 50, 65 КК України, а також забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових злочинів. Підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75КК України, відсутні.

VI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов в кримінальному провадженні відсутній.

У ході досудового розслідування даного кримінального провадження було проведено судову комп`ютерно-технічну експертизу № СЕ 19/115-23/7961-КТ від 09.08.2023 та судову портретну експертизу №СЕ-19/115-23/7960-ФП від 10.08.2023. Витрати на проведення експертиз склали 6692,00 гривні.

У відповідності до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати за проведення експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує у порядку передбаченому ст.100 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові. В даному кримінальному провадженні арешт на майно було накладено з метою зберігання речових доказів й також можливої подальшої конфіскації майна, а тому наразі його належить скасувати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 02.05.2023 по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді «тримання під вартою», застосований щодо ОСОБА_7 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 6692 (шість тисяч шістсот дев`яносто дві) гривні 00 коп.

Речові докази, а саме:

-мобільний телефон марки «LG» з imei А: НОМЕР_9 , imei В: НОМЕР_10 ; мобільний телефон марки «Iphone 12» сірого кольору imei: НОМЕР_1 ; ноутбук «Lenovo» чорного кольору s/n WB10782699 модель B59b з зарядним пристроєм ??? - конфіскувати в дохід держави;

-сім-картка мобільного оператора «Київстар» з мобільного телефону «LG» НОМЕР_7 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон» з мобільного телефону «Iphone 12» НОМЕР_6 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон Джойс» НОМЕР_11 ; сім-картка мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_12 ; стартовий пакет «Київстар» з номером НОМЕР_7 ; стартовий пакет «Водафон» з штрих-кодом: НОМЕР_13 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_14 ; стартовий пакет «Водафон» НОМЕР_6 , посвідчення КП «Муніципальна варта» на ім`я ОСОБА_42 , видане 26.02.2022; флеш носій «V-Power Shell» - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки «Iphone 11» чорного кольору imei 1: НОМЕР_15 , imei 2: НОМЕР_16 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон» з мобільного телефону «Iphone 11» НОМЕР_17 - повернути законному володільцю ОСОБА_43 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва № 490/3313/23 від 12.05.2023 року, якою накладено арешт на майно, а саме: посвідчення КП «Муніципальна варта» на ім`я ОСОБА_42 , видане 26.02.2022; флеш носій «V-Power Shell», 1 шт. - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва № 490/3313/23 від 12.05.2023 року, якою накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки «LG» з imei А: НОМЕР_9 , imei В: НОМЕР_10 ; сім-картка мобільного оператора «Київстар» з мобільного телефону «LG» НОМЕР_7 ; мобільний телефон марки «Iphone 12» сірого кольору imei: НОМЕР_1 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон» з мобільного телефону «Iphone 12» НОМЕР_6 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон Джойс» НОМЕР_11 ; сім-картка мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_12 ; стартовий пакет «Київстар» з номером НОМЕР_7 ; стартовий пакет «Водафон» з штрих-кодом: НОМЕР_13 ; ноутбук «Lenovo» чорного кольору s/n WB10782699 модель B59b з зарядним пристроєм; сім-картка мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_14 ; стартовий пакет «Водафон» НОМЕР_6 , а також на майно ОСОБА_44 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 11» чорного кольору imei 1: НОМЕР_15 , imei 2: НОМЕР_16 ; сім-картка мобільного оператора «Водафон» з мобільного телефону «Iphone 11» НОМЕР_17 - скасувати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинувачений має право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копія вироку негайно після судового засідання вручається обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_2