Постанова № 13648738, 08.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5446/10/1770

08 грудня 2010 року 12год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Чорномаз Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перун"

доДубенська об'єднана державна податкова інспекція

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перун" (далі ТОВ "Перун") звернулося в суд з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції (далі Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 та №0000712340/0 від 08.11.2010 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, який вказав, що підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями, стали висновки подат-кового органу про нікчемність правочинів щодо поставки вугілля марки АК (50-100), укладених між ТОВ "Перун" та ПП "Торез-Контракт" які, в свою чергу, базуються на висновках про нікчемність попередніх правочинів ПП "Торез-Контракт" з ТОВ "ТК Діал Імпекс" та ґрунтуються на неспроможності останнього здійснити такі господарські операції, через відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, або документів про транспортування вугілля. Ствердив, що висновки відповідача про безтоварність відповідних господарських операцій, спростовуються даними бухгалтерського та податкового обліку позивача, позаяк отримане від ПП "Торез-Контракт" вугілля було використане позивачем у власній господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, а саме реалізоване з відповідною націнкою для ВАТ "Гнідавський цукровий завод". Доводив, що транспортування вугілля від ПП "Торез-Контракт" до ТОВ "Перун" і отримання його позивачем, повністю підтверджується первинною документацією, оформленою належним чином. Відсутність належного документального підтвердження руху вугілля у попередніх постачальників у ланцюгу постачання товару, на його думку, не впливає на право позивача по віднесенню до складу валових витрат сплаченої позивачем за нього суми, як і по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого в ціні вугілля податку на додану вартість. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що операції ТОВ "Перун" з ПП "Торез-Контракт" є безтоварними, тобто такими, які відбувалися лише на папері, а відповідні правочини позивача в силу положень ст.ст.203, 215 ЦК України, є нікчемним. Доказом цього є, зокрема, акт перевірки ПП "Торез-Контракт", яким встановлено нікчемність правочинів даного контрагента з ТОВ "ТК Діал Імпекс" по придбанню вугілля, яке в подальшому він нібито продав ряду господарюючих субєктів, в тому числі і ТОВ "Перун". Податковим органом за місцем реєстрації контрагента позивача встановлено, що ТОВ "ТК Діал Імпекс" не могло вчинити ті господарські операції, які відображені в обліку ПП "Торез-Контракт", через відсутність необхідних для їх вчинення умов. Крім того, зауважив, що сам позивач не підтвердив належними документами обліку факт транспортування та отримання від ПП "Торез-Контракт" вугілля та його подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно, ствердив, що позивач не мав права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок операцій, що мають ознаки безтоварних із зазначеним контрагентом. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що з 15 по 18 серпня 2010 року Дубенською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Перун" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Торез-Контракт" за період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року. Її результати оформлені актом №193/23/21090355 від 21.10.2010 року (а.с.17-27,50-60).

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000702340/0 від 08.11.2010 року, згідно з яким ТОВ "Перун" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" в розмірі 15819,50 грн., в тому числі 11299,64 грн. за основним платежем та 4519,86 грн. за штрафними санкціями (а.с.9);

- податкове повідомлення-рішення №0000712340/0 від 08.11.2010 року, згідно з яким ТОВ "Перун" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 13559,57 грн., в тому числі 9039,71 грн. за основним платежем та 4519,86 грн. за штрафними санкціями (а.с.10).

Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивачем не оскаржувались.

В основу податкового повідомлення-рішення №0000702340/0 від 08.11.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а в основу податкового повідомлення-рішення №0000712340/0 від 08.11.2010 року висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Вказані висновки, в свою чергу, зроблені на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП "Торез-Контракт".

Як вбачається з акту перевірки, з метою проведення перевірки, на адресу ТОВ "Перун" 11.08.2010 року було надіслано запит №14745/23-06 про надання документів, підтвер-джуючих господарські операції з вищеназваним контрагентом (а.с.72), на який позивач надав копії видаткової накладної, податкової накладної та виписок з банківських рахунків. Копій договору, документів, які підтверджують транспортування та передачу товару від продавця до покупця, журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, реєстру виданих та отриманих податкових накладних позивач відповідачу не надав, що підтверджується, як актом перевірки (а.с.20), так і відповіддю на запит про надання документів ТОВ "Перун" (а.с.73).

Відповідно, податковим органом констатовано, що господарські операції ТОВ "Перун" з ПП "Торез-Контракт" оформлені накладною №18 від 02.10.2009 року та податковою накладною №33 від 02.10.2009 року, згідно яких ПП "Торез-Контракт" продав ТОВ "Перун" вугілля марки АК (50-100) в кількості 71 тонна, на суму 54238,28 грн., в тому числі ПДВ 9039,71 грн. (а.с.70-71); оплата проведена на повну суму: 30.09.2010 року 10000,00 грн., 05.10.2010 року 22938,03 грн., 13.10.2010 року 21300,25 грн. (а.с.38-40).

Згідно даних податкових декларацій, уточнюючих розрахунків, розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту, системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за жовтень 2009 року, податковим органом встановлено, що ТОВ "Перун" в даному податковому періоді, віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 9039,71 грн. по податковій накладній, виписаній ПП "Торез-Контракт". Вказані обставини, як і обставини віднесення позивачем загальної суми поставки без урахування ПДВ: 54238,28 грн. - 9039,71 грн. = 45198,57 грн. до складу валових витрат IV кварталу 2009 року, визнаються обома сторонами та приймаються судом без їх додаткової перевірки.

На підтвердження факту отримання ТОВ "Перун" у ПП "Торез-Контракт" вугілля позивачем суду додатково надано копію акту приймання-передачі вугілля у вагоні від 02.10.2009 року (а.с.46) та копію залізничної накладної №51967428 (а.с.41).

На підтвердження використання придбаного у ПП "Торез-Контракт" товару у власній господарській діяльності позивачем надано копії видаткової накладної, податкової накладної та акту приймання-передачі про продаж 02.10.2009 року вугілля для ВАТ "Гнідавський цукровий завод" (а.с.44-46).

Крім того, на обґрунтування своєї позиції, позивачем долучено до матеріалів справи копії постанов Дубенського міськрайонного суду від 06.12.2010 року про закриття адміністративних справ стосовно керівника та головного бухгалтера ТОВ "Перун" за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП (а.с.42-43). Вказані постанови не приймаються судом як доказ, позаяк вони не набрали законної сили, і не являються обов'язковими для адміністративного суду, такт як суд не розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, щодо яких винесено постанови. Крім того, відсутність складу правопорушення не є обставиною справи, яка в силу вимог ч.1 ст.72 КАС України звільняється від доказування, а є по суті висновком суду, що зроблений на підставі доказів, зібраних у справі про адміністративне правопорушення.

На спростування доводів позивача, податковим органом до матеріалів справи долучено акт №464/23-2/33128014 від 13.07.2010 року про результати документальної невиїзної перевірки ПП "Торез-Контракт" з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ "ТК Діал Імпекс" відомостей за вересень-грудень 2009 року, яким встановлено відсутність документів на підтвердження факту транспортування товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "ТК Діал Імпекс" до ПП "Торез-Контракт" та їх передачі продавцем покупцю, відсутність у ТОВ "ТК Діал Імпекс" основних та оборотних засобів, необхідної кількості найманих працівників (за даними 1ДФ у даного платника податків один найманий працівник), складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання, та яким констатовано, що ТОВ "ТК Діал Імпекс" не мав можливості здійснювати операції з реалізації вугілля для ПП "Торез-Контракт", а відтак, договір даного контрагента з ПП "Торез-Контракт" №02/09/01-1 від 02.09.2009 року, як і договора останнього з наступними покупцями: ТОВ "Лідієвське" договір №12/06уг1 від 12.06.2009 року; ТОВ "Аріс" договір №08/10-09пк від 08.10.2009 року, ТОВ "Перун" договір №21-03 від 21.03.2008 року, ЗАТ "Укрінтервугілля" договір №228/12 від 01.12.2009 року, - не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними (а.с.61-69).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено податковим органом та визнано платником платків, до складу валових витрат ТОВ "Перун" у IV кварталі 2009 року включено суму коштів сплачених на користь ПП "Торез-Контракт" за вугілля без ПДВ в розмірі 45198,57 грн., а податковий кредит позивача за вересень 2009 року сформовано в тому числі і на підставі виписаної ПП "Торез-Контракт" податкової накладної на суму ПДВ 9039,71 грн.

В той же час, сама по собі наявність у позивача видаткової та податкової накладної, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, відповідно до яких, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. А відповідно до п.2.15 та п.2.16, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

В статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIY від 16.07.1999 року встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів передбачає Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Суд вважає, що такі первинні документи позивача, як видаткова накладна та акт приймання передачі не відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік або облік витрат та доходів, оскільки вони не містять посади, прізвища, ім'я та по-батькові осіб, які підписували ці документи і несуть певну відповідальність за відомості, вказані в цих первинних документах. А акт приймання-передачі, взагалі не може бути прийнято судом, оскільки він не надався податковому органу до перевірки, на підставі висновків якої і винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивачем, ні під час перевірки податковому органу, ні суду, не було надано відомостей про виписування та реєстрацію в журналі довіреності на одержання вугілля від ПП "Торез-Контракт", відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318.

Позивачем, ні під час перевірки податковому органу, ні суду, не було надано комплекту перевізних документів на транспортування вугілля від ПП "Торез-Контракт" до ТОВ "Перун", а саме копій накладної, дорожньої відомості, квитанції про приймання вантажу, відповідно до вимог Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року та Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084.

Що стосується долученої до матеріалів справи копії залізничної накладної, то така не може бути прийнята судом і з огляду на її відсутність в документообігу позивача на час проведення податкової перевірки.

Неподання платником податків контролюючому органу під час перевірки належним чином оформлених документів, на підставі яких формувалися валові витрати та податковий кредит свідчить про правомірність донарахування Дубенською ОДПІ для ТОВ "Перун" податкових зобовязань у відповідній сумі із застосуванням штрафних санкцій.

Також податковим органом було встановлено, що ПП "Торез-Контракт" не являвся виробником реалізованого ТОВ "Перун" вугілля. Постачальником реалізованої ПП "Торез-Контракт" для ТОВ "Перун" продукції був ТОВ "ТК Діал Імпекс". В той же час, під час перевірки ПП "Торез-Контракт", ним не були надані документи, які підтверджують транспортування товару від ТОВ "ТК Діал Імпекс" до нього. Таким чином, в ході проведення перевірки, працівниками ДПІ у м.Торезі не виявлено документи, по яких відбувався б рух товару від продавця (постачальника) до покупця. В свою чергу, зустрічну перевірку ТОВ "ТК Діал Імпекс" провести не виявилося можливим через відсутність вказаного платника податків за юридичною адресою. При опрацюванні звітності ТОВ "ТК Діал Імпекс" встановлено, що у вказаного субєкта відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто будь-які умови для здійснення такого виду діяльності, як торгівля паливом.

Таким чином результати перевірки ПП "Торез-Контракт" та зокрема результати дослідження фактичного руху товару по ланцюгу постачання ТОВ "ТК Діал Імпекс" ------ ПП "Торез-Контракт" ------- ТОВ "Перун" свідчать про відсутність факту реальності поставки вугілля.

Слід відзначити, що сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце. Аналогічним чином, доводи позивача щодо подальшого продажу отриманого у ПП "Торез-Контракт" вугілля, судом до уваги не беруться, позаяк факт продажу вугілля, доводить лише ту обставину, що такі товарно-матеріальні цінності були попередньо оприбутковані ТОВ "Перун", але зовсім не дає змоги встановити джерело їх походження та, відповідно, не може підтвердити суму валових витрат, понесених на їх оплату.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні або суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди позивача свідчать неспростовні доводи податкового органу, зокрема, про відсутність у ТОВ "ТК Діал Імпекс" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій продажу товару, специфічного асортименту, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товаром, походження якого невідоме. Також на користь цього свідчить і відсутність доказів фактичного руху вугілля по ланцюгу постачання. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить також факт відсутності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують обставини отримання та перевезення вугілля.

Дубенська ОДПІ, приймаючи спірні повідомлення-рішення, виходила з того, що зі змісту правочину та дій сторін вбачається здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного формування валових витрат та податкового кредиту. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку правочинах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Відповідно, право на формування податкового кредиту або валових витрат у такого платника податків не виникає, оскільки не доведений факт реальності поставки. Доводи податкового органу про фіктивність операцій, підтверджуються, як актом перевірки позивача, так і актом перевірки контрагента позивача, та не спростовані ТОВ "Перун", а тому суд вважає безпідставним формування валових витрат позивача по операціях з ПП "Торез-Контракт", як і формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних цим контрагентом, незважаючи на те, що вони за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

За змістом ч.1 ст.228 ЦК України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч.2 цієї статті, є нікчемним. Твердження позивача про те, що правочин ТОВ "Перун" з ПП "Торез-Контракт" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що його не визнано недійсним, є помилковими, оскільки відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідаль-ності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом нікчемний правочин не породжує правових наслідків, а тому підлягає виключенню з податкового обліку. При цьому виключення нікчемного правочину з податкового обліку повинно відбуватися в усіх учасників такого правочину.

При розгляді справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобовязань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок. Із врахуванням наведеного, та доводів відповідача про те, що господарські операції позивача - це лише штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування валових витрат та податкового кредиту, які жодним чином не спростовані в ході судового розгляду позивачем, суд приходить до висновку про їх нікчемність.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржувані рішення прийняті в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в звязку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Товариству з обмеженою відповідальністю "Перун" в позові до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000702340/0 та №0000712340/0 від 08.11.2010 року відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.