Рішення № 136486529, 12.05.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7961/25

Провадження № 2/645/702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

за участю секретаря судового засідання Карпунець Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №645/7961/25 за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ«ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернувся до Немишлянського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року в сумі 167095,53 грн., яка складається з: 61234,20 грн. заборгованості за кредитом, 105861,33 грн. заборгованості по процентам.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.12.2020 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-договір №TDB.2020.0044.21996 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank. Сторони погодили істотні умови договору, і відповідач своїм підписом підтвердив, що з умовами Договору (з урахуванням Правил, що розміщені на офіційному сайті Банку) ознайомлений і згодний. Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, відкривши відповідачу поточний рахунок, видавши відповідачу платіжну картку міжнародної платіжної системи та здійснивши перерахування кредитних коштів в межах лімітів кредитної лінії. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 03.09.2024 року заборгованість відповідача за кредитом становить 167095,53 грн, яка складається 61234,20 грн. - заборгованість за кредитом (в тому числі прострочена); 105861,33 грн. заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена).

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року.

27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами, серед яких і право вимоги до відповідача - боржника за Кредитним договором №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором, №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року у загальному розмірі 167095,53 грн., яка складається з: 61234,20 грн. заборгованість за кредитом, 105861,33 грн. заборгованості по процентам.

Ухвалою суду від 11.11.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

02.12.2025 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідача адвоката Колесника О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Так, представником зазначено, що матеріали справи не містять доказів того, що грошові кошти по кредитним договорам були зараховані на банківський рахунок, який належить відповідачу, що суперечить ст. 1046 ЦК України, оскільки договір позики є укладеним з моменту передання грошей, а за відсутності доказів передання та/або перерахування грошових коштів відповідачу, вказані договори є неукладеними. Також зазначено, що відповідач не підписував правила кредитування. В актах прийому-передачі реєстру боржників, що є невід`ємними частинами укладених договорів факторингу, також не зазначено загальної суми заборгованості в грн., що відступається фактору, не зазначена кількість боржників, що передаються фактору. І так двічі без зазначення суми заборгованості та не зазначена кількість боржників. Однак, позивачем не надані докази перерахування коштів на виконання умов договорів про відступлення прав вимоги за кожним договором. Витяги з реєстру боржників, що додані до договорів факторингу, сформовані позивачем, без підпису сторони ( клієнта) суд не може розцінювати як належний доказ того, що саме у такому вигляді були укладені та погоджені реєстри боржників до кожного з договорів факторингу. Окрім того такі витяги не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості ОСОБА_1 , яку відступили первісні кредитори. Також вказано, що позивачем не надані банківські виписки за картковими рахунками відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідача та щодо визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитними договорами №2363010. Також, представником відповідача зазначено, що кредит був наданий 18.12.2020 року строком на 12 місяців, тобто АТ «МЕГАБАНК» знав про порушення свого права 19.12.2021 року. Строк позовної давності складає 3 роки і сплив 19.12.2024 року. Про відступлення прав вимоги підписаний 03 вересня 2024 року, а друге відступлення відбулося 27 грудня 2024 року, друге відчуження відбулося вже після спливу строку позовної давнини. Тобто ще в минулому році сплинув строк позовної давності, що, на думку сторони відповідача, є підставою для відмови у позові. Також, зазначено, що відповідачу не направлявся лист вимога про погашення кредитної заборгованості.

09.12.2025 року від ТОВ "ФК "ЄВРОКРЕДИТ" надійшла відповідь на відзив, в якому сторона позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити. Також, у відповіді на відзив вказано, що факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань та саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. Щодо доказів фактичної видачі грошових коштів банком відповідачу, стороною позивача вказано, що здійснюючи часткове погашення заборгованості, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Кредитного договору. Також, стороною позивача у матеріалах справи наявні виписки по особовому рахунку Відповідача та розрахунок заборгованості, з яких вбачається, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення Відповідачем умов Кредитного договору. Виписки по особовому рахунку є первинними документами та підтверджують наявність заборгованості, у тому числі, за відсотками. Тобто, Позивач на підтвердження суми заборгованості Відповідача за Кредитним договором надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази. Щодо спливу позовної давності, стороною позивача вказано, що строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану, фактично, строк позовної давності не протікав з березня 2020 року, а, отже, у даному випадку навіть не розпочався.

22.12.2025 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідача адвоката Колесника О.О. надійшли заперечення (на відповідь на відзив), в яких він просив суд застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Також, вказано, що позивачем не надані докази перерахування коштів на виконання умов договорів про відступлення прав вимоги за кожним договором, не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком, на підтвердження права грошової вимоги позивача до відповідача та щодо визначеного ним в позовній заяві розміру заборгованості за кредитними договорами №2363010, а також наголошено на сплив позовної давності.

03.02.2026 року на адресу суду від уповноваженого представника відповідача адвоката Колесника О.О. надійшли додаткові пояснення по справі, в яких він просив суд застосувати до нарахованої заборгованості строк позовної давності та відмовити у позові.

06.04.2026 року від ТОВ "ФК "ЄВРОКРЕДИТ" до матеріалів справи надійшли витребувані за клопотанням відповідача ухвалою суду від 03.03.2026 року документи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. 08.05.2026 року до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Журавльова С.Г. про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. 07.04.2026 року від уповноваженого представника відповідача Колесника О.О. до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також застосувати до позовних вимог позовну давність.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 18.12.2020 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір №TDB.2020.0044.21996 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками для відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Цей Договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК». Своїм підписом відповідачка підтвердила, що цей Договір разом із Правилами, Тарифами на послуги Банку складають єдиний договір, а його підписання вважається одночасно підписанням Правил, у зв`язку із чим Правила не підлягають додатковому та/або подальшому підписанню. Строк кредиту- 12 місяців.

Банк відкрив поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною системою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видав платіжну картку міжнародної платіжної системи.

Підписавши Заяву-договір відповідачка підтвердила відкриття Банком поточних рахунків у гривні, доларах США, у Євро та отримання платіжної картки.

Оскільки в матеріалах справи на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, заявка та підтвердження кредитного договору підписані власноручним підписом відповідача, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав кредитний договір та був проінформована про всі істотні його умови.

Таким чином, АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, відкривши Відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Відповідачки в межах ліміту кредитної лінії.

Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується виписками з особового рахунку.

Станом на 03.09.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту складає 61234,20 грн.

Позивач посилався на те, що в порушення умов Договору відповідачем не сплачені проценти за користування кредитом в розмірі 105861,33 грн, що підтверджується вказаними виписками по особовим рахункам.

Таким чином, загальна сума вимог за договором №TDB.2020.0044.21996 становить 167095,53 грн.

Отже, на виконання умов кредитного договору Банк надав Відповідачу кредитні кошти, а Відповідач в повному обсязі не повернув кредитні кошти та проценти.

09.07.2024 року відбувся електронний аукціон з продажу прав вимоги за кредитними договорами в кількості 20054 од., що укладені з фізичними особами. Відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», код ЄДРПОУ: 40916672 /а.с. 8/.

Згідно з платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024 року, призначення платежу: «373981351629, оплата за лот GL1N426240, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», код ЄДРПОУ: 40916672, протокол GFD001-UA-20240618- 01260 від 09.07.2024 року, ціна продажу: 23425777,00 грн. без ПДВ» /а.с. 17/.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» в повному обсязі сплачено запропоновану ціну під час проведення аукціону з продажу майна АТ «МЕГАБАНК».

03.09.2024 року Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, уклали Договір №GL1N426240 про відступлення (купiвлi-продажу) прав вимоги /а.с. 14-16/.

Відповідно до Додатка №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 03.09.2024 року, Банк відступив ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» право вимоги за договорами, зокрема до кредитного договору №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року у розмірі 167095,53 грн. /а.с. 74/.

27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості Боржників за Основними Договорами, серед яких і право вимоги до Відповідачки - боржника за Кредитним договором №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року /а.с. 12-13/.

Згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27.12.2024 року, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8030000,00грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.» /а.с. 30/.

Згідно з платіжною інструкцією №1091 від 31.01.2025 року, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 9200000,00 грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.» /а.с. 30/.

Згідно з платіжною інструкцією №1822 від 22.09.2025 року, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 5500000,00 грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.» /а.с. 30/.

Відповідно до Додатка №1 до Договору №1/12 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.12.2024 року, Банк відступив Позивачу право вимоги за договорами, зокрема до кредитного договору №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року у розмірі 167095,53 грн.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене, зокрема, на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що позивачем доведений факт набуття права вимоги за кредитним договором №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року на загальну суму 167095,53 грн., оскільки договори факторингу не визнані недійсними у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована.

Отже, укладені між фінансовими установами та позивачем договори факторингу є належними доказами переходу прав вимог до боржника за кредитним договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Договір та анкету - заяву підписано ОСОБА_1 .. Він містить податковий номер відповідача, паспортні данні, її адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону.

Також міститься підпис відповідача про отримання картки 18.12.2020 року.

Як убачається з виписки по особовому рахунку відповідача на відкритий картковий рахунок згідно кредитного договору було нараховано кредитні кошти, які він використовував, заборгованість за тілом кредиту складає 61234,20 грн.

Таким чином позивачем доведено факт надання кредитних коштів відповідачу, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 61234,20 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначає наступне.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позивачем на підтвердження розміру нарахованих процентів надано виписку по особовому рахунку відповідачки за період 03.12.2022 року по 03.09.2024 року, в якій відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування ними та довідки-розрахунку заборгованість станом на станом на 03.09.2024 року.

Водночас у довідці-розрахунку відображена лише загальна сума без конкретизації строку нарахування, відсоткової ставки нарахування тощо, а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки, за якою нараховувались проценти за користування коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанову Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 334/3056/15).

Належним чином дослідити розрахунок заборгованості за кредитним договором, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду (постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 404/251/17, від 05.12.2018 року у справі № 346/5603/17, від 20.07.2022 року у справі № 343/557/15-ц, від 14.09.2022 року у справі № 369/7147/15-ц).

Разом з тим, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості по процентах за користування кредитними коштами в межах строку дії договору, тому суд позбавлений можливості перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку із випискою з особового рахунку відповідача, який не в повній мірі співпадає з часом користування відповідачем кредитними коштами. У зв`язку з чим суд позбавлений можливості навести свій розрахунок у судовому рішенні. Тому суд дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в розмірі 105861,33 грн. за користування кредитом.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд керується таким.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки). Відповідно, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року № 3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25).

Між тим, зважаючи на вищезазначені вимоги закону щодо продовження позовної давності під час дії карантину та її зупинення на строк дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч.ч. 1-5ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

В позовній заяві ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 11 200,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивачем надано: договір № 1/07 від 01.07.2025 року, який укладений між ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» та адвокатом АО «Альянс ДЛС» /а.с. 24-27/.

Згідно акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12112468 від 14.08.2025 року вартість виконаних робіт, за надання правничої допомоги в суді першої інстанції, становить 11 200,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже зважаючи на те, що судом позовні вимоги Товариства задоволено частково, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 4104,80 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягають частковому задоволенню, а саме: на 36,65 % (з 167095,53 грн на 61234,20 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 887,79 грн (36,65% від 2 422,40 грн).

Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 635, 1048, 1049, 1050, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст.10,12,76,77,81, 89, 141, 265,273, 274-279,354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором №TDB.2020.0044.21996 від 18.12.2020 року в розмірі 61234,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати по сплаті судового збору в розмірі 887,79 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4104,80 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ідентифікаційний код юридичної особи 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний без проголошення 12.05.2026 року.

Суддя О.В. Федорова