Рішення № 136484137, 04.05.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/1187/25

Провадження № 2/342/176/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

з участю секретаря судового засідання Малик Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,в інтересах яких діє представник адвокат Оліградський Мирослав Васильович, до Городенківської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

Адвокат Оліградський М.В. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Городенківської міської ради та просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги представник позивачів мотивував тим, що згідно свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконавчим комітетом Городенківської районної ради Івано-Франківської області 31.08.1989 на підставі рішення виконавчого комітету Городенківської районної ради Івано-Франківської області від 14.06.1989 за № 102, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 , як за головою колгоспного двору.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 78 років. Померлий є батьком позивачки ОСОБА_1 та чоловіком позивачки ОСОБА_2 .

За життя, 06.03.2017, ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований і проживав у АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зять ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті батька, оскільки у строк, визначений законом, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом. 03.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Галайчук О.Л. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки право власності на спадкове нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_3 , як головою колгоспного двору, частки у майні колгоспного двору не виділено.

Станом на 01.07.1990 у домогосподарстві колгоспному дворі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно кожному належало по 1/3 часки у майні колгоспного двору.

ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, успадкувала частку свого батька ОСОБА_3 . Отже, їй належить 2/3 частки даного житлового будинку (1/3 частка, як члену колгоспного двору, 1/3 частка успадкована після смерті батька ОСОБА_3 ). ОСОБА_2 належить 1/3 частка, як члену колгоспного двору.

Вартість будинку згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 28.11.2022, сформованої на сайті Фонду державного майно України, становить 137 421,64 грн.

Ухвалою суду від 28.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 23.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судові засідання, призначені на 17.03.2026, 08.04.2026 та на 04.05.2026, учасники справи не з`явилися.

Представник позивачів - адвокат Оліградський М.В. через систему «Електронний суд» 23.02.2026 надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та без участі позивачів.

Відповідач Городенківська міська рада через систему «Електронний суд» 12.01.2026 надіслала до суду заяву про розгляд справи без участі представника міської ради за наявними в матеріалах справи документами, рішення просить прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.

Дії учасників справи не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, відповідно до якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності учасників справи. Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву в порядку ст.178 ЦПК України, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.178 ЦПК України.

У Постанові Верховного Суду від 5 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) зазначено, що згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. З урахуванням розумності положення ч.5 ст.268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст.5 Цивільного кодексу України (у редакції 2003 року) визначено, що якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди у період з 31.01.1966 по 19.01.1996 регулювалась підзаконними нормативними актами, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 р. і втратила чинність від 19.01.1996 на підставі наказу Держитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56.

Зазначена інструкція передбачала державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання законної сили ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із копії свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 31 серпня 1989 р., виданого виконкомом Городенківської районної Ради народних депутатів на підставі рішення цього ж виконкому № 102 від 14 червня 1989 р., вбачається, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_2 належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 .

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 06.12.1976 № 1514-ІХ село Чортовець перейменовано на село Назаренкове; згідно Постанови Президії Верховної Ради України № 3278-ХІІ від 11.06.1993 селу Назаренкове відновлено колишнє найменування - село Чортовець, що стверджується копією довідки № 72, виданої 03.02.2026 Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради.

Копія виписки з інвентаризаційних матеріалів ОКП «Коломийське МБТІ» № 11574 від 12.06.2025, видана згідно архівних даних Коломийського МБТІ станом на 31.12.2012, свідчить, що в реєстровій книзі під реєстровим № 619 за ОСОБА_3 , як головою колгоспного двору, зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 31.08.1989 на підставі рішення цього ж виконкому № 102 від 14.06.1989.

Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 та ін. зазначив, що колгоспний двір це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).

У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.

Копіями витягів з погосподарських книг Чортовецької сільської ради за 1986-1990, 1991-1995 роки, виданих Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, підтверджується, що суспільна група господарства, розташованого по АДРЕСА_1 (у даний час с. Чортовець) - колгоспний двір, членами колгоспного двору були:

- у 1986-1990 роках (особовий рахунок № НОМЕР_1 ): голова сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи колгосп ім. Леніна, різноробочий; дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце роботи колгосп ім. Леніна, член ланки; дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учениця 1-5 класів Назаренківської середньої школи;

- у 1991-1995 роках (особовий рахунок № НОМЕР_2 ): голова сім`ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце роботи колгосп ім. Леніна, їздовий; дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце роботи колгосп ім. Леніна, член ланки; дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , учениця 6 класу Назаренківської середньої школи.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із одруженням 18.09.1997 змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », актовий запис № 16 від 18.09.1997, що стверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 18 вересня 1997 р. Чортовецькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області.

Колгоспний двір був припинений 15.04.1991, коли введений в дію Закон України «Про власність», у зв`язку з чим правове значення буде мати належність членів до колгоспного двору саме на цю дату.

Всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Станом на 15.04.1991 у домогосподарстві колгоспному дворі за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується довідкою № 72, виданою 03.02.2026 Чортовецьким старостинським округом Городенківської міської ради.

З наведеного слідує, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному, як членам колишнього колгоспного двору, які не втратили права на частку в його майні.

За заповітом, посвідченим 06 березня 2017 року секретарем Чортовецької сільської ради Городенківського району, зареєстрованим в реєстрі за № 39, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, в тому числі: житловий будинок з усіма господарськими спорудами та земельними ділянками, що належать до нього за адресою АДРЕСА_1 ; грошові заощадження; земельні ділянки (паї) за державними актам на його ім`я; майнові паї і взагалі все те, що на день смерті буде належати йому і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , 1980 р.н. Заповіт чинний, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 60972991 (номер в реєстрі нотаріальних дій 39), що стверджується копією Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 73601676, виданої 16.08.2023 приватним нотаріусом Галайчук О.Л.

Голова колгоспного двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 78 років у с. Чортовець Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 286 від 31 травня 2023 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 31 травня 2023 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Внаслідок його смерті відкрилася спадщина.

Оскільки ОСОБА_3 помер після ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вказаних правовідносинах суд застосовує норми Цивільного кодексу України 2003 року.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України). Згідно з ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частиною 1 ст.1235 ЦК України визначено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За ст. ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Ч.1 ст.1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, визначено ч.2 ст.1220 ЦК України.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; на день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що стверджується копією довідки про останнє місце реєстрації громадянина на день його смерті № НОМЕР_5 , виданої 02.06.2023 ЦНАП Городенківської міської ради.

Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 , виданого 30 січня 1968 р. виконавчим комітетом Чортовецької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, підтверджується, що ОСОБА_3 , 1945 р.н., та позивачка ОСОБА_9 , 1948 р.н.,були подружжям, актовий запис № 7 від 30 січня 1968 р.

Позивачка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_3 та позивачки ОСОБА_2 , що стверджується копіями: свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 22 березня 1980 р. Назаренківською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, з якого слідує, що при реєстрації народження ОСОБА_11 присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », актовий запис № 18 від 22 березня 1980 р.; свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 18 вересня 1997 р. Чортовецькою сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області, з якого вбачається, що ОСОБА_12 у зв`язку із одруженням змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », актовий запис № 16 від 18.09.1997.

Із копії спадкової справи № 141/2023, наданої суду приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л., вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки у строк, визначений ч.1 ст.1270 ЦК України, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (16.08.2023). Копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 73601939, виданого 16.08.2023 приватним нотаріусом Галайчук О.Л., підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 71097594 (номер у нотаріуса 141/2023), спадкодавець ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Частиною 1 статті 1273 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Дружині спадкодавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на день смерті чоловіка ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) виповнилося 74 роки. Відповідно до ст.75 СК України, ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона вважається непрацездатною особою.

Як непрацездатна вдова спадкодавця, позивачка ОСОБА_2 , маючи відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України право на обов`язкову частку у спадщині, заповідану позивачці ОСОБА_1 , до спливу шести місяців з часу відкриття спадщини (22.08.2023) подала нотаріусу заяву про відмову від одержання обов`язкової частки у спадщині на користь дочки померлого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Інших спадкоємців, які відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України мають обов`язкову частку в спадщині ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Отже, право на спадкування на все належне спадкодавцю ОСОБА_3 майно одержала позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Позивачка ОСОБА_1 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, 27.12.2023 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки площею 0,7561 га, 0,4239 га, 0,1483 га, що розташовані на території Чортовецької сільської ради Коломийського (колишнього Городенківського) району Івано-Франківської області. Їй, приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л., 27.12.2023 видано три свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстровані в реєстрі за № 1179, № 1180 та за № 1181, на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Чортовецької сільської ради Коломийського (колишнього Городенківського) району Івано-Франківської області, площами: 0,7561 га, 0,4239 га та 0,1483 га, що належали померлому на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 572268, серії ЯЖ № 561023 та серії ЯЖ № 564752.

До складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить також 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області, що належала йому, як члену колишнього колгоспного двору.

Позивачка ОСОБА_13 , прийнявши спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , як спадкоємець за заповітом, 03.10.2024 подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 .

Однак приватний нотаріус Коломийського районного нотаріального округу Галайчук О.Л. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 жовтня 2025 року відмовила позивачці ОСОБА_13 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , оскільки право власності на вищезгадане спадкове майно зареєстроване за померлим, як за головою колгоспного двору, частки померлого голови двору та інших власників у майні колгоспного двору не виділено, що стало підставою звернення позивачки ОСОБА_13 до суду з даним позовом.

З копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 16.06.2025, вбачається, що житловий будинок споруджено в 1987 році, господарські будівлі та споруди в 1982, 1989 роках.

Ринкова вартість житлового будинку загальною площею 78,90 кв.м, житловою площею 44,60 кв.м, що розташований за вищевказаною адресою, станом на 06.10.2025 становить 428628 грн, що стверджується копією звіту про оцінку майна № 25АІ-251006-009, складеного ТВО «АЙ ДІ ГРУП».

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набув чинності 03.08.2004, державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 462018576, сформованої 28.01.2026, вбачається, що відомості про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутні.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Тобто, за вказаною нормою права вимога про визнання права власності може бути пред`явлена лише власником спірного майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Досліджені судом докази підтверджують, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - Городенківського) району Івано-Франківської області станом на 15 квітня 1991 року належав до суспільної групи господарств колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого 31.08.1989. Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_3 , його дружина позивачка ОСОБА_2 та їх дочка позивачка ОСОБА_14 , тому даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав їм на праві спільної сумісної власності в рівних частках по 1/3 кожному.

Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , та фактично стала власником, однак через те, що спадковий житловий будинок відносився до колгоспного двору і частка померлого у ньому не визначена, немає можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на дану частку нерухомого майна.

Крім того, позивачці ОСОБА_1 належить 1/3 частки у даному житловому будинку, як члену колишнього колгоспного двору, що, з урахуванням спадщини, становить 2/3 частки.

Також судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 правомірно набула право власності на 1/3 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , як член колишнього колгоспного двору, оскільки не вчиняла дій, що можуть свідчити про її відмову від права власності у порядку ст. 347 ЦК України.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінивши зібрані у справі докази, правомірність набуття позивачами права власності на відповідні частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підстав та в обсязі, наведеному в мотивувальній частині рішення.

На підставі ст.ст. 112, 120, 123, 563 ЦК УРСР (1963 р.), ст.ст. 316, 317, 325, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1233, 1241, 1268-1270, 1273, 1296, 1297 ЦК України (2003 р.), керуючись ст. ст. 76, 81, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,в інтересах яких діє представник адвокат Оліградський Мирослав Васильович, до Городенківської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , право власності на 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , право власності на 1/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ;

- позивачка ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

- представник позивачів адвокат Оліградський Мирослав Васильович, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ;

- відповідач Городенківська міська рада, місцезнаходження: вул. Шевченка, 77, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область; код ЄДРПОУ 04054292.

Повний текст судового рішення складено 12.05.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.