Ухвала суду № 136484133, 12.05.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/540/26

Провадження № 1-кс/342/106/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Городенка

Слідчий суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , ознайомившись із клопотанням ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України ,

В С Т А Н О В И В:

12.05.2026 до суду поступило клопотання ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.206 КПК України, в якому просить: невідкладно зобов`язати особисто начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та начальника відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області доставити позбавлену свободи особу - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення його свободи, в т.ч. зобов`язати їх надати судове рішення, яке набрало законної сили, згідно якого невільник перебуває в неволі законно, в ухвалі про виклик повідомити, що будь-який орган державної влади чи службова особу, під вартою (в неволі) яких тримається особа, негайно доставляє цю затриману та перебуваючу в утриманні особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення її свободи, в результаті розгляду питання цієї заяви, якщо під час будь-якого судового засідання затримана та позбавлена волі особа заявляє про застосування щодо неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб, зафіксувати таку заяву або прийняти від затриманої особи додатково письмову заяву, а в результаті цього: 1) забезпечити невідкладне проведення їй судово-медичного обстеження; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві затриманого та позбавленого волі; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки незаконно затриманого та позбавленого волі згідно із законодавством .

В обґрунтування клопотання зазначає, що зі слів свідків (названі нище) ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , є затриманим та перебуває в заперті (в неволі) з 08 на 09 травня 2026 року (за одними даними ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресом АДРЕСА_1 за іншими даними у відділенні поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (вул. Героїв Євромайдану, 5, м. Городенка Івано-Франківська обл.) Спроба родичів ОСОБА_3 про щось дізнатися в сусідів що проживають біля будинку за адресом його реєстрації, успіхів не принесла, сусіди лише пояснили, що бачили, що візитерами в будинковолодіння ОСОБА_3 були особами у напіввійськовій формі та, здається, з ними були і поліціянти, але вони свідчити про це не будуть, бо бояться, що за правду поб`ють і їх, як нещадно били ОСОБА_3 . При огляді подвір`я один із свідків говорив, що на подвір`ї бачив бурі плями, які можуть бути залишками крові ОСОБА_3 , пролитої ним під час його побиття. Зі слів свідків спроба зателефонувати на 102 теж була ефемерною на тій стороні зв`язку відповідали, що на такі дрібниці нарядів поліції не висилають. 09.05.2026 були спроби знайти адвоката. Спроби виявилися даремними. Тоді ж був візит в відділення поліції №2 (м. Городенка) Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, де була отримана інформація, що ОСОБА_3 в тюрмі ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11.05.2026 заявник, тобто ОСОБА_2 , з родичами, вони ж свідки, спробували підійти до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте начебто поступило розпорядження через КПП не пропускати. Один з працівників цього РТЦК «по секрету» повідомив, що поки що ОСОБА_3 в приміщені РТЦК, знаходиться в чомусь на подобі лазарету та охороняється, бо побитий, а якщо очуняє, то буде відправлений в навчальну в/ч для підготовки на війну, а якщо «скліщиться», то труп кудись дінуть, бо у них таке не вперше.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до п. 18 ч. 1 вказаної статті, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

У положеннях ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.

Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні.

Відповідно до ст. 206 КПК України, загальні обов`язки судді щодо захисту прав людини, зокрема: кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти до висновку, що слідчий суддя здійснює повноваження, зокрема і передбачені ст. 206 КПК України, за умови, що існує кримінальне провадження на стадії досудового розслідування.

Таким чином, розгляду у порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають зі кримінально-правових відносин, та обов`язки щодо захисту прав людини у слідчого судді виникають в ході досудового розслідування.

Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.

Стаття 206 КПК України регулює відносини під час досудового розслідування, а саме - запобіжні заходи, затримання особи, а слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою, органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.

Слідчий суддя дійшов висновку, що КПК України не передбачено право слідчого судді з`ясовувати підстави затримання особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, та у зв`язку з розглядом скарг/заяв, поданих за межами положень кримінального процесуального закону.

Матеріали клопотання поданого ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст.206 КПК України, не містять відомостей того, що ОСОБА_3 був затриманий уповноваженою службовою особою РТЦК та СП без ухвали слідчого судді.

Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.

Суд констатує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов`язком громадянина України, передбачений ст. 65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи.

У разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов`язаних із мобілізацією, особа, яка вважає, що її права порушені (або її представник) з метою судового захисту має право звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі наявності відомостей про вчинення стосовно особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. А тому, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку ст. 206 КПК України заяв, скарг, поданих не в рамках кримінального провадження.

Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Порядок розгляду суддею питань, визначених ст. 206 КПК України, положення цього Кодексу не регулюють, а тому слідчий суддя вважає, що слід застосувати норму ч. 4 ст. 304 КПК України щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.

Таким чином, у відкриті провадження за клопотанням ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне тримання особи відповідно до ст.206 КПК України необхідно відмовити.

Керуючись ст. 206, 303-304 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_3 в порядку статті 206 КПК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її отримання.

Слідчий суддя: ОСОБА_1