Рішення № 136484109, 05.05.2026, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/497/26

Номер провадження 2/341/574/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

ТОВ «ФК «Кредит-капітал» звернулося в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідачки заборгованість, яка виникла за кредитним договором №00158-06/2023 від 01 червня 2023 року у розмірі 18 100 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит» було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00158-06/2023 на виконання якого відповідачем отримано кредит в сумі 4 000 гривень на умовах повернення, сплати процентів за користування кредитом. ТОВ «Аванс кредит» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідачем не виконано умов Кредитного договору в частині повернення коштів.

19 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 19102023, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Аванс кредит» в тому числі і до відповідача.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання, утворилась заборгованість за Кредитним договором №00158-06/2023 від 01 червня 2023 в розмірі 18 100 гривень, яка складається з: 4 000 гривень - сума заборгованості за кредитом; 14 100 гривень - сума заборгованості по відсоткам.

В судове засідання належно повідомлений представник позивача не з`явився. Позов містить клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачка в судове засідання призначене 30 квітня 2026 року не з`явилася, однак скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, яким позов заперечила. Заперечуючи позов покликається на те, що:

-сплили строки позовної давності так як, з моменту порушення зобов`язання минуло більше трьох років. Такі просить застосувати.

-заявлена сума боргу в розмірі 18 100 гривень, значно перевищує фактичний розмір кредиту в розмірі 4 000 гривень;

-витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн є необґрунтованими та непропорційними до складності справи, просить суд зменшити їх до розумного рівня або відмовити у їх стягненні.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1 статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 01 червня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 00158-06/2023, який було підписано електронним підписом позичальника, шляхом введення одноразового ідентифікатора .

Відповідно до умов Договору сума кредиту складає 4 000 гривень. Кредит надається загальним строком на 360 днів.

Згідно із пунктом 1.2 Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю в термін до 22 травня 2024 року.

Відповідно до пункту 1.4.1 Договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п.1.2. цього договору.

01 червня 2023 року року відповідачка підписала договір про надання фінансового кредиту, погодившись таким чином з умовами кредитування.

Вище зазначений договір підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8520, що стверджується довідкою ТОВ «Аванс кредит».

Відповідно до анкети-заяви № 00158-06/2023 від 01 червня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс кредит» погоджена сума кредиту, строк кредиту, ставка процентів. Крім того, зазначена анкета відображає процес оформлення та розгляду заяви.

Згідно листа ТОВ «Аванс кредит» № 3466_250630115221 від 30-06-2025 підтверджено перерахування коштів у сумі 4 000 гривень ОСОБА_1 на маску карти НОМЕР_1 .

19 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19102023.

Акт прийому передачі реєстру боржників від 19 жовтня 2023 року до договору факторингу №19102023, був підписаний ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

До ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року, перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у сумі 18 100 гривень, яка складається з: 4 000 гривень - сума заборгованості за кредитом; 14 100 гривень - сума заборгованості по відсоткам, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року.

Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило відповідачку шляхом направлення на адресу відповідачки зазначену при укладенні кредитного договору досудову вимогу.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою взятих на себе зобов`язань, її заборгованість за Кредитним договором 00158-06/2023 від 01 червня 2023 року у розмірі 18 100 гривень.

Вищезазначені документи, якими підтверджується факт укладення кредитного договору сформовані в системі «Електронний суд».

3. Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 30 квітня 2026 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звуко записувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дійшов правильного висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договорів на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчила свою згоду та взяла на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Таким чином, суд доходить висновку, що договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №00158-06/2023 від 01 червня 2023 укладений у спосіб визначений чинним законодавством України. Підстав вважати, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону Україну «Про електронну комерцію» немає.

Своїм підписом на договорах відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки та умови надання грошових коштів у кредит, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Поряд з цим, суд бере до уваги, що без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариств за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Відповідачка не виконав свого обов`язку, надані їй кошти за кредитним договором в строки, передбачені договором не повернув. Після відступлення права вимоги до відповідача остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Кредит-капітал» ні на рахунки попереднього кредитора.

Позивачем до позовної заяви було додано копію досудової вимоги про стягнення заборгованості, а також додано докази направлення досудової вимоги.

Враховуючи позицію Верховного Суду, що висловлено у постанові від 27.03.2019 року у справі № 521/21255/13-ц, повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`являти позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України).

За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого суб`єкта - кредитора, зобов`язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом. Враховуючи, що вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час ухвалення судом рішення, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Тому непред`явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов`язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов`язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову. Отже, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів.

Таким чином, ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов`язку з повернення кредиту.

Суд критично оцінює обґрунтування відзиву, оскільки вони не відповідають дійсності, твердження на яких базується відзив не спростовують факти щодо укладення кредитного договору відповідачкою.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/19199/21 ).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за договором факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року , не суперечить статті 514 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивач самостійно не здійснювала нарахування ні відсотків, ні жодних штрафних санкцій, а розмір заборгованості співпадає з розміром заборгованості, яка існувала у боржника перед первісним кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості, наявного в матеріалах справи, який перевірений судом, у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №00158-06/2023 від 01 червня 2023 в розмірі 18 100 гривень, яка складається з: 4 000 гривень - сума заборгованості за кредитом; 14 100 гривень - сума заборгованості по відсоткам.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості з усіма його складовими, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до інших наявних у справі доказів, та стверджує порушення відповідачем обов`язків за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Разом з тим, слід зазначити, що однією з засад судочинства є, зокрема, визначена ст. 12 ЦПК України змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитом становить: 4 000 гривень * 360 днів* 2.5 % = 36 000 гривень.

Позивачем розраховано відсотки, в розмірі 14 100 гривень, що відповідає процентній ставці до 1%, чим не порушено прав відповідача. Суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з врахуванням вищенаведеного, приймаючи до уваги те, що відповідач умови укладеного договору належним чином не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості за кредитними договорами, слід задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачкою, у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України не наданого жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит-Капітал» слід стягнути заборгованість за Кредитним договором №00158-06/2023 від 01 червня 2023 в розмірі 18 100 гривень, яка складається з: 4 000 гривень - сума заборгованості за кредитом; 14 100 гривень - сума заборгованості по відсоткам.

В обґрунтування відзиву на позов, відповідачкою зазначено, що з моменту порушення зобов`язання (прострочення платежу за кредитом) та відсутності будь-яких дій з боку позивачки щодо його визнання, минуло більше трьох років..

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 Цивільного кодексу України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України). За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором через підсистему ЄСІТС систему «Електронний суд» 08 квітня 2026 року

Відповідно до вимог Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 00158-06/2023 від 01 червня 2023 відповідачка зобов`язувалася повернути суму грошових коштів 25 травня 2024 року.

Згідно п. 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та станом на день розгляду справи не закінчився.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження КМУ від 25.03.2020 №338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації. Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 02 серпня 2026 року.

Враховуючи вище викладене, строки, визначені, у т.ч. статтями 257, 258 ЦК України продовжуються на строк воєнного, надзвичайного стану.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В зв`язку із задоволенням вимог позивача, відповідно до статті 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сплачений ним судовий збір в розмірі 2 662 гривень 40 копійок.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень, то суд зазначає наступне.

Так, згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача було подано до суду наступні документи: Договір про надання правової допомоги від 09 березня 2026 року, ордер про надання правничої допомоги, Акт №1108 наданих послуг правової допомоги від 09 березня 2026 на суму 8000,00 грн., детальний опис наданих послуг.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, розумності, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Таким чином, суд враховує, що справа є малозначною, у даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судового засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 280-285, 354-355 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 00158-06/2023 від 01 червня 2023 року у розмірі 18 100 (вісімнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати понесені на правову допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місце знаходження за адресою: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236;

відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

СуддяТарас ГАПОЛЯК