Ухвала суду № 136481949, 13.05.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6019/26

(1-кс/199/428/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(мотивувальна частина)

12 травня 2026 року місто Дніпро

Слідчий суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тернівка Запорізької області, громадянина України, із середньою технічною освітою, не одруженого, працюючого в військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , інформація щодо попередніх судимостей - відсутні,

якого повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З клопотання слідчого слідує, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді головного сержанта ІНФОРМАЦІЯ_4 військової частини НОМЕР_1 , 09 травня 2026 року близько 22 години 30 хвилин перебував в альтанці закладу «Mirvari» який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Висоцького 1, де знаходячись у стані алкогольного сп`яніння,в присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , працівників закладу та інших відвідувачів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, цілком усвідомлюючи, що він перебуває у громадському місці, переслідуючи прямий протиправний умисел, направлений на порушення громадського порядку, вчинив конфлікт з відвідувачами закладу - раніше незнайомим йому ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 з малозначного приводу.

Вході вказаного конфлікту, ОСОБА_4 , реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоствердитись за рахунок приниження інших осіб та протиставити себе як військовослужбовця іншим громадянам, почав висловлюватися в бік відвідувачів нецензурною лайкою, після чого продовжуючи реалізацію запланованих та бажаних дій, усвідомлюючи, що у його володінні та користуванні є вогнепальна зброя, а саме пістолет «GRAND POWER LP9M» який він зберігав при собі, бажаючи протиставити себе встановленим в суспільстві нормам порядку, нормам поводження серед інших людей та відверто ігноруючи їх, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав пістолет «GRAND POWER LP9M» та демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб та протиставити себе як військовослужбовця іншим громадянам, тримаючи перед собою в руці пістолет марки «GRAND POWER LP9M», цілком розуміючи, що використання вказаного предмета під час вчинення хуліганських дій здатне спричинити шкоду життю та здоров`ю присутніх осіб та створює реальну загрозу для життя чи здоров`я громадян, здійснив близько 2 пострілів, які спрямував у сторону ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , чим порушив нормальну роботу закладу та створив реальну небезпеку для життя та здоров`я присутніх осіб.

Умисні дії ОСОБА_4 , що виразилися у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї, кваліфікуються за ч. 4 ст. 296 КК України.

Необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України:

1) Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

2) Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що у разі повернення ОСОБА_4 до розташування військової частини, останній може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які являються його співслужбовцями та командирами підрозділів, в якому останній проходив військову службу, наразі вживаються заходи для допиту зазначених свідків. Крім того, може здійснювати вплив на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів шляхом вчинення відносно останніх неправомірних дій.

Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

3) Вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи той факт, що солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, як військовослужбовець може вчинити військовий злочин, а саме дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Причетність підозрюваного ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення ґрунтовно підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.

Беручи до уваги, що органом досудового слідства встановлені докази скоєння підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, санкцією якої передбачене покарання у виді позбавлення волі на певний строк, (згідно ст. 12 КК України є тяжкими злочинами), а також те, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не дозволить запобігти вказаним ризикам.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені умисного тяжкого кримінального правопорушення, а також те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не дозволить запобігти цим ризикам, слідча просить застосувати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування. Крім того, прокурор заявив слідчому судді клопотання про визначення підозрюваному ОСОБА_4 заставу

Підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечували, просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або заставу.

Вирішуючи клопотання слідчого - слідчий суддя, вислухавши думки учасників судового розгляду, вивчивши подане клопотання та надані прокурором матеріали, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 вважає необхідним клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, виходячи з наступного.

Підозрюваний ОСОБА_4 себе винуватим не визнав та у судовому засіданні пояснив, що не здійснював постріли, так як отримав удар по шиї після чого перебував безтями.

Вирішуючи клопотання, слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України, є умисним тяжким злочином.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:

- витягом з ЄРДР №12026042220000531 від 10.05.2026 року;

- рапортом серії ЄО №16009 від 09.05.2026 року;

- рапортом серії ЄО №16010 від 09.05.2026 року;

- рапортом серії ЄО №16011 від 09.05.2026 року;

- рапортом серії ЄО №16014 від 09.05.2026 року;

- протоколом огляду місця події від 10 травня 2026 року, огляд почато о 01 год. 02 хв., огляд закінчено о 01 год. 37 хв., слідує, що об`єктом огляду є територія ділянки місцевості біля кафе «Mirvari», яке розташовано за адресою: м. Дніпро, вул. Висоцького, 1А. На відстані близько 50 метрів від альтанки кафе «Mirvari» на ліску виявлений предмет ззовні схожий на пістолет з маркуванням «GRAND POWER LP9M» « НОМЕР_2 ». У середині предмета схожого на пістолет знаходиться предмет схожий на магазин. У патроннику виявлені гільзи зі слідами. Поверхня предмету оброблено дактилоскопічним порошком внаслідок чого на предметі схожому на пістолет виявлено слід папілярних візерунків відкопійованно на одну ліпку стрічку. Поруч з альтанкою на відстані близько 5 метрів від альтанки виявлено гільза;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_11 від 10.05.2026 року, ОСОБА_12 від 10.05.2026 року, ОСОБА_7 від 10.05.2026 року, ОСОБА_8 від 10.05.2026 року, ОСОБА_9 від 10.05.2026 року, ОСОБА_13 від 10.05.2026 року, ОСОБА_14 від 10.05.2026 року, ОСОБА_15 від 10.05.2026 року, ОСОБА_10 від 10.05.2026 року.

З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, який карається покаранням у вигляді позбавлення волі.

Щодо суспільної небезпеки, слідчий суддя приходить до висновку, що такий злочин має високий ступінь суспільної небезпеки.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні такого умисного злочину, на думку слідчого судді, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»), тому може переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Також, суд вважає, що існують ризики, передбачені пунктом 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК у цьому кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту або слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК).

За таких обставин існує ризик впливу на свідків на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів,

Ця обставини, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Ці ризики вказують на те, що до ОСОБА_4 не може бути застосовано інші менш суворі запобіжні заходи згідно п. 1-4 ч. 1 ст. 176 КПК України, бо не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків передбаченим чинним законодавством та забезпечення можливості виконання процесуальних рішень, у тому числі вироку суду, що підтверджується вищезазначеними матеріалами досудового слідства, може продовжити скоювати кримінальні правопорушення.

Які не будь відомості про те, що ОСОБА_4 не може за станом здоров`я перебувати в умовах слідчого ізолятору відсутні та слідчому судді не надані.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчий суддя на даному етапі не встановив.

Щодо визначення розміру застави

Враховуючи, що визначення розміру застави належить до судової дискреції, а також тривалість застосування такої міри запобіжного заходу, як тримання під вартою, без альтернативи внесення застави, й те, що з моменту обрання запобіжного заходу, який продовжувався, на переконання суду, має бути розглянуто можливість визначення щодо обвинуваченого розміру застави у кримінальному провадженні.

Виходячи з тлумачення правової норми, закріпленої в ч. 1 ст. 183 КПК України, питання про визначення розміру застави є правом суду, а не обов`язком, яке пов`язано із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду є: кримінально-правові відносно-визначені та альтернативні; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення,; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Суд, при постановленні ухвали про застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що клопотання прокурора про визначення останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України), підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, необхідно враховувати майновий стан підозрюваного та не допускати встановлення такого розміру застави як альтернативи триманню під вартою, що є заздалегідь непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави. Таким чином, саме розмір застави визначає ступінь суворості даного запобіжного заходу, а при його визначенні враховуються об`єктивні й суб`єктивні критерії. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при обранні застави необхідно враховувати не лише розмір шкоди, а й інші обставини, в тому числі можливість особи внести заставу, її особисту ситуацію. Основною метою застави є гарантування виконання особою своїх процесуальних обов`язків.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.

Відповідно до цього принципу у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду (рішення у справі Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, 28.11.1999, § 61, 62).

Крім того, суд вважає звернути увагу сторін кримінального провадження, що одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Розмір застави визначається судом (слідчим суддею) з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим (підозрюваним) покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої (підозрюваної) у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. З ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу, що фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Прожитковий мінімум на 2026 рік затверджений Законом «Про Державний бюджет України на 2025 рік», для працездатних осіб складає 3328 грн.

На переконання суду підозрюваному ОСОБА_4 має бути визначена застава у розмірі, який не порушуватиме принцип пропорційності та з урахуванням наведених обставин, який не буде явно непомірним для нього, а саме 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн.

Зазначений розмір застави є значним та цілком здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо покладення на підозрюваного обов 'язків

У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці обвинуваченого, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора;

-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора;

-повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Зазначені обов`язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.

Строк дії обов`язків суд визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України, - два місяці.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 з моменту звільнення з-під варти, вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноважена службова особа місця попереднього ув`язнення зобов`язана негайно повідомити суд.

Попередити підозрюваного ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 131,132,176,177,178,183,184,186,193,194,196,197 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

На підставі ст. 197 КПК України встановити строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - шістдесят днів та строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 10 травня 2026 року.

Визначити в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 дату закінчення дії ухвали - 08 липня 2026 року включно.

Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн.

Підозрюваний ОСОБА_4 може бути звільнений під заставу, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, на строк дії ухвали до 08 липня 2026 року включно.

Підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі суду, протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної судом суми застави підозрюваний ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти такі обов`язки:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора;

-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора;

-повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії покладених обов`язків - два місяця з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваного вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про застосування підозрюваному підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою негайно вручити учасникам кримінального провадження та негайно направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.

Відповідно до ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, його захисником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

13.05.2026