Ухвала суду № 136481290, 13.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

13 травня 2026 року Справа № 480/244/26

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про заборону вчиняти дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) правил військового обліку.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) звернутися до Національної поліції України з повідомленням про відсутність правових підстав для здійснення заходів щодо адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКГІП: НОМЕР_1 ) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідачів, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачам заперечення.

Крім того даною ухвалою було залучено до участі у справі № 480/244/26 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якості співвідповідача.

В подальшому, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

1. Забезпечити позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), про визнання протиправними дій щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, шляхом заборони усім підрозділам Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу ОСОБА_1 , а саме: приймати рішення про призов, видавати мобілізаційні розпорядження, здійснювати направлення на проходження медичного огляду та направлення до навчальних центрів до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

2. Заборонити поліцейським усіх підрозділів Національної поліції України затримувати та доставляти ОСОБА_1 до підрозділів Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки України до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заява обгрунтовується тим, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та із застосунку "Резерв+" йому стало відомо, що 02.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 звернувся до Нацполіцїї, щоб доставити ОСОБА_1 для складання протоколу. Причина, вказана у застосунку: не прибули за повісткою до ТЦК та СП. Вас розшукує ТЦК. Позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі. Реєстр) даних про порушення правил військового обліку, оскільки позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягався, повістки не отримував. Вважає такі дії відповідача щодо оголошення у розшук протиправними, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Представник позивача вважає, що внесення відмітки про порушення позивачем правил військового обліку є підставою для подальшого неправомірного затримання Поліцією та доставлення особи до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Поновити порушені права щодо неправомірного обмеження волі ОСОБА_1 буде неможливо, оскільки відсутній механізм відшкодування спричинених моральних збитків незаконним затриманням. Більше того, доки «розшук» лишається активним, це є виправданням неправомірних дій поліцейських та представників ТЦК. Крім того, таке затримання суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує: «Кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи».

Суд, аналізуючи заяву позивача/представника позивача про забезпечення позову, доходить висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними із заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 21.09.2023 року у справі №580/244/23, від 11.12.2023 року по справі № 802/112/18-а, від 18 червня 2024 року по справі № ЗП/620/6/23, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони усім підрозділам Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу ОСОБА_1 , а саме: приймати рішення про призов, видавати мобілізаційні розпорядження, здійснювати направлення на проходження медичного огляду та направлення до навчальних центрів до набрання законної сили судовим рішенням у справі; заборони поліцейським усіх підрозділів Національної поліції України затримувати та доставляти ОСОБА_1 до підрозділів Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки України до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі. Реєстр) даних про порушення правил військового обліку та оголошення у розшук, оскільки позивач до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягався, повістки не отримував. На думку представника позивача внесення відмітки про порушення позивачем правил військового обліку є підставою для подальшого неправомірного затримання Поліцією та доставлення особи до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Тобто підстави, покладені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, фактично базуються виключно на твердженні про протиправність оскаржуваних позивачем дій відповідача щодо внесення відомостей про позивача до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та про можливі негативні наслідки наявності відповідних відомостей у Реєстрі.

Верховний Суд у постановах від 17.05.2022 у справі № 240/16158/21, від 14.02.2024 у справі № 600/3430/23-а, від 19.09.2024 у справі № 440/3038/24, від 17.10.2024 року по справі № 300/1691/21 та інших справах, сформував сталу правову позицію щодо того, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Суд зазначає, що протиправність оскаржуваних позивачем дій може бути встановлена судом виключно на підставі фактично з`ясованих обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду справи по суті.

Крім того, встановлення ознак протиправності таких дій, враховуючи предмет позову, є фактично вирішенням адміністративного спору до розгляду справи по суті, що суперечить основним засадам і принципам адміністративного судочинства.

Окрім того, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків оскаржуваних дій відповідача не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Водночас суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження здійснення ІНФОРМАЦІЯ_3 активних мобілізаційних заходів по відношенню до позивача, які полягають у врученні йому повістки на відправку, тощо, та доказів того, що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації, позивачем/представником позивача не надано.

Сама лише наявність інформації в електронному обліковому документі, що ТЦК та СП розшукує позивача за порушення військового обліку, не свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюються мобілізаційні заходи по відношенню до позивача.

Враховуючи зазначене, виходячи зі змісту поданої заяви та доводів наведених заявником на її обґрунтування, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя В.О. Павлічек