Рішення № 136479781, 12.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м. Київ справа №320/36735/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП» через систему «Електронний Суд» (далі - позивач) звернулося з позовом до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100110/2023/000052/2 від 23.10.2023р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, порушуючи норми діючого митного законодавства України, відповідачем прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок чого скориговано заявлену позивачем за ціною контракту митну вартість імпортованого ним товару, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, оскільки подані позивачем митному органу документи, відповідають встановленим законодавчим вимогам та підтверджують заявлені відомості про митну вартість товару, у той час, як визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2024р. суддею Жуковою Є.О., відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано у позивача: всі наявні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, засвідчений переклад на українську мову (апостиль) документів, які подавалися для митного оформлення, від відповідача: належним чином завірені копії всіх матеріалів, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Представником відповідача, 28.08.2024р. через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що оскільки під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З урахуванням цього, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, разом із відзивом до суду, на виконання вимог ухвали, надані витребувані докази.

28.01.2025р., представником позивача через систему «Електронний Суд», на виконання вимог ухвали суду подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП» на виконання зовнішньоекономічного договору №CN1804/2023-1 від 18.04.2023р., укладеного з компанією GUANGZHOU SHU NU TECHNOLOGY INFORMATION COMPANY LTD на митну територію України ввезено та заявлено до декларування за електронною митною декларацією (далі ЕМД) : № 24UA100110532010U4 від 16.10.2023р., товари код ТН ЗЕД 33049900:00: Косметичні препарати або засоби для макіяжу … … 6941349336792 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом гнізда ластівки Image Niacinome Beautecret Birds Nest Eye Mask 1920 шт; 6941349312024 Гідрогелеві патчі з золотом Image Gold Lady Series Eya Mask 1440 шт; 6941349323501 Гідрогелеві патчі для очей з вітаміном С Image Blood Orange Eye M ask 1440шт.; Торгівельна марка Image Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd. 6941349345022 Гідрогелеві патчі для очей з гіалуроновою кислотою та екстрактом морських водорослей Bioagva Eye Mask Hydraiting Moisturiz 2880 шт.; 6941349345015 Гідрогелеві патчі зволожуючі для очей з іонами золота і морськими водоростями Bioagva Eye Mask Hydraiting Moisturize 960 шт.; Торговельна марка Bioagua Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd. 6941349341031 Гідрогелелеві патчі для очей з екстрактом бурих водоростей Venzen Ruby Collagen Hydrating Eye Mask 1440 шт.; Торговельна марка Venzen Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd., 6973098890065 Гідрогелеві патчі омолоджуючі для очей з фулеренами та екстракт. червоних водор. Jomtam Fullerene Light Bulb Muscle Eye Mask 2880 шт.; Торговельна марка Jomtam Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd., 6941349337553 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом водорослей Zoo: Son Collage n Seaweed Eae Mask 2880 шт., Торговельна марка Zoo:Son Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd. 6941349342786 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом авокадо та маслом Ши Zozu Eye Mask Shey Crystal Repair Smooth 2880 шт., 6973098891871 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом авокадо та касторовим маслом Zozu RichIn Avocado Eye Mask 1440 шт.; Торговельна марка Zozu Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd. 6941349321361 Гідрогелеві патчі для очей з водоростями Vensen Seaweed Hydrating Eye Mask 2400 шт.; 6941349315063 Гідрогелеві патчі для очей з золотом та ектсрактом спіруліни Venzen Gold Moisturizing Eye Mask 1920 шт; Торговельна марка Venzen Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd., 6941349311980 Гідрогелеві патчі для очей омолоджуючі з колагеном Senana Gentle Care Of The Eye Area 480 шт; 6941349311997 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом водорстей Senana Gentle Care Of The Eye Area 768 шт.; 6941349321309 Гідрогелеві патчі для очей з чорними перлинами Senana Gentle Care Of The Eye Area 480 шт., Торговельна марка Senana Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd., 6941349337188 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом центелли Baizton Moisturizing Eye Mask Centella 768 шт.; Торговельна марка Baizton Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd., 6947790780962 Антивікова сироватка з гіалуроновою кислотою для відновлення та лістингу Bioagva Advanced Moist Repair Esseence 960 шт., Торговельна марка Bioagva Виробник Guangzhou Ailian Cosmetic Co. Ltd. 6941349336785 Гідрогелеві патчі для очей з екстрактом троянди та ніацинамідом Image Niacinome Red Algae Moisturizing Eye Mask 2880 шт.; Торговельна марка Image Виробник Forsan Sanshui Qiaoxifu Daily Necessities Co. Ltd., 6941349366485 Крем для шкіри навколо очей з пептидом зміїної отрути Bioagua SnakeVenom Peptide Eye Cream 1440 шт.; 6947790780528 Сироватка для обличчя з екстрактом чорниці і гіалуроновою кислотою Bioagua Blueberry Wonder Essence 1440 шт.; 6947790780726 Сироватка для проблемної шкіри обличчя Bioagua Pure Skin Acne Brightening & Best Solution 1440 шт.; 6947790780627 Пінка для вмивання з екстрактом чорниці Bioagva Wonder Cleanser 1440 шт., 6941349345817 Зволожуючий гель Bioagua Hydration&Moisture Aloe Vera 1080 шт., 6947790780719 Концентрований антибактеріальний крем проти акне та запалень Bioagua Beautecret Peptide Skin Secr et Collagen Lade Facial Mask 480 шт., 6973098890522 Гідрогелева маска Bioagua Beautecret 24k Golden Luxury Collagen Lady Facial Mask 480шт., 6941349366454 Педи з сацілиловою кислотою Bioagua Salicylic Acid Acne Oil Contro I Cotton Mask 480 шт., Торговельна марка Bioagua Guangzhou Ailian Cosmetic Co.Ltd., 6941349337652 Тканина намаска для обличчя з фулеренами Jomtam Fullerene Light Bulb Muscle Mask 720шт., Торговельна марка Jomtam Guangzhou Ailian Cosmetsc Co.Ltd., 6947790798370 Зволожуючий гель Алое Вера 92 % Bioagva Aloe Vera 92 Soothing Gel 432 шт., 6947790780900 Патчі для шкіри навколо очей з золотим османтусом Bioagua Gold Osmanthus Eye Mask 960 шт., 6941349393603 Сироватка для обличчя з колоїдним золотом та гіалуроновою кислотою Bioagua 24K Gold Skin Care 288 шт., 6947790797519 Гель-ексфоліант для обличчя з рисовим екстрактом та фруктовими кислотами Bioagua Rice Exfoliating Gel 960 шт.; Торговельна марка Bioagua, Виробник Guangzhou Ailian Cosmetic Co.Ltd., 6947790792828 Сироватка з ефектом ліфтинг Images Water SnaiL Dope Moist Skin 480 шт., Торговельна марка Image, Виробник Guangzhou Ailian Cosmetic Co. Ltd.

У ЕМД: № 24UA100110532010U4 від 16.10.2023р., позивачем заявлено митну вартість товару у сумі 1 036 086, 11 грн., з яких митні платежі склали 288 031, 94 грн., у тому числі: ввізне мито 6,5% - 67 345, 60 грн. та податок на додану вартість 20 % - 220 686, 34 грн.

Разом з ЕМД: № 24UA100110532010U4 від 16.10.2023р., для підтвердження митної вартості товару, позивач подав наступні документи:

Договір про надання допоміжних експедиторських послуг №27/01-2023-ДЕП від 27.01.2023р.;

Контракт № СН 1804/2023-1 від 18.04.2023р.;

Інвойс (Commercial invoice) № 19042024 від 20.04.2023р.;

Банківський платіжний документ (SWIFT) № 103 від 26.04.2023р.;

Пакувальний лист (Packing List) № 15052023 від 15.05.2023р.;

Банківський платіжний документ (SWIFT) № 103 від 20.06.2023р.;

Коносамент № BOSGDS23070991 від 20.08.2023р.;

Автотранспортна накладна CMR № РО5132 від 09.10.2023р.;

Супровідний документ Т1 (Dispatchnotemodel T1) №MRN23PL322010NS67DUD6 від 10.10.2023р.;

Довідку про транспортні витрати №1136 від 11.10.2023р.

16.10.2023р., декларантом позивача отримано повідомлення від відповідача, в якому останній просив надати:

усі додатки до зовнішньоекономічного контракту у разі їх наявності;

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом позивача, листом №1/23.10.2023 від 23.10.2023р., повідомлено відповідача, що до заявлення митної вартості надав усі наявні документи.

Митним органом, 23.10.2023р., прийнято рішення про коригування митної вартості № UA100110/2023/000052/2.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач, 23.10.2023р., випустив у вільний обіг товари за ЕМД №23UA100110532399U4, відповідно до ст.55 Митного кодексу України, з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України, відносини, пов`язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного Кодексу України (далі-МК України), органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина друга статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, число визначення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмі й цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини восьма, дев`ята статті 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Частинами першою та другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Згідно з частини восьмої вказаної статті МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Відповідно до частини дев`ятої статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України, передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п`ята восьма статті 58 МК України).

Згідно з приписів пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару викладена Верховним Судом в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Отже, суд зазначає, що наведені приписи, зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 МК України, встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів. Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивача.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено з матеріалів справи, підставою прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (додаток 13 графа 33) стало те, що відповідно до п.5.1 та п. 5.2 у зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 18.04.2023р. № СН 1804/2023-1 умови оплати - 50% переплата за відповідною проформою не пізніше ніж через 5 банківських днів з дня підписання замовлення + 50% оплата після підтвердження замовлення. Відповідно до платіжного доручення № 103 від 26.04.2023р., оплата здійснена в сумі 12 377, 88 USD в призначені платежу не зазначено відповідну проформу заявлену в графі 44 МД від 19.04.2023р., № 19042023 і сума не відповідає 50%, а також в платіжному доручені № 103 від 20.06.2023р., оплата здійснена в сумі 12 194, 28 USD в призначені платежу також не зазначено відповідну проформу заявлену в графі 44 МД від 19.04.2023р. № 19042023 і сума не відповідає 50 %.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою грунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях. Джерело інформаціі: тов.10 митної деларації від 07.09.2023р., № UA500080/2023/7690 12,02 USD/кг, тов.52 митної декларації від 15.09.2023р. №UA500020/2023/11960 12,02 USD/кг, тов.25 митної декларації від 19.10.2023р. №UA500080/2023/9755 12,02 USD/кг.

Однак, відповідно Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 зазначено, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Крім того, ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах.

Як вбачається судом, згідно з платіжною інструкцію №103 від 26.04.2023р. оплата здійснена в сумі 12 377, 88 USD та платіжною інструкцією № 103 від 20.06.2023р., оплата здійснена в сумі 12 194, 28 USD, що збігається з сумою зазначеною в інвойсі від 20.04.2023 №19042023.

Стосовно визначення відповідачем резервного методу шляхом коригування, то суд зазначає, що відповідно до пункту 3.2. Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 встановлено, що у разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Відповідно до пункту 3.4. вказаного Узагальнення встановлено, що "при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. У ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості".

Відповідачем у спірному рішенні не вказано обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості, однак саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості без дослідження митної декларації іншого митного оформлення.

З урахуванням вищезазначеного, суд звертає увагу, що в електронному повідомлені відповідач не навів жодних обґрунтованих підстав для витребування додаткових документів, не навів жодних доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, суд зауважує, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 804/4680/16.

Отже, зазначені відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей, що впливають на митну вартість та наявність підстав для витребування додаткових документів.

Частиною 2 ст. 64 МК України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митним органом при цьому, за всіма вищезазначеними рішеннями про коригування митної вартості було здійснено безпідставне зрівняння ціни різних товарів до єдиного значення, без відповідних коригувань, обґрунтувань та будь-якої гнучкості.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно пункту 2.1 Правил посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, в порушення вказаних вимог, при винесені оскаржуваного рішення відповідач не навів пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний подати документи, що підтверджують заявлену митну вартість і метод її визначення. При цьому він подає лише ті документи із встановленого переліку, які реально існують і стосуються його зовнішньоекономічної операції. Ненадання документів, що відсутні з об`єктивних причин, не є порушенням.

У даному випадку митниця не обґрунтувала, які саме документи містять розбіжності або які витрати потребують уточнення. Натомість було допущено надмірний формалізм: відхилено платіжні документи лише через відсутність у них прямого посилання на номер рахунку, хоча такі документи прийняті банком до виконання, проведені в бухгалтерському обліку та підтверджені бухгалтерськими довідками.

Аналогічно безпідставним є посилання відповідача на відсутність документів про страхування товару.

Позивач пояснив, що страхування стосується відповідальності перевізника за договором транспортно-експедиційних послуг і не є складовою митної вартості. Попри це, митний орган проігнорував надані пояснення і без належних підстав констатував порушення.

Отже, суд вважає, що відповідач фактично вийшов за межі своїх повноважень, втрутившись у сферу господарських відносин, бухгалтерського обліку та банківських операцій, що не підпадають під регулювання митного законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідачем не дотримано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625, у якій зазначено, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли використання попереднього є неможливим. Наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей є обов`язковою умовою для витребування додаткових документів. Такі сумніви вважаються обґрунтованими лише у разі виявлення розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи фактичну ціну товару.

При цьому саме на митний орган покладається обов`язок чітко вказати обставини, які викликали сумніви, пояснити неможливість їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та обґрунтувати необхідність витребування додаткових доказів. Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 також підкреслив, що перелік основних документів, які підтверджують митну вартість, визначений статтею 53 МК України, і митниця має право вимагати лише ті документи, які дійсно дозволяють перевірити правильність задекларованої вартості.

Крім того, у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 Верховний Суд чітко зазначив, що саме митний орган зобов`язаний довести недостатність поданих декларантом документів або наявність у них суперечностей, які викликають сумніви у достовірності заявленої інформації. Контролюючий орган має також надати докази, які підтверджують неможливість визначення митної вартості за першим методом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для витребування додаткових документів є необґрунтованими та не відповідають вимогам закону, а тому не можуть свідчити про правомірність його дій.

Як вбачається з оспорюваного рішення про коригування митної вартості, підставою для запиту додаткових документів слугував результат аналізу рівня заявленої митної вартості у порівнянні з митною вартістю ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких було завершене. При цьому митним органом зроблено висновок про наявність заниження митної вартості.

На думку суду, така позиція митного органу свідчить про грубе порушення вимог ієрархічності застосування методів митної оцінки, крім того, митним органом не доведено, що при визначенні митної вартості було обрано найнижчий можливий рівень з наявних даних, як цього вимагає ч. 2 ст. 64 МК України.

Натомість мало місце безпідставне зрівняння цін на різні товари без проведення належних коригувань і без урахування принципів гнучкості та обґрунтованості, закріплених як у Митному кодексі України, так і в положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи і торгівлю 1994 року.

Суд бере до уваги, що резервний метод відповідно до примітки до статті 7 зазначеної Угоди може застосовуватися лише на основі методів 1 5 з дотриманням принципу обґрунтованої гнучкості, чого в даному випадку не було забезпечено.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.

У рішеннях про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні фактичні обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів рішення Київської митниці від 23.10.2023р. № UA100110/2023/000052/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Варто також враховувати п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналіз вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076 -VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункту 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З матеріалів справи вбачається, що 01 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП» та Адвокатським бюро «ПОВРАЗЮК ТА ПАРТНЕРИ» в особі Керуючого бюро Повразюка Руслана Валерійовича, укладено договір про надання правової допомоги № 052-МВ.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське Бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що вартість робіт розраховується як фіксована оплата, яка з урахуванням пункту 4.5. Договору становить 8 000, 00 грн.

На підтвердження обставин понесення та розміру витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, представником позивача також надано:

договір про надання правової допомоги від 01.11.2023р. № 052-МВ.

платіжну інструкцію № 635 від 14.11.2023 року.

Суд зазначає, що відповідачем разом із відзивом подано клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги.

Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №813/1966/18.

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 9 частини першої 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункту 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи заявлені представником позивача витрати на правову допомогу, суд доходить висновку, що зазначені представником позивача витрати є дещо завищеними, отже, врахувавши складність справи, критерій реальності таких витрат, заперечення відповідача, щодо зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає за належне відшкодувати позивачу 2 000 (дві тисячі) гривень, що підлягають стягненню з відповідача, що буде співмірним зі складністю цієї справи і наданим обсягом послуг та виконаних робіт.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 027,95 грн., що підтверджується квитанцією від 14.01.2024р. №252.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 027,95 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості № UA100110/2023/000052/2, від 23.10.2023р.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судовий збір у сумі 6 027,95 грн. (шість тисяч двадцять сім гривень, 95 коп.).

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. (дві тисячі) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.